Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №495/9798/24 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/9798/24

Номер провадження 2/495/2494/2026

11 серпня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого одноособово судді Гелла С.В.

за участю секретаря Дущенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, а саме на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки № НОМЕР_1 , поле № НОМЕР_2 , площею 0,3600 га, яка розташована на території Приморської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, село Вільне та транспортного засобу ВАЗ 2115 сірого кольору

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною сестрою відповідачів у даній справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які разом є спадкоємцями першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , свідоцтвом про шлюб із зміною прізвища серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про смерть спадкодавця серії НОМЕР_5 .

Після смерті батька сторін, залишилося спадкове майно, яке складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки № НОМЕР_1 , поле № НОМЕР_2 , площею 0,3600 га, яка розташована на території Приморської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, село Вільне; транспортного засобу ВАЗ 2115 сірого кольору.

Єдиними спадкоємцями першої черги є рідні діти спадкодавця, які є сторонами по справі.

Своєчасно у визначений чинним законодавством строк позивачка та відповідачі подали відповідні заяви до Другої білгород - дністровської державної нотаріальної контори Одеської області. А саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали до нотаріальної контори заяви про намір прийняти спадщину за законом, а ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття своєї долі спадщини на користь ОСОБА_1 , спадкова справа № 1/2024, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № витягу 75324182.

Оригінали всіх правовстановлюючих документів в себе утримує ОСОБА_3 . З невідомих для позивачки причин надавати до нотаріальної контори відповідні правовстановлюючі документи з метою отримати свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4 не має наміру. Отримати дублікати правовстановлюючих документів ОСОБА_5 не має змоги, оскільки вона не є власником відповідного майна.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

05 листопада 2024 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

11 грудня 2024 року ухвалою суду витребувано від Другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області належним чином посвідчену копію спадкової справи №1/2024 до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10 квітня 2025 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду суддею Гелла С.В., у зв`язку з відстороненням від здійсненням правосуддя судді ОСОБА_6

26 березня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області закрито підготовче провадження по справі.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27 грудня 2023 року.

03 січня 2024 року ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_2 , звернувся до Другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги.

10 січня 2024 року ОСОБА_1 , яка є донькою ОСОБА_2 , звернулася до Другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги.

11 червня 2024 року ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_2 , звернувся до Другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки про коло спадкоємців складеною державним нотаріусом Другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Мельниченко М.М. станом на 31 грудня 2024 року спадкоємцями за законом першої черги, що прийняла спадщину, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є: син померлого, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/3 частку спадкового майна; дочка померлого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2/3 частки спадкового майна.

Державний нотаріус Другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області повідомив ОСОБА_1 про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину через відсутність документів, що посвідчують право власності на спадкове майно.

Відповідно до листа ТСЦ МВС №5143 від 05.11.2024 транспортний засіб марки ВАЗ 211540, 2009 року випуску, значиться зареєстрованим на ім`я ОСОБА_2 .

Нормативне обґрунтування, оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У пункті 1 частині 2 статті 16 ЦК передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права.

Важливо підкреслити, що законодавством визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину (глава 89 ЦК).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку, про що зазначається у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21).

Також відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року по справі № 175/654/22 зазначив, що з урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Також відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК Україна).

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Системний аналіз зазначених норм права власності про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часом її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку, на чому акцентував увагу Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини після померлого батька у строк, встановлений законом.

Видати свідоцтво про право на спадщину неможливо через відсутність документів, що посвідчують право власності на спадкове майно.

Між тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про перебування у власності на момент смерті ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки № НОМЕР_1 , поле № НОМЕР_2 , площею 0,3600 га, яка розташована на території Приморської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, село Вільне.

При цьому суд зауважує, що лист ТСЦ МВС №5143 від 05.11.2024 щодо транспортного засобу марки ВАЗ 211540, 2009 року випуску, який зареєстрованим на ім`я ОСОБА_2 (спадкодавця) не містить таких обов`язкових ознак як номер шасі, кузова та двигуна автомобіля, що в свою чергу унеможливлює його реєстрацію в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС.

Враховуючи викладене, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх належності, допустимості, достатності, об`єктивності, та у їх логічному взаємозв`язку, виходячи із норм права, що врегульовують дані правовідносини, з урахуванням того, що у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом відмовлено, а позивач не надав докази щодо належності спадкодавцю об`єктів нерухомого майна, які становлять предмет спору, при цьому надавши лише відомості щодо належності рухомого майна за спадкодавцем транспортного засобу марки ВАЗ 211540, 2009 року випуску у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 392, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 76-81, 89, 95, 263-265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.В.Гелла