Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №521/7325/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/7325/26

Номер провадження № 2/521/5969/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді — Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання — Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16.01.2025 року у справі № 521/16122/24. Позивачка просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини — доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше встановленого законом мінімального розміру.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що змінилися обставини: відповідач має офіційне працевлаштування та регулярний дохід, що дозволяє стягувати аліменти у частці від його заробітку. Крім того, раніше встановлена фіксована сума у розмірі 4000 грн не забезпечує повною мірою щоденні потреби дитини.

01.06.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги визнав частково. Свою позицію мотивує тим, що він не ухиляється від утримання дитини, офіційно працює у ТОВ «Нова Пошта», де його фактичний дохід після сплати податків становить 16940 грн. Крім того, відповідач вказує на зміну свого сімейного та матеріального стану: наявність на утриманні іншої неповнолітньої дитини від нового шлюбу (сина ОСОБА_4 , 2025 р.н.), наявність кредитних зобов`язань у розмірі 13000 грн та 47000 грн, а також витрати на оренду житла у розмірі 5000 грн та оплату комунальних послуг. Відповідач зазначає, що бере активну участь у вихованні доньки, забираючи її до себе двічі на місяць. Просив суд визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі 2500 грн щомісяця або у зменшеній частці від доходу.

22.06.2026 року від позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій вона заперечувала проти доводів відповідача. Зазначила, що кредитні зобов`язання та витрати на оренду є особистими витратами відповідача і не звільняють його від обов`язку утримувати дитину. Також вказала на те, що відповідач відчужив автомобіль, придбаний у шлюбі, та придбав інший транспортний засіб, що свідчить про відсутність у нього скрутного матеріального становища. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Позивачка ОСОБА_1 надала до суду заяву від 22.06.2026 року про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 також надав до суду заяву (від 25.06.2026 року) про розгляд справи за наявними матеріалами за його відсутності, долучивши докази направлення відзиву позивачці.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та поданням заяв про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками неповнолітньої дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2025 року у справі № 521/16122/24 з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання вказаної малолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн щомісяця, починаючи з 04 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Звертаючись із позовом про зміну способу стягнення аліментів (з твердої грошової суми на 1/4 частки від доходу), позивачка послалася на зміну матеріального стану відповідача, а саме — його офіційне працевлаштування.

Згідно з довідкою про доходи ТОВ «Нова Пошта» № 1719/д-2026 від 23 травня 2026 року, ОСОБА_2 дійсно працевлаштований на посаді приймальника-відправника на умовах сумісництва. Його середньомісячний нарахований дохід становить 22 000,00 грн, а фактичний дохід до виплати (після відрахування обов`язкових податків та зборів) — 16 940,00 грн.

Водночас, судом встановлено обставини, що свідчать про зміну сімейного стану відповідача після ухвалення попереднього судового рішення від 16 січня 2025 року. Так, 10 жовтня 2025 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_5 . У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син — ОСОБА_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), який наразі перебуває на утриманні відповідача.

Матеріалами справи також підтверджується наявність у відповідача боргових (кредитних) зобов`язань: перед АТ «Райффайзен Банк» у розмірі 47 000,00 грн та перед ТОВ «НоваПей Кредит» у розмірі 13 000,00 грн. Відповідач також несе витрати на оренду житла у розмірі 5 000,00 грн щомісяця.

Доводи позивачки про приховання відповідачем реальних доходів, відчуження автомобіля, придбаного у шлюбі, та придбання іншого транспортного засобу не знайшли свого підтвердження. Позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів (витягів з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, копій договорів тощо) на підтвердження вказаних фактів.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України (далі — СК України), батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а у разі відсутності такої домовленості — за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

За приписами частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Ця норма поширюється як на зміну розміру, так і на зміну способу стягнення аліментів.

Вирішуючи спір про зміну способу стягнення аліментів, суд, керуючись положеннями статті 182 СК України, зобов`язаний врахувати: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 5) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд наголошує, що базовим принципом регулювання сімейних відносин є забезпечення найкращих інтересів дитини (стаття 3 Конвенції про права дитини). Зміна способу стягнення аліментів повинна бути спрямована на реальне покращення чи, щонайменше, збереження належного рівня матеріального забезпечення дитини, з дотриманням справедливого балансу інтересів усіх утриманців платника аліментів.

Щодо доводів позивачки про зміну способу стягнення.

Суд відхиляє аргументи позивачки про те, що сам лише факт офіційного працевлаштування відповідача є безумовною підставою для зміни способу стягнення аліментів на частку від доходу. Розрахунок показує, що 1/4 частка від фактичного доходу відповідача (16 940,00 грн) становить 4 235,00 грн. Вказана сума є фактично тотожною встановленому раніше розміру у 4 000,00 грн. Враховуючи, що відповідач працює за сумісництвом, що несе ризики нестабільності доходу, збереження стягнення у твердій грошовій сумі є більш надійною гарантією забезпечення щомісячних потреб дитини. Зміна способу стягнення в цьому випадку не призведе до об`єктивного покращення становища дитини.

Щодо доводів відповідача про наявність кредитів.

Суд критично оцінює посилання відповідача на наявність кредитних зобов`язань як на обставину, що унеможливлює стягнення аліментів у більшому розмірі. Суд враховує сталу практику Верховного Суду, згідно з якою добровільне прийняття на себе боргових зобов`язань є результатом особистого волевиявлення особи та несе ризик настання негативних фінансових наслідків. Наявність кредитів не має пріоритету над конституційним обов`язком батька утримувати свою малолітню дитину та не може слугувати самостійною підставою для зменшення аліментного навантаження.

Щодо доводів відповідача про зміну сімейного стану.

Суд визнає цей аргумент обґрунтованим. З моменту ухвалення рішення від 16 січня 2025 року сімейний стан відповідача суттєво змінився — на його утриманні з`явилася ще одна малолітня дитина (син ОСОБА_7 , 2025 р.н.). Згідно зі статтею 182 СК України та принципом рівності прав дітей (незалежно від того, народжені вони в одному чи в різних шлюбах), суд не вправі ігнорувати інтереси другої дитини. Переведення стягнення на 1/4 частку від доходу платника без об`єктивної фінансової необхідності для першої дитини може призвести до диспропорції у забезпеченні дітей та погіршення умов утримання другої дитини.

Підсумовуючи, суд констатує відсутність порушеного права позивачки та її доньки. Відповідач сплачує аліменти, встановлені у твердій сумі, яка на даний час є справедливою, пропорційною до його реальних доходів та такою, що враховує появу у нього нових аліментних зобов`язань перед іншою дитиною. Правові підстави, передбачені статтею 192 СК України для задоволення позову, відсутні.

Застосування положень статті 192 Сімейного кодексу України щодо зміни способу стягнення аліментів (з твердої грошової суми на частку від заробітку) не є автоматичним наслідком факту офіційного працевлаштування платника аліментів.

Вирішуючи питання про зміну способу стягнення аліментів, суд повинен оцінювати таку вимогу крізь призму найкращих інтересів дитини та принципу рівності прав усіх дітей платника на належне утримання (стаття 182 СК України). У випадку, якщо запитувана позивачем частка від фактичного доходу платника є співмірною з раніше встановленою твердою грошовою сумою, проте перехід до стягнення у частці створює ризики нестабільності утримання та може порушити справедливий баланс інтересів інших неповнолітніх дітей платника (утримання яких додалося після ухвалення попереднього судового рішення), суд не має підстав для зміни способу стягнення, оскільки така зміна не призводить до реального та відчутного поліпшення матеріального забезпечення дитини, на користь якої стягуються аліменти. Наявність у платника кредитних зобов`язань у таких правовідносинах не має пріоритету над обов`язком утримання дітей і оцінюється судом лише в загальному контексті його майнового стану.

Розподіл судових витрат

Порядок розподілу судових витрат регламентовано статтею 141 ЦПК України, за змістом якої у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача, а якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від їх сплати — вони компенсуються за рахунок держави. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про зміну способу стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, у зв`язку з чим позивачка ОСОБА_1 правомірно не сплачувала судовий збір при поданні цієї позовної заяви.

Ураховуючи висновок суду про повну відмову в задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні, а тому судові витрати у виді судового збору відносяться за рахунок держави. Крім того, оскільки сторони не надали доказів понесення інших судових витрат (зокрема, на професійну правничу допомогу), їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини — відмовити повністю.

Судові витрати у виді судового збору, від сплати якого позивачка звільнена на підставі Закону України «Про судовий збір», віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 12 серпня 2026 року.

Суддя О.С. Леонов

12.08.26