Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №932/20694/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/20694/25

Провадження № 1-кп/932/1990/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд м. Дніпра в складі:

Головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Дніпра обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42025042030000157 від 12.12.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Маріуполь, Донецької області, має середню освіту, не одружений, на утримані малолітніх осіб не має, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти №2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

-20.02.2008 Іллічівським районним судом м. Маріуполя за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки;

-04.04.2008 Іллічівським районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 70 ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді надання позбавлення волі на 3 роки і 3 місяці, 17.04.2008 Приморським районним судом м. Маріуполь за ч. 1 ст. 70 ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки;

-17.04.2008 Приморським районним судом

м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 186,

ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;

-31.01.2018 Приморським районним судом м. Маріуполя за ч. 1 ст. 70 ч. 2 ст. 185 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки;

-01.02.2018 Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді надання позбавлення волі на 3 роки та 6 місяців;

-13.04.2018 Жовтневим районним судом

м. Маріуполя за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді надання позбавлення волі на 4 роки, 16.05.2018 Приморським районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст. 185 ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 2 роки;

-26.09.2018 Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки;

-29.11.2019 Іллічівським районним судом м.Маріуполя за ч.1 ст. 70 ч. 2 ст. 185 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 5 роки 5 місяців;

-04.08.2025 Шевченківським районним судом м.Дніпра за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 п. 1, 2 ст. 76. КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

-07.01.2026Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ч. 1 ст. 71, 72 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців,

-13.05.2026 Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 07.01.2026, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК КК України,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом по мобілізації, який призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти №2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у період часу з 21 год 00 хв 29.07.2025 до 06 год 30 хв 30.07.2025, перебуваючи в кімнаті № 4 хостелу «ROOM 03», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де мешкав потерпілий ОСОБА_5 , при цьому достовірно знаючи, що на всій території України у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 20.10.2025 № 793/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року, де у останнього винник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистої наживи та збагачення, ОСОБА_4 перебуваючи у вищевказаному місці та часі, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є непомітними для оточуючих, діючи умисно, таємно, повторно, вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_5 , а саме мобільний телефон Motorola Е 14 (ІМЕІ-1: НОМЕР_2 , ІМЕІ-2: НОМЕР_3 ), колір Graphite Grey, об`єм пам`яті 2/64 GB, вартістю 4 183 грн 64 коп. та мобільний телефон Motorola G 32, колір Silver Grey, об`єм пам`яті 4/128 GB, вартістю 4 973 грн 94 коп., чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 9 157 грн 58 коп.

Після чого, ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадене майно, покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за вказаних обставин, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно вказані час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що після закінчення досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує докази, зібрані під час досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів та установив такий порядок дослідження доказів визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинуваченого відносно фактичних обставин справи, оголошено та досліджено письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого відомості про речові докази та процесуальні витрати, надані стороною обвинувачення.

Суд дійшов переконання, що показання обвинуваченого не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, розповідь про які характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.

Cуд вважає доведеною винність обвинуваченого у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму провини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання та характеру наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду в межах якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено не було.

Враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого обвинуваченим умисного кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, військовослужбовець, за місцем мешкання характеризується позитивно, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, суд дійшов висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.

На думку суду, саме такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, та відповідатиме ступеню тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення.

Підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України суд не знаходить, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення, зокрема, умисного корисливого злочину, однак він на шлях виправлення не став і вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності, тому виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання неможливе.

Суд не знаходить підстав для застосування ст. 69 КК України у зв`язку з відсутністю кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Суд враховує, що 13.05.2026 ОСОБА_4 було призначено покарання вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК остаточне покарання 6 років.

За приписом ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

За даним кримінальним провадженням ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення – 30.07.2025, тобто до постановлення вироку Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.05.2026.

З огляду на такі обставини, до покарання, призначене ОСОБА_4 за цим вироком, Суд вважає необхідним, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, приєднати покарання, невідбуте ОСОБА_4 , яке йому призначено вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.05.2026 та останньому призначити остаточне покарання у виді 6 (шести) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Цивільний позов відсутній.

Витратити на залучення експертів у зв`язку із проведенням судово-товарознавчої експертизи відповідно до ст. 122, 124, 126 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст. 124, 349, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України (призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень), до покарання, яке призначене ОСОБА_4 за цим вироком, шляхом часткового складання призначених покарань, приєднати покарання, невідбуте за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.05.2026 та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 6 (шість)місяців.

Строк відбуття призначеного покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк покарання частково відбуте за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.05.2026, а саме з 13.11.2025 до дня набрання цим вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 3 565 грн 60 коп.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та надсилається обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1