Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №641/7730/20 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 641/7730/20

провадження № 22-ц/818/3495/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 адвоката Шумейка Ярослава Віталійовича та представника ОСОБА_2 адвоката Бакшеєвої Аліни Вячеславівни на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2026 року, постановленого під головуванням судді Боговського Д.Є., -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2026 року позов задоволено частково. Припинено нарахування та стягнення аліментів з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі судового наказу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.08.2020 у справі № 641/6686/20, починаючи з дати набрання даним судовим рішенням законної сили. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Шумейко Ярослав Віталійович просить змінити рішення суду першої інстанції в частині припинення нарахування та стягнення аліментів з дати видачі судового наказу.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вважає рішення суду першої інстанції частково таким, що не грунтується на засадах верховенства права, є незаконним і необгрунтованим.Зазначає, що весь час с дативидачі судового наказу дитина мешкала разом із батьком до дня винесення оскаржуваного рішення суду і продавжує мешкати разом із ним. Зазначає, що позов було подано у жовтні 2020 року, проте рішення суду ухвалено лише у лютому 2026 року через систематичні неявки відповідача в судові засдіання та через недбале ставлення суду до строків розгляду справи Судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що судовий наказ про стягнення аліментів було предёявлено до виконання лише 10 червня 2025 року, майже через 5 років, з дня видачі, що свідчить про те, що дитина мешкала з батьком та була на його утриманні..

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Бакшеєва Аліна Вячеславівна просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що в даному випадку позивач самостійно змінив місце проживання дитини, вивіз її за межі України, після чого фактично ізолював дитину від матері, обмеживши будь-які способи звёязку та спілкування. Зазначає, що позивач не надав жодних доказів перебування сина на його утриманні. До повномаштабного вторгнення син перебував повністю на утриманні матері, що і стало підставою для стягнення аліментів. Також позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх доходів та місця роботи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є факт, що наразі дитина не проживає разом із матір`ю та нею не утримується. Тому наявні підстави для припинення стягнення аліментів на утримання дитини з батька на користь матері. Проте матеріали справи не містять беззаперечних доказів на підтвердження того, що неповнолітній ОСОБА_3 , 2010 р.н., постійно мешкав разом із батьком на дату видачі судового наказу та в той час був на його утриманні, тому суд з урахуванням інтересів дитини вважає за необхідне визначити датою припинення стягнення аліментів саме дату набрання даним рішенням законної сили.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , про що 27.07.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 3449. Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) .

Згідно довідки Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 03 квітня 2017 року, разом із матір`ю – відповідачем у справі ОСОБА_2 , 1975 р.н.

01 вересня 2020 року Комінтернівським районним судом м. Харкова у справі № 641/6686/20 видано судовий наказ, яким присуджено до стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 31.08.2020.

Згідно довідки Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 77 Харківської міської ради від 15.12.2020 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем 4-А класу з 01.09.2020, дитина мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; батько та мати відвідували батьківські збори, вносили благодійні внески до школи та на потреби класу.

Службою у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради на запит адвоката Скульського С.І. як представника позивача ОСОБА_1 було надано відповідь від 07.02.2022, з якої вбачається що у грудні 2021 року ОСОБА_2 зверталась до Служби з питання перешкоджання у спілкуванні з сином з боку ОСОБА_1 та вчинення домашнього насильства. Членами комісії було проведено оцінку рівня безпеки дитини, за результатами якого визначено: «безпечно», малолітній ОСОБА_3 оглянутий лікарем-педіатром, слідів фізичного насильства не виявлено;; для дитини створені належні умови для виховання та розвитку, фактів протиправної поведінки та неналежного виконання батьківських обов`язків з боку батька по відношенню до своєї дитини не виявлено.

Згідно Акту обстеження умов проживання, складеного представниками Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради 10.11.2021, встановлено що малолітній ОСОБА_3 , 2010 р.н., мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в орендованому житлі, разом із батьком ОСОБА_1 , 1983 р.н., співмешканкою останнього ОСОБА_4 , 1984 р.н., та її сином ОСОБА_5 , 2009 р.н.

В квітні 2022 року позивач ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 , 2010 р.н., виїхали до Львівської області, їх було взято на обік як внутрішньо-переміщених осіб.

Згідно довідки Вишгородського ліцею № 1 Вишгородської міської ради Київської області від 25.05.2023 за № 194 ОСОБА_3 є учнем 6-В класу з 01.09.2022, дистанційна форма навчання.

Згідно довідки про відвідування школи, виданої загальноосвітньою школою м. Оберсберг, Німеччина, від 30.07.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають дозвіл на проживання на території Німеччини, їх адресою проживання зазначено: АДРЕСА_3 .

З матеріалів справи також вбачається, що 10 червня 2025 року державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 78317042 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 31.08.2020, інформації про хід виконання виконавчого провадження суду не надано.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 , посилався на те, що він перебував у сімейних відносинах із відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 . Після припинення сімейних відносин син залишився мешкати разом із ним, повністю перебував на його утриманні. Однак, відповідач ОСОБА_2 , користуючись тим, що їх спільний син був зареєстрований разом із нею, звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів. 01.09.2020 судом було видано відповідний судовий наказ. Позивач зазначає, що незважаючи на офіційну реєстрацію дитини за місцем реєстрації відповідача, син мешкав і до теперішнього часу мешкає разом із ним, повністю утримується за його рахунок, позивач несе усі витрати на утримання дитини. Враховуючи положення ст. 273 Сімейного кодексу України щодо зміни обставин, а саме зміни місця проживання дитини, позивач просить припинити стягнення з нього аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Судом встановлено, що з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання дитини на підставі судового наказу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.09.2020 року. Зазначений судовий наказ переданий на примусове виконання в червні 2025 року.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Сімейний кодекс України не містить норми про те, коли саме припиняється стягнення аліментів на дитину. Здебільшого суди в таких випадках керуються ч. 4 ст. 273 ЦПК України. У цьому положенні закріплено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає разом із батьком на території Німеччини за адресою проживання: АДРЕСА_3 .

Факт проживання дитини разом із батьком не заперечує відповідачка.

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_6 на час розгляду справи в суді досяг 16 років, а отже він в силу вищенаведених норм чинного законодавства може вільно обирати собі місце проживання з одним із батьків.

Доказів утримання дитини матір`ю матеріали справи не містять і відповідачкою не наведені.

Тому наявні підстави для припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази на підтвердження того, що неповнолітній ОСОБА_3 , 2010 р.н., постійно мешкав разом із батьком на дату видачі судового наказу та в той час був на його утриманні.

У зв`язку чим підстав для припинення стягнення аліментів, починаючи з дня видачи судового наказу, не вбачається.

Проте позивач за наявності підстав може звернутися із вимогою про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Доводи апеляційних скарг висновки суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Шумейка Ярослава Віталійовича та представника ОСОБА_2 адвоката Бакшеєвої Аліни Вячеславівни залишити без задоволення.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова