Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №175/2023/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2072/26 Справа № 175/2023/26 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Мальцева В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Мальцева Вадима Петровича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

У постанові суду зазначено, що 18 січня 2026 року о 20.30 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Octavia A5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Центральна, біля буд. 44 в с. Обухівка з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування постанови суду як незаконної та необґрунтованої.

Посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги письмові пояснення захисника Іщука В.А. про закриття провадження по справі щодо відсутності події та складу адміністративного правопорушення, про недотримання працівниками поліції вимог Інструкції, відсутності факту відмови від проходження огляду та відсутності доказу факту керування транспортним засобом.

Апелянт вказує, що у долучених відеозаписах та інших доказах, наявним у справі, не зафіксовано факт керування транспортними засобом ОСОБА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що машина стояла на парковці, транспортним засобом він не керував, в стані сп`яніння не перебував та підтвердив факт, що відмовився від огляду на стан сп`яніння саме через те, що він не керував транспортним засобом, а також через те, що йому не було повідомлено про наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що не було відображено у постанові суду від 08.06.2026.

Посилання у протоколі про адміністративне правопорушення на те, що ОСОБА_1 керував автомобілем, саме по собі не є достатнім доказом. Тому відмова особи, яка не керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп`яніння, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Адвокат зазначає, що зроблені працівниками поліції відеозаписи з особистих мобільних телефонів не можуть бути доказами у справі та не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі.

На відеозапису видно, що у порушення вимоги ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський при спілкуванні з ОСОБА_1 не повідомив про причини звернення до нього.

Крім того, поліцейські не відсторонили особу від керування транспортним засобом, а відпустили, що свідчить про формальне складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а отже ОСОБА_1 , будучи впевненим у тому, що така відмова є лише формальністю та зважаючи на те, що він поспішав додому, повідомив про відмову від проходження огляду з метою економії часу та чіткого усвідомлення того, що він не керував транспортним засобом.

Зазначає, що у даному випадку відсутні свідки та безперервний відеозапис факту керування транспортним засобом, зупинки автомобіля, встановлення водія, фіксування ознак сп`яніння, процесу оформлення та дотримання вимог щодо оформлення матеріалів про проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або направлення водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

На підставі наведеного захисник просить постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.06.2026 скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу та події правопорушення.

В судовому засіданні апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Мальцев В.П. підтримали доводи поданої апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, просили постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Додатково суду захисник зазначив, що відсутня об`єктивна сторона правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, бо не доведено факт керування особою транспортним засобом. Отже на відеозапису відсутній суб`єкт даного правопорушення- водій, який повинен на вимогу поліцейських пройти медичний огляд на стан сп`яніння.

Також зауважив на тому, що був порушений порядок складання адмінпротоколу, оскільки події фіксувалися не на боді-камеру поліцейський, а на їхні мобільні телефони, що заборонено Інструкцією МВС.

Сам ОСОБА_1 суду повідомив, що він вийшов з магазину та підійшов до свого автомобіля, що був припаркований на парковці, коли до нього під`їхали працівника поліції та запропонували пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або у медичному закладі. Однак він відмовився, бо поспішав.

Не заперечував, що надавав поліцейським письмові пояснення (а.с.3).

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, які перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №569549 від 18.01.2026, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що 18 січня 2026 року о 20.30 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Octavia A5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Центральна, біля буд. 44 в с-щі Обухівка з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У графі “Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності” вказано «на окремому аркуші».

Технічний засіб відеозапису: № 796655.

Вказано, що посвідчення водія не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомлено дату, час та місце розгляду справи, однак останній відмовився від підпису у протоколі.

Протокол підписаний працівником поліції, який його складав (а.с.1).

Відповідно до акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою Алкотестру Драгер водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру № 7956655. Акт підписаний працівником поліції, який його складав та водієм ОСОБА_1 (а.с.2).

Згідно пояснень ОСОБА_1 , наданих ним 18.01.2026 працівникам поліції, 18 січня 2026 року він був зупинений працівниками поліції, які запропонували пройти тест на стан алкогольного сп`яніння. На що він відмовився у зв`язку з браком часу, оскільки сильно поспішає. Ставити підпис у адміністративних матеріалах також відмовився. Пояснення написані власноруч (а.с.3).

З направлення на огляд подія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції убачається, що 18.01.2026 водій ОСОБА_1 направлявся до закладу охорони здоров`я у зв`язку з виявленими у нього ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей (а.с.8).

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис, який міститься на одному DVD-диску, долученому до матеріалів справи (а.с.2-а), на якому наявні два файли під назвами «WhatsApp Video 2026-01-25 at 15.18.40» та «WhatsApp Video 2026-01-25 at 15.18.42».

На відеозапису «WhatsApp Video 2026-01-25 at 15.18.40» видно, що працівник поліції звертається до водія, як потім буде встановлено — ОСОБА_1 .

Працівник поліції: «Представтесь, будь ласка».

ОСОБА_1 : « ОСОБА_1 ».

Працівник поліції: « ОСОБА_2 , Ви будете ставити підпис в адміністративних матеріалах? »

ОСОБА_1 : «Не буду».

Працівник поліції: «Ви відмовляєтесь?»

ОСОБА_1 : «Да».

На відеозапису «WhatsApp Video 2026-01-25 at 15.18.42» зафіксовано, що працівник поліції звертається до водія ОСОБА_1 .

Працівник поліції: «Доброго дня! Представтесь, будь ласка».

ОСОБА_1 : « ОСОБА_1 ».

Працівник поліції: « ОСОБА_2 , управляли чим?».

ОСОБА_1 : «Шкода Октавія».

Працівник поліції: «Державний номерний знак НОМЕР_1 , так?»

ОСОБА_1 : «Да».

Працівник поліції: « ОСОБА_2 , проходити тест на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці за допомогою алкотесту Драгер чи у медичному закладі Ви будете?»

ОСОБА_1 : «Ні».

Працівник поліції: «Ви відмовляєтесь?»

ОСОБА_1 : «Да».

Працівник поліції: «Я Вас зрозумів».

Отже, на переконання апеляційного суду відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з явними ознаками сп`яніння та відмовився від проходження запропонованого працівниками поліції огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі.

Фактичні обставини, зафіксовані на зазначених відеофайлах, зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у своїй сукупності, спростовують твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні докази його керування транспортним засобом.

Так, на відеозапису видно, що водій ОСОБА_1 на запитання поліцейського вказав, що він дійсно керував транспортним засобом — Шкода Октавія, д.н.з. НОМЕР_1 .

Крім того, у своїх письмових поясненнях, власноручно зафікcованих ОСОБА_1 , він вказав, що був зупинений працівниками поліції, які запропонували йому пройти тест на визначення стану алкогольного сп`яніння, однак він відмовився у зв`язку з браком часу (а.с.2).

Апеляційний суд зауважує, що водій ОСОБА_1 протягом усього спілкування з поліцейським жодним чином не заперечував факт керування ним транспортним засобом, не оспорював факт зупинки його транспортного засобу працівниками поліції та не вказував на безпідставність вимог поліцейського пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причин такої зупинки транспортного засобу, встановлення особи водія, фіксування ознак сп`яніння та процесу оформлення адміністративних матеріалів, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Тому апеляційні доводи про відсутність фіксування на відео факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , факту зупинки його працівниками поліції, як підстави для висновку про відсутність в діях особи, яка притягається до адміністративного правопорушення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

Посилання апелянта на те, що відеозапис не містить повного запису обставин події, на переконання апеляційного суду хоча і є слушними, проте такий недолік не можна вважати істотним, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються всією сукупністю доказів, досліджених судом під час розгляду цієї справи.

Доводи захисника про те, що відеозаписи, долучені до матеріалів провадження поліцейськими були зроблені на їх особисті мобільні телефони, а не на нагрудні камери, а тому такі записи не є належними та допустимими доказами, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки у відповідності до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, згідно повідомлення начальника ВП № 2 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області від 13.04.2026, відеозапис події було зроблено на технічних засіб відеозапису, а саме мобільний телефон працівника поліції, у зв`язку з тим, що на момент оформлення адміністративних матеріалів службова бодікамера була розряджена. При цьому у повідомленні зазначено, що матеріали справи були оформлені з додержанням наказу МВС України від 06.11.2015 №1376 “ Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції” та №1395 від 07.11.2015 “ Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі “ (а.с.34).

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння при обставинах встановлених постановою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2026 року, чим було порушено вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення.

Доводи апелянта про те, що у порушення вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський не повідомив ОСОБА_1 причини звернення до нього, не спростовує факту відмови водія ОСОБА_1 від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, тобто порушення водієм п.2.5 ПДР, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення, встановленого санкцією даної норми закону.

Не є слушними і доводи апелянта про те, що працівниками поліції не підтверджено факт наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння.

Вимогами п. 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції надавати докази на підтвердження виявлених ознак алкогольного сп`яніння. Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак алкогольного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп`яніння.

Відсутність зазначення у протоколу про адміністративне правопорушення відомостей відсторонення поліцейськими водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовує правильності висновків, викладених у постанові суду.

Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ні ОСОБА_1 , ні його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної захисника є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Мальцева Вадима Петровича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 — залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО