Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №160/12355/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокуСправа №160/12355/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

11.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.07.2016 року по 31.03.2026 року, виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №160/34668/24, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі 160/34668/24 позов ОСОБА_1 було частково задоволено та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 2016 року по 2018. На виконання вказаного рішення відповідач 31.03.2026 року здійснив відповідні виплати. Разом з тим, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідач не нарахував та не виплатив. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 11 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/11926/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 27.05.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивачем пропущенно строк позовної давності. Враховуючи специфіку фінансування військових частин, рішення суду виконано було своєчасно. Відповідач на день звільнення позивача провів повний остаточний розрахунок. Порушень прав позивача з боку відповідача не встановлено.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 03.07.2016 по 27.02.2018 рік проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі 160/34668/24 позов ОСОБА_1 було частково задоволено та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 2016 року по 2018.

31.03.2026 року військова частина НОМЕР_2 виплатила ОСОБА_1 суму на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі 160/34668/24, що підтверджується повідомленням із веб-банкінгу «ПУМБ».

Разом з тим, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідач не нарахував та не виплатив. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України та які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату (грошове забезпечення), пенсії, соціальні виплати, стипендії та інші доходи.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянину суми компенсації здійснюється у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

На виконання зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №159 компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам.

Пунктом 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержуються громадянами в гривнях на території України і не мають разового характеру. До таких доходів, зокрема, належать оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації визначається як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) та приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції), поділений на 100.

Аналіз наведених норм свідчить, що необхідними умовами для виплати компенсації є: нарахування особі доходу, який не має разового характеру; порушення встановленого строку його виплати на один і більше календарних місяців; подальша фактична виплата такого доходу.

При цьому право особи на компенсацію втрати частини доходів законодавець не пов`язує із підставами виплати відповідного доходу. Вирішальним є сам факт порушення строків його виплати.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 20.10.2022 у справі №140/862/19, від 11.07.2023 у справі №560/2008/21, у яких суд касаційної інстанції зазначив, що компенсація втрати частини доходів підлягає виплаті незалежно від того, чи було відповідний дохід виплачено добровільно чи на виконання судового рішення, оскільки підставою для її нарахування є порушення встановлених законом строків виплати такого доходу.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, має систематичний характер, а тому відноситься до доходів, щодо яких застосовуються положення Закону №2050-III та Порядку №159.

Отже, сама по собі обставина виплати індексації на виконання судового рішення не звільняє відповідача від обов`язку одночасно нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, якщо виплата такого доходу була здійснена із порушенням установлених законом строків.

Як встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №160/34668/24 відповідача було зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, яку фактично виплачено лише 31.03.2026. Водночас компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась.

За таких обставин суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів є протиправною, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд робить висновок, що позовні вимоги частково обґрунтовані, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.07.2016 року по 31.03.2026 року, виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі №160/34668/24, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Судовий збір розподілу не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук