Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №352/1828/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/1828/25

Провадження № 22-ц/4808/843/26

Головуючий у 1 інстанції ОЛІЙНИК М. Ю.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Василишин Л.В.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю заявника ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2025 року, ухвалене в складі колегії: судді Олійника М.Ю., присяжних: Заставної Н.І., Галушки І.І., у м. Івано-Франківську, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року ОСОБА_1 (заявниця) звернулася з заявою про оголошення фізичної особи померлою та встановлення факту загибелі під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.

Заяву мотивувала тим, що її чоловік, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 серпня 2023 року був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 та проходив службу на посаді стрільця-санітара 1 піхотного відділення 1 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ ЗСУ.

20 червня 2024 року вона отримала сповіщення № 12 ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що її чоловік зник безвісті 18 червня 2024 року поблизу с. Роботине Пологівського району Запорізької області, що підтверджується відповідними наказами командира в/ч НОМЕР_1 .

За фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 за особливих обставин до ЄРДР внесено інформацію про відкриття кримінального провадження №12024091010001633 від 22 червня 2024 року, а також інформацію до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, за № 20241127-3233 від 27 листопада 2024 року.

Заявниця посилалася на те, що інформація про фактичне місцезнаходження її чоловіка відсутня, він набув статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин, його оголошено в розшук як безвісти зниклого, заведено оперативно-розшукову справу «Розшук» та відомості про це внесено до обліків інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».

Враховуючи зазначене, заявниця просила оголосити ОСОБА_3 померлим та встановити факт, що він загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Тисменицького районного суду від 08 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявницею не надано відомостей про обставини, що призвели б до смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який пропав безвісти. При цьому суд вказав, що окрім пояснень заявника, жодних свідків подій, за обставин яких міг померти ОСОБА_3 , не вдалось допитати, тому місцевий суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим внаслідок загибелі ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання військового обов`язку по захисту держави Україна в районі населеного пункту с.Роботине Пологівського району Запозької області.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі на зазначене рішення суду ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити постанову по справі.

Скаржниця ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не враховані висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 28 лютого 2024 року у справі №506/358/22 та від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/2023 року, відповідно до яких за відсутності доказів та наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку із воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним є звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ст. 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті, що й було нею здійснено в серпні 2025 року.

Також суд не врахував правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі №753/11685/24, згідно з якою підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Вказує, що суд мотивував свою відмову в задоволенні її заяви відсутністю достовірних та належних доказів загибелі її чоловіка та тим, що окрім її пояснень жодних свідків подій, за обставин яких міг померти ОСОБА_3 не вдалось допитати. Натомість, нею подано низку доказів, якими встановлено факт зникнення безвісти її чоловіка під час виконання ним обов`язків, пов`язаних із захистом Батьківщини, зокрема, витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 19 червня 2024 року №171, сформований на підставі рапорту командира 2 піхотної роти капітана ОСОБА_4 , та витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 07 липня 2024 року №335 «Про встановлення обставин зникнення безвісті солдата ОСОБА_3 ».

Окрім того, скаржниця зазначає, що в матеріалах досудового розслідування факту зникнення безвісти ОСОБА_3 (кримінальне провадження №12024091010001633) на час її звернення до суду із заявою, інших доказів зібрано не було. Більше того, жодного живого свідка цієї події не залишилось.

Вважає, що додані нею докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_3 , однак з великою ймовірністю дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про загибель її чоловіка.

Позиція інших учасників справи

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо перегляду рішення суду у цій справі апеляційним та касаційним судами

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2025 року скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою відмовлено з інших підстав.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи те, що територія, на якій ОСОБА_3 зник безвісти, на час розгляду справи судом окупована, не можна вважати, що на цій території закінчились воєнні дії. Відтак передбачені законом підстави для оголошення особи померлою відсутні і саме з цих підстав заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Позиція Верховного Суду

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний суд зазначив, що апеляційний суд не звернув уваги, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи; апеляційний суд не з`ясував, чи припинилися на території ймовірної загибелі чоловіка заявниці активні бойові дії, і якщо так, то коли саме це сталося. Відсутність таких встановлених фактів унеможливлює правильне обчислення строку, після спливу якого можливо ставити питання про оголошення особи померлою.

Отже, суду апеляційної інстанції під час нового розгляду необхідно з`ясувати чи припинилися на території ймовірної загибелі чоловіка заявниці активні бойові дії, і якщо так, то коли саме це сталося.

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.417 ЦПК України).

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

ОСОБА_1 та її представник Кицмен Р.Р. доводи апеляційної скарги підтримали.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без участі заінтересованих осіб.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, пояснення скаржниці ОСОБА_1 та її представника Кицмена Р.Р., які просили апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, виконавши вказівки Верховного Суду у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 з 05 березня 2008 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 18).

Згідно витягу з наказу Міністерства оборони України № 46 від 30 серпня 2023 року ОСОБА_3 з 30 серпня 2023 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а. с. 5).

Відповідно до сповіщення №54 командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_5 , ОСОБА_1 сповіщено про те, що її чоловік, стрілець-санітар 1 піхотного відділення 1 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 зник безвісти 18 червня 2024 року при виконанні бойового завдання за призначенням під час воєнних дій на території України поблизу с. Роботине Пологівського району Запорізької області (а. с. 7).

Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 про встановлення обставин зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 № 335 встановлено, що 18 червня 2024 року військова частина НОМЕР_1 виконувала бойове завдання із забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в районі с. Роботине Пологівського району Запорізької області, відповідно до бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №189 дск від 10 червня 2024 року і Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 № 4750/79/179 дск від 03 травня 2024 року. Відповідно до рапорта командира 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 № 2534 від 19 червня 2024 року та витягу з Журналу бойових дій в/ч НОМЕР_1 № 441 дек від 14 грудня 2023 року за 18 червня 2024 року, о 06-50 год. 18 червня 2024 року під час виконання бойового завдання, а саме ведення оборонних дій поблизу с. Роботине Пологівського району Запорізької області, був втрачений зв`язок з стрільцем-санітаром 1 піхотного відділення 1 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 . Обставин, які би свідчили про невиконання наказу, непокору чи самовільне залишення поля бою, самокалічення, а також вчинення будь яких інших протиправних дій солдатом ОСОБА_3 не встановлено (а. с. 10-11).

Одночасно, розпочато кримінальне провадження Івано-Франківським РУП ГУНП в Івано-Франківській області щодо безвісного зникнення ОСОБА_3 (за частиною першою статті 115 КК України) за заявою дружини ОСОБА_1 (а. с. 12).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зареєстрованого 27 листопада 2024 року № 20241127-3233 ОСОБА_3 з 18 липня 2024 року набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин (а. с. 13-14).

З метою надання інформації стосовно ОСОБА_3 заявниця зверталася до Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Міністерства внутрішніх справ. У червні 2025 року вона отримала відповідь про те, що відомості щодо ОСОБА_3 внесені до Реєстру і він набув правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин. За інформацією Національної поліції України слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні, за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України. ОСОБА_3 оголошено в розшук як безвісти зниклого, заведено оперативно-розшукову справу «Розшук» та відомості про це внесено до обліків інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» із зазначенням відмітки про зникнення безвісти за особливих обставин. На цей час поліція вживає заходів, спрямованих на отримання відомостей про долю зниклого та перевіряє інформацію, яка може сприяти його розшуку (а. с. 15-17).

На виконання вказівок Верховного Суду у цій справі судом апеляційної інстанції 18 травня 2026 року, 04 червня 2026 року постановлено ухвали про витребування з Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, Запорізької обласної військової адміністрації та від Міністерства розвитку громад та територій України інформації про те чи ведуться активні бойові дії на території с. Роботине Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, якщо активні бойові дії припинилися, то необхідно вказати, коли саме це сталося.

Зокрема, згідно з відповіддю №16067/6/10-26 від 19.06.2026 року, наданою Міністерством розвитку громад та територій України, відповідно до наказу № 376 територія села Роботине (UA23100270150025192) Токмацької міської територіальної громади з 03 березня 2022 року належить до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України та має невизначену дату завершення тимчасової окупації (а.с.38, т.2).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Порядок розгляду судом справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 47 ЦК України передбачено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Щодо вирішення справи по суті

Особливістю категорії справ про оголошення особи померлою є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Ключовим питанням у цій справі є визначення моменту, з якого потрібно починати відлік встановленого частиною другою статті 46 ЦК України спеціального строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена судом померлою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Формулюючи тлумачення речення другого частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку, Велика Палата у вказаній постанові зазначила наступне:

- словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України;

- встановлення такого строку дозволяє зменшити імовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою;

- строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, і відповідає меті законодавчого регулювання - забезпечення справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах (див.: п. 70 - 72).

Вирішуючи питання щодо конкретизації правового висновку, викладеного в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 щодо застосування частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку від дня закінчення активних бойових дій, незважаючи на те, що території залишаються тимчасово окупованими, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття справи до свого розгляду, зокрема з посиланням на те, що «аналіз відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень демонструє стале правозастосування положень частини другої статті 46 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в справі № 755/11021/22, відповідно до якого шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, слід відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України» (п. 53 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26)).

Отже, виходячи зі змісту положень частини другої статті 46 ЦК України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25, з`ясуванню судом в цій справі підлягає обставина ведення на території місця вірогідної загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 - с. Роботине Пологівського району Запорізької області, активних бойових дій та (в разі його наявності) моменту їхнього завершення.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376).

У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані Російською Федерацією території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, ізвитягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 про встановлення обставин зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 № 335 встановлено, що 18 червня 2024 року військова частина НОМЕР_1 виконувала бойове завдання із забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в районі с. Роботине Пологівського району Запорізької області, відповідно до бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №189 дск від 10 червня 2024 року і Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 № 4750/79/179 дск від 03 травня 2024 року. Відповідно до рапорту командира 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 № 2534 від 19 червня 2024 року та витягу з Журналу бойових дій в/ч НОМЕР_1 № 441 дек від 14 грудня 2023 року за 18 червня 2024 року, о 06-50 год. 18 червня 2024 року під час виконання бойового завдання, а саме ведення оборонних дій поблизу с. Роботине Пологівського району Запорізької області, був втрачений зв`язок з стрільцем-санітаром 1 піхотного відділення 1 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 . Обставин, які би свідчили про невиконання наказу, непокору чи самовільне залишення поля бою, самокалічення, а також вчинення будь яких інших протиправних дій солдатом ОСОБА_3 не встановлено.

Відповідно до Наказу № 376 село Роботине Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області з 03.03.2022 року перебуває в тимчасовій окупації.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою-п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що заявницею не надано відомостей про обставини, що призвели б до смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який пропав безвісти.

Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим.

Колегія суддів вважає, що обставини справи дають можливість зробити вірогідне припущення про смерть у певний час, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання, а саме ведення оборонних дій поблизу с. Роботине Пологівського району Запорізької області.

Як шестимісячний, так і дворічний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, який починає відлік від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_3 , на момент подання заяви про оголошення його померлим сплив.

Верховний Суд нагадує, що у справі № 755/11021/22, формулюючи висновки, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге) (див. пункт 45 постанови).

Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовувала телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права (див. пункти 58-61 постанови).

У пунктах 62, 65, 66 постанови у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

У ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.

Законодавець доповнив ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу».

У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «… шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість» (див. пункт 82 постанови).

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

В ухвалі від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що з часу ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови в справі № 755/11021/22 на законодавчому рівні не відбулась зміна підходів до вирішення питання обчислення строків оголошення особи померлою, і, як було зазначено вище, наголосила на сталості застосування положень частини другої статті 46 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у справі № 755/11021/22, відповідно до якого шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, слід відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України».

У цій справі витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 335 встановлено, що солдат ОСОБА_3 зник безвісти 18 червня 2024 року поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області.

У відповіді Запорізької обласної військової адміністрації №08-49/4759 від 16.06.2026 року, наданій на виконання суду апеляційної інстанції (а.с.34-35, т.2), зазначено, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.06.2024 № 235 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» встановлено, що Токмацька міська територіальна громада Пологівського району Запорізької області визначена районом ведення воєнних (бойових) дій у період з 01 по 31 травня 2024 року (це період внесення змін до Переліку № 309, що включає вказаний в Ухвалі період можливого повторного захоплення с. Роботине Токмацької міської територіальної громади Пологівського району).

Оскільки за обставинами, встановленими у цій справі, територія, на якій зник безвісти військовослужбовець ОСОБА_3 , на момент цієї події перебувала в тимчасовій окупації згідно з Наказом № 376, а передував цьому період ведення активних бойових дій, у суду є достатні й обґрунтовані підстави вважати, що військовослужбовець загинув внаслідок воєнних дій. За таких обставин, відповідно до частини другої статті 46 ЦК України, обчислення строку для оголошення його померлим має здійснюватися з дня його вірогідної загибелі, а саме: з ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вказане не суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26), та узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 20 травня 2026 року у справі № 405/6164/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у цій справі є підстави припускати з високим ступенем вірогідності, що військовослужбовець ОСОБА_3 , ймовірно, загинув за особливих обставин у під час виконання бойового завдання поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області.

Тому заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою необхідно задовольнити, оголосити померлим під час виконання бойового завдання для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану ОСОБА_3 солдата, стрільця-санітара 1 піхотного відділення 1 піхотного взводу 2 піхотної роти Військової частини НОМЕР_1 , датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцем смерті - с. Роботине, Токмацької міської територіальної громади, Пологівського району, Запорізької області.

Вирішуючи цю справу, суд апеляційної інстанції застосував правові висновки, які висловлені Верховним Судом у постанові 27 травня 2026 року у справі №626/897/27.

Вищезазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, який неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого ухвалив необґрунтоване рішення, яке необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2025 року скасувати.

Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою.

Оголосити померлим під час виконання бойового завдання для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану ОСОБА_3 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с.Березівка Тисьменицького району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , солдата, стрільця-санітара 1 піхотного відділення 1 піхотного взводу 2 піхотної роти Військової частини НОМЕР_1 .

Датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцем смерті - с. Роботине, Токмацької міської територіальної громади, Пологівського району, Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: О.В. Пнівчук

Л.В. Василишин

Повний текст постанови складено 07 серпня 2026 року.