Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №214/2195/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1381/26 Справа № 214/2195/26 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_1 , на постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2026 року, щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянки України, мати двох дітей, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 184 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 14.01.2026 року о 22.00 громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків у відношенні своєї доньки ОСОБА_3 26.12.2019 року а саме перебуваючи у гостях за адресою АДРЕСА_2 , собака вкусила дитину за ліве око, чим порушила ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», ЗУ № 2475 від 03.07.2018 року, п. 2 ст. 150 СК України.

Постановою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 кввітня 2026 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

З таким судовим рішенням не погодився законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_4 та оскаржив в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що сам факт нападу тварини на дитину в присутності матері є безумовним доказом неналежного виконання нею батьківських обов`язків щодо забезпечення безпеки дитини. Крім того, зазначає, що суд проігнорував факт того, що мати не звернулася за професійною медичною допомогою, що є грубим порушенням обов`язку піклування про здоров`я дитини. Вважає, що закриття провадження позбавляє малолітню дитину правового захисту від держави. Просить постанову скасувати та повернути справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За приписами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналіз вказаних норм закону вказує на те, що для визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення повинно бути доведено наявність в її діях всіх обставин, що утворюють склад певного правопорушення.

За своєю конструкцією диспозиція ч. 1ст. 184 КУпАП є бланкетною. Тобто, вона не встановлює конкретних правил поведінки самостійно, а відсилає до інших нормативно-правових актів, що регламентують ці питання. Ця норма передбачає відповідальність за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Проте не зазначає, за ухилення від виконання саме яких обов`язків передбачена відповідальність, та якими законами ці обов`язки передбачені.

Статтею 112 Закону Про охорону дитинства, якою передбачені права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини, зазначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини також передбачені ст. 150 Сімейного Кодексу України, а саме:

-Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

-Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

-Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

-Батьки зобов`язані поважати дитину.

-Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

-Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

-Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Проте, а ні в оскарженій постанові судді, а ні в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 , не зазначено, від виконання яких саме батьківських обов`язків щодо малолітнього доньки вона ухилилась, та яким саме нормативним актом передбачені ці обов`язки.

Обґрунтовуючи висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, суддя суду 1-ї інстанції послався на пояснення ОСОБА_2 , згідно яких вона зазначала, що 14.01.2026 вона перебувала у гостях у своєї рідної(по матері) сестри ОСОБА_5 за адресою Генерала Радієвського 10/23. Її доньки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 гралися з донькою ОСОБА_5 , ОСОБА_8 . В квартирі перебувала також маленька собачка породи «той терєр», діти були під їхнім наглядом гралися з собакою, бігали по квартирі. Щоб діти не дражнили собачку її господарка ОСОБА_5 завела на кухню, щоб остання була під наглядом, так як раптово собака вискочила з кухні та побігла до дітей та вкусила за обличчя її доньку ОСОБА_9 . Все відбулося дуже швидко вона не встигла на це зреагувати, так як не чекала що таке може бути трапитись. Після чого дитині обробили рану під оком, швидку не викликали так як в цьому не було потреби. До цього діти гралися з цією собакою вона нікого не кусала, як їй відомо дана порода не відноситься до породи бійцівських (небезпечних)собак, собака була мала та не агресивна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказані обставини оцінює як неналежне виконання матір`ю батьківських обов`язків.

З огляду на вказане, вважаю, що оскаржена постанова судді є належним чином вмотивованою.

Як на докази невинуватості ОСОБА_2 суддя врахував докази надані до суду першої інстанції, пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_5 .

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2026 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя