Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №635/9029/25 — Харківський районний суд Харківської області

12.08.26

Справа № 635/9029/25

Провадження № 2-а/635/2/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

секретар судового засідання – Устіч О.Л.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Лаєвська Марине Леніківна,

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 (далі – позивач) – адвокат Лаєвська М.Л. звернулась до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.10.2025 № R131059 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та покладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;

- стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. з рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ОСОБА_1 постановою ВЛК від 01.10.1996 року визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним до військової служби у воєнний час. 17 вересня 2024 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність третьої групи загального захворювання на строк до 01.10.2025 року, що підтверджується довідкою до акта огляду МВСЕК серії 12ААГ № 955793. У вказаній довідці зазначена дата чергового переогляду 17.09.2025 року. Позивач скористався правом на відстрочку, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформив відстрочку від мобілізації шляхом подання заяви через електронний кабінет «Резерв+» 17.09.2025 року позивач звернувся до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної мед. Допомоги ім.ПРОФ. О.І.Мещанінова» Харківської міської ради, розгляд справи ОСОБА_1 щодо оцінювання повсякденного функціонування особи призначено 17.12.2025 року о 10-00 – 10.20. Форма розгляду справи експертною командою: очно в закладі охорони здоров`я. 14 жовтня 2025 року з електронного кабінету «Резерв+» зникло зазначення про відстрочку від мобілізації, а також з`явився запис про порушення правил військового обліку, а саме: «ТЦК та СП 14.10.2025 звернувся до Нацполіції щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» Позивач, вважаючі, що дійсно порушив правила військового обліку, склав та подав в кабінеті Резерв+ заяву про визнання правопорушення та 17.10.2025 року отримав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАп та пропозицію сплатити 50 % штрафу – 8500 грн. до 06.11.2025 року

Позивач вважає постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 № R131059 від 17.10.2025 року незаконною у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. 04 травня 2024 року набрав чинності Закон № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який, серед іншого, скасовує статус «обмежено придатний» та встановлює обов`язок військовозобов`язаних з таким статусом пройти повторно ВЛК протягом 9 місяців після набуття чинності цим законом. 12 лютого 2025 року Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» пункт 2 вказаного розділу викладено в такій редакції: «2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду». Таким чином, у позивача, як у особи з інвалідністю, відсутній обов`язок проходити повторне ВЛК.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач 17.10.2025 року через особистий Електронний кабінет призовників, військовозобов`язаних та резервістів подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 , електронну заяву від 17.10.2025 зареєстровану за №S246135E9-09AA-F011-9984 0050568472A8, в якій повідомив, що вчинене адміністративне правопорушення не оспорює та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності в установленому порядку, згідно зі ст. 279-9 КУпАП. На підставі наданої заяви Позивачем, ІНФОРМАЦІЯ_4 за підписом керівника, була винесена електронна постанова № R131059 від 17.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Постановою № R131059 від 17.10.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 на Позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, з огляду на те, що останній, перебуваючи у статусі обмежено придатного до військової служби у воєнний час, не з`явився до ТЦК та СП у строк до 05.06.2025 для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою встановлення ступеня придатності. В діях позивача вбачалося порушення вищезазначеної вимоги та абз. 4 частини 1 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 частини 10 статті 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», що свідчило про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку із чим і було винесено вищезгадану Постанову

Позивач та його представник, а також представник відповідача у судове засідання не з`явились, про дату судового засідання повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 25.09.2024, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 17.09.2024 до 01.10.2025.

Електронною постановою № R131059 від 17.10.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 . ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 грн. у зв`язку з тим, що останній не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Проаналізувавши спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист"» від 12.02.2025 №4235-ІХ Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196) викладено в такій редакції:

"2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".

Вказаний Закон набрав чинності 15.02.2025, отже, з цієї дати особи, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), були зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Як встановлено судовим розглядом, позивачеві була встановлена третя група інвалідності в період з 17.09.2024 до 01.10.2025, у зв`язку з чим на нього не розповсюджувався обов`язок, визначений Законом 4235-ІХ, щодо повторного проходження в період з 15.02.2025 по 05.06.2025 медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, а отже, притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за невиконання даного обов`язку є необгрунтованим.

Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінюючи дії службової особи відповідача, якою прийнято оскаржувану постанову, на відповідність критеріям, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, суд приходить до висновку, що, приймаючи оскаржувану постанову, посадовою особою не дотримано встановлених законом підстав та порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 484,16 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про повне задоволення позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стосовно вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Частиною 3 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано платіжну інструкцію від 22.10.2025 № P24A5009187661D7936 про перерахування коштів у сумі 3 500,00 грн., де платником зазначено ОСОБА_3 .

Разом з тим, в порушення вимог статей 77, 134, 139 КАС України позивачем та його представником не надано суду:

Договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Лаєвською М.Л., із визначенням умов надання послуг та порядку обчислення гонорару;

Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із зазначенням конкретного переліку процесуальних дій, витраченого часу та вартості кожного виду робіт;

Акта приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги (або розрахунку виконаних робіт/гонорару), підписаного сторонами договору.

Системний аналіз норм ст. 134 КАС України свідчить, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягають доказуванню в загальному порядку. Наявність лише ордера та платіжного документа третьої особи за відсутності договору про надання правничої допомоги та детального опису наданих послуг не є достатнім підтвердженням реальності та обґрунтованості зазначених витрат. За таких обставин, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту надання, обсягу та вартості складових частин наданої професійної правничої допомоги, вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн. задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 132, 134, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.10.2025 № R131059 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 484,16 грн. (чотириста вісімдесят чотири грн. 16 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Д.М. Савченко