Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №473/3212/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3212/26

РІШЕННЯ

іменем України

"12" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Булкат М. С.,

за участю: секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зменшення відрахувань боргу,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач) до ОСОБА_2 (відповідачка), в якій позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , 22 квітня 2009 року на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.02.2012 у справі № 1407/336/2012, з 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття так зменшити відрахування боргу в рахунок погашення наявної заборгованості з аліментів з 50% до 10%.

Позов обґрунтований тим, що після видачі виконавчого листа про стягнення аліментів позивач має істотні зміни сімейного стану, а саме відповідно до судового наказу від 17 червня 2026 року у справі № 473/3088/26 з позивача стягуються аліменти на користь теперішньої дружини ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно. У зв`язку з цим позивач просить суд зменшити розмір аліментів до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), оскільки попередній розмір не відповідає його реальному матеріальному становищу та не забезпечує справедливого розподілу обов`язку щодо утримання дітей.

24 червня 2026 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено судове засідання з викликом сторін.

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року суд здійснив перехід із розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін до розгляду в порядку загального позовного провадження у цивільній справі №473/3212/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зменшення відрахувань боргу.

29 липня 2026 року відповідачкою надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 25 березня 2026 року у Виконавчому провадження № 59669721 в розмірі 144 055, 23 грн.

29 липня 2026 року позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на липень 2026 року у Виконавчому провадження № 59669721 в розмірі 38 053 грн. 31 коп.

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 з`явився, просив задовольнити позовні вимоги повністю.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 з`явилась, просила відмовити в задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 01 лютого 2012 року рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 1407/336/2012, Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області на користь ОСОБА_5 кошти (аліменти) на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 січня 2012 року і до її повноліття.

Відповідно до судового наказу від 17.06.2026, стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , щомісячно аліменти на утримання дитини – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не меньше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 16 червня 2026 року та до повноліття дитини.

Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що він одружився та в нього народилась ще одна дитина, тобто змінився сімейний стан, що є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

У постанові від 16 вересня 2020 року у справі №56/2017/19 Верховний Суд вказав, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21) зменшення розміру раніше стягнутих аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №760/9783/18-ц (провадження №61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20), від 22 липня 2024 року у справі №688/4308/23 (провадження №61-5168св24).

Висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону дитинства" всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як підстави для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23), від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 61-6943св24), від 12 березня 2025 року у справі № 522/8836/23 (провадження № 61-9384св24), від 22 жовтня 2025 року у справі № 760/21770/24 (провадження № 61-9574св25).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до наданих позивачем відомостей виконавчий документ, виданий на підставі рішення від 01 лютого 2012 року Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 1407/336/2012, з позивача стягується на користь ОСОБА_5 кошти (аліменти) на утримання доньки – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 січня 2012 року і до її повноліття.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Однак позивач не надав суду належних доказів на підтвердження зазначених обставин, у зв`язку з чим суд не бере до уваги наведені доводи як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд враховує, що при зміні розміру аліментів, суд бере до уваги інтереси всіх дітей та сторін, так як згідно положень сімейного законодавства при наявності у платника аліментів інших дітей суд повинен виходити з рівності прав кожної дитини на належне матеріальне утримання.

Відповідно до положення ст.3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Водночас мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).

Згідно з ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», встановлено те, що в 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

За таких обставин, враховуючи встановлену та підтверджену належними доказами зміну матеріального та сімейного стану позивача, зокрема наявність у нього неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про необхідність врахування зазначених обставин при визначенні розміру аліментів.

Оцінюючи у сукупності всі наявні у справі докази, суд також враховує, що навіть після зменшення розміру аліментів, їх розмір, визначений у частці від доходу позивача, забезпечуватиме рівень утримання дитини, який не є меншим за гарантований державою мінімальний розмір аліментів та перевищує прожитковий мінімум, встановлений для дитини відповідного віку, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, визначеного судовим наказом з 1/4 частки до 1/6 частки.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Щодо позовної вимоги про зменшення розміру щомісячних відрахувань у рахунок погашення наявної заборгованості зі сплати аліментів перед ОСОБА_2 з 50 % до 10 %, суд зазначає таке.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів змінився його сімейний стан, а саме: він перебуває в іншому шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, а також утримує дружину. На думку позивача, зазначені обставини є підставою для зменшення розміру щомісячних відрахувань, що здійснюються в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Разом із тим суд виходить із того, що сама по собі зміна сімейного стану, народження дитини в іншому шлюбі чи виникнення додаткових сімейних обов`язків не є безумовною та достатньою підставою для зменшення відрахувань у рахунок погашення вже існуючої заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Саме на позивача покладається процесуальний обов`язок довести існування таких обставин, які б свідчили про необхідність зміни встановленого порядку виконання рішення суду. Однак належних, достатніх та переконливих доказів на підтвердження своїх доводів позивач суду не надав.

Крім того, суд враховує, що зменшення щомісячних відрахувань із 50 % до 10 % істотно збільшить строк погашення вже існуючої заборгованості зі сплати аліментів та фактично призведе до порушення балансу між інтересами сторін, оскільки без належного правового обґрунтування значно обмежить право одержувача аліментів на своєчасне отримання належних їй коштів. При цьому обов`язок щодо погашення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання позивачем свого аліментного обов`язку, не може бути поставлений у залежність виключно від зміни його сімейного стану за відсутності доказів істотного погіршення матеріального становища.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач залишається працездатною особою, має можливість отримувати дохід та не довів існування виняткових обставин, які б унеможливлювали виконання ним обов`язку щодо погашення заборгованості у встановленому розмірі.

З огляду на викладене, беручи до уваги необхідність забезпечення належного захисту прав та законних інтересів одержувача аліментів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зменшення щомісячних відрахувань із 50 % до 10 %.

Керуючись ст. ст. 76–82, 258, 259, 263–265 ЦПК України, на підставі ст.ст.181, 182, 192 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зменшення відрахувань боргу – задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент. номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідент. номер: НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ) на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі виконавчого листа виданого Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області від 01.02.2012 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2026 року.

Суддя: М. С. Булкат