Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №202/743/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/743/26

Провадження № 2/202/2560/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

07 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2026 року директор ТОВ «ФК «Ейс» Поляков О. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 137123325 від 31.08.2023 року в загальному розмірі 82849,88 гривень, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31 серпня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 137123325, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 12000,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, які він зобов`язався повернути, сплативши проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. В подальшому, відповідач збільшив суму отриманого кредиту до 17300,00 гривень. Всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року й Додаткові угоди до нього, за умовами яких ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1

10.10.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 року, за умовами якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1

15.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило, а ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року, в розмірі 82849,88 гривень, з яких: 17299,37 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 65550,51 гривень - заборгованість за відсотками. ТОВ «ФК «Ейс» після отримання права вимоги не здійснювало жодних нарахувань за кредитним договором, однак відповідач так і не виконав своїх зобов`язань та не погасив наявну за ним заборгованість.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 28 січня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

06 квітня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що вважає позовну заяву необґрунтованою й такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Позивачем не доведено факту укладення сторонами договору № 137123325 від 31.08.2023 року, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Відступлення прав можливе лише щодо дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Водночас, Договір факторингу № 28/1118-01 між кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено 28.11.2018 року, а кредитний договір № 137123325 - 31.08.2023 року. Отже, позивачем не доведено факту відступлення до ТОВ «Таліон Плюс», права майбутньої грошової вимоги до відповідача, за нібито укладеним кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року.

Також, сторона відповідача звертає увагу суду, що проведені позивачем розрахунки заборгованості не відповідають вимогам закону. Відповідно до п. 3.3., нібито укладеного кредитного договору, строк кредитування становить 30 днів. Якщо припустити, що відповідач уклав кредитний договір, то відсотки повинні нараховуватись лише за 30 днів. Крім того, за кредитним договором, кінцева дата повернення кредиту - 31.08.2028 року. Водночас, до матеріалів справи не долучено доказів направлення та отримання відповідачем повідомлення-вимоги Позивача про дострокове повернення кредиту. Отже, відсутні достатні підстави вважати наявними обов`язкові умови, визначені ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 1050 ЦК України ,в контексті положення ч. 2 ст. 1054 ЦК України, для застосування процедури дострокового повернення кредиту, зокрема, дострокового стягнення в судовому порядку.

Витрати позивача на правову допомогу, представник відповідача, вважає неспівмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Додатково, представник відповідача вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс в зв`язку із розглядом даної справи складає 5500,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

10 квітня 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначила, що відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору,в формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Враховуючи наведені факти, наявність у відповідача повної цивільної дієздатності, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою, невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість.

Долучений до позовної заяви кредитний договір, є оригінальним електронним документом, головною особливістю якого є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором, представник позивача зазначає наступне. Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та між ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Договору факторингу, додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.

Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено Кредитний договір № 137123325 від 31.08.2023 укладено 02.01.2023, тобто через п`ять місяців після укладення кредитного договору. Отже, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач.

Таким чином, відповідач не врахував усі матеріали справи, неправильно трактував положення договору та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, за умовами договору факторингу, така передача здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги №265 від 02.01.2024 до Договору факторингу № 28/1118 01 від 28.11.2018.

Подальша передача прав вимоги до позивача за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року, відбулась згідно з вимогами чинного законодавства, на підставі Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Договору №16/07/25-Е від 16.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс».

Також представник позивача зазначила, що підготовлені розрахунки заборгованості не суперечать один одному, узгоджуються з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги №265 від 02.01.2024 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2024 до Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024. При цьому, за весь період перебування права вимоги за кредитним договором, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Отже, розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й позивачем, в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості.

Враховуючи наведе, з урахуванням того, що Кредитний договір є дійсним, законним та обов`язковим до виконання відповідачем, представник позивача вважає позовні вимоги доведеними та просить їх задовольнити.

Додатково представник позивача вказує на доведеність й співмірність витрат позивача на правову допомогу й висловлює свої заперечення щодо витрат відповідача на професійну правову допомогу в сумі 5500,00 гривень, вказуючи на те, що дані витрати є необґрунтованими відносно складності справи.

12 квітня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав до суду заперечення (на відповідь на відзив) в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог й вказав на необґрунтованість припущень позивача. Зокрема, представник відповідача зазначає, що в матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору; інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством; докази проведення такої ідентифікації й відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт); підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору № 137123325 від 31.08.2023 року.

Крім того, згідно п. 15 і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії карантину або/та в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану й у тридцятиденний строк після їх припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Отже, припущення позивача щодо відсотків, прямо суперечать діючому законодавству, є необґрунтованими, як і позовна заява в цілому.

14 квітня 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі в яких повторно навела свої обґрунтування на підтвердження факту укладення кредитного договору. Зазначила, що відповідно до Алгоритму дій споживача, позичальник самостійно отримав доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», обрав умови кредиту, його суму, строк надання й надав всі необхідні дані (ПІБ, паспортні дані, РНОКПП й інш.), для оформлення договору. Подаючи наведені відомості та підтверджуючи їх достовірність, позичальник не лише засвідчує своє свідоме та повне розуміння умов кредитного договору, але й визнає факт ознайомлення з усіма його положеннями, бере на себе зобов`язання належним чином і в установлені строки виконувати всі обов`язки. При укладенні кредитного договору первинний кредитор належним чином вжив всіх необхідних заходів для ідентифікації та перевірки особи Позичальника, здійснив комплексну перевірку не лише персональних даних відповідача, але й його кредитоспроможності, що прямо передбачено положеннями ст.10 Закону України «Про споживче кредитування». Здійснені дії забезпечили достовірне підтвердження особи відповідача та унеможливили укладення договору будь-якою іншою особою.

На підставі отриманих результатів перевірки та дотримання встановлених процедур позивач довів, що відповідач уклав кредитний договір шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що є належним і допустимим способом підтвердження волевиявлення відповідно до законодавства України.

Крім того, використання одноразового ідентифікатора у процедурі електронного підписання договору не лише забезпечує належну ідентифікацію, підтверджує акцепт оферти та є цілком достатнім для встановлення зобов`язань Відповідача за договором, а й цілком відповідає законодавству України

Виходячи з матеріалів справи та правової позиції Верховного Суду, заборгованість відповідача перед позивачем складається з суми основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитом, які, відповідно до договору та цивільного законодавства, поділяються на два окремі види. Перший вид - це проценти нараховані згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Другий вид - проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що підлягають стягненню на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Враховуючи зазначене, позиція відповідача щодо неправомірного нарахування процентів є необґрунтованою. Позивачем на надано розрахунки заборгованості, створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», які є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат. В свою чергу, відповідач не надав власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 19 травня 2026 року частково задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» та витребувано від АТ «ПУМБ», належним чином завірені копії документів, які підтверджують/спростовують: інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , платіжну картку НОМЕР_5, із зазначенням повного номера рахунка; факт надходження (зарахування) на картковий рахунок НОМЕР_5, грошових коштів: за період від 31.08.2023 до 05.09.2023 в сумі 12000,00 грн., за період від 14.09.2023 до 19.09.2023 в сумі 3000,00 грн., за період від 27.09.2023 до 02.10.2023 в сумі 1000,00 грн., за період від 16.10.2023 до 21.10.2023 в сумі 500,00 грн., за період від 25.10.2023 до 30.10.2023 в сумі 300,00 грн., за період від 25.10.2023 до 30.10.2023 в сумі 500,00 грн.; чи є/був номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером телефону за платіжною карткою НОМЕР_5, та чи знаходиться/знаходився даний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 . У разі наявності підтвердження зарахувань ОСОБА_1 на платіжну карту НОМЕР_5, грошових коштів за вищезазначеними платежами, надати належним чином завірені копії первинних документів бухгалтерського обліку.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, натомість в прохальній частині позовної заяви директор ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначив, що просить розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Підодвірний Т.І. у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, клопотань до суду не надали, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності та ухвалити рішення, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву та в запереченнях.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 137123325 від 31.08.2023 року (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало, а ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 17300,00 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника (п. 2.2. Кредитного договору).

Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 12000,00 грн. 31.08.2023 року (що є датою надання Кредиту). Другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором (п.п. 2.3., п. 2.4. Кредитного договору).

Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу (п. 3.1. Кредитного договору).

Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки НОМЕР_5, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором (п. 5.1. Кредитного договору).

Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 30.09.2023, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником (п. 7.1. Кредитного договору). Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 30.09.2028 року (п. 7.3. Кредитного договору).

Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника.

Протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі Кредиту до 30.09.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 204,40 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,56 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 8.3.1.); у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 30.09.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 411,07 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,13 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (п. 8.3.2.). Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.

Також, під час укладення кредитного договору, ОСОБА_1 31 серпня 2023 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором підписано Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № 137123325 від 31.08.2023 р., в якому викладені Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

Згідно з Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», діючи відповідно до правил та Алгоритму дій, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 збільшили суму наданого останньому кредиту за договором № 137123325 від 31.08.2023 року, до 17300,00 гривень (за додатковою угодою від 14.09.2023 року збільшено суму кредиту на 3000,00 гривень; за додатковою угодою від 27.09.2023 року - на 1000,00 гривень; за додатковою угодою від 16.10.2023 року - на 500,00 гривень; за додатковою угодою від 25.10.2023 року - на 500,00 гривень; за додатковою угодою від 25.10.2023 року - на 300,00 гривень).

Відповідно до пунктів 14.1, 14.2. Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з положеннями статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 675-VIII, моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на веб-сайті https://www.moneyveo.ua, заповнив заявку на отримання грошових коштів в кредит від 31.08.2023 року, надав всі необхідні дані для встановлення особи й оформлення договору, обрав та підтвердив умови кредитування, які вважав зручними для себе. Після цього, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надіслав за допомогою засобів зв`язку на зазначений у заявці ОСОБА_1 номер телефону ( НОМЕР_1 ) одноразовий ідентифікатор PHVD-7932 у вигляді смс-коду, який відповідач використав, як підтвердження підписання ним кредитного договору

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим.

Згідно з отримано з АТ «ПУМБ» інформацією, в банку за ОСОБА_1 закріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , який зазначеній і в анкеті клієнта.

Даний фінансовий номер збігається з тим, що зазначений в Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 31.08.2023 року, в Договорі кредитної лінії № 137123325 від 31.08.2023 року, та саме на цей номер, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було направлено одноразовий ідентифікатор, яким ОСОБА_1 підписав кредитний договір.

Згідно з п. 4.7. Кредитного договору ОСОБА_1 ідентифікований та верифікований, шляхом отримання інформації з офіційного та/або надійного джерела, наступним способом: спосіб верифікації - Договір покладання з АТ КБ "Приватбанк"; дата отримання - 25.01.2023 року; 28.04.2025 року, Ідентифікатор для перевірки сесії передачі інформації - eb0d1ef1-c3ee-4c1a-a9a5 e416ea69c261.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізитів банківської картки, номер мобільного телефону) були використані третіми особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. Також відповідачем не надано доказів щодо звернення ним до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Договір кредитної лінії № 137123325 від 31.08.2023 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення, із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Уклавши кредитний договір на умовах, викладених в ньому, сторони тим самим засвідчили свою згоду та взяли на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

За умовами Кредитного договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, строк кредитного договору, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Згідно з платіжними дорученнями № b2e69320-e92b-4050-8d27-e2babf2322dd від 31.08.2023 року, № 9acb5d54-d28e-4cd6-9560-9fef5f8d8d48 від 14.09.2023 року, № 340e8df3-6b67-4be6-bac4-ef0bef2ee29a від 27.09.2023 року,№ 65e23708-977b-4f3e-92cd-19c7366bbdac від 16.10.2023 року, № c92ce60d-d0a2-4b07-b56c-d4e29cfd4a0d від 25.10.2023 року, № c0eb30bb-8ebf-4dfe-9aa4-cd4f4ce2238c від 25.10.2023 року, платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ отримувачу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на картку НОМЕР_5, номер якої зазначено в кредитному договорі, грошових коштів в сумі 17300,00 гривень (платіж від 31.08.2023 року - 12000,00 гривень, платіж від 14.09.2023 року - 3000,00 гривень, платіж від 27.09.2023 року - 1000,00 гривень, платіж від 16.10.2023 року - 500,00 гривень, платіж від 25.10.2023 року - 500,00 гривень, платіж від 25.10.2023 року - 300,00 гривень).

Відповідно до листів АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/8905 БТ від 22.05.2026 року, № КНО-07.8.5/9256 БТ від 28.05.2026 року, на виконання ухвали суду від 19.05.2026 року про витребування інформації, Банком повідомлено: на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) Банком була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні; в Анкеті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вказано номер телефону НОМЕР_1 , який закріплений як фінансовий номер телефону останнього, та на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 ;

Також в даних листах зазначено, що в результаті аналізу операцій, здійснених по карті НОМЕР_3 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) були виявлені такі операції:

- за період з 31.08.2023 до 05.09.2023 року - одна операція про надходженню грошових коштів в сумі 12000,00 гривень (згідно з випискою: дата транзакції на сервері 31.08.2023 року; сума транзакції 12000,00 гривень; опис типу транзакції - надходження, переказ коштів кредитова частина);

- за період з 14.09.2023 до 19.09.2023 року - одна операція про надходженню грошових коштів в сумі 3000,00 гривень (згідно з випискою: дата транзакції на сервері 14.09.2023 року; сума транзакції 3000,00 гривень; опис типу транзакції - надходження, переказ коштів кредитова частина);

- за період з 27.09.2023 до 02.10.2023 року - одна операція про надходженню грошових коштів в сумі 1000,00 гривень (згідно з випискою: дата транзакції на сервері 27.09.2023 року; сума транзакції 1000,00 гривень; опис типу транзакції - надходження, переказ коштів кредитова частина);

- за період з 16.10.2023 до 21.10.2023 року - одна операція про надходженню грошових коштів в сумі 500,00 гривень (згідно з випискою: дата транзакції на сервері 16.10.2023 року; сума транзакції 500,00 гривень; опис типу транзакції - надходження, переказ коштів кредитова частина);

- за період з 25.10.2023 до 30.10.2023 року - дві операції про надходженню грошових коштів в сумі 500,00 гривень та 300,00 гривень (згідно з випискою: дати транзакцій на сервері 25.10.2023 року; суми транзакції 500,00 гривень, 300,00 гривень; описи типу транзакцій - надходження, переказ коштів кредитова частина).

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором й додатковими угодами до нього виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 17300,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 , яку останнім вказано особисто в заяві на отримання Кредиту.

В свою чергу, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти та здійснюючи часткові погашення заборгованості за кредитом в розмірі 8437,00 гривень (платіж від 30.09.2023 року на суму 2302,00 гривень; платіж від 02.11.2023 року на суму 6135,00 гривень).

Факт надання відповідачу грошових коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, самим Договором кредитної лінії № 137123325 від 31.08.2023 року, який є дійсним, в силу статті 204 ЦК України

Відповідач хоча й оспорював факт укладення Договору кредитної лінії № 137123325 від 31.08.2023 року та отримання ним кредитних коштів, однак жодних доказів на спростування своїх заперечень не надав.

Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку, заборгованість за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року станом на 02.01.20245 року складала 39030,68 гривень, з яких: 17299,37 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 27731,31 гривень - заборгованість за відсотками.

Щодо наявності у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги до відповідача за Договором № 384368791 від 02.07.2021 року, суд зазначає наступне.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (далі - Договір № 28/1118-01).

Надана копія договору факторингу №28/1118-01від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта,ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора,ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до п. 8.2. Договору № 28/1118-01 строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року за № 28/1118-01.

Крім того, між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено: додаткову угоду № 27 від 31.12.2021 року, якою продовжено строк дії договору 28/1118-01 до 31 грудня 2022 року; додаткову угоду № 31 від 31.12.2022 року, якою продовжено строк дії договору 28/1118-01 до 31 грудня 2023 року; додаткову угоду№32, якою продовжено строк дії договору 28/1118-01 до 31 грудня 2024 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в редакції від 31 грудня 2020 року.

Згідно з п.п. 1.3. Договору № 28/1118-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Згідно п. 4.1. Договору № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частино договору факторингу.

Згідно даних витягу з Реєстру прав вимоги № 25 від 02.01.2024 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в загальному розмірі 39030,68 гривень.

Даний Реєстр відступлення прав за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року укладений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» 02.01.2024 року, тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року й містить електронні підписи уповноважених осіб сторін договору, які скріплені електронними печатками товариств.

Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 265 від 02.01.2024 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 265 від 02.01.2024 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 265 від 02.01.2024 року.

Таким чином, на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, з додатковими угодами до нього, укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до останнього перейшло право дійсної (та, що існувала в момент відступлення) грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 10.10.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2020 року, складає 82849,88 гривень, з яких: 17299,37 гривень - тіло кредиту; 65550,51 гривень - заборгованість за процентами, нарахованими до 27.03.2024 року. Інші нарахування відсутні.

Згідно з п. 5.3.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатись Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

10 жовтня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 року (далі - Договір № 10/1024-01).

Відповідно до п. 1.3. Договору № 10/1024-01 під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом п. 2.1. Договору № 10/1024-01 визначено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 4.1 договору № 10/1024-01 право вимоги переходить від клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру права вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до п.8.6 Договору № 10/1024-01 додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30 жовтня 2023 року до Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року в розмірі 82849,88 гривень, з яких: 17299,37 гривень - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 65550,51 гривень - заборгованість за процентами.

Даний Реєстр відступлення прав за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року укладений ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 10.10.2024 року, тобто в день укладення договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 року й містить підписи уповноважених осіб сторін договору, які скріплені печатками товариств.

Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон Плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанас» згідно Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 року за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 10.10.2024 року до Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 року підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 14 жовтня 2024 року № 7504.

Таким чином, на підставі договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОФ «ФК «Онлайн Фінанс», останнє набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору № 10/1024-01, Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року (далі - Договір № 15/07/25-Е).

Відповідно до п.1.1. Договору № 15/07/25-Е фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору № 15/07/25-Е перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Згідно з п.9.3. Договору № 15/07/25-Е строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.2. цього Договору, та закінчується 31 грудня 2028 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Згідно з витягом з реєстру боржників від 15 липня 2025 року до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року в розмірі 82849,88 гривень, з яких: 17299,37 гривень - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 65550,51 гривень - заборгованість за процентами.

Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони ТОВ «ФК «Ейс» за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 15.07.2025 до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 24 вересня 2025 року № 361.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «ФК «Ейс» відповідно до укладених Договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року з додатковими угодами до нього, № 10/1024-01 від 10.10.2024 року, № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 137123325 від 31.08.2023 року.

Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено перехід права вимоги за кредитним договором, є безпідставними та такими, що повністю спростовують наявними в матеріалах справи доказами.

Також суд вважає помилковими посилання відповідача про неукладеність правочину через відсутність вимоги на момент підписання рамкової угоди у 2018 році, оскільки закон прямо легітимізує відступлення прав, що з`являться у майбутньому (майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що з`явилися із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу - правовий висновок у постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25).

З огляду на те, що позивачем надано докази повного ланцюга матеріального правонаступництва, включаючи платіжні інструкції про оплату за договорами факторингу та витяги з реєстрів боржників на кожному етапі передачі права (від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», далі - до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та кінцево - до ТОВ «ФК «Ейс»), останній є належним кредитором у зобов`язанні.

Також суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц, в якій зазначено, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, в тому числі, відсутність доказів про отримання боржником такого повідомлення, не припиняє зобов`язань сторін за договором, і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за договором на користь нового кредитора.

Після отримання права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювало жодних нарахувань, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором не виконував. Згідно з Випискою особового рахунку за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість в розмірі 82849,88 гривень, з яких: 17299,37 гривень - прострочене тіло кредиту; 65550,51 гривень - прострочені відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом враховується, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, не повернув фактично отримані за кредитним договором кредитні кошти (тіло кредиту), а тому має заборгованість перед правонаступником кредитодавця - ТОВ «ФК «Ейс», яке вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів за Договором кредитної лінії № 137123325 від 31.08.2023 року в розмірі 17299,37 гривень

Вирішуючи вимогу про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку:

- проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.

- проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Отже, при визначенні розміру процентів що підлягають стягненню на користь позивача, судом враховується, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, може здійснюватися виключно в межах строку кредитування, що узгоджується з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

В пункті 11.1. Кредитного договору сторонами узгоджено строк дії договору - протягом 5 років або до його дострокового розірвання.

Також, Кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року передбачено сплату процентів за користування кредитом, а саме:

- сторони погодили порядок та суму нарахування й сплати процентів за користування кредитом (п. 8.3.), які нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору. (п. 8.6.).

- за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних, які є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 12.4.), та які у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня припинення або скасування, застосовується з обмеженнями (п. 12.5.).

Згідно з випискою з особового рахунку та розрахунків за кредитним договором № 137123325 від 31.08.2023 року, які повністю відображають структуру заборгованості, відсотки за користування кредитними коштами нараховані відповідачу за період з 31.08.2023 року по 27.03.2024 року, з яких: 21731,31 гривень - несплачена відповідачем частина відсотків, нарахованих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з 31.08.2023 року по 02.01.2024 року; 45616,81 гривень - відсотки нараховані фактором (правонаступником) ТОВ «Таліон Плюс» з 03.01.2024 року по 27.03.2024 року.

При цьому, нарахування відсотків за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало виключно до направлення відповідачу Повідомлення про дострокове розірвання договору, в якому зазначено, що згідно з п. 7.2.2. Договору, цим листом Товариство повідомляє про дострокове розірвання кредитного договору № 137123325 від 31.08.2023 року, з 28.03.2024 р. та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 82849,88 грн., з яких відсотки за користування кредитом станом на 27.03.2024 року складають 65550,51 гривень.

Відповідач не надав доказів погашення боргу або обґрунтованого контррозрахунку, тому суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 65550,51 гривень, яка нараховані в період 31.08.2023 року до 27.03.2024 року, тобто в межах строку дії кредитного договору.

У даному випадку, не заслуговують на увагу заперечення відповідача щодо заборони нарахування й стягнення відсотків за неналежне виконання грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки таких вимог позивачем не заявлено, а пред`явлена до стягнення сума відсотків нарахована згідно з вимогами 1048 ЦК України, в межах строку дії договору.

За таких обставин, враховуючи, що в відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати визначених договором відсотків за користування кредитом, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником кредитодавця, заборгованість за Договором кредитної лінії № 137123325 від 31.08.2023 року в розмірі 82849,88 гривень, з яких: 17299,37 гривень - прострочене тіло кредиту; 65550,51 гривень - прострочені відсотки.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Між АБ «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року та Додаткову угоду № 25770995396 від 01.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року.

Відповідно до п. 3.6. Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Обсяг виконаних робіт визначений в Акті прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року. Згідно з даним актом, позивачу надано правову допомогу на суму 7000,00 гривень.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, що по суті є клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, вирішуючи питання розподілу витрат на правову допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час, тощо.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також позицію відповідача, яким надано заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, оцінюючи наявні у справі докази, суть спору, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру до 4000 гривень.

Саме таких розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідає критеріям, закріпленим ЦПК України, зокрема, принципам співмірності, реальності та розумності судових витрат.

За звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем ТОВ «ФК «Ейс» були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 33961 від 23 січня 2026 року.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, на час розгляду справи, суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, заборгованість за Договором кредитної лінії № 137123325 від 31.08.2023 року в розмірі 82849,88 гривень, з яких: 17299,37 гривень - прострочене тіло кредиту; 65550,51 гривень - прострочені відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13,судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський