Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №160/606/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокуСправа №160/606/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

12.01.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїн Олександр Миколайович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців”, грошову компенсацію за неотримане речове майно, розраховану без застосування пропорційності часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, в розмірі – 22 258,38 грн.

Також позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідчення серії НОМЕР_2 від 30.11.2024 року. Наказом командиром Військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2025 року №76 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення, однак не проведено повного розрахунку, а саме компенсації за неотримане речове майно. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 18.02.2026 року.

05.02.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач вважає, що дана позовна заява не може бути задоволена, у зв`язку з наступними вимогами матеріального права та фактичними обставинами справи. ОСОБА_1 проходила службу при Військовій частині НОМЕР_3 , яка після реформування стала підрозділом Військової частини НОМЕР_1 . Позивач під час проходження та звільнення з військової служби не зверталася щодо отримання грошової компенсації за неотримане речове майно або предметів форменого одягу на суму такої компенсації, в такому випадку нарахування та виплата компенсації вартості за неотримане речове майно не здійснювалася, відповідно до вимог пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232. Питання компенсації за неотримане речове майно КАС досліджував у справі №420/1717/22 (постанова від 10.10.2024 року), в якій вказано, що будучи обізнаною зі звільненням з військової служби, особа звернулася із рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно лише у день виключення зі списків особового складу. Зважаючи на відсутність претензій, скарг та заяв позивача щодо його звільнення, в даному випадку в підтвердження відсутності заяв, скарг або претензій слугує рапорт позивачки про здачу посади останньою №1510/36/1380 від 09.10.2025 року та обхідний лист №1510/36/1379 від 09.10.2025 року. На основі всього вищевказаного, відповідач зазначає, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їхнім бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна, за цінами, що діють на час звільнення. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їхнім рапортом (заявою) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника). У рапорті повинно бути зазначено розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Такий рапорт від позивача, станом на день виключення зі списків частини не надходив. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 11.08.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідчення серії НОМЕР_2 від 30.11.2024 року.

Наказом командиром Військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2025 року №76 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення, однак не проведено повного розрахунку, а саме компенсації за неотримане речове майно.

21.11.2025 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати:

- довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення з помісячним розписом та деталізацією всіх видів нарахувань, виплат та стягнень грошового забезпечення, а також грошової компенсації за належне до видачі речове майно за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 ;

- копію картки обліку на речове майна особистого користування ОСОБА_1 ; - копію довідки про вартість речового майна;

- копію довідки форми №6 (ПКМУ від 22 серпня 2023 р. № 887) з інформацією за увесь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 ;

- інформацію щодо залучення ОСОБА_1 до виконання бойових (службово-бойових) завдань в період з червня по серпень 2025 року із наданням витягів із відповідних документів. Також, з метою уникнення судових витрат, просила у разі виявлення непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням всіх належних складових та не нарахування та виплати інших компенсаційних виплат провести їх виплату, в тому числі і за речове майно без застосування пропорційності часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2025 року №1510/813/Вих ЗП/ позивачу надано інформацію, зокрема, що рапорт ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про отримання довідки про вартість речового майна не надходив.

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати компенсації за неотримане речове майно, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі Закон № 2011-ХІІ).

Згідност.9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до абз.2 п.1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Відповідно до п.2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця (п.3 Порядку № 178).

Відповідно до п.4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно п. 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 року у справі № 803/756/17 (К/9901/38716/18), у постанові від 17.01.2019 року у справі №822/2309/17 (К/9901/20221/18), застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). За висновком суду касаційної інстанції, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Суд встановив, що 21.11.2025 року позивач звернулася через свого представника до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Однак, позивачу не виплачено належну ій грошову компенсацію за неотримане речове майно, що не заперечується відповідачем.

Щодо вимог позивача про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців”, грошової компенсації за неотримане речове майно, розрахованої без застосування пропорційності часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, в розмірі – 22 258,38 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На час розгляду цієї справи відповідач заперечує право позивача на отримання компенсації вартості речового майна.

Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, тому суд вважає вказані вимоги позивача передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені.

Наразі відповідач не здійснив нарахування компенсації вартості речового майна.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації вартості речового майна у даній справі не підлягають задоволенню як передчасно заявлені.

За наведених доводів та наявних у справі письмових доказів, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги задовольнити шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, враховує складність справи та надані адвокатом послуги.

Як вбачається з поданих до суду матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Ільїним Олександром Миколайовичем було укладено договір про надання правової допомоги № 1212/2 від 12.12.2025 року.

Згідно з п. 1 вказаного договору клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає право представляти його інтереси в громадських, адміністративних установах, в усіх судах загальної юрисдикції та апеляційних судах, в тому числі у Верховному суді, органах державної виконавчої служби, та інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, представляти інтереси в усіх підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, в тому числі у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 2.2.4 вказаного договору клієнт зобов`язується оплатити адвокату вартість юридичних послуг у розмірі 3000 (три тисячі) гривень за ведення справи щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 під час підготовки до звернення до суду, та провадження її судом першої інстанції до вирішення спору по суті.

На підтвердження здійснення адвокатом правових послуг між позивачем та адвокатом Ільїним Олександром Миколайовичем підписано акт приймання-передачі виконаних робіт, згідно з яким адвокатом виконано а позивачем прийнято наступні роботи:

- вивчення матеріалів наданих стороною з метою визначення судової перспективи спору (1,5 год) – 750 грн.;

- аналіз законодавства та консультації (1,5 год) – 750 грн.;

- складання позовної заяви (2 год.) – 1500 грн.

Всього (5 год.) – 3000 грн.

Оплата гонорару позивачем адвокату була здійснена 12.12.2025 року у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується електронною квитанцією № 8398-7718-1598-4718 від 12.12.2025 року.

Крім вищезазначеного, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу разом в матеріалах справи міститься:

- копію ордеру на надання правничої допомоги серія АЕ №1434449 від 15.10.2025 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №2178 від 20.09.2010 року та посвідчення адвоката.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність:

- договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

- інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

- представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що представник відповідача у відзиві на позов заперечував проти стягнення на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу, у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд також зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи викладене, з урахуванням предмету спору, обсягу наданих документів та складності справи, суд вважає витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. співмірними та розумними, тому вважає за необхідне присудити на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення судових витрат не пов`язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Отже, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, стягнення на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача підлягають лише витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна