Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №404/6794/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/6794/26

провадження № 22-ц/4809/1626/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 червня 2026 року у складі головуючого судді Іванової Н.Ю.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 155 683 гривень компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком. З 04 вересня 2025 по 08 червня 2026 при здійсненні пенсійних виплат у закріплений день кожного місяця були застосовані приписи постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі – Постанова №821).

Внаслідок застосування приписів Постанови № 821 вона недотримувала частину своєї пенсії. Фактично приписи Постанови №821 змінили порядок виконання судового рішення, розділивши пенсійну виплату на частини, які поставили в залежність від бюджетного фінансування (загальновідомий в Україні факт), що можна робити виключно відповідним законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом.

Зазначає, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 у справі №320/51895/25 Постанову №821 було визнано протиправною та нечинною. Зазначене рішення після апеляційного перегляду набуло законної сили 08 червня 2026 року.

Унаслідок застосування приписів Постанови №821, яка була визнана судом протиправною та нечинною, позивачка, з 04 вересня 2025 по 08 червня 2026 при здійсненні пенсійних виплат у закріплений день кожного місяця недотримувала частину своєї пенсії.

Вказує, що є внутрішньо переміщеною особою, орендує квартиру в місті Олександрія Кіровоградської області, яку оплачує виключно з пенсії та державних виплат. З 04 вересня 2025 по 08 червня 2026 кожного місяця їй доводилося ходити до сусідів по під`їзду та просити в борг частину коштів, яких їй не вистачало.

Позивачка зазначає, що в результаті дій відповідача був порушений нормальний режим життя й відпочинку, вона була змушена витрачати свій вільний час на походи до сусідів принижуючи себе. Недотримання державою свого зобов`язання щодо виплати кожного місяця у закріплений день призначеного розміру пенсії протягом 277 днів неминуче викликало у неї почуття розпачу, що становить порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу.

Зауважує, що моральна шкода була завдана саме тривалим, впродовж 277 днів, відновленням її порушеного права на отримання призначеного розміру пенсії кожного місяця у закріплений день.

З урахуванням зазначеного вище, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди.

Роз`яснено, що розгляд справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий суд керувався тим, що предметом спору є стягнення моральної шкоди за невиконання рішення суду по справі № 200/2574/25. Відповідачем за такими вимогами є держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачці. Вирішення цього спору по суті буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачу недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права.

Суд зазначив, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже, такий спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 червня 2026 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивачка зазначила, що в своєму позові не заявляла вимог про визнання дій чи бездіяльності відповідача протиправними, скасування будь-яких рішень суб`єкта владних повноважень чи інших вимог, які є характерними для адміністративного судочинства.

Зауважила, що єдиною метою є отримання грошової компенсації за завдані моральні страждання, що свідчить про наявність спору про право цивільне, а не про легітимність владних повноважень.

Вказує, що суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув, у повному обсязі не встановив фактичні обставини справи, у зв`язку з чим передчасно дійшов висновку про відмову у відкритті провадження.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Щодо повідомлення учасників про розгляд справи та їх явки в судове засідання.

Позивачка та представник відповідача в судове засідання, призначене у цій справі на 03 серпня 2026 року не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, що підтверджується довідками про доставку судових повісток (а.с.43-44).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. До основних засад (принципів) цивільного судочинства відносяться, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір – це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення – публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.

Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно інформації з ЄДРСР установлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого адміністративного апеляційного суду від 04 вересня 2025 року, у справі №200/2574/25 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09 квітня 2025 року № 054450003748.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком за її заявою від 02 квітня 2025 року № 2309 з врахуванням відомостей про заробітну плату, наведених в довідці від 21 лютого 2025 року № 60, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Крок» на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 за 1980-1982 роки і містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи в Донецькому спеціалізованому управлінні № 416 треста «Донбаспромелектромонтаж». В іншій частині позовних вимог відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127473902).

Відповідно до відповіді в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 05 червня 2026 року на звернення ОСОБА_2 , останній повідомлено, що виплата перерахованої на виконання рішення суду суми пенсії та залишок боргу здійснюється на умовах Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821, після визначення Пенсійного фонду України видатків на дані виплати. Зазначено, що на сьогодні норми Постанови №821 є чинними, їх положення неконституційними не визнавалися, а відтак підлягають обов`язковому застосуванню. Вказано, що в грудні 2025 року ОСОБА_1 виплачено залишок доплати, нарахованої на виконання рішення суду за минулий період з 01 вересня 2025 року по 30 вересня 2025 року в сумі 5,31 грн. В січні 2026 року Пенсійним фондом України кошти на виплату доплат за рішенням суду не виділялись, таким чином доплата по перерахованій пенсії не проводилась. В подальшому виплата перерахованої пенсії та доплати нарахованої на виконання рішення суду за минулий час буде здійснюватися на умовах вищезазначеного Порядку, після фінансування Пенсійним фондом України. Іншого чинним законодавством не передбачено (а.с.8).

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 155 683 гривень компенсації моральної шкоди спричиненої протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яка полягає у тривалому з 04 вересня 2025 року по 08 червня 2026 року заниженому нарахуванні належної їй пенсії.

З урахуванням викладеного позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягає рогляду в порядку цивільного судочинства відповідно до ст. 19 ЦПК України.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки не врахував, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір, який вже вирішений рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року в справі №200/2574/25, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що ухвала суду є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24 червня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена12.08.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді Л. М. Дьомич

О. Л. Карпенко