Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №908/2489/18 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2489/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача: Михайловський Андрій Сергійович (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - Запорізька м/рада, самопредставництво, виписка з ЄДР

Представник відповідача: ДЕНИСЮК ОКСАНА СЕРГІЇВНА (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, довіреність

Представник третьої особи 1: Гетта Т.М. (в залі суду) - Акціонерне товариство “Українська оборонна промисловість”, адвокат, довіреність

Представники третіх осіб 2,3: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 7” Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 (повний текст рішення складено та підписано 08.10.2025, суддя Черкаський В.І.) у справі № 908/2489/18

за позовом: Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 7” Запорізької міської ради (вул. Привокзальна,9 м. Запоріжжя, 69118, код ЄДРПОУ 35535544, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (пр. Соборний, 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 14313317; має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915; має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Акціонерне товариство “Українська оборонна промисловість” (вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 37854297, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

2. Розпорядник майна (арбітражний керуючий) Забродін Олексій Михайлович (вул. 40 років Радянської України, 48, м. Запоріжжя, 69037, поштова адреса: а/с 3343, м. Запоріжжя, 69037, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю “Дата Майнінг Груп” (проспект Московський, 9, м. Київ 1, 04073, код ЄДРПОУ 35945570; має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про визнання укладеним договору оренди нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 Комунальна установа “Міська лікарня № 7” звернулася до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” про визнання укладеним договору оренди нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025, у даній справі, у позові відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся, через систему «Електронний суд», керівник Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 7” Запорізької міської ради, в якій просить: скасувати рішення суду від 09.07.2025; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати договір оренди нерухомого майна, загальною площею 17 314,4 кв. м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 9 укладеним в редакції, яка додається в додатках.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що він фактично відмовився від свого переважного права на укладення договору оренди на новий строк. Позивач зазначає, що лист від 13.05.2014 № 223/01-09, який містив проєкт нового договору оренди, є належним повідомленням орендодавця про бажання скористатися переважним правом, оскільки чинне законодавство не встановлює спеціальної форми для такого звернення. Важливим є сам зміст волевиявлення орендаря та факт його отримання іншою стороною. Крім того, скаржник наголошує, що він належним чином виконував усі свої зобов`язання за договором оренди і продовжує їх виконувати до цього часу.

Окремим аргументом скарги є те, що Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» не попередило позивача про необхідність використання орендованого майна для власних потреб за три місяці до закінчення строку договору, як цього вимагає закон. Натомість лист орендодавця від 18.04.2016 свідчить про намір передати майно в оренду іншій особі з метою отримання грошових коштів. За таких обставин скаржник вважає, що його переважне право було грубо порушено.

Скаржник також звертає увагу на недійсність іпотечного договору №59 від 07.05.2007, укладеного щодо спірного майна. На думку позивача, цей договір суперечить законодавству, оскільки Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» належить до об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації, а відповідно до закону таке майно не може бути предметом застави.

Крім того, скаржник зазначає, що вживав усіх можливих заходів для отримання згоди Державного концерну «Укроборонпром» на укладення договору оренди, зокрема звертався до Запорізької міської ради та безпосередньо до Концерну, однак відповіді не отримав, у зв`язку з чим вважає, що згода була надана за принципом мовчазної згоди.

Особливу увагу скаржник приділяє тому, що суд першої інстанції не врахував суспільний інтерес та загрозу національній безпеці, які виникають у разі відмови в задоволенні позову.

Скаржник наголошує, що закриття лікарні призведе до позбавлення мешканців Комунарського району міста Запоріжжя доступу до швидкої та якісної медичної допомоги, що ставить під загрозу їхнє життя та здоров`я. Також між лікарнею та військовою частиною укладено договір про спільну медичну діяльність для надання допомоги військовослужбовцям та особам, які постраждали від бойових дій, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки в умовах воєнного стану.

Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 03.11.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2489/18. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2489/18.

07.11.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою суду від 12.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 7” Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 у справі № 908/2489/18. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 11.03.2026 о 10 год. 00 хв.

20.11.2025 від Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу Комунальної установи «Міська лікарня №7» у справі № 908/2489/18; АТ «Українська оборонна промисловість» вважає апеляційну скаргу КУ «Міська лікарня №7» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Щодо переважного права на укладення договору оренди

Посилання Апелянта на лист від 13.05.2014 як на доказ реалізації переважного права є безпідставним. Цей лист містить лише пропозицію щодо зменшення орендної площі та внесення змін до пункту 1.1 договору, а не повідомлення про намір укласти договір на новий строк в порядку статті 777 Цивільного кодексу України. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів його фактичного надсилання орендодавцю.

Натомість, листом від 25.06.2014 ЗДП «Радіоприлад» повідомив Лікарню про припинення договору оренди та необхідність повернення майна. Це спростовує твердження про поновлення договору на підставі статті 764 Цивільного кодексу України, оскільки орендодавець своєчасно висловив свої заперечення.

Окремо слід зазначити, що переважне право орендаря припиняється у разі недосягнення домовленості щодо істотних умов, зокрема, орендної плати. Листи ЗДП «Радіоприлад» свідчать про суттєву невідповідність між орендною платою, яку сплачувала Лікарня (як бюджетна установа – 1 гривня на рік), та економічно обґрунтованим розміром плати, який підприємство могло б отримувати від інших орендарів. Це свідчить про недосягнення згоди між сторонами, що унеможливлює реалізацію переважного права.

Щодо необхідності погодження з розпорядником майна

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 було порушено провадження у справі про банкрутство ЗДП «Радіоприлад», а з 10.08.2009 призначено розпорядника майна.

Відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», передача нерухомого майна в оренду на цей час є правочином, що потребує обов`язкового погодження з розпорядником майна.

Матеріали справи не містять доказів такого погодження, що свідчить про недотримання встановленої законом процедури та унеможливлює визнання договору оренди укладеним.

Щодо необхідності згоди іпотекодержателя

Нерухоме майно, яке є предметом спору, перебуває в іпотеці згідно з договором від 31.05.2007, укладеним між ЗДП «Радіоприлад» та Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк», з наступним переходом прав іпотекодержателя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про іпотеку», передача предмета іпотеки в оренду або користування здійснюється виключно за згодою іпотекодержателя.

Апелянт не надав жодних доказів отримання такої згоди від ТОВ «Дата Майнінг Груп». Твердження про недійсність іпотечного договору є безпідставними, оскільки він не був визнаний недійсним у судовому порядку, а вимоги іпотекодержателя внесені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо твердження про «мовчазну згоду» Державного концерну «Укроборонпром»

Посилання Апелянта на «мовчазну згоду» є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи, оскільки Державний концерн «Укроборонпром» (правонаступником якого є АТ “Українська оборонна промисловість”) надавав відповіді на звернення, а саме листами від 04.07.2014 та 07.12.2018. Крім того, докази, на які посилається Апелянт, не були предметом розгляду в суді першої інстанції, що позбавило АТ “Українська оборонна промисловість” можливості вчасно надати свої заперечення.

АТ «Українська оборонна промисловість» просить залишити апеляційну скаргу Комунальної установи «Міська лікарня №7» без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 у справі № 908/2489/18 – без змін.

13.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоприлад» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня №7" у справі № 908/2489/18; ТОВ «Радіоприлад» вважає апеляційну скаргу КНП "Міська лікарня №7" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стосовно переважного права позивача на укладення договору оренди

Посилання Апелянта на переважне право, передбачене статтею 777 Цивільного кодексу України, статтею 285 Господарського кодексу України та статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», є безпідставним. Сутність переважного права полягає в укладенні договору на новий строк за домовленістю сторін, а не в його автоматичному поновленні. Орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про свій намір скористатися цим правом у строк, визначений договором або в розумний строк до закінчення його дії. У разі ненаправлення такого повідомлення орендар вважається таким, що відмовився від свого переважного права.

Лист КУ «Міська лікарня №7» від 13.05.2014, на який посилається Апелянт, не є повідомленням про бажання реалізувати переважне право на укладення договору на новий строк, оскільки стосується лише зміни площі оренди. Отже, позивач не вчинив дій, спрямованих на реалізацію цього права, а тому фактично відмовився від нього.

Крім того, наявність переважного права не звільняє орендаря від обов`язкового дотримання процедури укладення договору оренди державного майна, визначеної статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Ця процедура передбачає, зокрема, подання заяви та проекту договору, розміщення оголошення, проведення оцінки майна та, у визначених випадках, конкурсу.

Стосовно необхідності погодження з розпорядником майна

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 було порушено провадження у справі про банкрутство Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», а ухвалою від 10.08.2009 призначено розпорядника майна – арбітражного керуючого Забродіна О.М.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі порушення провадження у справі про банкрутство, керівник або орган управління боржника подає матеріали щодо оренди нерухомого майна виключно за погодженням з розпорядником майна. Матеріали справи не містять доказів такого погодження, що свідчить про недотримання імперативних вимог закону та унеможливлює визнання договору оренди укладеним.

Стосовно необхідності згоди іпотекодержателя

31 травня 2007 року між ЗДП «Радіоприлад» та Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру») було укладено іпотечний договір №59/07, відповідно до якого в іпотеку передано, зокрема, будівлі поліклініки та лікарні.

Пунктом 11 цього договору передбачено, що іпотекодавець має право передавати предмет іпотеки в оренду та користування виключно за згодою іпотекодержателя.

Матеріали справи не містять доказів отримання такої згоди. Крім того, вимоги іпотекодержателя були включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, що підтверджує чинність іпотечного обтяження.

Стосовно дотримання загального порядку укладення договору оренди державного майна

Укладення договору оренди державного майна має відбуватися виключно з дотриманням процедури, передбаченої статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Всупереч вимогам цього Закону, матеріали справи не містять доказів подання Лікарнею належним чином оформленої заяви та проекту договору, проведення оцінки об`єкта, розміщення оголошення та прийняття компетентним органом рішення про передачу майна в оренду.

Таким чином, відсутність дотримання встановленого законом порядку, погодження з розпорядником майна та згоди іпотекодержателя свідчить про те, що договір оренди не може вважатися укладеним, а отже, права Апелянта не є порушеними.

Щодо процесуального правонаступництва

Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» було припинено шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіоприлад» (запис у Єдиному державному реєстрі від 02 грудня 2025 року). У зв`язку з перетворенням відбувається оформлення документів правонаступництва, що є поважною причиною пропуску строку на подання відзиву.

ТОВ «Радіоприлад» просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня №7", а рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 у справі № 908/2489/18 залишити без змін.

11.03.2026 в судовому засіданні у справі № 908/2489/18 оголошено перерву до 10.06.2026 на 10:40 год.

26.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоприлад» до ЦАГС надійшли пояснення; ТОВ «Радіоприлад» вважає позовні вимоги Комунальної установи «Міська лікарня №7» безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відсутність правових підстав для реалізації переважного права

Позивач обґрунтовує свої вимоги переважним правом на поновлення договору оренди. Однак, згідно з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.11.2024 у справі № 925/927/23, переважне право не є абсолютним та не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору, якщо орендар не реалізував його у встановленому законом порядку.

На момент звернення Позивача Відповідач не планував і не міг планувати подальшу передачу майна в оренду через наявність суттєвих юридичних обмежень, які унеможливлювали таке розпорядження.

Наявність обтяжень майна, що унеможливлюють передачу в оренду

Передане в оренду нерухоме майно перебуває під двома суттєвими обтяженнями, які позбавляють Відповідача права самостійно розпоряджатися ним:

- 31 травня 2007 року між ЗДП «Радіоприлад» та Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру») було укладено іпотечний договір № 59/07, предметом якого є, зокрема, будівлі поліклініки та лікарні. Пунктом 11 цього договору встановлено, що передача предмета іпотеки в оренду або користування здійснюється виключно за згодою іпотекодержателя. Листами, копії яких додаються до матеріалів справи, іпотекодержателі підтвердили, що такої згоди на укладення договору оренди вони не надавали.

- Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 порушено провадження у справі № 26/48/09 про банкрутство ЗДП «Радіоприлад», а ухвалою від 10.08.2009 призначено розпорядника майна. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі порушення провадження у справі про банкрутство, будь-які дії щодо розпорядження активами боржника, зокрема передача нерухомого майна в оренду, мають відбуватися виключно за погодженням з розпорядником майна. Матеріали справи не містять доказів такого погодження.

Недотримання спеціального порядку укладення договорів оренди для підприємств оборонно-промислового комплексу

Відповідно до пункту 3 статті 3 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку», передача в оренду нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів, здійснюється підприємствами оборонно-промислового комплексу виключно за погодженням з Державним концерном «Укроборонпром» (правонаступником якого є АТ «Українська оборонна промисловість»). Доказів отримання такого погодження матеріали справи також не містять.

Припинення договірних відносин

Договір оренди № 1 від 27.01.2014 був укладений на визначений строк - до 27 травня 2014 року. Після закінчення цього строку та за наявності вищезазначених обтяжень та відсутності необхідних погоджень, договірні відносини припинилися у встановленому законом порядку. Примусове продовження договору судом за відсутності згоди з боку орендодавця, іпотекодержателя, розпорядника майна та уповноваженого органу управління прямо суперечить нормам матеріального права.

ТОВ «Радіоприлад» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Комунальної установи «Міська лікарня №7» у повному обсязі.

10.06.2026 в судовому засіданні у справі № 908/2489/18 оголошено перерву до 22.07.2026 на 10:50 год.

21.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача/скаржника надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Клопотання обґрунтоване тим, що уповноважений представник позивача перебуває на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності № 23091483-2042462105 1.1 від 21.07.2026. У зв`язку з цим позивач не має можливості направити в судове засідання, призначене на 22.07.2026 о 10:50, іншого належного представника, який має достатній рівень знань у галузі права. Просить відкласти судове засідання у справі № 908/2489/18 за апеляційною скаргою КНП «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025, призначене на 22.07.2026 о 10:50.

Розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.

Із поданого клопотання вбачається, що скаржник був поінформований про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник належно повідомлені про засідання, справа розглядається за їх відсутності у випадку: 1) неявки без поважних причин або без повідомлення про причини; 2) повторної неявки незалежно від причин.

Суд наголошує, що відкладення розгляду є правом суду і застосовується лише тоді, коли вирішення спору в поточному засіданні є неможливим, а не лише через відсутність представників сторін (ст. 202 ГПК України). Такий підхід відображено й у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18 та від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних з вчиненням або невчиненням процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.07.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

27.01.2014 Комунальною установою “Міська лікарня № 7” (далі - позивач, орендар) та Запорізьким державним підприємством “Радіоприлад” (далі - відповідач, орендодавець) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно). Загальна площа майна становить 17 347,4 м2. Майно розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 9, що перебуває на балансі відповідача.

В пункті 1.2 Договору сторони домовились, що майно передається в оренду з метою розміщення та функціонування Комунальної установи “Міська лікарня № 7” (бюджетної установи), правонаступником якого є позивач.

Згідно з пунктом 1.3 Договору майно передано відповідачем в користування позивача згідно з актом приймання - передавання, підписаного сторонами 27.01.2014.

Договір оренди укладено на строк з 27.01.2014 до 27.05.2014 (пункт 10.1 Договору).

13.05.2014 позивач надіслав відповідачу лист № 223/01-09 від 13.05.2014 “Про продовження договору оренди”.

16.05.2014 Запорізьке ДП “Радіоприлад” надіслало лист КУ “Міська лікарня № 7” та Запорізькій міській раді (вих. № ЗДЕ/993), в якому повідомило, що питання пролонгації договору оренди підприємством буде розглянуто після отримання пропозицій Запорізької міської ради про надання пільг щодо плати за користування земельними ділянками, що знаходяться в користуванні відповідача.

25.06.2014 Запорізьке ДП “Радіоприлад” листом від 25.06.2014 № 131-1302 на лист “Про продовження договору оренди” від 13.05.2014 № 223/01-09 повідомило позивача, про необхідність повернути нежитлове приміщення за актом прийому - передачі у зв`язку з припиненням строку дії договору.

19.11.2018 позивач звернувся до відповідача - ДК “Укроборонпром” (правонаступником якого є Акціонерне товариство “Українська оборонна промисловість”) Товариства з обмеженою відповідальністю “Дата Майнінг Груп” з пропозицією укласти договір оренди майна, надавши проект договору.

20.11.2018 звернувся до суду з вимогою до відповідача визнати договір оренди нерухомого майна, загальною площею 17347,4 кв. м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 9 між КУ “Міська лікарня № 7” та ЗДП “Радіоприлад” укладеним в запропонованій позивачем редакції.

Наведене і є причиною виникнення спору.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виснував, що між сторонами 27.01.2014 було укладено договір оренди державного нерухомого майна на строк до 27.05.2014. Після закінчення цього строку орендодавець/відповідач у листах від 16.05.2014 та 25.06.2014 чітко висловив заперечення проти продовження орендних відносин, тому договір припинив свою дію.

Позивач посилається на своє переважне право на укладення договору на новий строк, передбачене статтею 777 Цивільного кодексу України та статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Однак суд встановив, що позивач не надіслав орендодавцеві/відповідачу належного повідомлення про реалізацію цього права у встановленому порядку, а лист від 13.05.2014 «Про продовження договору» не є таким повідомленням. Отже, позивач фактично відмовився від свого переважного права.

Більш того, навіть за наявності переважного права укладення нового договору оренди державного майна можливе виключно з дотриманням спеціальної процедури, визначеної статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка передбачає подання заяви з проектом договору, проведення оцінки об`єкта, розміщення оголошення, погодження з уповноваженими органами та, за певних умов, проведення конкурсу. Позивач не довів, що ним було дотримано цю процедуру, зокрема не надав доказів звернення до орендодавця з усіма необхідними документами та отримання рішення компетентного органу про передачу майна в оренду.

Суд врахував, що спірне майно є об`єктом державної власності, його загальна площа перевищує 200 кв. м, тому відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну “Укроборонпром”» передача такого майна в оренду потребує обов`язкового погодження з Державним концерном «Укроборонпром». Таке погодження в матеріалах справи відсутнє.

Також судом встановлено, що спірне нерухоме майно перебувало в іпотеці, і за умовами договору іпотеки його передача в оренду можлива лише за згодою іпотекодержателя – Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп». Проте доказів отримання такої згоди позивачем не надано.

Крім того, на момент звернення позивача до суду (2018 рік) Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» перебувало в процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство, що, згідно з пунктом 6 частини 2 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», вимагало додаткового погодження з розпорядником майна. Таке погодження також відсутнє.

Суд дійшов висновку, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а позивач не довів дотримання встановленого законом порядку укладення договору оренди державного майна. Відповідно до статей 638 Цивільного кодексу України та 181 Господарського кодексу України договір вважається неукладеним. За таких обставин позовні вимоги про визнання договору укладеним є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання договору оренди нерухомого майна укладеним.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями частини ст. 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення.

Як слідує з матеріалів справи, 27.01.2014 Комунальною установою “Міська лікарня № 7” (далі - позивач, орендар) та Запорізьким державним підприємством “Радіоприлад” (далі - відповідач, орендодавець) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1 (далі - Договір).

Договір оренди укладено на строк з 27.01.2014 до 27.05.2014 (пункт 10.1 Договору).

13.05.2014 позивач надіслав відповідачу лист № 223/01-09 від 13.05.2014 “Про продовження договору оренди”.

16.05.2014 Запорізьке ДП “Радіоприлад” надіслало лист КУ “Міська лікарня № 7” та Запорізькій міській раді (вих. № ЗДЕ/993), в якому повідомило, що питання пролонгації договору оренди підприємством буде розглянуто після отримання пропозицій Запорізької міської ради про надання пільг щодо плати за користування земельними ділянками, що знаходяться в користуванні відповідача.

25.06.2014 Запорізьке ДП “Радіоприлад” листом від 25.06.2014 № 131-1302 на лист “Про продовження договору оренди” від 13.05.2014 № 223/01-09 повідомило позивача, про необхідність повернути нежитлове приміщення за актом прийому - передачі у зв`язку з припиненням строку дії договору.

19.11.2018 позивач звернувся до відповідача - ДК “Укроборонпром” (правонаступником якого є Акціонерне товариство “Українська оборонна промисловість”) Товариства з обмеженою відповідальністю “Дата Майнінг Груп” з пропозицією укласти договір оренди майна, надавши проект договору.

20.11.2018 звернувся до суду з вимогою до відповідача визнати договір оренди нерухомого майна, загальною площею 17347,4 кв. м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 9 між КУ “Міська лікарня № 7” та ЗДП “Радіоприлад” укладеним в запропонованій позивачем редакції.

Отже, спірні правовідносини стосуються саме укладення нового договору оренди державного майна, а не поновлення чи продовження дії попереднього договору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладення договорів оренди державного майна здійснюється виключно у порядку, визначеному Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” № 2269-ХІІ від 10.04.1992 (з наступними змінами та доповненнями, далі по тексту Закон України “Про оренду державного та комунального майна”), цим Законом врегульовано: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - Підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну “Укроборонпром”, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну “Укроборонпром” та забезпечення їх стабільного розвитку”.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” об`єктами оренди за цим Законом є зокрема нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств. У відповідності до ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 3 п. 3 Закону України від 6 вересня 2012 року № 5213-VI “Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну “Укроборонпром” та забезпечення їх стабільного розвитку” (далі - Закон № 5213-VI) передача в оренду нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, здійснюється безпосередньо підприємствами оборонно-промислового комплексу за погодженням з Державним концерном “Укроборонпром”, крім випадків передачі в оренду цілісних майнових комплексів підприємств оборонно-промислового комплексу, щодо яких орендодавцем є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. Спір у даній справі стосується оренди нерухомого майна, яке є об`єктом державної власності.

За приписами п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Законом України “Про оренду державного та комунального майна” визначено обов`язковий для дотримання порядок укладення договорів оренди майна, належного до державної або комунальної власності.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

За приписами ст. 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” укладенню договору оренди повинна передувати оцінка об`єкта оренди.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як зазначено в п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 “Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна”, вирішуючи спори, пов`язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з`ясовувати, чи додержано визначений статтею 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” порядок укладення відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном, та органом Антимонопольного комітету України питання про передачу майна в оренду.

В силу положень ст. 638 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” укладення нового договору оренди можливе виключно з дотриманням встановленого Законом України “Про оренду державного та комунального майна” порядку, яким, зокрема, передбачено направлення особами, які бажають укласти договір оренди, орендодавцю відповідної заяви та проекту договору оренди, надання інших документів згідно з визначеним переліком; розміщення в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду; проведення конкурсу на право оренди (крім випадків, коли подано лише одну заяву); наявність рішення компетентного органу про передачу майна в оренду тощо.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що під час звернення з пропозицією укласти новий договір позивачем було виконано усі вимоги спеціального законодавства щодо передачі державного майна в оренду. Зокрема не надано доказів звернення до орендодавця з усіма необхідними документами та отримання рішення компетентного органу про передачу майна в оренду. Навпаки, місцевий господарський суд установив відсутність доказів проходження передбачених законом процедур, що передують укладенню договору оренди, а апеляційна скарга цих висновків не спростовує.

Саме по собі звернення особи із заявою або проєктом договору не породжує обов`язку орендодавця укласти договір та не є достатньою підставою для визнання такого договору укладеним у судовому порядку.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань апелянта/позивача на частину третю статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до статті 777 Цивільного кодексу України, статті 285 Господарського кодексу України та частини третьої статті 17 зазначеного Закону орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, після закінчення строку договору має переважне право на укладення договору оренди на новий строк. Разом із тим зміст такого права полягає саме у переважній можливості укласти новий договір перед іншими особами, а не в автоматичному виникненні нового договору чи безумовному обов`язку орендодавця погодитися з умовами, запропонованими орендарем. Реалізація переважного права передбачає повідомлення орендодавця про намір скористатися таким правом та подальше дотримання встановленої законом процедури укладення нового договору.

Як вірно установив місцевий господарський суд, лист позивача від 13.05.2014 про продовження строку дії договору не є повідомленням про реалізацію переважного права у розумінні наведених норм законодавства. Крім того, навіть за наявності такого повідомлення це саме по собі не усувало б необхідності дотримання процедури, визначеної статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки переважне право не звільняє орендаря від виконання імперативних вимог спеціального закону.

Безпідставними є також посилання апелянта на принцип «мовчазної згоди». Закон України «Про оренду державного та комунального майна» не містить положень, які б допускали можливість погодження передачі державного майна в оренду шляхом бездіяльності відповідного органу. Навпаки, законодавство вимагає прийняття компетентними органами відповідних позитивних рішень у визначеному законом порядку. Тому відсутність відповіді на звернення позивача не створює правових наслідків у вигляді виникнення обов`язку укласти договір оренди.

Самостійною обставиною, яка також виключала можливість укладення нового договору оренди, є перебування спірного нерухомого майна в іпотеці. Як установлено судом першої інстанції, 31 травня 2007 року з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» між зазначеним підприємством та Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», укладено договір іпотеки № 59/07, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: поліклініку літ. А-3, А1-1; лікарню літ. А2-5, Б5, Б1-1; харчоблок літ. З-1; гараж літ. В; архів літ. Д; трансформаторну підстанцію літ. Е; кисневу літ. Ж; пральню літ. И; насосну літ. Г.

Відповідно до п.11 Договору іпотеки Іпотекодавець – ЗДП «Радіоприлад», має право виключно на підставі згоди Іпотекодержателя передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку, відчужувати предмет іпотеки, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування

Отже, договором іпотеки було передбачено обов`язкове отримання згоди іпотекодержателя на передачу предмета іпотеки в оренду, однак така згода ТОВ «Дата Майнінг Груп» не надавалася. Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин щодо підприємства відповідача було порушено провадження у справі про банкрутство (№26/48/09), що також зумовлювало необхідність дотримання спеціального порядку погодження передачі майна в оренду.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що у даному випадку відсутня сукупність юридичних фактів, з якими закон пов`язує можливість укладення нового договору оренди державного майна, а тому відсутні і правові підстави для застосування обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання договору укладеним.

Посилання скаржника на суспільну важливість діяльності лікарні, необхідність забезпечення населення медичною допомогою, хоча й свідчать про соціальне значення діяльності позивача, однак не можуть бути підставою для незастосування імперативних норм спеціального законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до власного тлумачення апелянтом норм матеріального права та незгоди з висновками місцевого господарського суду, однак не спростовують встановлених судом обставин і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд повно та всебічно з`ясував фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав належну правову оцінку наявним у справі доказам та правильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення відсутні.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня № 7” Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 у справі № 908/2489/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2025 у справі № 908/2489/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова підписана суддями Чус О.В., Дарміним М.О. 11.08.2026, суддею Кощеєв І.М., у зв`язку з перебуванням у відпустці, ____________________

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв