Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №346/1580/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/1580/26

Провадження № 22-ц/4808/1493/26

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

за участю секретаря –Кузів А.В.,

учасники справи

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія»

«Кредит-Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Кредит-Капітал»

на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Яремин М.П.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.02.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі, на умовах споживчого кредиту №504488, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Кредитор умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору.

16.11.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія» «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до відповідача за кредитним договором №504488 від 01.02.2020 року.

Станом на дату звернення з позовом до суду загальний розмір заборгованості становить 22 995 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13 300 грн - заборгованість за відсотками, 2 695 грн – заборгованість за штрафом.

Просить стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором позики №504488 від 01.02.2020 року в розмірі 11 025 грн. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 276,16 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору та понесені витрати на правову допомогу в суді першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих після 11.02.2020 року, не врахувавши умови кредитного договору.

Відповідно до п 1.3 кредитного договору сторони погодили процентну ставку за користування позикою: стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних). У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього Договору.

Враховуючи п. 3.4.3 кредитного договору з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

Тобто, з 01.02.2020 по 10.02.2020 року відповідачу нараховано проценти за користування кредитом згідно пункту 1.3.2 кредитного договору в розмірі 1,90% в день, що становить 1330 грн, проте, відповідачем не було погашено кредитну заборгованість у строк, визначений пунктом 1.3 кредитного договору.

У період з 11.02.2020р. по 15.02.2020 року здійснено нарахування відсотків у сумі 532 грн відповідно до п 3.4. 2 Договору (у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо погашення заборгованості у строк, визначений п. 1.2 договору, та протягом трьох календарних днів після нього).

Оскільки станом на 15.02.2020 року відповідач не повернув кредитні кошти та не оплатив нараховані відсотки, то у період з 16.02.2020 року по 11.05.2020 року відбулось нарахування процентів відповідно до пункту 3.4.3 кредитного договору за стандартною відсотковою ставкою 1,90%, що передбачена п. 1.3.2 договору. Сума нарахованих відсотків за даний період становить 11 438 грн. Нарахування процентів за користування кредитом продовжило здійснюватись у період з 16.02.2020 року по 11.05.2020 року за стандартною процентною ставкою, відповідно до умов договору №504488 про надання споживчого кредиту від 01.02.2020 року.

Загальна сума заборгованості відповідача по відсотках складає 13300,00 грн.

Також зазначає, що відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, відсутні підстави вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами Договору.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 липня 2026 року справу призначено до розгляду.

У судове засідання представник ТОВ «Фінансова компанія» «Кредит-Капітал» не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений у визначеному законом порядку, про що свідчить довідка про доставку електронного документу. Від представника ТОВ «Фінансова компанія» «Кредит-Капітал» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «Фінансова компанія» «Кредит-Капітал».

У судове засідання Торбенко О.В. не з`явився, про розгляд справи повідомлений у визначеному законом порядку. На адресу ОСОБА_1 апеляційним судом направлялась судова повістка повідомлення, яка повернулась з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» , з урахуванням пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що отримав судову повістку-повідомлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без відповідачів по справі, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Із змісту апеляційної скарги позивача вбачається, що рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року оскаржується відповідачем в частині стягненні процентів.

Апеляційна скарга не містить доводів, щодо оскарження рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та в частині стягнення заборгованості за штрафом, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення процентів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що пунктом 1.7 кредитного договору продовження строку позики можливе лише за ініціативою клієнта та після укладення додаткової угоди, проте такі додаткові угоди між сторонами відсутні.

У зв`язку з тим, що строк кредитування становив 10 днів за відсутності належних доказів його пролонгації, ТОВ «Лінеура Україна» як первісний кредитор правомірно нараховувало проценти виключно за вказаний період.

Переглядаючи справу в оскаржуваній частині, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.02.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №504488 про надання коштів у позику, за умовами якого товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язаний повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (пункт 1.1); позика видається строком на 10 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором (пункт 1.2); стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних).

Згідно з пунктів 1.6, 1.7 договору позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом. У випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення додаткової угоди до договору позики, у порядку, передбаченому в правилах.

Відповідно до п. 2.4 договору клієнт зобов`язаний, зокрема, у встановлений договором строк повернути позику та сплатити проценти користування, штрафи та пені (у разі наявності).

Згідно з пункту 4.4 договору у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою клієнт зобов`язаний сплатити товариству неустойку в вигляді штрафу у розмірі 1,1 % від суми позики, що становить 77 грн за кожен день існування порушення.

Відповідно до Додатку №1 до кредитного договору № 504488, ТОВ «Лінеура Україна» та відповідач (шляхом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором) затвердили графік розрахунків, у якому погодили періодичність, кількість та розмір платежів: кінцевий строк погашення: не пізніше 11 лютого 2020 року; сума основного боргу (тіло кредиту): 7 000 грн, нараховані відсотки: 1 330 грн. Загальна сума до повернення: 8 330 грн.

Відповідно розрахунку заборгованості за договором № 504488 від 01.02.2020 року, наданого ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на 11.05.2020 року складає: 7 000 грн – за тілом кредиту; 13 300 грн – за процентами; 2 695 грн – за штрафними санкціями.

16.11.2020 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, згідно з пункту 1.1, 1.2 якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта ( ціна продажу ) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами ( портфель заборгованості). Внаслідок передачі ( відступлення ) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимоги до клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Згідно з витягом із Реєстру боржників, за кредитним договором № 504488 від 01.02.2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) набув право вимоги до відповідача в сумі 22 995 грн, у тому числі: 7 000 грн - тіло кредиту, 1 330 грн - відсотки, 11 970 грн - прострочені відсотки та 2 695 грн - штрафні санкції.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Як вбачається, між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі, на умовах споживчого кредиту №504488, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Згідно договору факторингу №ККЛУ-16112020 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» від 16 листопада 2020 року перейшло право вимоги за кредитним договором №504488 від 16.11.2020 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невиконання ОСОБА_1 та наявності заборгованісті за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №504488 від 16.11.2020 станом на 27.03.2026 року у розмірі 22995 грн, з яких: 7000,00 грн - тіло кредиту, 13300, 00 грн - нараховані проценти за період з 01.02.2020 року по 11.05.2020 року.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України

Відповідно до пункту 1.2 договору позика видається строком на 10 днів.

Згідно пункту 1.3 договору сторони погодили процентну ставку за користування позикою.

Відповідно до пункту 1.3.1 акційна процентна ставка становить 1,90 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору.

Відповідно до пункту 1.3.2 стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних).

Пунктом 1.3.3 кредитного договору сторонами визначено, що у випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього Договору.

Згідно 1.7 договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін, Клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору позики, у порядку, передбаченому в Правилах. Товариство залишає за собою право відмовити Клієнту у продовженні строку користування позикою.

У графіку платежів додатку №1 до кредитного договору №504488 від 01.02.2020 року зазначено дату повернення позики та сплати нарахованих відсотків - не пізніше 11 лютого 2020 року.

Доказів пролонгації кредитного договору, відповідно до умов п.1.7 кредитного договору, позивачем не надано, за таких обставин відсутні підстави для нарахування процентів поза межами строку кредитування встановленого п.1.2 договору.

Отже, нарахування процентів за користування коштами в сумі 7000 грн слід проводити із відсоткової ставки 1,9%, яка обмежується 10 днями та їх загальний розмір становить 1330 грн (7000 грн х 1,9% х 10 днів).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відстуність підстав для стягнення відсотків, нарахованих поза межами встановленого строком періоду кредитування. З цих підстав доводи апеляційної скарги є безпідставними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 викладено правовий висновок, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012).

Як вбачається із тексту позовної заяви позивачем не заявлялися вимоги про стягнення прострочених відсотків за ст.625 ЦК України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то суд не здійснює перерозподіл витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева