Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №904/1693/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1693/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Солодова І.М.

Представники сторін не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 у справі №904/1693/25

За позовом Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція Державного підприємства "Українська геологічна компанія", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт", м. Дніпро

про стягнення 101 533,01грн

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт",

м. Дніпро

до Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія", м. Дніпро

про визнання договору недійсним та стягнення 83 300,00грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2025 Державне підприємство "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" заборгованості у розмірі 101 533,01грн, з яких:

- заборгованість за договором № 5/20-27/3 від 27.01.2020 у розмірі 71 325,87грн,

- 3% річних у розмірі 5 967,87грн,

- інфляційні втрати у розмірі 24 239,27грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору зберігання №5/20-27/3 від 27 січня 2020 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

В травні 2025 року до Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" про визнання недійсним договору зберігання майна №5/20-27/3 від 27.01.2020, який укладено ТОВ "Арджен Пласт" та КП "Південукргеологія".

В обґрунтування заявлених за зустрічним позовом вимог ТОВ "Арджен Пласт" зазначає, що:

- договір зберігання майна №5/20-27/3 від 27.01.2020 було підписано з боку КП "Південукргеологія" з метою приховання іншого правочину, а саме договору оренди приміщень за адресою м. Дніпро, Запорізьке шосе, 3 км (31А), де було розміщено виробничі потужності ТОВ "Арджен Пласт";

- під час підписання вказаного договору, представником КП "Південукргеологія" було повідомлено про неможливість укладання договору оренди, оскільки це досить тривала процедура;

- після підписання договору товариству було надано у розпорядження частину приміщення та дозволено розмістити в ньому виробничі потужності та здійснювати виробництво товарів;

- у спірному періоді ТОВ "Арджен Пласт" мав доступ до виробництва та користувався приміщенням, як орендованим для виробництва товарів;

- майно на зберігання не передавалось.

ТОВ "Арджен Пласт" посилається на приписи статей 203, 215, 235, 936 Цивільного кодексу України.

В вересні 2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" до господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою просить:

- визнати недійсним договір зберігання майна №5/20-27/3 від 27.01.2020, який було підписано між ТОВ "Арджен Пласт" та КП "Південукргеологія", правонаступником якого є Відокремлений підрозділ "Дніпровська геологічна експедиція ДП "Українська геологічна компанія";

- стягнути з Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" 83 300,00грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 - позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" до Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" про визнання договору недійсним та стягнення 83 300,00грн. залишено без задоволення.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд позовних вимог за зустрічним позовом покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт".

Позовні вимоги Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція Державного підприємства "Українська геологічна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" про стягнення 101 533,01грн - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" на користь Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" основний борг у розмірі 71 325,87грн, 3% річних у розмірі 5 506,25грн, втрати від інфляції у розмірі 19 622,31грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 876,54грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 03.11.2025 та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення первісний позов та задовольнити зустрічний позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що договір №5/20-27/3 від 27.01.2020 року укладався з іншою юридичною особою – КП "ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ". Відповідно до статей 513, 521 Цивільного кодексу України, заміна кредитора або боржника у зобов`язанні має відбуватися у формі, що відповідає формі самого правочину. Додаткова угода №2 від 30.10.2021 року, якою нібито замінено зберігача на Відокремлений підрозділ "Дніпровська геологічна експедиція" ДП “УГК”, не є правочином про заміну сторони, оскільки підписана третьою особою, а не первісним кредитором та боржником. Отже, перехід прав та обов`язків не відбувся, а додаткова угода не створює правових наслідків, тому договір №5/20-27/3 не може застосовуватися до спірних правовідносин.

Скаржник наголошує про недоведеність правового зв`язку з первісним позивачем.

Оспорюваний договір є удаваним правочином, оскільки укладений для приховання іншого правочину – договору оренди приміщення. Це підтверджується сукупністю фактичних обставин: щомісячне нарахування та сплата електроенергії в різних розмірах, що свідчить про фактичне використання приміщення; відсутність економічного сенсу у тривалому зберіганні поліетиленової гранули вартістю 44 000 грн (вартість зберігання за 2022-2023 роки склала 266 199,95 грн); пряма вказівка в договорі на площу приміщення (140 кв. м); відсутність об`єктивної необхідності в електроенергії для зберігання продукту.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваний правочин не створює передбачених ним наслідків, а відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили, тобто оренди.

Всупереч вимогам статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надав належних та допустимих доказів передачі майна на зберігання. Акт приймання-передачі, на який посилається позивач, не містить посилання на договір, не ідентифікує осіб-підписантів та складений значно пізніше дати підписання договору. Крім того, позивачем не надано акту повернення майна зі зберігання, що ставить під сумнів сам факт існування предмета зберігання.

Суд першої інстанції проігнорував, що строк дії договору зберігання закінчився 31.12.2020 року, тому нарахування інфляційних збитків та 3% річних за період з 06.05.2022 року по 31.03.2025 року є безпідставним.

Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1693/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/1693/25.

19.12.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026 апеляційну скаргу скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 у справі № 904/1693/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

21.01.2026, документ сформовано в системі «Електронний суд», зареєстровано ЦАГС 22.01.2026, від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 7 267,20 грн, відповідно до квитанції від 21.01.2026; просить розглядати в апеляційному порядку апеляційну скаргу лише в частині первісного позову та зустрічного позову в частині вимоги про визнання недійним договору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 у справі № 904/1693/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 27.05.2026 о 11 год 00 хв.

Ухвалою суду від 27.05.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 у справі №904/1693/25, відкладено на 22.07.2026 о 10:00 годині.

22.07.2026 від скаржника/ТОВ "Арджен Пласт" до ЦАГС надійшло клопотання про відкладення слухання справи, оскільки повноважний представник товариства, адвокат Плугатирьов В.В., зайнятий в іншому судовому засіданні по справі № 646/12792/25.

Розглянувши зазначене клопотання скаржника, суд зазначає таке.

Із поданого клопотання вбачається, що скаржник був поінформований про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник належно повідомлені про засідання, справа розглядається за їх відсутності у випадку: 1) неявки без поважних причин або без повідомлення про причини; 2) повторної неявки незалежно від причин.

Суд наголошує, що відкладення розгляду є правом суду і застосовується лише тоді, коли вирішення спору в поточному засіданні є неможливим, а не лише через відсутність представників сторін (ст. 202 ГПК України). Такий підхід відображено й у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18 та від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних з вчиненням або невчиненням процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

22.07.2026 Державне підприємство "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція Державного підприємства "Українська геологічна компанія" наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача за первісним позовом.

Відзиву на апеляційну скаргу Державним підприємством "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція Державного підприємства "Українська геологічна компанія" не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні 22.07.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

27 січня 2020 року між Казенним підприємством "Південукргеологія", правонаступником якого є Державне комерційне підприємство "Південукргеологія" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" (поклажодавець, відповідач) укладено договір зберігання №5/20-27/3 (а.с. 4-5).

В порядку та на умовах, визначених цим договором зберігач зобов`язується за рахунок власних сил надати послуги відповідального зберігання майна поклажодавця, перелік якого викладається в акті приймання- передачі майна, який є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до умов договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, згідно акту приймання-передачі (п. 1.1 договору).

Поклажодавець зобов`язується оплатити послуги зберігача в обсязі та у строки, що передбачені п. п. 4.2, 4.3 договору (п.1.2 договору).

Зберігач здійснює зберігання майна за наступною адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 31 А, площею 140кв.м. (1.3 договору).

Майно передається за актом приймання – передачі, що є невід`ємною частиною цього договору (п.1.4 договору).

На виконання цього пункту договору сторони підписали Акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 01.06.2020, згідно якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання майно – гранула ПВТ вторинна у кількості 2000кг на загальну суму 44000,00грн.

В пункті 4.1 договору визначено, що за зберігання майна поклажодавець сплачує зберігачу кошти у розмірі 4 900,00грн в місяць (разом з ПДВ).

Окремо поклажодавець сплачує зберігачеві витрати понесені ним за зберігання речі, а саме – відшкодовує вартість електричної енергії відповідно до показників лічильника (п. 4.2 договору).

Оплата здійснюється не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем, шляхом перерахування передбачених у п. 4.1, 4.2 сум коштів на поточний рахунок зберігача або в інший спосіб не заборонений чинним законодавством (п. 4.3 договору).

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 5.1 договору).

Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання (п. 5.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 в частині розрахунків, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.7.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

30 жовтня 2021 року між Державним комерційним підприємством "Південукргеологія" (первісний зберігач), Відокремленим підрозділом "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" (новий зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" (поклажодавець, відповідач) укладено додаткову угоду №2 до договору зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 (а.с. 6-7).

Відповідно до Наказу Державної служби геології та надр України від 30.07.2021 №561 частина нерухомого майна, балансоутримувачем якого було ДП "Південукргеологія" (правонаступник КП "Південукргеологія"), передано на баланс ДП "Українська геологічна компанія".

Сторони домовились про заміну у договорі зберігання сторони "зберігача" з ДП "Південукргеологія" на ВП "Дніпровська геологічна експедиція" ДП "УГК", а саме передати новому зберігачеві всі права та обов`язки за договором зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 (п. 1 додаткової угоди).

Після підписання цієї додаткової угоди новий зберігач стає стороною договору зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 і є повним правонаступником первісного зберігача (п. 2 додаткової угоди).

Первісний зберігач зобов`язаний у 5 (п`яти) денний термін передати новому зберігачеві оригінал договору зберігання (п. 3 додаткової угоди).

27 листопада 2023 року між Відокремленим підрозділом "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" (новий зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" (поклажодавець, відповідач) укладено додаткову угоду №3 до договору зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 (а.с. 8).

Сторони домовились припинити дію договору зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 з 30.11.2023 (п. 1 додаткової угоди).

Невиконані зобов`язання поклажодавця по оплаті послуг, станом на дату розірвання договору, становлять 88 956 (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 91коп. (п. 2 додаткової угоди).

На виконання умов договору Державне підприємство "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція Державного підприємства "Українська геологічна компанія" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" передбачені договором послуги, що підтверджується актами здачі – прийняття робіт (надання послуг):

№ОУ-0000019 від 29.04.2022, відшкодування витрат по електроенергії на суму 26 613,22грн;

№ОУ-0000028 від 31.05.2022, відшкодування витрат по електроенергії на суму 4 761,25грн;

№ОУ-0000053 від 31.07.2022, відшкодування витрат по електроенергії на суму 13 901,04грн;

№ОУ-0000052 від 31.07.2022, послуга зі зберігання майна на суму 4 900,00грн;

№ОУ-0000054 від 31.08.2022, послуга зі зберігання майна на суму 4 900,00грн;

№ОУ-0000083 від 30.09.2022, послуга зі зберігання майна на суму 4 900,00грн;

№ОУ-0000089 від 31.10.2022, послуга зі зберігання майна на суму 4 900,00грн;

№ОУ-0000112 від 30.11.2022, послуга зі зберігання майна на суму 4 900,00грн;

№ОУ-0000114 від 31.12.2022, відшкодування витрат по електроенергії на суму 9 111,31грн;

№ОУ-0000113 від 31.12.2022, послуга зі зберігання майна на суму 4 900,00грн (а.с. 11-20).

Акти надання послуг підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них. Сторони претензій одна до одної не мають.

В обумовлений договором строк відповідач оплату наданих послуг не здійснив.

Сторонами складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022, згідно якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" становить 81 113,24грн (а.с. 9).

Також, сторонами складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 09.11.2023: заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" становить 88 956,91грн (а.с. 10).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 у сумі 71 325,87грн відповідачем не сплачена.

Державне підприємство "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція Державного підприємства "Українська геологічна компанія" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" заборгованість за договором № 5/20-27/3 від 27.01.2020 у розмірі 71 325,87грн, 3% річних у розмірі 5 967,87грн, інфляційні втрати у розмірі 24 239,27грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт", заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, просить визнати договір зберігання № 5/20-27/3 від 27.01.2020 недійсним, таким, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства та стягнути з ДП "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція ДП "Українська геологічна компанія" грошові кошти в сумі 83300,00грн, сплачені на виконання умов удаваного договору. ТОВ "Арджен Пласт" кваліфікує недійсність правочину за статтею 235 ЦК України

Наведене і є причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду первісного та зустрічного позову, суд дійшов висновку, що зустрічний позов ТОВ "Арджен Пласт" про визнання договору зберігання удаваним правочином не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що сторони мали намір укласти саме договір оренди, а не зберігання. Передача майна підтверджена актом приймання-передачі на зберігання, акт приймання-передачі приміщення в оренду не складався, а всі платіжні документи містять посилання саме на оплату послуг зі зберігання. Відтак, відсутні підстави вважати, що воля сторін була спрямована на приховання іншого правочину.

Щодо первісного позову суд встановив, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором зберігання, надавши послуги, однак відповідач не здійснив їх оплату у встановлений договором строк, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 71 325,87 грн. Наявність цього боргу підтверджується матеріалами справи, а доказів його погашення відповідачем не надано, тому вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахованих позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що вони підлягають частковому задоволенню. Перевіривши розрахунки, суд встановив, що позивач неправильно визначив дату початку прострочення, не врахував, що у 2024 році 366 днів, а також не застосував належного округлення індексів інфляції, що призвело до завищення заявлених сум. Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є стягнення 3% річних у розмірі 5 506,25 грн (замість заявлених 5 967,87 грн) та інфляційних втрат у розмірі 19 622,31 грн (замість заявлених 24 239,27 грн).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову. Загальна сума, що підлягає стягненню з ТОВ "Арджен Пласт" на користь позивача, становить 96 454,43 грн, з яких 71 325,87 грн – основний борг, 5 506,25 грн – 3% річних та 19 622,31 грн – інфляційні втрати. У задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 202 та ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/5704/21.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Апелянт стверджує, що договір зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 є удаваним правочином, оскільки фактично сторони мали намір укласти договір оренди приміщення за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 31А. (а.с. 04-05 т 1)

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, у постановах від 07.02.2023 у справі № 918/86/22, від 25.04.2023 у справі № 915/857/20, від 30.03.2020 у справі № 524/3188/17), для визнання правочину удаваним позивач має довести сукупність таких обставин: факт укладення правочину, який на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц наголосила, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Колегія суддів зазначає, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст. Про це неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20.

За змістом спірного договору, а саме пунктів 1.1, 1.4, 4.1, 4.2, зберігач зобов`язався надати послуги відповідального зберігання майна, перелік якого викладається в акті приймання-передачі, а поклажодавець зобов`язався оплатити ці послуги у розмірі 4 900,00 грн на місяць та відшкодовувати вартість електричної енергії.

Відповідно до вимог статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (частини перша-третя статті 931. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з частинами першою, третьою статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

На виконання умов договору сторони підписали Акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 01.06.2020, згідно з яким поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання майно – гранулу ПВТ вторинну у кількості 2000 кг на загальну суму 44 000,00 грн. (а.с. 118 т 1)

Згідно з частиною першою статті 937 ЦК України, письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Акт приймання-передачі від 01.06.2020 є таким документом.

Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, акт приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду між сторонами не складався ані під час укладення спірного договору, ані після його припинення. Усі наявні у справі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжні інструкції містять посилання саме на оплату послуг зі зберігання майна, а не на орендну плату. (а.с.11-20; 157-164 т 1)

Доводи апелянта про те, що він фактично використовував приміщення для виробництва, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені документи підтверджують лише факт придбання товару у ПП "Ропак" та його поставку на адресу ТОВ "Арджен Пласт", однак не підтверджують факту використання спірного приміщення саме як орендованого для виробничої діяльності. Будь-яких інших доказів (дозвільних документів на розміщення виробництва, договорів з комунальними службами тощо) апелянтом не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що апелянтом не доведено сукупності обставин, необхідних для кваліфікації спірного договору як удаваного правочину, а тому зустрічний позов про визнання договору недійсним на підставі статті 235 ЦК України задоволенню не підлягає.

Також, апелянт стверджує, що Додаткова угода №2 від 30.10.2021, якою здійснено заміну зберігача з ДП "Південукргеологія" на ВП "Дніпровська геологічна експедиція" ДП "Українська геологічна компанія", не створює правових наслідків, оскільки підписана третьою особою, а не первісним кредитором та боржником. (а.с. 06-07 т 1)

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Згідно з статтею 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу Державної служби геології та надр України від 30.07.2021 № 561 «Про передачу частини нерухомого майна з балансу ДП "Південукргеологія" на баланс ДП "Українська геологічна компанія"» між сторонами була укладена Додаткова угода № 2 від 30.10.2021.

Вказану угоду підписано уповноваженими представниками всіх сторін: ДП «Південукргеологія» (первісного зберігача), ВП «Дніпровська геологічна експедиція» ДП «Українська геологічна компанія» (нового зберігача) та ТОВ «Арджен Пласт» (поклажодавця). Угода скріплена печатками сторін та підписана без будь-яких зауважень чи заперечень.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 520 ЦК України, боржник може бути замінений у зобов`язанні лише за згодою кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. В даному випадку, оскільки Додаткову угоду №2 підписано, зокрема, і самим ТОВ "Арджен Пласт" як боржником, це свідчить про надання ним згоди на заміну зберігача. Підписання угоди представником ТОВ "Арджен Пласт" без зауважень є волевиявленням останнього на заміну сторони у зобов`язанні.

Отже, Додаткова угода №2 від 30.10.2021 відповідає вимогам статей 512, 513, 514, 520 ЦК України та є належним правочином про заміну кредитора (зберігача) у зобов`язанні. Відтак, ДП "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська геологічна експедиція" є належним позивачем у цій справі.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач надав відповідачу передбачені договором послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000019 від 29.04.2022, №ОУ-0000028 від 31.05.2022, №ОУ-0000053 від 31.07.2022, №ОУ-0000052 від 31.07.2022, №ОУ-0000054 від 31.08.2022, №ОУ-0000083 від 30.09.2022, №ОУ-0000089 від 31.10.2022, №ОУ-0000112 від 30.11.2022, №ОУ-0000114 від 31.12.2022, №ОУ-0000113 від 31.12.2022. Вказані акти підписані обома сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень.

За умовами пункту 4.3 договору, оплата здійснюється не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Однак в установлений договором строк відповідач оплату наданих послуг не здійснив, у зв`язку з чим заборгованість ТОВ "Арджен Пласт" перед позивачем, зафіксована актами звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 та 09.11.2023, становить 71 325,87 грн.

Доказів погашення зазначеної заборгованості апелянтом не надано, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України свідчить про недоведеність ним обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 71 325,87 грн є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду сформувала усталену правову позицію щодо природи цих платежів. Зокрема, у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 визначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Апелянт стверджує, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат після 31.12.2020 є безпідставним, оскільки строк дії договору закінчився. Колегія суддів відхиляє цей довід з огляду на наступне.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Крім того, Додатковою угодою №3 від 27.11.2023 сторони припинили дію договору лише з 30.11.2023 та зафіксували невиконані зобов`язання відповідача з оплати послуг у розмірі 88 956,91 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки зобов`язання з оплати послуг виникли та існували до моменту припинення договору, а відповідач не виконав їх у встановлений пунктом 4.3 договору строк, нарахування інфляційних втрат та 3% річних за весь період прострочення є правомірним. Прострочення виконання грошового зобов`язання, за змістом статті 625 ЦК України, є підставою для нарахування відповідних компенсаційних виплат незалежно від того, чи продовжує діяти договір, на підставі якого виникло зобов`язання.

Суд першої інстанції, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, встановив, що позивачем невірно визначено період прострочення, не враховано, що у 2024 році 366 днів, а також не застосовано належного округлення індексів інфляції.

За результатами перерахунку суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим розміром є: 3% річних у сумі 5 506,25 грн (замість заявлених 5 967,87 грн) та інфляційні втрати у сумі 19 622,31 грн (замість заявлених 24 239,27 грн). Колегія суддів перевірила зазначені розрахунки та визнає їх арифметично правильними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Апелянтом не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування або зміни рішення, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин справи, на підставі належних доказів та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 у справі №904/1693/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 у справі №904/1693/25 - залишити без змін.

Виплати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова підписана суддями Чус О.В., Дармін М.О. 03.08.2026,

суддею Кощеєв І.М., у зв`язку з перебуванням у відпустці ____________________

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв