Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №522/4694/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4694/26

Провадження №2-а/522/358/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді – Науменко А.В.,

за участі секретаря судового засідання – Зелінська К.Ю..,

розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху Департаменту поліції НП України про визнання протиправними та скасування постанов УАФП ПДР Департаменту поліції НП України про притягнення до адміністративної відповідальності

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Плачковим Ф.І. до Управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху Департаменту поліції НП України про визнання протиправними та скасування постанов № 4АВ04664837 від 25.01.2024, постанову № 3АВ04301045 від 20.12.2023, постанову № 4АВ07248781 від 10.09.2024, постанову №4АВ05806310 від 02.05.2024, постанову № 4АВ05358084 від 25.03.2024, постанову №4АВ05358069 від 25.03.2024, постанову №4АВ05198451 від 13.03.2024, постанову №4АВ06004078 від 18.05.2024, постанову №4АВ06004515 від18.05.2024, постанову №4АВ06002259 від 18.05.2024, постанову №4АВ04666245 від 25.01.2024, постанову №4АВ04939923 від 20.02.2024, постанову №4АВ07246080 від 10.09.2024, постанову №4АВ07249711 від 10.09.2024, постанову №4АВ07248842 від 10.09.2024, постанову №3АВ03821677 від 12.10.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Науменко А.В.

З відповіді ЄДДР № 2545089 від 01.04.2026 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 01.04.2026 року адміністративний позов залишено без руху, надано позивачеві 10-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачу слід було усунути недоліки позовної заяви шляхом:

- надати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників, РНОКПП адвоката Плачкова Федора Івановича;

- подати до суду всі докази, наявні у позивача, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

- надати докази сплати судового збору або належні документи, які б підтверджували наявність підстав, визначених Законом України "Про судовий збір", для звільнення позивача від сплати судового збору.

- надати копії оскаржуваних постанов належної якості, в читабельному вигляді.

- зазначити перелік документів та інших доказів, що додаються до позовної заяви та надати копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

- надати докази наявності поважних причин пропуску строку подання позовної заяви.

13.04.2026 року на адресу суду від представника позивача на виконання ухвали суду від 01.04.2026 року надійшла заява. В заяві представник позивача зазначає про наявність в нього зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі). До заяви долучена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , згідно якого позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, додано копії виконавчих проваджень відкритих на підставі оскаржуваних постанов. В обґрунтування поважності причин пропуску строку подання позовної заяви, представник позивача зазначає, що дізнавшись про блокування банківських карток 26.02.2026, невідкладно звернулись до Приморського ВДВС і тільки 17.03.2026 ознайомився з виконавчими провадженнями та отримав копії оскаржуваних постанов, 25.03.2026 подали позов до суду, тому вважає, що позов подано в межах 10-денного строку.

Ухвалою від 17.04.2026 року адміністративний позов повторно залишено без руху, надано позивачеві 10-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Для усунення недоліків позивачу слід було надати належні та достатні докази наявності поважних причин пропуску строку на оскарження постанов, зокрема, не надано доказів, з яких було б можливим встановити дату коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28.04.2026 року на виконання ухвали суду від 17.04.2026 року від представника позивача надійшла заява, в якій сторона позивача вказує оскаржувані постанови не їй не вручались, позивачка як людина похилого віку не користується мобільними додатками, тому не знала та не могла знати про існування оскаржуваних постанов, тільки після ознайомлення з виконавчими провадженнями 17.03.2026 отримали копії постанов, 25.03.2026 подали позов до суду, а тому не пропустили 10-денний строк на оскарження постанов.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.05.2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду представник позивачки Плачков Ф.І. подав апеляційну скаргу, в результаті розгляду якої постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.05.2026 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Справа 29.06.2026 року надійшла до Приморського районного суду м. Одеси та на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.07.2026 справа передана для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі судді Науменко А.В.

Матеріали справи передано головуючому судді 02.07.2026 року.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року вирішено поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху Департаменту поліції НП України про визнання протиправними та скасування постанов УАФП ПДР Департаменту поліції НП України про притягнення до адміністративної відповідальності. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей визначених для розгляду термінових адміністративних справ з призначенням судового засідання на 12 год. 15 хв. 15 липня 2026 року у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси (м. Одеса, вул. Балківська, 33, каб. 215).

10.07.2026 року від позивача до суду надійшла заява про відвід судді Науменко А.В.

Ухвалою суду від 13.07.2026 року судом вирішено Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Науменко А.В. у справі № 522/4694/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху Департаменту поліції НП України про визнання протиправними та скасування постанов УАФП ПДР Департаменту поліції НП України про притягнення до адміністративної відповідальності необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Науменко А.В. у справі № 522/4694/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху Департаменту поліції НП України про визнання протиправними та скасування постанов УАФП ПДР Департаменту поліції НП України про притягнення до адміністративної відповідальності передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч. 1 ст. 31 КАС України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді.

Ухвалою суду від 15.07.2026 року суддею Приморського районного суду м. Одеси від 15.07.2026 року вирішено відмовити в задоволені заяви про відвід.

23.07.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначає, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. На обґрунтування своєї позиції Департамент патрульної поліції вказує, що позивача ( ОСОБА_1 ) було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 4 ст. 122 КУпАП з накладенням відповідних штрафів на підставі постанов, винесених уповноваженими інспекторами за результатами автоматичної фіксації перевищення швидкості руху транспортними засобами VOLKSWAGEN TOUAREG (д.н.з. НОМЕР_2 ) та VOLKSWAGEN TIGUAN (д.н.з. НОМЕР_3 ).

Факт вчинення правопорушень повністю доводиться наданими матеріалами фіксації (фотознімками та відеозаписами із зазначенням дати, часу, координат, напрямку руху та показників швидкості), а також визнанням позивачем обставин керування вказаними автомобілями у спірні дати, що відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України звільняє від потреби їх додаткового доказування. Прилади вимірювання швидкості («КАСКАД», «EXPERT-FS» та «VEGA SMART SPEED DUAL BAND») є належним чином сертифікованими стаціонарними технічними засобами, які відповідають ДСТУ 8809:2018 і Технічному регламенту, включені до Реєстру затверджених засобів вимірювальної техніки, пройшли випробування, повірку та мають позитивні експертні висновки щодо комплексної системи захисту інформації. Окрім того, чинність метрологічних свідоцтв та дозвільних документів підтверджується гарантіями первинного строку сертифікації, а також нормами постанови Кабінету Міністрів України № 412 щодо продовження строку дії свідоцтв про повірку та рішеннями Адміністрації Держспецзв`язку в умовах воєнного стану.

05.08.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що наполягає на задоволенні позовних вимог та просить суд «визнати протиправними та відмінити постанови УАФП ПДР Департаменту поліції НП України про притягнення до адміністративної відповідальності», а саме скасувати постанови закрити провадження по адміністративним справам у зв`язку тим, що постанови не підлягають виконанню та відсутності вини ОСОБА_1 .

В обґрунтування своєї позиції позивач вказує на сплив визначеного ст. 303 КУпАП тримісячного строку звернення постанов до виконання, стверджуючи, що дана норма є імперативною, не зазнавала змін через запровадження воєнного стану, а направлення оскаржуваних постанов до органів державної виконавчої служби поза межами цього строку є протиправним. Також позивач звертає увагу суду на порушення процесуальних вимог ст. 162 КАС України при поданні відзиву, оскільки його підписано особою, процесуальні повноваження якої на самопредставництво чи за довіреністю належним чином не підтверджені, у зв`язку з чим відзив підлягає залишенню без розгляду.

У судове засідання призначене на 07.08.2026 року з`явився представник позивача Плачков Ф.І. та представник відповідача Нагнибіда О.М.

Під час судового засідання представник позивача наголосив, що не оскаржує постанови з точки зору їх складання та змісту порушень, а просить суд закрити провадження у зв`язку зі спливом строків передбачених 303 КУпАП.

Представник відповідача зазначив, що в такому випадку вони не є належним відповідачем, так як вони не втручаються у діяльність виконавчої служби.

Представник позивача заперечив проти вказаного обґрунтування, та послався на ст. 305 КУпАП, де передбачено, що відповідач мав здійснювати контроль за виконанням вказаних постанов. Заперечував проти залучення співвідповідача чи заміні відповідача.

Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ Про виконавче провадження примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, якпостанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За п. 2) ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд акцентує, що під час формулювання диспозиції п. 2) ч. 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження в частині встановлення правового акту, що має містити строк пред`явлення виконавчого документа до виконання та сплив якого зумовлює повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, законодавцем використано слово законом, відтак, така диспозиція є бланкетною, тобто під час вирішення питання про сплив строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсилає до іншого закону. Якби законодавець бажав встановити строк пред`явлення виконавчого документа до виконання виключно Законом України Про виконавче провадження, то диспозиція п. 2) ч. 4 статті 4 формулювалася б із застосуванням словосполученням цим Законом.

Відповідно до статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Статтею 303 КУпАП визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Статтею 305 КУпАП визначено, що контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.

Позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Плачковим Ф.І. до Управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху Департаменту поліції НП України про визнання протиправними та скасування постанов № 4АВ04664837 від 25.01.2024, постанову № 3АВ04301045 від 20.12.2023, постанову № 4АВ07248781 від 10.09.2024, постанову №4АВ05806310 від 02.05.2024, постанову № 4АВ05358084 від 25.03.2024, постанову №4АВ05358069 від 25.03.2024, постанову №4АВ05198451 від 13.03.2024, постанову №4АВ06004078 від 18.05.2024, постанову №4АВ06004515 від18.05.2024, постанову №4АВ06002259 від 18.05.2024, постанову №4АВ04666245 від 25.01.2024, постанову №4АВ04939923 від 20.02.2024, постанову №4АВ07246080 від 10.09.2024, постанову №4АВ07249711 від 10.09.2024, постанову №4АВ07248842 від 10.09.2024, постанову №3АВ03821677 від 12.10.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності.

Предмет позову становить матеріально-правову та процесуально-правову вимоги позивача до відповідача.

Під підставою позову розуміються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги: фактичні підстави позову – це сукупність юридичних фактів, правові – вказівка на конкретну норму права, на яких ґрунтується вимога позивача.

Суд, оцінивши доводи сторін та досліджені докази у їх сукупності, зазначає, що предметом даного адміністративного позову є вимоги про визнання протиправними та скасування постанов Управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху Департаменту поліції Національної поліції України про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення, а також закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Разом з тим, як прямо підтверджено представником позивача під час судового засідання, позивач не оскаржує зміст оскаржуваних постанов, порядок їх винесення, встановлені ними обставини вчинення адміністративних правопорушень та правильність кваліфікації дій позивача за відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення. Єдиною правовою підставою заявлених позовних вимог є твердження про сплив передбаченого статтею 303 КУпАП тримісячного строку пред`явлення постанов до виконання, що, на переконання позивача, унеможливлює їх подальше виконання та має тягнути за собою визнання постанов протиправними та їх скасування.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить з того, що відповідачем у справі визначено орган, який виніс оскаржувані постанови, тоді як обставини, на які фактично посилається позивач в обґрунтування позову, стосуються не законності самих постанов на момент їх прийняття, а дій органу виконавчої служби (виконавця), яким, за твердженням позивача, відкрито виконавчі провадження на підставі виконавчих документів з порушенням встановлених законом строків їх пред`явлення до примусового виконання. Питання дотримання чи недотримання виконавцем строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, передбачених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», а також правомірність винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, є предметом оцінки дій саме органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, а не органу, який видав виконавчий документ, і не можуть бути підставою для визнання протиправними та скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість яких позивачем не заперечується.

Суд критично оцінює також посилання представника позивача на положення статті 305 КУпАП щодо здійснення відповідачем контролю за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки можлива наявність з боку відповідача бездіяльності щодо реалізації контрольних повноважень є самостійним предметом можливого оскарження і не тотожна питанню законності самих постанов, які є предметом розгляду в межах даної справи. Неналежне виконання суб`єктом владних повноважень функцій контролю за виконанням постанови не породжує протиправності самої постанови та не є законною підставою для її скасування в судовому порядку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що визначений статтею 303 КУпАП строк давності стосується виключно можливості звернення постанови до примусового виконання та є передумовою припинення провадження щодо її виконання, проте не є підставою, з якою закон пов`язує визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною чи її скасування. Можливі порушення, допущені виконавцем під час відкриття та здійснення виконавчого провадження, так само як і можлива бездіяльність відповідача щодо здійснення контролю за виконанням постанови, не спростовують законності та обґрунтованості самих оскаржуваних постанов і не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог у визначений спосіб. Оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права, а наведені у позовній заяві підстави не узгоджуються з предметом заявлених вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями, 73-77, 90, 205, 241-246, 251, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Управління автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху Департаменту поліції НП України про визнання протиправними та скасування постанов УАФП ПДР Департаменту поліції НП України про притягнення до адміністративної відповідальності – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.В. Науменко

12.08.26