Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №345/2300/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/2300/26

Провадження № 22-ц/4808/1516/26

Головуючий у 1 інстанції Сирко Й. Й.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

учасники справи

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Сирка Й.Й.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.08.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» а допомогою Вебсайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, з ОСОБА_2 було укладено електронний договір про надання кредиту № 1428-7540.

Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 12 600 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період – 14 днів, комісія за видачу кредиту – 15% від суми кредиту, стандартна % ставка - 1,50 %, знижена процентна ставка 1,20%.

Відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором перед позивачем належним чином не виконала, станом на 18.08.2026 року наявна заборгованість 49 638,41 грн, з яких: 10826,30 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 38812,11 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1428-7540 від 01.08.2024 року в розмірі 49 638,41 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1428-7540 від 01.08.2024 року в розмірі 21 671,52 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6 318,78 грн, заборгованість за процентами 15 352,74 грн, судовий збір у розмірі 1162, 13 грн6. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість у розмірі 49 638,41 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 10 826,30 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 38 812,11 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що п.4.3 кредитного договору передбачено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту.

Згідно з пунктом 4.7 договору комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданих коштів. Комісія за видачу кредиту є одноразовою, а не є штрафною санкцією за невиконання зобов`язань.

Відповідно до п. 4.6 та п. 10.2 кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються щодня на залишок неповерненої суми з дня видачі до повного погашення за такими ставками: стандартна ставка: 1.50% на день (діє протягом усього строку договору, якщо позичальник не користується зниженою ставкою); знижена ставка: 1.20% на день (надається як заохочення за сумлінне виконання умов договору).

Сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодилась з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Скаржник не погоджується із розрахунком заборгованості суду першої інстанції, навів в апеляційній скарзі свій розрахунок, та зазначив, що станом на 18.03.2026 року загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 49 638,41 грн, зокрема: прострочений борг за кредитом - 10 826,30 грн, прострочена заборгованість за процентами - 38 812,11 грн. Відтак, нарахування позивачем відсотків за користування кредитом протягом строку дії договору (на підставі пунктів 4.6, 4.9 та 10.2) є правомірним.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 49638,41 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн * 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження апеляційним судом направлено ОСОБА_1 за місцем її реєстрації 16.07.2026 року.На адресу суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України свідчить про вручення відповідачці ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року розгляд справи призначено справу до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження на 11 серпня 2026 року.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» від 24.12.2023 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Процентна ставка за споживчим кредитом є істотною умовою договору. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами,вказаним вище Законом є нікчемними. Суд дійшов висновку, що нарахування ОСОБА_1 у межах погодженого строку кредитування процентів за знижено та стандартною процентними ставками 1,2 % та 1,5% є неправомірним, тому зобов`язання у цій частині підлягають перерахунку виходячи граничного розміру денної процентної ставки із розрахунку 1%.

Крім того, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачці комісії за надання кредиту є протиправним, оскільки позивачем не доведено, за які конкретно супутні послуги кредитодавцем нараховано відповідні платежі, а так само погодження таких послуг зі споживачем.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 18.03.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії продукту «На все» № 1428-7540 шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора.

Грошові кошти в розмірі 12 600,00 грн перераховані на банківську платіжну картку відповідачки НОМЕР_1 за допомогою платіжної системи LiqPay, що підтверджується довідкою, яка наявна в матеріалаї електронної справи.

Згідно пункту 4.3 договору № 1428-7540 плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом. Надана клієнту в межах програми лояльності знижена ставка діє і залишається незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання позичальником умов, за яких позичальнику надається можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, яка передбачена п. 10.2. цього договору.

Згідно пункту 4.6.- 4.7 договору стандартна процентна ставка становить 1.5% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою); комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого кредиту, що становить 1 890,00 грн;

Відповідно до пункту 4.12 договору денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 1,388 процентів;

Згідно пункту 4.14 договору обчислення денної процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, загальних витрат та орієнтовної загальної вартості кредиту є репрезентативними та базуються на обраних позичальником умовах кредитування, зазначених в цьому договорі, і на припущенні, що договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки належним чином на умовах та у строки, визначені в цьому договорі; орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту, загальні витрати за кредитом та денна процентна ставка обчислені на основі припущення, що повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) здійснюватиметься згідно з Графіком платежів за договором за стандартною ставкою, наведеного в Додатку 4 до цього договору та проценти за користування кредитом нараховуватимуться за стандартною процентною ставкою.

Пунктом 5.1 договору визначено, що позичальник зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит у останні дні крайніх 8-ми базових періодів строку кредитування згідно з Графіком платежів за договором.

Згідно пункту 10.2 договору знижена процентна ставка становить 1.20% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору; позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою з першого дня користування кредитом протягом усього періоду дії договору за умови, якщо позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту (якщо п.4.7 договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та повертає кредитодавцю отриманий кредит згідно з Графіком платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 3 до цього Договору).

Згідно з Графіком повернення кредиту з нарахованими процентами здійснюється 22-ма черговими платежами – щоразу кожних чотирнадцять календарних днів (1-й – 14.08.2024; 2-й-28.08.2025, 3-й – 11.09.2025 і тд.); основна сума (тіло) кредиту повертається платежами визначених розмірів у складі останній 8-ми чергових платежів, строк сплати яких триває в період з 26.02.2025 до 27.05.2025; одноразова комісія сплачується різними частинами у складі перших трьох чергових платежів у період з 14.08.2025 до 11.09.2025.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 18.03.2026 року заборгованість за кредитом складає 49638,41 грн, з яких: 10826,30 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 38 812,11 грн – за нарахованими процентами.

Відповідач здійснювала часткове погашення кредиту.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостоюцієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

У справі, яка переглядається встановлено, що 01.08.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір №1428-7540 про відкриття кредитної лінії, в якому погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів.

Кредитний договір укладено в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

За умовами кредитного договору №1428-7540 від 01.08.2024 року відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 12600, 00 грн.

Відповідачка зобов`язання за кредитним договором виконала не в повному обсязі, у зв`язку з чим, станом на 18.03.2026 року у неї утворилась заборгованість.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Апеляційний суд, з огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення договору кредиту між сторонами, вважає законним право кредитора встановлювати, зокрема, комісію за здійснення операції по видачі кредиту, як передбачено умовами договору про відкриття кредитної лінії №1428-7540 від 01.08.2024 року.

З урахуванням зазначеного, висновки суду щодо неправомірності нарахування кредитором комісії за видачу кредиту є помилковим та не відповідає вимогам Закону

Щодо стягнення позивачем з відповідача відсотків за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» (нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин).

Договір про відкриття кредитної лінії № 1428-7540 укладено 01.08.2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому до спірних правовідносин мають застосовуватись положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 % за весь строк дії кредитного договору.

Аналіз розрахунку заборгованості свідчить, що позивачем нараховувалися відсотки та комісія, а сплачені відповідачем суми частково йшли на погашення цих платежів згідно з договірними положеннями.

Суд першої інстанції правильно застосував положення Закону України «Про споживче кредитування» та дійшов обґрунтованого висновку, що з 01.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 % за весь строк дії кредитного договору. Водночас суд помилково вирішив, що відсутні підстави для зарахування платежів відповідачки на погашення комісії за видачу кредиту, яка сторонами визначена як одноразова.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 ..

За умовами кредитного договору №1428-7540 від 01.08.2024 року відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 12600, 00 грн.

Отже, відсотки за період з 01.08.2024 року по 14.08.2024 року (включно) складають 1764 грн (12600 х1/100 х 14 днів).

14.08.2024 року відповідачкою внесено кошти у розмірі 3 000,70 грн, з яких 2 116,80 грн враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами, 883,90 грн, на погашення одноразової комісії.

Відсотки за період з 15.08.2024 року по 28.08.2024 року (включно) складають 1764 грн (12600 х1/100 х 14 днів).

28.08.2024 року відповідачкою внесено кошти у розмірі 3 000,70 грн, з яких 2 116,80 грн враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами, 883,90 грн враховано на погашення одноразової комісії.

Відсотки за період з 29.08.2024 року по 11.09.2024 року (включно) складають 1638 (12600 х1/100х 13 днів).

11.09.2024 року відповідачкою внесено кошти у розмірі 2 000,00 грн, з яких 1 877,80 грн враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами за 11.09.2024 року, 122,20 грн враховано на погашення одноразової комісії.

Відсотки за період 12.09.2024 (включно) складають 126 грн (12600 х 1/100х1 день).

12.09.2024 року відповідачкою було внесено кошти у розмірі 1 000,70 грн, з яких 239,00 грн враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами за 12.09.2024 року, 761,70 грн зараховано на погашення тіла кредиту.

Тіло кредиту зменшилось та склало 11838,30 грн.

Відсотки за період з 13.09.2024 року по 25.09.2024 року (включно) складають 1537,9 (11838,30 х 1/100х13 дні).

25.09.2024 року відповідачкою внесено кошти у розмірі 499,30 грн, які було враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами.

Відсотки за період з 26.09.2024 року по 27.09.2024 року складають 236,6 грн (11838,30 х1/100х 2 дні).

27.09.2024 року відповідачкою внесено кошти у розмірі 2 548,35 грн, з яких 1 536,35 грн враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами, 1 012,00 грн - на погашення основного боргу.

Тіло кредиту зменшилось та склало 10826,30 грн.

Відсотки за період з 28.09.2024 року по 09.10.2024 року складають 1299,12 грн (10826,30 х1/100х 12 днів).

09.10.2024 року відповідачкою внесено кошти у розмірі 451,65 грн, які було враховано на погашення відсотків за користування кредитними коштами.

Відсотки за період з 10.10.2024 року по 27.05.2025 року (включно) складають 24899,8 грн (10826,30 грн х1х 230 днів).

Загальна сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами становить 33 265,42 грн. Оскільки відповідачкою було сплачено 8 091,70 грн, з неї підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 24 373,70 грн.

Отже, заборгованість відповідачки за договором про відкриття кредитної лінії №1428-7540 від 01.08.2024 року становить 35200 грн, з яких 10826,30 грн - заборгованість за кредитом, 24373,70 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід задовольнити частково, заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року змінити в частині стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1428-7540 від 01.08.2024 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користьТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1428-7540 від 01.08.2024 в розмірі 35200 грн, з яких 10826,30 грн - заборгованість за кредитом, 24373,70 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 3993,6 грн.

Позовну заяву та апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено на 70,91%, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подання позовної та апеляційної скарги в розмірі 4719,77 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2026 року змінити в частині стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1428-7540 від 01.08.2024 року за кредитом, судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» код ЄДРПОУ 38548598, місце знаходження: 01133, м. Київ, Бульвар Лесі Українки, буд. 26 офіс 407 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1428-7540 від 01.08.2024 в розмірі 35200 грн, з яких: 10826,30 грн заборгованість за кредитом, 24373,70 грн заборгованість за процентами; судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 4719,77 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева