Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №420/4240/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання протиправною бездіяльністю та стягнення середнього заробітку, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.07.2024 по 16.01.2025;

- стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.07.2024 по 16.01.2025 у розмірі 52581,55 грн;

- стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 8500,00 грн.

Ухвалою суду від 23.02.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання протиправною бездіяльністю та стягнення середнього заробітку, моральної шкоди - повернуто позивачу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2026 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 про повернення позовної заяви скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

20.05.2026 справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та за результатами автоматичного розподілу справ між суддями була передана для розгляду судді Токміловій Л.М.

Ухвалою суду від 22.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі.

Ухвалою суду від 10.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 січня 2026 року позивач звернувся до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм із заявою, в якій виклав прохання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 липня 2024 року по 16 січня 2025 року, зважаючи що виплата належних від Держрибагентства сум проведена лише 27 грудня 2025 року. Проте, відповідач добровільно не виплатив і середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні. Така бездіяльність відповідача є протиправною, а стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у такому разі підлягає у судовому порядку. Позивач вказує, що відповідачем ні у червні 2024 року (разом виплатою заборгованої суми індексації), ані 15 липня 2024 року (у день звільнення з Держрибагентства) йому не виплачена компенсація втрати частини грошових доходів за період з 17 червня 2021 року по 29 червня 2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року. Така компенсація виплачена лише 27 грудня 2025 року. Таким чином, відповідач допустив затримку розрахунку при звільненні. Оскільки спір у справі № 420/27682/24 щодо належної позивачу суми компенсації вирішено на його користь, з відповідача підлягає стягненню у судовому порядку середній заробіток за час затримки розрахунку.

Також, позивач зазначає, що у даному випадку завдання відповідачем моральної шкоди обумовлене тривалою затримкою виплати належних йому сум, які є складовими заробітної плати, бездіяльністю відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті середнього заробітку за час такої затримки. Так, при звільненні відповідач добровільно не виплатив і компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 17 червня 2021 року по 29 червня 2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року. Поряд із цим, після звільнення на його прохання, викладене у заяві від 29 липня 2024 року здійснити зазначену виплату, відмовився від виконання свого обов`язку, передбаченого законодавством про працю. Факт завдання моральної шкоди підтверджується безпосередньо порушенням відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, його трудових прав щодо затримки розрахунку при звільненні, невиплати середнього заробітку за час такої затримки.

05.06.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. З аналогічними (тотожними) позовними вимогами Позивач звертався до Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/27682/24 і наявне рішення у даній справі від 19.05.2025, яке виконано у примусовому порядку Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про що зазначено вище. Тобто, є рішення, яке набрало законної сили і примусово виконано органом примусового виконання, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову між тими ж сторонами, предметом і тими ж підставами позову.

10.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій серед іншого зазначено, що відсутність однаковості матеріально-правових вимог, що підлягають розгляду у цій справі та вже вирішених рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 420/27682/24, є очевидною, оскільки це прямо випливає із їх змісту (відсутня текстуальна схожість) та не потребує проведення складного порівняльного аналізу із глибоким зануренням у сутнісний аспект, тлумаченням правових норм тощо. Представником відповідача у відзиві на позовну заяву спотворено текст резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 420/27682/24 для створення уявлення про наявність підстав для закриття провадження у справі. Таким чином, заперечення проти позову, викладені у відзиві, є цілком не спроможними.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 обіймав посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення діяльності Управління правового забезпечення Державного агентства меліорації та рибного господарства України.

Наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України № 125-ТО від 03 грудня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 року по справі № 420/80/22, визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства меліорації та рибного господарства України № 125-ТО від 03 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Зобов`язано Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби підкатегорії В1 категорії В з 04 грудня 2021 року. Стягнуто з Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2021 року по 22 серпня 2023 року включно у розмірі 126569,53 грн. (сто двадцять шість тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 53 копійки), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Стягнуто з Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно у розмірі 33286,35 грн. (тридцять три тисячі двісті вісімдесят шість гривень 35 копійок), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Зобов`язано Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно. Стягнуто з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 6000 (шість тисяч) гривень.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 року апеляційні скарги Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області задоволено частково.

Скасовано абзаци 3 - 6 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року.

Викладено вказані абзаци 3 - 6 наступним чином:

Зобов`язати Державне агентство меліорації та рибного господарства України поновити ОСОБА_1 на посаді державної служби підкатегорії В1 категорії В з 04 грудня 2021 року.

Стягнути з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2021 року по 22 серпня 2023 року включно у розмірі 126569,53 грн. (сто двадцять шість тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 53 копійки), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Стягнути з Державного агентства меліорації та рибного господарства України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно у розмірі 33286,35 грн. (тридцять три тисячі двісті вісімдесят шість гривень 35 копійок), з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Зобов`язати Державне агентство меліорації та рибного господарства України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року включно.

В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року - залишено без змін.

Вказані судові рішення набрали законної сили 22.12.2023 року.

На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 року по справі № 420/80/22, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм видало наказ від 08 травня 2024 року № 101-О “Про поновлення ОСОБА_1 ”, відповідно до якого скасовано наказ Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 03 грудня 2021 року № 125-ТО “Про звільнення ОСОБА_1 ”, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу правового забезпечення діяльності Управління правового забезпечення Державного агентства меліорації та рибного господарства України з 04 грудня 2021 року.

Наказом Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 11 липня 2024 року № 223-О, ОСОБА_1 звільнено з посади.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 420/27682/24, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (код ЄДРПОУ 37472282) щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини грошових доходів за період з 17.06.2021 року по 29.06.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року, на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 року у справі № 420/80/22. Зобов`язано Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 17.06.2021 року по 29.06.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації заробітної плати за період з 17.06.2021 року по 03.12.2021 року, виплаченої 29.06.2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 року у справі №420/80/22.

На виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 420/27682/24, Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 17.06.2021 року по 29.06.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації заробітної плати за період з 17.06.2021 року по 03.12.2021 року, виплаченої 29.06.2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 року у справі №420/80/22 – у розмірі 425,14 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 липня 2024 року по 16 січня 2025 року, а саме затримки виплати компенсація у розмірі 425,14 грн., яка виплачена лише 27 грудня 2025 року.

Листом від 09.02.2026 року Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм надано відповідь, де зазначено, що Держрибагентством 27 грудня 2025 року була виплачена компенсація втрати частини грошових доходів в сумі 425,14 грн (чотириста двадцять п`ять гривень 14 копійок) за період з 17 червня 2021 року по 29 червня 2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації заробітної плати за період з 17 червня 2021 року по 03 грудня 2021 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 420/27682/24.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України в редакції, чинній на момент звільнення позивача, визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, звертаючись до суду із позовною заявою позивач просить суд стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.07.2024 по 16.01.2025 у розмірі 52581,55 грн;

При цьому, звернення до суду та право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач обґрунтовує затримкою виплати компенсації втрати частини грошових доходів у розмірі 425,14 грн., за період з 17.06.2021 року по 29.06.2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації заробітної плати за період з 17.06.2021 року по 03.12.2021 року, виплаченої 29.06.2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2023 року у справі №420/80/22.

В той же час, ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.

За висновком Конституційного Суду України, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, положення Закону № 2050-III та Порядку № 159 вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зокрема, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами і зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тобто, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не підпадає під визначення "належні звільненому працівникові суми", тобто не є виплатою, на отримання якої працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Таким чином, в даному випадку, позивач не набув право на отримання середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, визначеного ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За таких підстав, оскільки позовні вимоги про стягнення з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 8500,00 грн., є похідним вимогами, тому підстави для їх задоволення також відсутні.

З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про визнання протиправною бездіяльністю та стягнення середнього заробітку, моральної шкоди- відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.