Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №612/303/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 612/303/25

провадження № 22-ц/818/2639//26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням за апеляційною скаргою Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області на рішення Близнюківського районного суду м.Харкова від 29 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Лобановської С.М., -

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Рішенням Близнюківського районного суду м.Харкова від 29 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, суд першої інстанції не дослідив і не надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог щодо розміру завданої шкоди, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 01.04.2025 у справі № 612/361/21, що набрала законної сили, задоволено клопотання ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження від 13.04.2021 № 12021226110000044, та закрито вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, і звільнено його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Як на підставу позовних вимог Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області посилалась на те, що ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області по справі № 612/361/21 від 01.04.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження від 13.04.2021 № 12021226110000044 за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України та звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Ухвала набрала законної сили 09.04.2025 року. Вказує, що до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, за закінченням строків давності. Відповідно до змісту ухвали суду, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_1 виник умисел на самовільне зайняття водного об`єкту з розташованою під ним земельною ділянкою загальною площею 111,3 га, яка знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6320686500:03:001:0952 поблизу с. Уплатне на території Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області. Реалізуючи свій злочинний умисел, вказану земельну ділянку ОСОБА_1 , самовільно, протиправно, без здійснення плати за землю, використовував у період з кінця весни - початку літа 2018 року по 22 червня 2021 року, шляхом забезпечення її охорони, встановлення тимчасових споруд, зарибленням, вилову риби, обмеженням вилову риби сторонніми особами та обмеженням загального водокористування громадянами. Внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки, державі в особі уповноваженого органу Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області, заподіяно матеріальну шкоду в сумі 287710,50 грн. Тож вважає доведеним є той факт, що відповідачем вчинено кримінальне правопорушення, в результаті якого завдано збитків позивачу, та розмір таких збитків. Вказала, що незаконне (самовільне) зайняття ОСОБА_1 водного об`єкту з розташованою під ним земельною ділянкою загальною площею 111,3 га, яка знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6320686500:03:001:0952 поблизу с. Уплатне на території Близнюківської селищної територіальної громади Лозівського району Харківської області, встановлено ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності Близнюківського районного суду Харківської області. Шкода, завдана інтересам територіальної громади, полягає в нанесені збитків у вигляді не отримання плати за використання земельної ділянки в зв`язку із самовільним без відповідних правових підстав заняттям об`єкту водного фонду. З указаного вбачається наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною діяльністю відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18)).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.

При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Складовими для настання відповідальності за завдання шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 01.04.2025 у справі № 612/361/21, що набрала законної сили, якою задоволено клопотання ОСОБА_1 та закрито кримінальне провадження за обвинуваченням відповідача у даній справі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, та звільнено його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, на підставі ст.49 КК України (у зв`язку із закінченням строків давності).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином ухвала суду про закриття кримінального провадження у справі та звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки його дій, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Натомість розмір шкоди підлягає доведенню на загальних підставах.

Всупереч зазначеним вимогам закону позивачем не надано, а матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, що підтверджують розмір спричиненої шкоди.

Висновок суду про недоведеність позовних вимог відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Крім того, до суду апеляційної інстанції представником позивача було подано клопотання про передачу даної справи для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області, з посиланням на те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 02 квітня 2026 року у справі № 922/4707/25 зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити водний об`єкт – «Уплатнівське водосховище» загальною площею 111,3 га та земельну ділянку під ним і повернути їх Близнюківській селищній раді. Враховуючи, що вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено правовідносини між Близнюківською селищною радою та ОСОБА_1 саме як фізичною особою-підприємцем щодо користування тим самим водним об`єктом та підтверджено, що ОСОБА_1 використовував спірний об`єкт без належних правових підстав, а відповідні правовідносини безпосередньо пов`язані з його діяльністю як фізичної особи-підприємця, у зв`язку з цим представник позивача вважає, що дана справа повинна розглядатися саме в господарському суді.

Разом з тим предметом позовних вимог є відшкодування шкоди завданої, кримінальним правопорушенням.

Позови про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, якщо вони не вирішені в кримінальному процесі, подаються та розглядаються в порядку цивільного судочинства за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Підстав для закриття провадження у даній справі та передачі справи на розгляд до Господарського суду не вбачається, з огляду на зміст позовних вимог.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права..

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Близнюківського районного суду м.Харкова від 29 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова