Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №171/203/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 171/203/26

провадження 1-кп/216/666/26

ВИРОК

іменем України

12 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026041410000025 від 17.01.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби ЗС України за контрактом військової частини НОМЕР_1 , маючого середню освіту, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, не працюючого, інвалідності не маючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби ЗС України за контрактом військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат» в порушення вимог ч.1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи умисно, 16 січня 2026 року о 19 годині 30 хвилин по вулиці Молодіжна в с. Новоукраїнське Криворізького району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_4 керував автомобілем марки «Skoda Superb», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, відповідно до чого було складено постанову серії ЕНА № 6521774 від 16.01.2026 року за частиною 4 статті 126 КУпАП.

Постановою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 21.01.2025, яка набрала законної сили 04.03.2025 за вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, яке ним вчинено 03.09.2024 передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП останнього визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 40800 гривень (сорок тисяч вісімсот гривень), та позбавлено права керувати транспортним засобом строком на 5 (п`ять) років.

Таким чином, суд, приймаючи вищевказану постанову у справі про адміністративне правопорушення, встановив суб`єкта адміністративного правопорушення, на якого наклав адміністративне стягнення, та зобов`язав його вчинити дії та утриматися від певних дій, як міру необхідної поведінки для виконання рішення суду. Тобто, в даному випадку, ОСОБА_4 є суб`єктом, який зобов`язаний виконати рішення суду з метою відбування адміністративного стягнення.

При цьому, згідно положень Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, тобто держава в особі уповноважених органів забезпечує їх виконання. Виконання рішення забезпечуватися державою в особі органів державної виконавчої служби, які уповноваженні на вчинення дій щодо стягнення штрафу, та в особі працівників поліції, які уповноважені вилучати, тимчасового утримувати посвідчення водія, що посвідчує право на керування транспортним засобом, тощо. У зв`язку із цим, працівники поліції не є суб`єктами, які зобов`язані виконати постанову суду, а лише уповноважені законом забезпечити виконання рішення суду.

Відповідно до ч.4 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. З цього слідує, що суб`єктом правопорушення є учасник дорожнього руху водій, який всупереч вимог ПДР, не маючи права керування транспортним засобом здійснює керування транспортним засобом та порушує законодавство про дорожній рух.

Одночасно, відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного кодексу, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 382 КК України суб`єктом кримінального правопорушення є особа, щодо якої постановлено рішення суду, що набрало законної сили, яка згідно приписів такого зобов`язана його виконати, в частині відбування адміністративного стягнення, умисно перешкоджає виконанню рішення суду, що набрало законної сили та посягає на суспільні відносини у сфері правосуддя.

Таким чином незважаючи на те, що відповідно до постанови Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 21.01.2025, яка 22.01,2026 набрала законної сили, ОСОБА_4 маючи реальну можливість виконувати рішення суду в частині утримання від керування транспортними засобами, будучи належним чином повідомленим про наявність постанови суду, діючи умисно 16 січня 2026 року о 19 годині 30 хвилин по вулиці Молодіжна в с. Новоукраїнське Криворізького району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_4 будучи позбавленим права керування транспортним засобом, керував автомобілем марки «Skoda Superb», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Повідомив, що засуджує свої дії. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось, послуг захисника не потребує. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. ОСОБА_4 вказав, що критично оцінює свої дії.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію прокурора, обвинуваченого, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби ЗС України за контрактом військової частини НОМЕР_4 , за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем проходження служби характеризується посередньо, неодружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, в порядку ст. 89 КК України раніше не судимий, має постійне місце проживання.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Під час судового розгляду обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся, засудив свої дії, повідомив, що усвідомив суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та недопустимість подібних дій.

Враховуючи наведене, а також позицію обвинуваченого під час судового провадження, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Застосовне законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Мотиви призначення покарання

Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК, а саме у виді штрафу в межах санкції вказаної статті КК України.

Обвинувачений, посилаючись на щире каяття обвинуваченого, данні про особу обвинуваченого, висновки досудової доповіді, згідно якої виправлення ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства, просили призначити покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, характер та конкретні обставини його скоєння; дані про особу обвинуваченого, вказані вище, висновки досудової доповіді, згідно яких виправлення ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства, визнання обвинуваченим своєї вини як обов`язкової складової його щирого каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також засади диспозитивності кримінального провадження та позицію його сторін, суд приходить до висновку, що покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Суд вважає, недоцільним призначення обвинуваченому більш суворого покарання у вигляді позбавленням волі, з огляду на те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Таким чином призначення покарання у вигляді штрафу забезпечить можливість виконання обвинуваченим його Конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Виконання вказаного обов`язку на думку суду має пріоритетне значення з урахуванням тяжкості та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Щодо запобіжного заходу

Суд враховує, що на час ухвалення вироку щодо ОСОБА_4 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ураховуючи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючи відомості щодо особи обвинуваченого, щире каяття у скоєному, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирішення долі речових доказів.

Питання про долю речових доказів і документів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 53, 65, 66, 382 Кримінального кодексу України, статтями 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі сімсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 12750,00 грн. (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази, а саме: лазерний диск зчитування DVD з відеозаписом нагрудної бодікамери – залишити зберігати в матеріалах досудового розслідування.

Документи, які ухвалою суду, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_5