Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №420/6251/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6251/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аракелян М.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Звірича Сергія Володимировича (сформована в системі «Електронний суд» 04.03.2026 року) до Одеської митниці, у якій представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару UA500020/2026/000021/1 від 26.01.2026 року та Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної митної служби України № UA500020/2026/000026 від 26.01.2026 року;

стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1331,20грн. та суму судових витрат на правничу правову допомогу в розмірі 12900грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу марки BMW, модель Х5. 16.01.2026 року позивачем з метою митного оформлення товару за договором, до Одеської митниці Державної митної служби України була подана митна декларація. 16.01.2026 року судовим експертом проведено транспортно-товарознавче дослідження автомобіля BMW, модель Х5. 26.01.2026 року позивачем отримано електронне повідомлення від Одеської митниці, в якому відповідно до ч. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості Товару. За результатом розгляду поданих позивачем до Одеської митниці документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000021/1 від 26.01.2026 року та картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2026/000026 від 26.01.2026 року. ОСОБА_1 не погоджується з зазначеними рішеннями та вважає їх протиправними, а тому звернувся до суду з даним позовом.

25.03.2026 року представник Одеської митниці подав до суду подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; 26.03.2026 року позивач подав до суду заперечення на клопотання Одеської митниці щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача з огляду положень ч. 6 ст. 262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, адже категорія справи є типовою, її обставини не відрізняються суттєвими особливостями.

25.03.2026 року представник Одеської митниці подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500020/2026/000340 від 16.01.2026 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000021/1 від 26.01.2026. У митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявлених декларантом складових митної вартості. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. 26.01.2026 митним органом отримано заяву декларанта № б/н від 26.01.2026 з повідомленням, що у встановлений термін інші додаткові витребувані митним органом надаватись не будуть. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № UA500020/2026/000340 від 16.01.2026 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500020/2026/000026 від 26.01.2026 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

25.03.2026 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій, зокрема, зазначає, що відповідач стверджує, що у висновку № 031/26 від 13.01.2026 відсутня інформація про присутність експерта, що «може свідчити про недостовірність зазначених у висновку відомостей». Позивач не погоджується з цим, оскільки висновок № 031/26 від 13.01.2026 підготовлений спеціалізованою експертною організацією відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін`юсту № 142/5/2092 від 24.11.2013. Цей документ відповідає всім вимогам чинного законодавства. Разом із цим висновком позивачем надано також висновок судового експерта № 008-Е/26 від 16.01.2026, яким встановлено ринкову вартість автомобіля в розмірі 202 181,91 грн., що відповідає 4 659,35 доларів США - тобто

вартість, яка практично збігається із заявленою ціною договору (4 700 USD). Цей висновок є додатковим доказом, що підтверджує достовірність заявленої митної вартості. Митниця у своєму відзиві не навела жодного обґрунтування того, яким чином «відсутність інформації про присутність експерта» впливає на числові значення складових митної вартості та їх достовірність. Такий аргумент є суб`єктивним і не підкріпленим нормами закону.

31.03.2026 року представник Одеської митниці подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких, зокрема, зазначив, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості; відповідач має право на витребовування документів.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 16.07.2025 року між ОСОБА_1 та компанією ICHEON AUTO DISMANTLINGCO. (26, NEUNGHEODAE-RO, 124BEON GIL, YEONSU-GU, INCHEON, 21634 KOREA) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу марки BMW, модель Х5 XDRIVE 30D, номер шасі, кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску

Згідно умов Інвойсу № OD2025-69326 від 15.08.2025 року, ціна Товару узгоджена Сторонами та складає 4,700 (чотири тисячі сімсот) доларів США(а.с.25).

16.01.2026 року ОСОБА_1 з метою митного оформлення Товару за Договором, до Одеської митниці Державної митної служби України подав митну декларацію № 26UA500020000340U2, в якій визначено та заявлено митну вартість Товару, вказану в Інвойсі № OD2025-69326 від 15.08.2025 року, за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються – в розмірі 4 700 доларів США (графа 42) до якої додано: Рахунок-фактура № OD2025 69326 від 15.08.2025; Домашній коносамент № SEL1965292/3 від 24.09.2025 року; Навантажувальний документ № 7084/1 від 12.01.2026 року; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.08.2025 року; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № PS-21/257084 від 24.09.2025 року; Договір про надання послуг митного брокера № 12/4-01-26 від 08.01.2026 року; Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 031/26 від 13.01.2026 року; Висновок про походження товару або акт експертизи, який виданий уповноваженим органом № 031/26 від 13.01.2026 року; Паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 від 11.02.2009 року; Довідка № 2026-01529 від 13.01.2026 року; Фотографії товару від 16.01.2026 року; Картка ФО-ПП № 3384603431 від 04.09.2013 року.

16.01.2026 року судовим експертом проведено транспортно-товарознавче дослідження автомобіля BMW, модель Х5 XDRIVE 30D, номер шасі, кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, що підтверджується висновком експерта № 008-Е/26, яким встановлено ринкову вартість цього автомобіля з урахуванням його технічного стану і пошкоджень, станом на 16 січня 2026 року, у розмірі 202181,91 грн. (двісті дві тисячі сто вісімдесят одна гривня 91 копійок, що відповідно до курсу НБУ на дату оцінки становить 4659,35 доларів США (а.с.16-24).

26.01.2026 року ОСОБА_1 отримав електронне повідомлення від Одеської митниці, в якому відповідно до ч. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості Товару(а.с.42-43).

Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів товару № UA500020/2026/000021/1 від 26.01.2026, де обґрунтовано у графі 33: 1)Згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. В комерційному інвойсі від 15.08.2025 № OD2025-69326 та інших документах не зазначено умови оплати. При цьому до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи. 2)Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати цих послуг відповідно до виставленого рахунку; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, розмір тарифної ставки на перевезення. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності заявлених декларантом складових митної вартості. 3) У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. На інвойсі відсутні печатки (штампи) інших компетентних органів іноземних держав при перетинанні державного кордону. Зазначене вище свідчить про можливо наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів; 4) У наданому до митного оформлення висновку про якісні характеристики товару від 13.01.2026 № 031/26 зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ, який є обов`язковим для здійснення експертизи відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін`юсту, Фонду Держмайна від 24.11.2013 № 142/5/2092. Проте, в документах відсутня інформація будь-яка про присутність експерта, що може свідчити про недостовірність зазначених у висновку відомостей. Разом з цим, до митного оформлення в якості документу, що підтверджує вартість перевезення надано документ від 24.09.2025 № PS-21/257084, в якому зазначено, що рахунок від PARCUS SHIPPING, USA на адресу:PICK TIME LLC, 65122, UKRAINE, ODESA передоплата за перевезення та експедування товару в контейнері, а саме а/м 4 шт за контрактом від 01.10.2022 № PS-21. Вказаний контракт до митного оформлення не надано; в зазначеному документі відсутні відомості про маршрут перевезення(пункт відправлення, призначення), умови оплати та відсутній зв`язок з кінцевим одержувачем товару на території України.

Таким чином, у митного органу виникають сумніви щодо достовірності заявлених декларантом складових митної вартості.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості– другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, по товару №1, є більшим і становить :Товар 1– 16 861 дол. США/шт. (МД від 24.12.2025 № UA500530/2025/004145), ніж заявлено декларантом– 6300 дол.США/шт. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано(а.с.46-47).

26.01.2026 митним органом отримано заяву декларанта № б/н від 26.01.2026 з повідомленням, що у встановлений термін інші додаткові витребувані митним органом надаватись не будуть.

Одеською митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA 500020/2026/000026 від 26.01.2026 року, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, у зв`язку з тим, що згідно вимог частини 6 пункту 2 статті 54 Митного кодексу України від (ЗУ № 4495-VI від 13.03.2012). Відповідно до статті 55 Митного кодексу України (ЗУ № 4495-VI від 13.03.2012) прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2026/000021/1 від 26.01.2026 року (а.с.27).

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № UA500020/2025/000691 від 28.01.2026 р. за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу

Вважаючи протиправними оскаржуване рішення та картку відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом, покликаючись на порушення свого права на сплату митних платежів за ціною контракту, що призвело до його майнових втрат у вигляді сплати 104840,91грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

Так, декларантом наданий до митного органу договір (контракт), в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, які містять дані щодо найменування, кількості, ціни товару, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, тощо.

Суд не погоджується з висновками відповідача, з огляду на наступне.

Щодо покликань відповідача на те, що до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ банківські платіжні документи подаються лише «якщо рахунок сплачено». В інвойсі № OD2025-69326 від 15.08.2025 умови оплати не передбачали здійснення платежу до моменту митного оформлення. Тобто на момент подачі митної декларації товар не був оплачений, а відтак вимога надати банківські платіжні документи є безпідставною.

У постановах від 17.04.2018 у справі №815/329/17, від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23 Верховний Суд наголосив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

Суд, зазначає, що факт, спосіб чи час оплати товару не впливають на його ціну, зафіксовану в контракті. Відсутність платіжного доручення на момент оформлення не свідчить про недостовірність заявленої вартості, оскільки законодавство не пов`язує право на митне оформлення виключно з фактом попередньої оплати товару.

Крім того, щодо підтвердження витрат на транспортування, суд зауважує, що позивачем надано транспортні документи та рахунки, які дозволяють встановити числове значення складових митної вартості.

Позивачем до митного оформлення було надано документ про вартість перевезення та коносамент, які містять чітке числове значення витрат на транспортування (1600USD, згідно умов Договору), що є достатнім для включення цієї суми до митної вартості згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України.

Відсутність у транспортному рахунку окремого зазначення маршруту не спростовує самої вартості перевезення. Маршрут перевезення вже відображений у коносаменті № SEL1965292/3 від 24.09.2025 та навантажувальному документі № 7084/1 від 12.01.2026, які також надавались до митного оформлення. Тобто у сукупності надані документи повністю підтверджують і маршрут, і вартість перевезення.

Оскільки сума фрахту була зафіксована у наданому рахунку, а митний орган не довів, що фактичні витрати на доставку були іншими, відсутність калькуляції кілометражу чи підтвердження оплати внутрішніх перевезень по країні відправлення не є законною підставою для не застосування основного методу визначення митної вартості.

Твердження митниці про відсутність детальної калькуляції або маршруту є зайвим, оскільки надані документи в сукупності підтверджують заявлені витрати на доставку, а сумніви митного органу у цій частині не доведені доказами наявності реальних розбіжностей у поданих відомостях.

Посилання митниці на вищу вартість аналогічного автомобіля в системі ЄАІС (16861 доларів США) не можуть бути єдиною підставою для коригування, оскільки ціна в базі даних має лише інформативний характер і не спростовує ціну конкретної операції позивача, підтверджену первинними документами.

Суд враховує висновок експерта №031/26 від 13.01.2026 року, який підтверджує, що стан транспортного засобу та наявні пошкодження об`єктивно впливають на його вартість. Це підтверджує позицію позивача про те, що ціна у 6 300 доларів США є економічно обґрунтованою для даного транспортного засобу, на відміну від ціни, запропонованої митницею без урахування індивідуальних особливостей цього транспортного засобу.

Щодо зауваження митниці про відсутність документів про страхування вантажу, суд зазначає, що згідно з положеннями пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, страхові документи подаються декларантом лише у разі, якщо здійснювалося страхування товару.

Оскільки страхування є правом, а не обов`язком покупця (при постачанні на умовах, що не передбачають обов`язкового страхування продавцем).

При цьому, митний орган не надав доказів, які б спростовували твердження декларанта про відсутність страхування, а вимога надати документи про відсутність витрат (негативний доказ) не передбачена МК України, оскільки неможливо надати документ на підтвердження дії, яка не вчинялася.

Щодо аргументів митного органу про можливу підробку документів через відсутність на інвойсі печаток або штампів компетентних органів іноземних держав, суд зазначає наступне.

Наявність або відсутність штампів на інвойсі при перетинанні кордону іноземної держави не є критерієм автентичності документа в розумінні статті 53 Митного кодексу України.

Суд наголошує, саме лише відсутність печаток не може слугувати законною підставою для відхилення заявленої митної вартості за основним методом, оскільки інвойс є комерційним (цивільно-правовим) документом, що фіксує домовленості між покупцем та продавцем щодо вартості товару.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

За таких обставин, у силу положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Водночас, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, у тому числі резервного.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 у справі № 540/2219/18.

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу документи підтверджують ціну імпортованого товару та жодних суттєвих розбіжностей не містять.

Відповідачем під час розгляду справи це не спростовано.

Суд зазначає, що надані позивачем докази кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом саме за ціною договору (контракту).

Одеською митницею не було надано доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом сумнівних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості за ціною договору.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Вимога обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії” Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом докази, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні недоведених припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

Митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість за ціною договору не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів, проте в оскаржуваному рішенні лише констатується неможливість застосування інших другорядних методів, крім резервного.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500020/2026/000026 від 26.01.2026 року зазначено таку причину для відмови у митному оформлені, як прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості № UA500020/2026/000021/1 від 26.01.2026 року.

При цьому, оскільки саме прийняття рішення № UA500020/2026/000021/1 від 26.01.2026 року слугувало підставою для оформлення картки відмови UA500020/2026/000026 від 26.01.2026 року, суд вважає, що вона також підлягає скасуванню як похідне рішення від протиправного рішення про коригування митної вартості.

Решта доводів та заперечень сторін на висновки суду по суті спору не впливають. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем законність оскаржуваного рішення та картки відмови належними, достовірними та допустимими доказами не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1331,20 грн.., витрати у сумі 1064,96грн. суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України, решта судового збору сплачена відповідачем надмірно, оскільки позов подано через систему «Електронний суд».

Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12900грн. буде вирішуватися судом у разі подання позивачем доказів надання відповідних послуг позивачем у строки, встановлені ч.7 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару UA500020/2026/000021/1 від 26.01.2026 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500020/2026/000026 від 26.01.2026 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1064(одна тисяча шістдесят чотири)грн. 96коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Одеська митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005631; місцезнаходження: вул.Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078).

Суддя М.М. Аракелян