Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №522/15473/26 — Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026162510000713 від 16.06.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Улянівка Новоодеського району Миколаївської області, громадянина України, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, -

встановив:

ОСОБА_5 в вечірній час доби 15.06.2026, разом із своїм знайомим ОСОБА_6 , перебували в сквері Привокзальної площі в м. Одесі, де спільно вживали алкогольні напої. Приблизно о 21:00 год. 15.06.2026 більш точного часу не встановлено, в ході розмови між ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 які знаходились в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт, в ході якого вони стали ображати один одного нецензурними словами. В цей же день, 15.06.2026, біля 22:00 год. більш точного часу не встановлено, знаходячись в сквері Привокзальної площі в м. Одесі, у ОСОБА_5 який був обурений поведінкою ОСОБА_6 , виник злочинний умисел на спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень, в результаті чого діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_5 усвідомлюючи що ОСОБА_6 знаходиться в стані алкогольного оп`яніння, став наносити йому множинні удари кулаками рук в область голови та лиця, та ногами в область тулубу, в результаті чого ОСОБА_6 впав на землю. Незважаючи на те, що ОСОБА_6 лежав на землі, та не чинив опір, ОСОБА_5 з метою доведення свого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, став наносити ОСОБА_6 множинні удари ногами та металевим костилем, яким користувався при ходьбі, в голову, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку середнього ступеня тяжкості з вогнищами забою у базальних відділах правої лобової частки, перелому скроневої кістки справа з переходом лінії перелому на лобну кістку справа, яка ускладнилась субдуральним крововиливом справа в лобово-тім?яно-скроневій області (крововилив між твердою та павутинними оболонками мозку) та супроводжувалась пневмоцефалією (скупчення пухирців повітря в порожнині черепа), забійні рани тім`яної та тім?яно-скроневої ділянок; закритої травми грудної клітки - закритих переломів 6-го, 8-го, 9-го,10-го правих ребер, забою нижніх відділів правої легені, яка супроводжувалась правостороннім верхівковим пневмотораксом (наявністю повітря в правій плевральній порожнині).

Відкрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку середнього ступеня тяжкості з вогнищами забою у базальних відділах правої лобової частки, перелом скроневої кістки справа з переходом лінії перелому на лобну кістку справа, яка ускладнилась субдуральним крововиливом справа в лобово-тім?яно-скроневій області та супроводжувалась пневмоцефалією, забійні рани тім`яної та тім?яно-скроневої ділянок, складають єдиний морфологічний комплекс черепно-мозкової травми і оцінюються разом, згідно з п. 2.1.3 «б» «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Закрита травма грудної клітки - закриті переломи 6-го, 8-го, 9-го, 10-го правих ребер, забій нижніх відділів правої легені, яка супроводжувалась правостороннім верхівковим пневмотораксом, не були небезпечними для життя, складають єдиний морфологічний комплекс закритої травми грудної клітки і оцінюються разом, спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п.п.2.2.2 та 4.6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Після скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_5 злякавшись що він може бути затриманий за скоєний ним тяжкий злочин, та намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, з місця вчинення кримінального правопорушення втік, в невідомому напрямку, а потерпілий ОСОБА_6 з вказаними тяжкими тілесними ушкодженнями був доставлений до КНП «Міська клінічна лікарня №1», де йому була надана невідкладна медична допомога.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, не оспорюючи при цьому обставин кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що щиро розкаявся та негативно відноситься до події та своєї поведінки.

Потерпілий ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, однак надав заву про розгляд справи без його участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає. Суд, враховуючи думки сторін кримінального провадження, які не наполягали на обов`язковій участі потерпілого в судовому розгляді, вважав за можливе провести судовий розгляд без участі потерпілого ОСОБА_6 .

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження.

У зв`язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_5 доказів, що стосуються особи обвинуваченого, доказів та документів щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_5 дав суду показання, про те, що 15.06.2026 у вечірній час він разом із потерпілим ОСОБА_6 перебував у сквері Привокзальної площі в м. Одесі, де вони вживали алкогольні напої, після чого між ними виникла суперечка. У ході конфлікту він почав наносити потерпілому удари в область обличчя та голови, внаслідок чого останній впав, після чого він завдав йому ще декілька ударів ногами та металевим костилем у голову. Після цього злякався та втік з місця події. Підтвердив, що перебував у стані алкогольного сп`яніння, а також те, що внаслідок його дій потерпілому спричинено відповідні тілесні ушкодження, їх кількість, характер та локалізацію визнає. У вчиненому щиро розкаюється, зазначив, що шкодує про свій вчинок, більше подібного скоювати не буде.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними і, є достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Тому, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисний злочин, направлений проти життя та здоров`я особи, який у відповідності до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів

ОСОБА_5 громадянин України, має зареєстроване місце проживання, раніше не судимий, страждає на тяжку хворобу, що підтверджено документально.

Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом`якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому.

Щире каяття обвинуваченого полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події злочинів, у тому числі їх час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, що виглядало для суду достатньо переконливо.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що ОСОБА_5 , який перебуває в достатньо молодому віці, необхідно для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах мінімального строку, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

В даному випадку, за переконанням суду, покарання саме у виді позбавлення волі у мінімальних межах санкції частини статті, за якою він визнається винуватим, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді обмеження волі за вчинений злочин, судом враховується практика Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа № 753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину, усвідомленням останнім протиправності своєї злочинної поведінки, його позитивну поведінку після вчинення злочину, яка виразилась у визнанні винуватості, дані про особу винного, який перебуває в достатньо молодому віці, є раніше не судимим та страждає на тяжку хворобу. Суд враховує також те, що ОСОБА_5 заявив суду, що зробив для себе позитивні висновки та має намір виправитись і не вчиняти злочинів, він жалкує про свій вчинок і усвідомив протиправність поведінки, має позитивні плани на майбутнє, що виглядало перед судом достатньо переконливо. За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням. Дійшовши висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства суд врахував також відсутність до обвинуваченого будь-яких претензій матеріального характеру з боку потерпілого, який зазначив про це суду у поданій суду заяв.

Разом із цим, суд враховуючи обставини вчиненого злочину, для дійсного виправлення обвинуваченого і досягнення мети покарання, вважає за доцільне визначити максимальний строк випробування ОСОБА_5 , передбачений ч.4 ст.75 КК України, що на переконання суду сприятиме контролю за поведінкою ОСОБА_5 та запобігатиме вчиненню ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_5 саме такого виду покарання.

В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_5 від призначеного покарання з випробуванням та відсутністю ризиків, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України, але існування ризику, в разі апеляційного оскарження вироку, неявки обвинуваченого до суду за першою вимогою, або зміни місця проживання без повідомлення суду, що може негативно вплинути на розумність строків апеляційного перегляду справи, суд вважає за можливе до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинувачуваного ОСОБА_5 змінити з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

В силу ч.4 ст.174 КПК України, з набранням вироком законної сили слід скасувати накладені арешти на підставі: ухвал слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2026 року (єдиний унікальний номер № 522/11210/26; провадження №1-кс/522/3171/26); (єдиний унікальний номер № 522/11210/26; провадження №1-кс/522/3172/26); (єдиний унікальний номер № 522/11210/26; провадження №1-кс/522/3170/26);

Питання про долю речових доказів, визнаних такими та долучених до матеріалів кримінального провадження постановами слідчого, суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України, зокрема речові докази, а саме:

- металевий костиль із плямами речовини бурого кольору, який вилучено та поміщено до паперової коробки з наліпкою НПУ та передано на зберігання до камери схову речових доказів ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, на підставі ст. 96-1, п.4 ч.1 ст.96-2 КК України слід конфіскувати у власність держави, як знаряддя вчинення умисного тяжкого злочину;

- змиви РБК на марлевий тампон, які було поміщено до паперового конверту, футболку білого кольору, яку поміщено до паперового пакету НПУ, мокасини чорного кольору, які поміщено до сейф-пакету NPU 2071902 та передано на зберігання до камери схову речових доказів ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, слід знищити.

В силу ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_5 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення біологічної експертизи №СЕ-19/116-26/16921-БД від 06.07.2026р., у сумі 2471 (дві тисячі чотириста сімдесят одна) гривня 54 копійки.

Керуючись ст. ст. 369 – 371, 373 – 375 КПК, суд –

ухвалив:

ОСОБА_5 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, змінити на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили.

У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України до набрання вироком законної сили покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, засоби зв`язку.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 наслідки невиконання покладених на нього обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.

Обвинуваченого ОСОБА_5 звільнити з-під варти в залі суду негайно.

З набранням вироком законної сили арешти, накладені на підставі: ухвал слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2026 року (єдиний унікальний номер № 522/11210/26; провадження №1-кс/522/3171/26); (єдиний унікальний номер № 522/11210/26; провадження №1-кс/522/3172/26); (єдиний унікальний номер № 522/11210/26; провадження №1-кс/522/3170/26), – скасувати.

Речові докази по справі, а саме:

- металевий костиль із плямами речовини бурого кольору, який вилучено та поміщено до паперової коробки з наліпкою НПУ та передано на зберігання до камери схову речових доказів ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, на підставі ст. 96-1, п.4 ч.1 ст.96-2 КК України, – конфіскувати у власність держави, як знаряддя вчинення умисного тяжкого злочину;

- змиви РБК на марлевий тампон, які було поміщено до паперового конверту, футболку білого кольору, яку було поміщено до паперового пакету НПУ, мокасини чорного кольору, які було поміщено до сейф-пакету NPU 2071902 та передано на зберігання до камери схову речових доказів ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, – знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення біологічної експертизи №СЕ-19/116-26/16921-БД від 06.07.2026р., у сумі 2471 (дві тисячі чотириста сімдесят одна) гривня 54 копійки.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/15473/26

Номер провадження № 1-кп/522/3105/26

Головуючий суддя – ОСОБА_1