Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №468/1340/25 — Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1340/25

2/468/178/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого по справі судді - Янчук С.В., при секретарі - Волощук А.І. розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Баштанка справу за позовом представника позивача Матвієнко Вікторії Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1.1 В обґрунтування позовних вимог, представниця позивача посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.01.1976 року, під час спільного подружнього життя подружжя придбало житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та оформили право власності на відповідача. Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 07.11.2023 шлюб між сторонами розірвано. Позивач має намір поділити майно шляхом визначення за нею частини будинку, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

1.2 Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги визнає повністю. У відзиві вказує, що житловий будинок є дійсно спільним майном подружжя. Щодо стягнення з відповідача судового збору зазначає, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою, субсидії не отримує, не працює, отримує пенсію, а тому з урахуванням вказаних обставин просив суд звільнити або зменшити розмір сплати судового збору.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 23.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено засідання.

Представниця позивача адвокат Матвієнко В. В. згідно поданої заяви просить розгляд справи проводити у її відсутності та відсутності позивача. Зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити позов.

Представник відповідача адвокат Головченко О.А. подав до суду заяву, згідно якої розгляд справи просив провести засідання в режимі ВКЗ.

Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У порушення вимог ст. 212 ЦПК України до клопотання не долучено доказів направлення останнього стороні позивача, а відтак, таке клопотання до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів. Відповідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 січня 1976 року. Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 07.11.2023 шлюб між сторонам розірвано.

Під час перебування у шлюбі сторонами було придбано житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, вказаний житловий будинок площею 100,6 кв.м., 18.11.2009 зареєстрований та на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Відповідно Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 15.06.2025, вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 складає 1407585,23 грн.

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), Верховного Суду України у справі №6-843цс17 від 24.05.2017 року.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №161/14048/19, якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

5.1 Під час розгляду справи відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тож, дослідивши надані сторонами докази, суд робить висновок про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі. Досліджені судом докази достовірно вказують на те, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Тому зазначене нерухоме майно є їх спільною сумісною власністю, частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України відсутні. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та поділ спільного майна подружжя в рівних частках.

5.2 Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне. Відповідно до ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви про поділ майна подружжя розмір судового збору становить 1 % ціни позову, тобто 7928,96 грн.

Позивачка звільнена від сплати судового збору. Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших положень щодо сплати судового збору відповідачем, в разі задоволення вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, чинна редакція ЦПК України не містить. При цьому суд виходить із необхідності обов`язкового покладення на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення та яка не звільнена від сплати судового збору, зобов`язання щодо сплати судового збору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2019 по справі №161/4985/17 зроблено висновок про те, що у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141, ст. 142 ЦПК України та положення Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 3964,48 грн., тобто в розмірі 50 % від звичайної ставки судового збору за подібними вимогами, адже відповідач у письмовій заяві зазначив, що визнає позов.

Керуючись ст. 4, 10, 18, 44, 76, 81, 88, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст. 69, 70, 71, 83, 364, 365 ЦК, 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст. 120 ЗК України суд,-

ВИРІШИВ:

позов задовольнити: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , житловий будинок, загальною площею 100,6 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати 1/2 частину житлового будинку загальною площею 100,6 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 ., на праві власності за ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 3964,48 (три тисячі дев`ятсот шістдесят чотири ) гривні 48 (сорок вісім) копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 30.06.2026 року.

СУДДЯ: