Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №908/958/25 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: забезпечення виконання зобов’язання

Дата: 28 липня 2026 р.

Справа: №908/958/25

Суддя: Чус Оксана Володимирівна

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м.Дніпро Справа № 908/958/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача: Провоторов Ю.В. (в залі суду) - адвокат, довіреність

Представник відповідача 1: БОГАЧ АЛЛА ОЛЕКСАНДРІВНА (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, ордер

Представник відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 (повний текст рішення складено та підписано 23.06.2025, суддя Науменко А.О.)

у справі № 908/958/25

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 14360570 (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)

до відповідача 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

відповідача 2: Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Смірнова», ідентифікаційний код юридичної особи 03750368 (вул. Смирнова, буд. 86, с. Шевченкове, Бердянський район, Запорізька область, 71147)

про стягнення 495 609 грн 46 коп.,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до відповідачів: ОСОБА_1 та Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Смірнова» про стягнення заборгованості за кредитним договором №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 у розмірі - 495 609,46 грн, яка складається: - 376 059,02 грн заборгованість по кредиту; - 119 550,44 грн заборгованість за процентами.

Позов мотивований тим, що 15.05.2020 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Фізичною особою-підприємцем Пелешко І.В. укладено кредитний договір №2724417760-КД-1 на підставі якого, відповідач 1 отримала кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту. Вид кредиту – невідновлювальна кредитна лінія. Ліміт договору - 643 719,48 грн: 628 019 грн, на придбання сільськогосподарської техніки та обладнання; 15 700,48 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору. Відповідно до п. А.5. кредитного договору, зобов`язання відповідача 1 забезпечуються, зокрема договором поруки №2724417760-ДП-1/2 від 15.05.2020 між АТ КБ “ПРИВАТБАНК” та ПСП Агрофірма «СМIРНОВА», предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з Кредитного договору №2724417760-КД-1 від 15.05.2020. У визначений договором строк кредитні кошти та нараховані проценти не повернуті позивачу, заборгованість не погашено. Заборгованість за кредитним договором №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 станом на 09.04.2025 становить 495 609,46 грн (376 059,02 грн заборгованість по кредиту; 119 550,44 грн заборгованість за процентами).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 14360570 (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001) заборгованість за кредитним договором №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 у розмірі 495 609 (чотириста дев`яносто п`ять тисяч шістсот дев`ять) грн 46 коп. (376 059,02 грн заборгованість по кредиту; - 119 550,44 грн заборгованість за процентами) солідарно з Приватним сільськогосподарським підприємством агрофірма «Смірнова», ідентифікаційний код юридичної особи 03750368 (вул. Смирнова, буд. 86, с. Шевченкове, Бердянський район, Запорізька область, 71147).

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Смірнова», ідентифікаційний код юридичної особи 03750368 (вул. Смирнова, буд. 86, с. Шевченкове, Бердянський район, Запорізька область, 71147) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 14360570 (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001) заборгованість за кредитним договором №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 у розмірі 495 609 (чотириста дев`яносто п`ять тисяч шістсот дев`ять) грн 46 коп. (376 059,02 грн заборгованість по кредиту; - 119 550,44 грн заборгованість за процентами) солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 , звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 23.06.2025 та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 є незаконним та необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Позивач (АТ КБ «ПриватБанк») не надав належних доказів ані розміру індексу UIRD, на підставі якого змінювалася базова ставка, ані факту повідомлення відповідача про такі зміни. Надані банком повідомлення та внутрішній регістр не підтверджують відправлення та отримання інформації, що суперечить принципу змагальності, адже тягар доведення цих обставин лежить саме на позивачі, а не на відповідачі.

Оскільки зміна ставки не доведена, нарахування процентів за підвищеними ставками з 01.01.2023 є безпідставним. Суд першої інстанції, поклавши обов`язок спростування розрахунку на відповідача, порушив стандарти доказування, які вимагають від позивача довести обґрунтованість своїх вимог, а не перекладати цей обов`язок на іншу сторону.

Відповідач 1 через військову агресію та окупацію с. Шевченкове втратила доступ до майна, техніки та можливість вести господарську діяльність. Відповідно до Умов банку, настання форс-мажору відсуває термін виконання зобов`язань. Суд першої інстанції безпідставно не надав оцінки наданим доказам (рішення суду, витяг з ЄРДР, висновок експертизи), які підтверджують ці обставини.

Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/958/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/958/25.

25.07.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 у справі № 908/958/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

18.08.2025 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків (сформована в системі "Електронний суд 15.08.2025), якою долучено до матеріалів скарги докази сплати судового збору у розмірі 8920.97 грн, відповідно до платіжної інструкції від 12.08.2025.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 (у зв`язку з відрядженням судді Дарміна М.О. для здійснення процесуальної дії, а саме відкриття провадження у справі) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.

Ухвалою суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 у справі № 908/958/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 04.02.2026 о 11 год. 20 хв.

30.09.2025 від позивача до ЦАГС надійшов відзив; Банк заперечує проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи скаржника - безпідставними з огляду на таке.

Кредитним договором та Додатковою угодою №1 (укладеною в межах державної програми підтримки підприємництва) передбачено змінювану базову ставку, яка розраховується за формулою з використанням загальнодоступного індексу UIRD.

Банк надав до матеріалів справи документальні підтвердження розмірів індексу за 2022-2024 роки, а також повідомлення про зміну ставки та регістр аналітичного обліку електронних повідомлень, що є належними доказами з огляду на автоматизовану систему комунікацій банку.

Крім того, позичальник тривалий час (з 2020 року) сплачував проценти за змінними ставками (які були значно нижчими від початкових - до 8,62%) без жодних зауважень чи заперечень, що свідчить про його згоду з таким порядком.

Відповідач не спростував розрахунок банку належними доказами, тому доводи скарги про недоведеність зміни ставки є необґрунтованими.

Банк наголошує, що предметом позову є стягнення основної заборгованості за кредитом та процентів, а не штрафних санкцій.

Інститут форс-мажору звільняє лише від відповідальності за невиконання зобов`язання (неустойки, пені), але не звільняє від самого обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Загальний лист ТПП України не є належним доказом форс-мажору щодо конкретного договору; позичальник не звертався до банку із заявою про настання форс-мажору та не надав сертифікат ТПП. Посилання на рішення Жовтневого районного суду та кримінальне провадження є безпідставними, оскільки ці обставини не стосуються предмета спору та не доводять неможливості виконання грошового зобов`язання. Втрата майна чи припинення підприємницької діяльності є підприємницьким ризиком, який не може бути підставою для звільнення від боргу.

Застереження банку у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил не поширюються на спірні правовідносини, оскільки кредитний договір укладено у формі єдиного документа, а не як договір приєднання. Сам договір не містить положень про відстрочення виконання у зв`язку з військовими діями. Відповідач не надав жодних доказів на спростування поданих банком доказів щодо повідомлень про зміну ставки.

Банк наполягає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

27.01.2026 від ОСОБА_1 /скаржника до ЦАГС надійшли додаткові пояснення; Відповідач-1 наполягає на скасуванні рішення суду першої інстанції, посилаючись на нові аргументи та обставини, які, на її думку, підтверджують незаконність позовних вимог.

Відповідач 1 зазначає, що банк порушив свій обов`язок повідомити про зміну базової процентної ставки, що передбачений Додатковою угодою №1. Поданий банком регістр аналітичного обліку, на думку апелянта, є неналежним доказом, оскільки він створений банком в односторонньому порядку та не підтверджує факт надсилання повідомлень.

Навіть надані банком копії повідомлень сформовані з порушенням 15-денного строку повідомлення, встановленого п. 2.1 додаткової угоди, що позбавляє позичальника права на 30-денний строк для погашення кредиту за попередньою ставкою у разі незгоди з підвищенням (згідно з ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України).

Апелянт наголошує на тому, що в період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року на території України діяв карантин, запроваджений через COVID-19.

Відповідно до п. 13 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, протягом дії карантину заборонялося підвищення процентних ставок за кредитними договорами.

Банк, починаючи з квітня 2023 року, застосовував підвищені ставки (15,60% та вище), що є порушенням цієї заборони, оскільки карантин діяв до 30 червня 2023 року. Відтак, здійснений банком розрахунок заборгованості є невірним та завищеним.

Відповідач 1 зазначає, що 10 серпня 2025 року набрав чинності Закон України № 4340-IX, яким запроваджено механізм мораторію на нарахування та сплату заборгованості за кредитами для суб`єктів господарювання, які постраждали внаслідок збройної агресії.

Оскільки позичальник відповідає передбаченим законом критеріям (її майно, що було предметом застави, знаходиться на окупованій території та було втрачено), вона 04.12.2025 звернулася до банку із заявою про застосування мораторію. Банк відмовив у задоволенні цієї заяви, що стало підставою для оскарження такої відмови у судовому порядку (справа № 910/572/26, провадження у якій відкрито 27.01.2026).

У разі застосування судом мораторію, стягнення заборгованості на період його дії буде неможливим. Тому апелянт вважає, що існують підстави для зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/572/26.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.02.2026 (передачі раніше визначеному складу суду) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

02.02.2026 від ОСОБА_1 до ЦАГС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі; на підставі статей 227, 229 ГПК України відповідач-1 заявляє клопотання про зупинення провадження у справі № 908/958/25 до вирішення справи № 910/572/26, оскільки рішення у цій справі має преюдиціальне значення.

Предметом спору у справі № 908/958/25 є стягнення заборгованості за кредитним договором. Водночас, ФОП Пелешко І.В. скористалася правом, передбаченим Законом України № 4340-IX від 27.03.2025 (чинний з 10.08.2025), та звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату за кредитним договором. Банк відмовив у застосуванні мораторію (рішення від 22.12.2025), що стало підставою для оскарження цієї відмови в судовому порядку.

Господарський суд м. Києва відкрив провадження у справі № 910/572/26 за позовом ФОП Пелешко І.В. про скасування рішення банку та застосування мораторію.

Згідно з п. 29 Закону № 4340-IX, якщо суд встановить безпідставність відмови, мораторій вважається застосованим з дня отримання банком заяви позичальника. Наслідком застосування мораторію (п. 26 Закону) є, зокрема, зупинення стягнення заборгованості з позичальника та поручителя - тобто саме тих дій, які є предметом розгляду у справі № 908/958/25.

Таким чином, існує об`єктивна неможливість розгляду апеляційної скарги у справі № 908/958/25 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/572/26, оскільки воно безпосередньо впливає на правомірність стягнення заборгованості та може повністю виключити таке стягнення на період дії мораторію.

Просить зупинити апеляційне провадження до закінчення розгляду справи № 910/572/26 та набрання рішенням законної сили.

03.02.2026 від Банку до ЦАГС надійшла заява/заперечення на клопотання про зупинення провадження; Банк заперечує проти зупинення провадження у справі № 908/958/25 до вирішення справи № 910/572/26, вважаючи таке клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом даної справи є стягнення заборгованості за кредитним договором, а предметом справи № 910/572/26 - оскарження відмови банку у застосуванні мораторію. Ці справи не є взаємопов`язаними у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки для вирішення спору про стягнення заборгованості суд може самостійно встановити всі необхідні обставини на підставі наявних у справі доказів. Встановлення мораторію чи відмова в ньому не впливають на доведеність факту існування заборгованості, її розміру та обґрунтованості позовних вимог. Рішення у справі № 910/572/26 не матиме преюдиційного значення для даної справи.

Закон України № 4340-IX, який набрав чинності 10.08.2025, запроваджує мораторій на виконання грошових зобов`язань (призупинення обов`язку сплати боргу, примусового стягнення, нарахування процентів), однак не скасовує саму заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, ухвалене до моменту застосування мораторію, не втрачає чинності, а лише не підлягає примусовому виконанню на період мораторію. Відтак, наявність спору щодо мораторію не унеможливлює ухвалення рішення у даній справі по суті.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене 23.06.2025, тобто до набрання чинності Законом № 4340-IX (10.08.2025). Заява про застосування мораторію подана позичальником лише 04.12.2025, вже після ухвалення рішення судом першої інстанції. Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують відповідальність, що не стосується даних правовідносин.

Зупинення провадження призведе до невиправданого затягування розгляду справи, що порушує право позивача на судовий захист упродовж розумного строку, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Верховний Суд неодноразово наголошував на неприпустимості необґрунтованого зупинення провадження, що створює штучні перепони для руху справи.

Банк наполягає, що клопотання відповідача про зупинення провадження є безпідставним та не підлягає задоволенню.

04.02.2026 в судовому засіданні у справі № 908/958/25 оголошено перерву до 27.05.2026 на 11:20 год.

27.05.2026 в судовому засіданні у справі № 908/958/25 оголошено перерву до 29.07.2026 на 10:20 год.

29.07.2026 від ОСОБА_1 до ЦАГС надійшла заява про зупинення провадження у справі; на підставі статтей 227, 229 ГПК України відповідач-1 заявляє клопотання/заяву про зупинення апеляційного провадження у справі № 908/958/25 до закінчення строку дії мораторію, застосованого згідно з пунктами 23– 29 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

10.08.2025 набрав чинності Закон України № 4340-IX, яким запроваджено механізм мораторію на нарахування та стягнення заборгованості за кредитними договорами на період дії воєнного стану.

Предметом спору у справі № 908/958/25 є стягнення з ФОП Пелешко І.В. та ПСП АФ «Смірнова» на користь АТ КБ «ПриватБанк» 495 609,46 грн заборгованості за кредитним договором № 2724417760-КД-1 від 15.05.2020.

Разом з тим, за результатами розгляду заяви ФОП Пелешко І.В. від 03.06.2026, АТ КБ «ПриватБанк» прийняв позитивне рішення від 30.06.2026 № Е.08.0.0.0/4 260630/113410 про застосування мораторію на нарахування та сплату за цим договором.

Відповідно до п. 26 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у разі застосування мораторію зупиняється вчинення будь-яких дій щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя. Отже, наявність чинного рішення банку про застосування мораторію унеможливлює розгляд вимог про стягнення заборгованості в судовому порядку до завершення строку його дії.

Метою зупинення є недопущення стягнення заборгованості в період дії мораторію, що відповідає принципу верховенства права та забезпечує ефективний захист прав боржника, передбачений статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Просить зупинити апеляційне провадження до закінчення строку дії мораторію, застосованого на підставі пунктів 23– 29 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

29.07.2026 представник відповідача 2/Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Смірнова» наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача 2.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем 2 не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про зупинення апеляційного провадження, подані 02.02.2026 та 29.07.2026, заперечення Банку проти їх задоволення, суд зазначає наступне.

Щодо клопотання від 02.02.2026 про зупинення провадження до вирішення справи № 910/572/26.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вирішальним для застосування зазначеної норми є те, що інша справа, яка розглядається іншим судом, може вплинути на збирання та оцінку доказів у справі, яка зупиняється, або на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, чи може мати преюдиційне значення для справи, провадження в якій зупиняється.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/572/26 відмовлено у задоволенні позову ФОП Пелешко І.В. до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконною відмови у застосуванні мораторію та застосування мораторію.

Таким чином, на момент розгляду клопотання про зупинення провадження рішення у справі № 910/572/26 вже ухвалено та, за наявною інформацією, не оскаржувалося/набрало законної сили, а отже, відпали підстави для зупинення провадження, передбачені пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України. Крім того, рішення у цій справі не створює преюдиційних перешкод для розгляду даної апеляційної справи, оскільки суд відмовив у застосуванні мораторію.

Суд також погоджується з аргументами Банку про те, що предметом даної справи є стягнення заборгованості за кредитним договором, а предметом справи № 910/572/26 - оскарження відмови банку у застосуванні мораторію, і ці справи не є взаємопов`язаними у розумінні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, оскільки факт існування заборгованості, її розмір та обґрунтованість позовних вимог можуть бути встановлені судом самостійно на підставі наявних доказів у справі № 908/958/25, а мораторій зупиняє примусове стягнення, але не скасовує саму заборгованість, тому ухвалення рішення про стягнення можливе незалежно від вирішення спору про мораторій.

Щодо клопотання від 29.07.2026 про зупинення провадження до закінчення строку дії мораторію, застосованого на підставі пунктів 23-29 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд зазначає, що позитивне рішення Банку від 30.06.2026 про застосування мораторію не є підставою для зупинення провадження у справі № 908/958/25 з огляду на таке.

Частина перша статті 227 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для обов`язкового зупинення провадження. Наявність мораторію, застосованого за рішенням кредитора, не належить до жодної з цих підстав.

Законом України від 27.03.2025 № 4340-IX, який набув чинності 10.08.2025, до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України внесено положення щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу в період дії воєнного стану.

Зокрема, запроваджує тимчасове матеріально-правове припинення обов`язку виконання грошового зобов`язання; регулює наслідки на стадії виконання зобов`язання і примусового стягнення, але не забороняє суду встановлювати наявність боргу та присуджувати його до стягнення.

Суд також враховує, що зупинення провадження до закінчення строку дії мораторію (який діє на період воєнного стану) призведе до невиправданого затягування розгляду справи, що порушить право позивача на судовий захист упродовж розумного строку, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач-1 не навів жодних доказів неможливості розгляду апеляційної скарги з огляду на обставини, пов`язані з мораторієм, а позивач (Банк) заперечує проти зупинення провадження, що свідчить про відсутність спільної зацікавленості сторін у такому зупиненні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 908/958/25, як за клопотанням від 02.02.2026, так і за клопотанням від 29.07.2026, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

У судовому засіданні 29.07.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

15.05.2020 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Фізичною особою-підприємцем Пелешко Іриною Василівною укладено кредитний договір №2724417760-КД-1 (далі – Кредитний договір) на підставі якого позичальник отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту. Вид кредиту – невідновлювальна кредитна лінія. (а.с. 14-19 т 1)

Відповідно до п.А.2 Кредитного договору, ліміт договору - 643 719,48 грн, на наступні цілі:

- 628 019 грн, на придбання сільськогосподарської техніки та обладнання;

- 15 700,48 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п

2.1.5, 2.2.12 цього Договору.

Згідно п.1.1. кредитного договору, невідновлювальна кредитна лінія надається Банком для придбання Позичальником сільськогосподарської техніки та/або обладнання шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок постачальника: ТОВ "ЮТО - УКРАЇНА", ЄДРПОУ 40154451, МФО 322669.

18.05.2020 Банк перерахував кредитні кошти у розмірі 628 019 грн, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 та платіжною інструкцією №173250748 від 18.05.2020. (а.с. 41- 98 т 1)

Згідно п. А.6. кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 16 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 21% річних (пункт А.6.1. договору).

Відповідно до п. А.7. кредитного договору, у випадку порушення Позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 32 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. Договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору, якщо інше не передбачене п.7.3 цього Договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього Договору згідно з п. 2.3.2 цього Договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору (п. А.8. договору).

Відповідно до п. А.3. кредитного договору, термін повернення кредиту 01.12.2024.

За змістом п.2.2. кредитного договору, позичальник зобов`язався використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього Договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.16, 2.3.2 цього Договору, виконувати інші обов`язки за цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 цього Договору.

15.05.2020 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ФОП Пелешко І.В. укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 (а.с. 22-23 т 1) на підставі якої сторони узгодили наступне:

а) протягом строку Кредиту, зазначеного в п. А.3 Договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва (далі - “Програма”) та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Умови та порядок надання фінансової державної підтримки Позичальнику, визначені Порядком та цією Додатковою угодою;

Відповідно до п.2.1. Додаткової угоди №1, Сторони узгодили внести зміни в Договір, та викласти умови Договору, що визначають порядок погашення кредиту та платність за його користування в наступній редакції: п. 2.1. За користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку Базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 14,40% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 30%; де Індекс UIRD — український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розміру базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

П.2.2 Додаткової угоди передбачено, що у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов`язань по погашенню Кредиту і /або процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі:

-в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

-в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї Додаткової угоди +5% річних;

-в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

П. 2.7 Погашення кредиту (тіла) Позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.3. Додаткової угоди, Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов цієї Додаткової угоди за перший квартал користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 7% річних. Розмір компенсаційних процентів, що зазначений в цьому пункті, Банк щоквартально переглядає. Критерієм для перегляду Банком розміру компенсаційної процентної ставки є приріст робочих місць Позичальника.

Відповідно до п. А.5. кредитного договору, зобов`язання Позичальника забезпечуються, зокрема договором поруки №2724417760-ДП-1/2 від 15.05.2020.

Згідно з позовною заявою, Відповідач 1 порушив свої зобов`язання за договором, не повернув кредит та нараховані відсотки у строки, встановлені договором, що підтверджується розрахунком заборгованості. Останні погашення заборгованості відбулись 02.09.2022 у розмірі - 661,96 грн (на тіло кредиту) та 31.10.2022 у розмірі -1518,69 грн (на проценти), інші погашення не надходили.

У визначений договором строк кредитні кошти та нараховані проценти не повернуті позивачу, заборгованість не погашено.

Заборгованість за кредитним договором №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 станом на 09.04.2025 становить 495 609,46 грн яка складається з: 376 059,02 грн заборгованість по кредиту; 119 550,44 грн заборгованість за процентами.

Стягнення з Пелешко Ірини Василівни та Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Смірнова» заборгованості за кредитним договором №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 у розмірі 495 609,46 грн: 376 059,02 грн заборгованості по кредиту; 119 550,44 грн заборгованості за процентами було предметом позовних вимог у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі Кредитного договору №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 та Додаткової угоди №1 до нього, укладеної в межах державної програми фінансової підтримки малого підприємництва ("Доступні кредити 5-7-9%").

За умовами договору позичальник (відповідач-1) зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти у строк до 01.12.2024, однак належним чином свої зобов`язання не виконав. У зв`язку з простроченням понад 15 днів він втратив право на пільгову компенсаційну ставку 7% річних, і до нього застосовано базову змінювану процентну ставку, розраховану за формулою, передбаченою договором.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості (тіло кредиту та проценти) і визнав його обґрунтованим та арифметично правильним. Відповідачі, у свою чергу, не надали контррозрахунку та не спростували наявність боргу належними доказами.

Щодо доводів відповідача про неналежне повідомлення про зміну процентної ставки, суд зазначив, що умовами договору передбачено право банку повідомляти про такі зміни через різні канали зв`язку (SMS, Viber, Приват24, електронна пошта тощо). Банк надав регістри електронних повідомлень, які підтверджують факт направлення відповідних повідомлень позичальнику, тому порушень прав відповідача судом не встановлено.

Також суд відхилив посилання відповідача на форс-мажорні обставини, оскільки такі обставини можуть звільняти лише від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, але не звільняють від обов`язку повернути основну суму кредиту та сплатити проценти за його користування.

Оскільки виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено договором поруки з відповідачем-2, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 2724417760-КД-1 від 15.05.2020 у загальному розмірі 495 609,46 грн, у тому числі 376 059,02 грн основного боргу за кредитом та 119 550,44 грн заборгованості за процентами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд обґрунтовано дійшов висновку, що Кредитний договір між позивачем та відповідачем 1 є укладеним, дійсним та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного договору сторонами погоджений строк кредитування – по 01.12.2024.

Позичальник заборгованість перед Кредитором не сплатив, доказів погашення заборгованості за кредитним договором - не надав.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Керуючись приписами Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва та малого підприємництва, затвердженого Постановою КМУ від 24.01.2020 за №28, враховуючи, що Позичальник відповідає критеріям Порядку на отримання фінансової державної підтримки 15.05.2020 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ФОП Пелешко І.В. укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №2724417760-КД-1 від 15.05.2020 на підставі якої сторони узгодили наступне:

Умови та порядок надання фінансової державної підтримки Позичальнику, визначені Порядком та цією Додатковою угодою;

б) Позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку, які йому повністю зрозумілі й зобов`язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідальність передбачені умовами Порядку та Договором. ї) фінансова державна підтримка призупиняється у разі порушення Позичальником більш ніж на 15 календарних днів зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або компенсаційної процентної ставки. Фінансова державна підтримка відновлюється у разі здійснення Банком та Позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості за Договором. За період призупинення, Позичальнику фінансова державна підтримка не надається.

У додатку № 1 до Додаткової угоди № 1 сторони погодили відповідний графік платежів.

Згідно з п. 1 додатку № 1 до додаткової угоди № 1 за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі та порядку сплати згідно п.п. 2.1- 2.4 додаткової угоди № 1.

Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 14,40% річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 30% (30% від значення Індексу UIRD (3 міс.); де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розміру базової процентної ставки. При перегляду розміру базової процентноїставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Міністерства Фінансів України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки Банк за 15 календарних днів повідомляє Позичальника/Поручителя/Заставодавця та інших зобов`язань за Договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка “Viber”; OTP-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS- терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером “Чат Sender”, а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та інших засобів комунікації.

п.2.2. У випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов`язань по погашенню Кредиту і /або процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї Додаткової угоди +5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Як вбачається з п.2.3. Додаткової угоди №1, Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов цієї Додаткової угоди за перший квартал користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 7 % річних.

Розмір компенсаційних процентів, що зазначений в цьому пункті, Банк щоквартально переглядає. Критерієм для перегляду Банком розміру компенсаційної процентної ставки є приріст робочих місць Позичальника. У разі виконання ним вимоги щодо приросту нових робочих місць, а саме - створення не менше двох нових робочих місць протягом першого кварталу кредитування, та належного виконання умов Договору компенсаційна процентна ставка становить 5 відсотків річних та застосовується в наступному кварталі. У подальшому протягом строку Кредиту за умови належного виконання Договору та збереження Позичальником робочих місць на рівні попереднього кварталу або створення нових робочих місць компенсаційна процентна ставка залишається в розмірі 5 % річних. У разі зменшення фактичної кількості робочих місць на останній день місяця попереднього кварталу та/або неподання або невчасного подання, а саме до 20 числа першого місяця календарного кварталу, що слідує за попереднім кварталом, Позичальником до Банку форми фінансової або податкової звітності без відповідної відмітки органу державної статистики або державної фіскальної служби про отримання зазначеної звітності компенсаційна ставка за Кредитом на наступний квартал становить 7 відсотків річних.

Таким чином, Додаткова угода №1 укладена за Програмою у відповідності до Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого Постановою КМУ від 24.01.2020 за №28, яким визначено умови, критерії та механізм надання фінансової державної підтримки суб`єктам підприємництва шляхом здешевлення вартості кредитів.

Отже, позичальник, за умови належного виконання ним положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва та умов Додаткової угоди №1, сплачує лише фіксований розмір процентної ставки у розмірі 7%, інша частина базової процентної ставки компенсується за рахунок державної підтримки Фондом розвитку підприємництва.

При цьому, розмір компенсаційної процентної ставки для позичальника, протягом всього строку кредитування не змінювався та складав 7%.

У разі порушення Позичальником умов Порядку, Програми фінансової державної підтримки або умов Додаткової угоди №1, останній сплачує проценти у розмірі визначеному пунктами 2.1., 2.2. Додаткової угоди №1.

Разом з тим, право Банку переглядати розмір базової процентної ставки та, у випадку встановлення прострочення позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту (у тому числі щодо сплати процентів), змінювати процентну ставку – прямо передбачено кредитним договором та додатковою угодою до нього.

Позичальник був належним чином повідомлений про умови щодо зміни процентної ставки шляхом підписання Договору. Отже, він усвідомлював, що ставка підлягає щоквартальному перегляду Банком, а сам порядок розрахунку та підстави застосування базової ставки чітко визначені в договорі. Крім того, позичальник жодного разу не заявляв про незгоду зі зміненими розмірами ставок, натомість продовжував сплачувати проценти за оновленими тарифами, що розцінюється як фактичне прийняття ним цих умов.

З матеріалів справи також вбачається, що за період строку кредитування застосовувались процентні ставки, які є значно нижчими за первісно встановлену ставку 14,40%: 01.07.2020 по 30.09.2020 - 13,51%; 01.10.2020 по 31.12.2020 - 10,75%; 01.01.2021 по 31.03.2021 - 10,56%; 01.04.2021 по 30.06.2021 - 9,69%; 01.07.2021 по 30.09.2021 - 8,78%; 01.10.2021 по 30.12.2021 - 9,01%; 01.01.2022 по 31.03.2022 - 9,50%; 01.04.2022 по 30.06.2022 - 9,15%; 01.07.2022 по 30.09.2022 - 8,62%; 01.10.2022 по 31.12.2022 - 13,91%.

За матеріалами даної справи, повідомлень, претензій, зауважень з приводу зміни розміру базової процентної ставки Позичальником до банку не направлялось.

Факт прострочення зобов`язань по погашенню кредиту (у тому числі щодо сплати процентів) відповідачами не спростовано.

Періодична зміна процентної ставки не порушує прав Відповідача, оскільки розрахунок процентів здійснено Позивачем виключно на підставі умов кредитного договору з урахуванням положень додаткової угоди. Належних і допустимих доказів на підтвердження неправильності цього розрахунку Відповідачем/скаржником не надано.

Позивач зазначає, що неодноразово повідомляв позичальника про зміну розміру процентної ставки з використанням різних каналів комунікації, а саме: електронною поштою, SMS-повідомленнями, через месенджер Viber, у системі дистанційного обслуговування «Приват24» (включно з його мобільною версією), а також за допомогою інших мобільних додатків Банку.

На підтвердження цього Банк долучив до матеріалів справи повідомлення про зміну розміру процентної ставки та регістр аналітичного обліку електронних повідомлень про зміну розміру базової процентної ставки за кредитним договором № 2724417760-КД-1 від 15.05.2020.

Отже, при зміні розміру процентної ставки права та охоронювані законом інтереси Відповідача 1 не порушено, а Позивачем дотримано встановлений договором порядок такої зміни.

Крім того, Відповідач 1 не спростував належними доказами ні розрахунок заборгованості, ні правильність застосування Позивачем індексу UIRD (зокрема, його розміру), що також свідчить про необґрунтованість доводів відповідача/скаржника.

Щодо доводів Відповідача 1/скаржника про ненадання Позивачем належних доказів повідомлення Пелешко І. В. про зміну розміру базової процентної ставки слід зазначити таке.

Як уже зазначалося, пунктом 2.1 Додаткової угоди № 1 сторони передбачили змінювану процентну ставку за кредитним договором, тобто таку ставку, розмір якої може переглядатися протягом строку дії договору залежно від зміни ринкових показників (зокрема, облікової ставки НБУ, індексу UIRD тощо) або за домовленістю сторін. Перегляд такої ставки здійснюється через визначені договором проміжки часу та корелюється зі зміною показника (індексу), від якого вона обраховується.

За умовами Додаткової угоди № 1 сторони погодили, що Банк щокварталу переглядає розмір базової процентної ставки з урахуванням зміни відповідного індексу. При цьому Банк застосовує значення індексу UIRD, офіційно визначене на 14 число останнього місяця календарного кварталу (або останнє опубліковане до цієї дати значення на сайті Міністерства фінансів України). Датою ж зміни базової процентної ставки є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, наступного за кварталом, у якому Банк визначив індекс UIRD для розрахунку ставки на наступний квартал.

Про зміну розміру базової процентної ставки Банк зобов`язаний повідомити позичальника, поручителя, заставодавця та інших зобов`язаних осіб за 15 календарних днів.

Таке повідомлення здійснюється на вибір Банку одним із таких способів: SMS-повідомленням на мобільний телефон клієнта; повідомленням у Viber; OTP-паролем; поштовим листом; телеграмою; електронним листом; інформуванням у банкоматах і терміналах самообслуговування; друком інформації на чеках у POS-терміналах; IVR-обдзвоном; комунікацією у системі «Приват24» (зокрема, в мобільній версії); чатом із персональним менеджером («Чат Sender»), а також через інші мобільні додатки Банку та засоби зв`язку.

Отже, передбачений договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки дає змогу в будь-який момент протягом строку кредитування точно визначити її розмір.

На підтвердження виконання цих умов Позивач надав повідомлення про зміну розміру процентної ставки та регістр аналітичного обліку електронних повідомлень про зміну базової процентної ставки за кредитним договором № 2724417760-КД-1 від 15.05.2020.

Договір надає Банку право обирати на власний розсуд спосіб повідомлення позичальника про зміну базової процентної ставки - як SMS на мобільний номер, так і листи на електронну пошту. З огляду на значну кількість клієнтів та регулярність переглядів ставок, відправлення таких повідомлень відбувається в автоматичному режимі за допомогою програмного комплексу «Комунікаційний календар», який являє собою сукупність правил і стандартів запуску та проходження комунікаційних подій у Банку. Подія комунікаційного календаря - це передача адресату (зокрема клієнту) будь-якої інформації через такі канали, як SMS, Viber, банкомат, банер у «Приват24», електронний лист, внутрішнє завдання співробітнику, паперовий лист, вхідний дзвінок тощо, тобто будь-яка комунікація через сервіси та комплекси Банку.

Позивачем подано регістр аналітичного обліку, у якому зазначено референс контакту (події) - наприклад, N7BH285CR0010648 - з наступною розшифровкою, що містить: адресата, тему повідомлення, дату й час надсилання або отримання, канал надсилання, відомості про повторне надсилання іншим каналом, адресу відправлення, коментар та статус. Референс контакту - це унікальний ідентифікатор (набір літер і цифр), який присвоюється конкретній комунікаційній події, фіксує та зберігає всі атрибути такої комунікації з клієнтом, контактні дані, статус, час відправлення, час контакту та час виконання цільової дії. Оскільки інформація про комунікацію зберігається в зашифрованому вигляді, такі докази подаються у вигляді регістру впорядкованих референсів контакту з їх подальшою розшифровкою, що є належним і допустимим доказом у справі.

Натомість Відповідач не спростував наданих Позивачем доказів у встановленому порядку.

Докази, які учасники справи надають до суду, мають відповідати критеріям, визначеним у статтях 76-79 ГПК України: належність (постанова КГС ВС від 15 листопада 2019 року у справі № 909/887/18); допустимість (постанова КГС ВС від 5 грудня 2018 року у справі № 916/1813/16); достовірність (постанова КГС ВС від 21 жовтня 2020 року у справі № 925/594/18); достатність - вірогідність доказів (ст. 79 ГПК України).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений Позивачем за період до 15.08.2024, підтверджує його арифметичну та методологічну правильність. Зазначений розрахунок повністю кореспондується з умовами кредитного договору, Додаткової угоди № 1, а також із випискою по рахунку, яка міститься в матеріалах справи. Суд апеляційної інстанції не встановив жодних розбіжностей чи помилок при обчисленні заборгованості.

Відповідно до п. А.5 Кредитного договору, виконання зобов`язань Позичальника забезпечується, зокрема, договором поруки № 2724417760-ДП-1/2 від 15.05.2020. (а.с. 33-35 т 1)

15.05.2020 між Позивачем та ПСП Агрофірма «СМІРНОВА» (Відповідач-2) укладено зазначений договір поруки, предметом якого є забезпечення виконання зобов`язань Відповідача-1 за Кредитним договором № 2724417760-КД-1 від 15.05.2020 (п. 1.1 Договору поруки).

Згідно з п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором у тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені, інших платежів та відшкодування збитків.

Пунктом А.10 Договору поруки сторони погодили, що у разі збільшення зобов`язань Боржника за Кредитним договором, забезпечених цією порукою, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, останній при укладенні цього Договору надає свою згоду на таке збільшення (зокрема, збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за Кредитним договором) у відповідному розмірі. При цьому додаткових узгоджень, повідомлень Поручителя чи укладення окремої угоди з Поручителем не вимагається.

Відповідно до п. 4.1 Договору поруки сторони дійшли взаємної згоди, що порука припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього Договору. У разі виконання Боржником та/або Поручителем усіх зобов`язань за Кредитним договором цей Договір припиняє свою дію.

Частинами 1 та 2 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання як частково, так і в повному обсязі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не передбачено субсидіарної відповідальності поручителя. При цьому поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не передбачено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачами заявлені позовні вимоги не спростовані, доказів погашення заборгованості за кредитом та за процентами не надано, а тому позивач мав підстави для звернення до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання Відповідача 1 на форс-мажорні обставини є необґрунтованими та такими, що не впливають на вирішення цього спору.

Апеляційний суд наголошує, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами за користування коштами, а не неустойки (штрафу, пені) чи інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивачем не заявлялося вимог про застосування заходів відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а лише ставилося питання про стягнення основної заборгованості, яка виникла внаслідок фактичного користування кредитними коштами.

Апеляційний суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.05.2024 у справі № 913/308/23, згідно з якою форс-мажор не звільняє сторону договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання.

Інститут форс-мажору спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме - від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажорних обставин.

Оскільки позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій, посилання відповідача на форс-мажор є безпідставними та не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги про солідарне стягнення з Відповідачів заявленої заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Матеріалами справи, зокрема виписками по рахунках, розрахунками заборгованості та договорами, підтверджується факт укладення кредитного договору, надання кредиту, виникнення заборгованості та наявність чинного договору поруки.

За сукупністю встановлених обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд надав належну правову оцінку всім доказам, поданим сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Відповідачами не подано належних та допустимих доказів на спростування заявлених вимог, зокрема доказів повного або часткового погашення заборгованості, контррозрахунку чи інших обставин, що звільняли б їх від виконання взятих на себе зобов`язань.

У підсумку колегія суддів зазначає, що кредитний договір та додаткова угода до нього укладені відповідно до вимог чинного законодавства, а їхні умови, зокрема щодо змінюваної процентної ставки, є чіткими, зрозумілими та обов`язковими для виконання обома сторонами.

Суд апеляційної інстанції підтвердив, що банк належним чином повідомляв позичальника про зміну розміру процентної ставки у передбачений договором спосіб, а відповідач, своєю чергою, тривалий час сплачував кошти за оновленими ставками без жодних зауважень, що свідчить про фактичне прийняття таких змін.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є арифметично правильним та таким, що повністю відповідає умовам договору, а відповідачі не спростували його належними та допустимими доказами, зокрема не надали власного контррозрахунку.

Крім того, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо форс-мажорних обставин, оскільки доведено, що настання воєнного стану та тимчасова окупація території не звільняють боржника від обов`язку повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними, а можуть бути підставою лише для звільнення від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, які в даному випадку позивачем не заявлялися. Також підтверджена правомірність солідарного стягнення заборгованості з поручителя, оскільки договір поруки є чинним.

Колегія суддів наголошує, що 10.08.2025 набув чинності Закон України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" від 27.03.2025 № 4340-IX , який передбачає право визначених законом позичальників - суб`єктів господарювання звернутися до кредитора із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату грошових зобов`язань за кредитним договором за наявності встановлених законом умов. Кредитор протягом 20 робочих днів приймає рішення про застосування мораторію або мотивовану відмову, яка може бути оскаржена до господарського суду.

Закон № 4340-IX, зокрема, запроваджує тимчасове матеріально-правове припинення обов`язку виконання грошового зобов`язання та регулює наслідки на стадії виконання зобов`язання і примусового стягнення. При цьому його положення не перешкоджають суду встановлювати наявність заборгованості та присуджувати її до стягнення.

Судом встановлено, що Банк відмовив у застосуванні мораторію (рішення від 22.12.2025), що стало підставою для оскарження цієї відмови в судовому порядку. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/572/26 відмовлено у задоволенні позову ФОП Пелешко І.В. до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконною відмови у застосуванні мораторію та застосування мораторію.

Водночас мораторій не припиняє грошового зобов`язання та не перешкоджає суду встановити наявність заборгованості і присудити її до стягнення, оскільки за своєю правовою природою є відстроченням виконання зобов`язання і не впливає на можливість задоволення позову, однак є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішення згідно з пунктом 10-7 розділу ХІІІ "прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, неповне з`ясування обставин справи або невідповідність висновків суду фактичним обставинам. За таких обставин рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає залишенню в силі, а вимоги апеляційної скарги – залишенню без задоволення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 у справі № 908/958/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 у справі № 908/958/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова підписана суддями Чус О.В., Дарміним М.О. 11.08.2026, суддею Кощеєв І.М., у зв`язку з перебуванням у відпустці, ____________________

Головуючий суддя О.В.Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua