Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №320/17236/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Київ справа №320/17236/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.12.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою від 06.05.2025 відкрито провадження у справі, яке вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За час розгляду справи відповідачем відзиву на позовну заяву надано не було.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2024 року на виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (надалі - Порядок № 560) ОСОБА_1 особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за формою, визначеною у додатку 4 Порядку № 560 шляхом її направлення засобами поштового зв`язку (Акціонерного товариства «Укрпошта») рекомендованим листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають наукові і науково- педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Тобто, на військову службу під час мобілізації не призиваються наукові і науково- педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді майстра виробничого навчання філії «Навчальний центр впровадження кліматичних технологій при ТОВ «ІТЦ «ІВІК» (заклад професійної (професійно-технічної) освіти; наказ про переведення № 35/ОС від 29.11.2024) за основним місцем роботи на умовах повного робочого дня, 8 годин на день, що складає повну (1,00) ставку або 100 % робочого часу.

Філія «Навчальний центр впровадження кліматичних технологій при ТОВ «ІТЦ «ІВІК» є закладом професійно-технічної освіти (рішення Акредитаційної комісії від 28.05.2015, протокол 116, наказ Міністерства освіти і науки України від 10.06.2015 № 1415л, ліцензія на освітню діяльність безстрокова на підставі п. 6, ст. 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», наказ Міністерства освіти і науки України про переоформлення ліцензії на безстрокову від 18.07.2024 № 487-л; код закладу в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) - 5709).

Відповідно до п. 4 Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, посада майстра виробничого навчання відноситься до посад педагогічних працівників.

Порядком № 560 (Додаток № 5, Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку за п. 2, ч. 3, ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти є: довідка закладу освіти про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці.

Така довідка, разом із зазначенням обов`язкових характеристик (займана посада, ставка) була надана позивачем в додатках до заяви про оформлення відстрочки від 13 грудня 2024 року.

Отже, позивач є педагогічним працівником закладу професійної (професійно-технічної) освіти, за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, на підтвердження чого, разом з заявою про відстрочку, він надав відповідачу довідку про займану посаду за основним місцем роботи з зазначенням розміру частки ставки під час оплати праці та інші додаткові підтвердні документи.

Частиною 7 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Згідно п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Пунктом 60 Порядку № 560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» за трек- номером поштового відправлення № 0311510985856, Заява про оформлення відстрочки від 13.12.2024 була отримана комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 16 грудня 2024 року.

В інтересах позивача були подані адвокатські запити № 08/01/2025-02 та № 16/01/2025-01 з метою отримання інформації про результат розгляду заяви про відстрочку ОСОБА_1 .

У відповідь на вказані адвокатські запити відповідач надав лист-відповідь № 05/560 від 21.01.2025 в якому не повідомив чіткого результату розгляду заяви про відстрочку та прийнятого рішення по її наданню, обмежившись виключно пропозицією прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вже було вище вказано, п. 60 Порядку № 560 встановлює виключні заходи реагування відповідача на отриману заяву про оформлення відстрочки:

1. у разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6 Порядку № 560;

2. у разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 Порядку № 560.

Між тим, наданий відповідачем лист-відповідь № 05/560 від 21.01.2025 не є належним заходом реагування, та не відповідає за своєю формою та суттю жодному обов`язковому документу, форми яких, встановлені вимогами та додатками Порядку № 560.

Крім того, рішення комісії з питань надання відстрочок відповідача має оформлюватися саме протоколом (як про відмову у наданні відстрочки, так і про надання відстрочки), а не інформаційними листами- відповідями.

Отже, наданий відповідачем лист-відповідь № 05/560 від 21.01.2025 носить інформативний характер та не є належним заходом реагування на подану позивачем заяву про оформлення відстрочки від 13.12.2024 й не містить інформації про надану відстрочку або відмову у її наданні.

Інших належних заходів реагування на подану позивачем заяву про оформлення відстрочки ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснено не було, що свідчить про бездіяльність відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо ненадання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Як вже було вказано вище, заяву про оформлення відстрочки від 13.12.2024 було особисто подано позивачем, шляхом її направлення засобами поштового зв`язку (АТ «Укрпошта») рекомендованим листом з описом вкладення на адресу відповідача.

На думку суду, вимога, яка викладена у п. 58 Порядку № 560, про те, що особи, які мають право на відстрочку «особисто подають заяву» - означає не особисту явку до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а те, що заява військовозобов`язаного про надання відстрочки не може бути подана представником.

Натомість, у тих випадках, коли для вчинення тих чи інших юридично значущих дій необхідна особиста явка особи військовозобов`язаного (призовника, тощо) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Кабінет Міністрів України прямо зазначає про це у своїх постановах.

Так, наприклад, п. 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 передбачено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, здійснюється за їх особистої присутності. Тобто, взяття особи на військовий облік без її особистої присутності у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки - є неможливим.

В той же час приписи Порядку № 560, використовуючи словосполучення «особисто подають», не передбачають особистої присутності (особистої явки) особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подачі заяви про надання відстрочки.

Відтак, вимога, яка викладена у п. 58 Порядку № 560, про те, що особи, які мають право на відстрочку «особисто подають заяву» - означає не особисту явку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а те, що заява військовозобов`язаного про надання відстрочки не може бути подана представником.

Суд зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає або проявляється у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. На це звернув увагу Верховний Суд у Постанові від 17.04.2019 у справі № 342/158/17.

При цьому спосіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Таким чином, з огляду на встановлені вище судом обставини справи, у тому числі наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу, вірним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. З ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Позивачем було подано до суду клопотання про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 16 000, 00 грн.

Так, до позовної заяви було додано договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, які підтверджують сплату позивачем 16 000, 00 грн за послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.

Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Беручи до уваги наведене вбачається наявність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000, 00 грн.

Разом з тим, позивачем було додано до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору на загальну суму 1 211, 20 грн.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 16 000, 00 грн (витрати на професійну правничу допомогу) та 1 211, 20 грн (судовий збір), що сукупно становить 17 211, 20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.12.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 17 211, 20 грн (сімнадцять тисяч двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.