Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №346/6805/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/6805/25

Провадження № 22-ц/4808/1103/26

Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Пнівчук О.В,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Махно Н.В. 23 квітня 2026 року в м. Коломия Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.10.2019 року між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 86511 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Цей договір укладено у електронному вигляді та підписано за допомогою електронного підпису, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Підписуючи договір, відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами кредитного договору, повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Первісний кредитор ТОВ "ЗАЙМЕР" виконав умови договору і надав відповідачці у користування кредитні кошти, проте, відповідачка умови договору не виконала, кредит не сплачувала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за договором № 86511 у розмірі 6160,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4160,00 грн.

28.10.2021 року між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ "ЗАЙМЕР" відступлено ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" набуто право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 86511 від 16.10.2019 в розмірі 6160 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4160,00 грн, а також судові витрати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду:

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2026 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 . Суд стягнув з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 86511 від 16.10.2019 року в розмірі 6160 гривень, сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500 гривень.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги:

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій зазначила, що з таким рішенням суду не погоджується та вважає його незаконним і необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог у заявленому обсязі.

Факт отримання кредитних коштів у розмірі 2 000 грн вона не заперечує.

Зазначила, що станом на день закінчення строку дії кредитного договору - 14.11.2019 року - розмір заборгованості становив: 2 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 200 грн - проценти, нараховані в межах строку кредитування. Тому загальний розмір заборгованості станом на момент закінчення строку кредитування мав становити 3 200 грн. Проте позивачем у позовній заяві визначено заборгованість за процентами у розмірі 4 160 грн, що свідчить про здійснення нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору.

Згоди на зміну розміру процентної ставки або продовження строку кредитування вона не надавала, а також не підписувала жодних документів, які б підтверджували пролонгацію кредитного договору.

Крім того, позивачем не надано належного та детального розрахунку заборгованості, у якому зазначено періоди, строки та підстави нарахування процентів за користування кредитними коштами. Тому вважає, що ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» не доведено належними та допустимими доказами правомірність заявлених вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначила, що у даній справі позивачем на підтвердження цих витрат подано лише копію договору про надання правничої допомоги. У матеріалах справи відсутні належні докази фактичного понесення таких витрат, зокрема: відсутній ордер адвоката, який підтверджує його повноваження у даній справі; відсутній акт приймання-передачі наданих послуг; відсутні платіжні документи, які підтверджують фактичну оплату послуг адвоката.

Заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 500 грн вважає явно завищеним та неспівмірним із характером та складністю цієї справи. Справа не є складною, не потребує проведення експертиз, значного обсягу процесуальних дій або складного правового аналізу. Таким чином, витрати у розмірі 10 500 грн не відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності, а їх стягнення фактично створює для неї надмірний фінансовий тягар.

Зазначила, що у відзиві на позовну заяву вона вказала на відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а у випадку підтвердження таких витрат належними доказами - можливість їх визначення у розумному розмірі, не більше 2 000 грн. Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки цим доводам, не дослідив питання співмірності та необхідності заявлених витрат, а лише обмежився зазначенням у резолютивній частині рішення про їх стягнення.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з неї на користь позивача забогованість за кредитом у розмірі 3200 грн: з яких 2000 грн-заборгованість за тілом кредиту; 1200 грн-заборгованість за нарахованим процентами, а також відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн.

Позиція інших учасників справи:

ТОВ «Кеш Ту Гоу» подано заяву у якій товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 . Вважає, що ці доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та фактично зводяться лише до незгоди із застосуванням судом норм матеріального і процесуального права.

На переконання товариства, судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи, надано належну оцінку доказам, поданим сторонами, встановлено факт укладення між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 кредитного договору № 86511 від 16.10.2019 року, факт отримання відповідачкою кредитних коштів, а також факт переходу права вимоги за зазначеним договором до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».

Укладення кредитного договору відбулося за добровільним волевиявленням відповідачки, яка погодилася з усіма його умовами, у тому числі щодо розміру кредиту, строку користування ним, порядку повернення коштів та нарахування процентів.

Посилання відповідачки на незаконність нарахування процентів є необґрунтованими, оскільки умови кредитного договору прямо передбачали порядок обчислення процентів та їх нарахування до моменту повного виконання позичальником своїх зобов`язань.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу, то такі твердження ТОВ «Кеш Ту Гоу» також вважає безпідставними.

Позивачем заявлено витрати на правничу допомогу та надано документи, що підтверджують факт їх понесення та розмір. Вказані витрати пов`язані саме з розглядом цієї справи, відповідають складності спору та є співмірними з обсягом виконаної адвокатом роботи.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, належним чином дослідив докази та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, ТОВ ««Кеш Ту Гоу» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду:

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи встановлено, що ціна позову в даній справі становить 6160, 00 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн *30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Фактичні обставини справи:

16.10.2019 року між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 86511 про надання фінансового кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом KL 9264 (а.с.23-24).

Згідно п.1.1 договору предметом договору є фінансовий кредит в розмірі 2 000 гривень, який надано товариством на умовах строковості, зворотності та платності, клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Кредит надано на строк 30 днів, тобто до 14.11.2019 року. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому випадку діє до повного його виконання сторонами (п.1.2 договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована (п.1.3. договору).

У п.2.1-2.3 договору зазначено, що сторони домовилися про те, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом.

При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

В розділі 7 цього договору зазначено анкетні дані сторін договору, в якому вказано номер телефону позичальника ОСОБА_1 НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 .

Із інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 17.12.2025 року №326/12 вбачається, що 16.10.2019 року о 18.42.04 год проведена транзакція на суму 2000 грн, номер платіжної карти НОМЕР_2 , видача кредиту №86511 (а.с. 29).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 24.11.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором №86511 становить 6160,00 грн., яка складається з: - простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн; - простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4160,00 грн (а.с.20).

Встановлено, що 28.10.2021 року між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ "ЗАЙМЕР" відступило ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с. 11-14).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" набуто право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.21).

25.11.2025 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» направлено ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором №86511 від 16.10.2019 року (а.с.19).

Застосовані норми права:

Згідно з ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 103 постанови);

- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (п. 108 постанови);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:

Судом вірно встановлено, що 16.10.2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №86511, який підписаний нею одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Ця обставина не заперечується відповідачкою.

Згідно договору факторингу №02-17/2022 від 28.10.2021 року укладеного між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» позивач набув право вимоги за кредитним договором №86511 від 16.10.2019 року.

За умовами кредитного договору №86511 від 16.10.2019 року сторони погодили строк кредитування – 30 днів до 14 листопада 2019 року.

В розділі 2 договору «Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором» сторони узгодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Колегія суддів також звертає увагу, що в договорі від 16 жовтня 2019 року міститься окремий розділ 4, що регулює відповідальність сторін.

Зі змістовного аналізу пункту 4.3 вказаного розділу договору встановлено, що позичальник у разі порушення зобов`язання несе відповідальність лише у вигляді сплати пені в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день просторочення виконання умов кредитного договору. Пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості, але у будь-якому випадку не більше 100 календарних днів.

Як слідує з наданого ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» розрахунку заборгованості, проценти за період поза межами строку кредитування, товариство нараховує саме як проценти за користування кредитом, а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення процентів поза межами строку договору не підлягають задоволенню.

Натомість, позивач може скористатися своїм право на пред`явлення позову до відповідачки за неправомірне користування грошовими коштами, тобто після закінчення строку договору на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Зазначене узгоджується із вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на 24.11.2025 року у відповідачки наявна заборгованість за кредитним договором, яка складається із тіла кредиту у сумі 2000 грн, процентів за користування кредитом у сумі 4160 грн.

Проте, з урахуванням погодженого сторонами в кредитному договорі строку кредитування до 14 листопада 2019 року (30 днів), колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідачки за кредитним договором №86511 від 16.10.2019 року, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Кеш ТУ Гоу» становить 3200 грн, з яких: 2000 грн - тіло кредиту; 1200 грн (2000 х 2% на добу х 30 днів) - проценти за користування кредитом.

Суд першої інстанції на ці обставини не звернув увагу та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за простроченими процентами в розмірі 4160 грн, доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними. Тому оскаржуване рішення в частині стягнення процентів підлягає зміні.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кеш Ту Гоу» заборгованості за процентами за кредитним договором №86511 від 16.10.2019 року необхідно змінити. Зменшити суму стягнутої кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кеш Ту Гоу» з 6160 грн на 3200 грн, з яких 2000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 1200 грн - заборгованість за процентами.

Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справ № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Позивач у суді першої інстанції просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,40 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано:

акт від 12.02.2026 року про отримання правової допомоги «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», наданої адвокатом Пархомчуком С.В., в якому сторонами визначено вартість послуг з надання правової допомоги, а саме: 2000 грн (1 год) - зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 за кредитним договором №86511 від 16.10.2019 року; 5000 грн (2,5 год) - складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики; 3000 грн (1,5 годин) - інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи; 500 грн - канцелярські витрати та виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції;

рахунок №12.02.2026-23 від 12.02.2026 року, з якого вбачається, що адвокатом Пархомчуком С.В. надано ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» послугу правничої допомоги, вартість якої згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року становить 10 500 грн;

платіжну інструкцію №310749 від 12.02.2026 року про сплату «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» коштів у сумі 10500 грн адвокату Пархомчуку С.В. за правничу допомогу згідно договору про правничу допомогу №12.02.2026-23 від 29.12.2023 року.

Відповідачка у відзиві поданому у суді першої інстанції та у апеляційній скарзі заперечила щодо розміру витрат на правову допомогу позивачу. Просила зменшити їх розмір до 2000 грн.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у суді першої інстанції адвокат Пархомчук С.В. підготував позовну заяву та подав заяву від 20 лютого 2026 року про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, участі у судових засіданнях не брав.

Суд враховує, що дана справа не належить до категорії особливої складності, не вимагала значного обсягу правового аналізу чи вчинення представником великої кількості процесуальних дій. Надана адвокатом правнича допомога фактично полягала у підготовці позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат, тоді як участі у судових засіданнях, подання інших процесуальних документів, здійснення додаткових процесуальних заходів чи виконання інших дій, які б свідчили про значний обсяг наданої правничої допомоги, матеріали справи не містять.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Аналогічних висновків Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов у додатковій постанові від 19 червня 2024 року у справі №357/7395/20.

Надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши заперечення відповідачки, складність справи, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача до 2000,00 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Ч.10 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Ціна позову складає 6160 грн, з відповідача на користь позивача суд стягує 3200 грн, тобто позов задоволено на 51,95%. Відмовлено у задоволенні позову на 48,05%.

Позивачем при подачі позову сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн., 51,95% від яких складає 1258,43 грн., які відповідач повинен компенсувати позивачу.

За подання апеляційної скарги судовий збір становить 3633,60 грн, 48,05% від яких складає 1745,94 грн, які мають бути компенсовані відповідачу за рахунок позивача.

Таким чином, різниця у судовому зборі складає 487,51 грн (1745,94-1258,43), які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Витрати на професійну правничу допомогу після зменшення сулом апеляційної інстанції становлять 2000 грн.

Отже, враховуючи покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» різницю у судовому зборі, що становить 487,51 грн (1745,94-1258,43) та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн, що разом становить 2487,51 грн.

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2026 року у частині стягнення процентів за кредитом та судових витрат і витрат на правничу допомогу скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 82, офіс 7, код ЄДРПОУ: 42228158) заборгованість за кредитним договором № 86511 від 16.10.2019 року у розмірі 3200 грн (три тисячі двісті гривень) з яких: 2000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 1200 грн – заборгованість за процентами.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" (код ЄДРПОУ: 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 82, офіс 7) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,51 грн (чотириста вісімдесят сім гривень п`ятдесят одна копійка) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок), а разом 2487,51 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят сім гривень п`ятдесят одна копійка).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

О.В. Пнівчук