Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №484/4983/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/4983/26

Провадження № 2-а/484/88/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2026 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання – Заволенковської Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

У С Т А Н О В И В :

21.07.2026 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтувавши свої вимоги тим, що Відповідно до Постанови № 623 від 20.05.2026, прийнятої начальником

ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , мене- ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Згідно фабули зазначеної постанови. 15.01.2026 року о 11 год. 00 хв., під час дій особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівниками Національної поліції України був доставлений громадянин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проведення звірки облікових даних було виявлено вчинене ним адміністративне правопорушення. Станом на 15.05.2026 рік громадянин ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, як призовник та як військовозобов`язаний. Громадянин ОСОБА_1 , був зобов`язаний стати на військовий облік до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за місцем проживання, такий який старше 25 років та раніше не перебував на обліку. ОСОБА_1 не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством, порушивши вимоги гі.п. 9, п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Вважає, що вказану постанову було винесено незаконно та безпідставно з наступних підстав.

Оскаржувана постанова не містить посилань на докази, які слугували підставою для її винесення та притягнення його до відповідальності.

Також формулювання резолютивної частини оскаржуваної постанови, не містить відомості про визнання позивача винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. З ст. 210 КУпАП та притягнення його до адміністративної відповідальності саме за цією статтею, вказано лише про притягнення до адміністративною відповідальності у вигляді штрафу. Вказані обставини свідчать про формальний підхід при розгляді та оформленні матеріалів справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Як слідує, за змісту постанови № 623 від 20.05.2026 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством, порушивши вимоги п.п. 9, п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП як порушення військовозобов`язаним правил військового обліку, яке вчинено в особливий період.

Ч. 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ч. З ст. 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ч. 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення дій. передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Зазначена норма є банкетною.

Зокрема. бланкетна диспозиція адміністративно-правової норми визначає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Отже, для встановлення ознак об`єктивної сторони складу передбаченого правопорушення. передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати положення Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який відповідно до преамбули визначає, зокрема, обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Однак, об`єктивна сторона правопорушення, викладена в оскарженій позивачем постанові, не відповідає диспозиції статті 210-1 КУпАП.

У зв`язку з відсутністю в постанові 623 від 20 травня 2026 року об`єктивної сторони складу адміністративного порушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП, ця постанова є протиправною, оскільки у постанові не наведено будь-яких дій позивача, які б утворювали склад адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова не містить конкретизації, яким саме чином позивач порушив правила військового обліку, не містить посилань на докази, а також не містить належного обґрунтування висновку про наявність у діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Крім того, зазначає, що відповідач порушив процедуру розгляду справи, передбачену ст. 279 КУпАП, що ще є однією з підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Оскільки про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення він повідомлений не був, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився за моєї відсутності.

Останнє свідчить про те, що позивач був позбавлений можливості скористатись правничою допомогою, надати свої пояснення, докази тощо.

Крім того, оскаржувана постанова винесена за межами строку притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до фабули оскаржуваної постанови. 15.01.2026 року відповідачем було виявлено адміністративне правопорушення, яке інкримінується мені, в той же час 20 травня 2026 року винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання не з`явився, надав суду відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити вказуючи, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Так, протокол № 348 від 15.05.2026 року про скоєння ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складений у його присутності; про день, місце та час розгляду справи, а саме: 20.05.2026 року о 15 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет № 3 ОСОБА_1 , було доведено при ознайомленні з протоколом про адміністративне правопорушення. Також, ОСОБА_1 , доведено та роз`яснення положення ст. 63 Конституції України та роз`яснені права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, після чого було надано можливість особисто ознайомитись із змістом складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Додатково до протоколу позивач не надав пояснення, а також відмовився від підписання протоколу, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, ОСОБА_1 , достовірно знав, що справа відносно нього буде розглядатися начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 о 15 год 00 хв. 20.05.2026 року. Проте, не вживав заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому адміністративного провадження, не робив ніяких дій для з`ясування, на якій стадії перебуває адміністративна справа стосовно нього, яка йому достовірно відома. Після розгляду справи по суті примірник постанови № 623 від 20.05.2026 року був направлений ОСОБА_1 , поштовим відправлення АТ «Укрпошта» №4136/2 на задекларовану/зареєстровану адресу його місця проживання: АДРЕСА_1 .

Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 . Отже протокол про адміністративне правопорушення було складено 15.05.2026 року в присутності позивача, при свідках, без наданням пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення, сам протокол про адміністративне правопорушення позивачем не було підписано, та не отримано другий екземпляр на руки про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення (завірена копія протоколу додається) Також в протоколі адміністративне правопорушення, визначено і повідомлено (оголошено) при свідках (які зазначені вище), що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 годині 00 хв., 20 травня 2026 року в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 , каб № 3. Факт вчиненого правопорушення підтверджується наступними документами, а саме обліковим документом відомостей АІТС «Оберіг», в якому чітко зазначено що позивач визнаний порушником військового обліку, і лиш 15.05.2026 року о 09:54 год, вперше взятий на військовий облік (витяг додається). Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

Отже, на думку представника відповідача, на підставі всіх вищевикладених фактів та наданих доказів позовна вимога про скасування постанови № 623 від 20.05.2026 р яку виніс начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_5 , немає під собою законних підстав є необґрунтованою та такою, що не підлягає виконанню.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 20.05.2026р., начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова № 623 згідно якої, 15.05.20265 року о 11 год. 00 хв. під час дій особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 , співробітниками поліції був доставлений громадянин, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,, під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, станом на 15.05.2026 року ОСОБА_1 , не перебував на військовому обліку в жодному ТЦК та СП, як призовник, та (або) як військовозобовязаний. ОСОБА_1 , був зобовязаний стати на військовий облік до ТЦК та СП за місцем проживання, такий який є старше 25 років і раніше не перебував на військовому обліку. ОСОБА_1 , не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством України та порушив вимоги п.п. 9 п. 2 ч. 1, ст.37 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП та позивача було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

В позовній заяві позивач вказує, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а оскаржувана постанова не містить посилань на докази, які слугували підставою для її винесення та притягнення його до відповідальності.

Однак, дані твердження позивача не відповідають дійсності, суперечать вимогам чинного законодавства та є наслідком невірного тлумачення норм права виходячи з наступного.

Так, згідно довідки про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, 15.05.2026 ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з порушенням військового обліку. Складено адміністративний протокол № 348 від 15.05.2026 та направлено для проходження медичного огляду.

Того ж дня, 15.05.2026 відносно ОСОБА_1 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , було складено протокол про адміністративне правопорушення № 348, згідно якого 15.05.20265 року о 11 год. 00 хв. під час дій особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 , співробітниками поліції був доставлений громадянин, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,, під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, станом на 15.05.2026 року ОСОБА_1 , не перебував на військовому обліку в жодному ТЦК та СП, як призовник, та (або) як військовозобовязаний. ОСОБА_1 , був зобовязаний стати на військовий облік до ТЦК та СП за місцем проживання, такий який є старше 25 років і раніше не перебував на військовому обліку. ОСОБА_1 , не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством України та порушив вимоги п.п. 9 п. 2 ч. 1, ст.37 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

При цьому, ОСОБА_1 було роз`яснено положення ст. 63 Конституції України та права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15.00год. 20.05.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет № 3. Від підпису в протоколі, отримання його копії та дачі пояснень ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків що підтверджується відповідним записом у вказаному протоколі.

Тобто, ОСОБА_1 достеменно було відомо про наявність складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення № 348 від 15.05.2026 та про дату і час його розгляду, що повністю спростовує твердження позивача в цій частині.

При цьому, посилання позивача на те, що оскаржувана постанова винесена за межами строку притягнення до адміністративної відповідальності не заслуговує на увагу, оскільки, як встановлено вище, ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 15.05.2026 і саме ця дата є датою виявлення адміністративного правопорушення.

Доказів про наявність процедурних порушень з боку службових осіб під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.

Крім того, згідно положень ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Нормативними положеннями ст. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно- правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв. 24.02.2022 р., дію якого було неодноразово продовжено і який діє до теперішнього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 30.06.2023 року мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних, зокрема які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.

Крім того, згідно Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку.

Отже, вказані норми зобов`язують осіб які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , в порушення зазначених вимог закону, був вперше взятий на військовий облік лише 15.05.2026 після доставлення його працівниками поліції до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із частинами першою, третьою статті 210 КпАП України порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП повністю доведена в ході судового розгляду та підтверджується наявними у справі письмовими доказами, а постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 № 623 від 20 травня 2026 року є правомірною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 242, 286 КАС України, ст. 276, 280, 293 КУпАП, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення – 12.08.2026 року.

Суддя: