Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №467/786/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/786/26

2/467/603/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М.

відповідача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом позивач посилалась на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірвано, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина на даний час проживає разом із позивачем, в той час як відповідач у добровільному порядку на приймає участі у матеріальному утриманні дитини.

В зв`язку з цим позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої сина у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Процесуальні дії у справі

Спрощене позовне провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 06 червня 2026 року та цією ж ухвалою витребувано докази щодо спроможності відповідача сплачувати аліменти у заявленому розмірі у порядку ч. 2 ст. 13 ЦПК України, позаяк, це було необхідно для захисту прав неповнолітньої дитини.

Ухвалою судді від 09 липня 2026 року вирішено питання про забезпечення участі відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позиція сторін

Позивач в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлена належно.

Разом із цим, від позивача надійшла заява, згідно якої остання просила розглядати справу за її відсутності, паралельно висловила позицію щодо підтримання позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що на даний час він утримується у слідчому ізоляторі, де немає змоги працювати, а відповідно і сплачувати аліменти на утримання дитини. Крім того, зазначив що дружина не дозволяє йому побачення з дитиною.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, що надані позивачем.

У свою чергу, суд, дослідивши надані йому докази та оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, встановив наступні обставини, відповідні їм правовідносини і зробив такі висновки.

В судовому засіданні установлено, що сторони з 06 липня 2023 року перебували у шлюбі, який розірвано на підставі рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2024 року.

Відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Арбузинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 29 серпня 2023 року.

Наразі дитина проживає разом з матір`ю і перебуває на її утриманні, про що відповідач будь-яких заперечень із цього приводу до суду не висловлював.

Тож, вирішуючи справу по суті, суд ураховував наступне.

Стаття 180 СК України установлює обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому, способи виконання батьками такого роду обов`язку визначаються за домовленістю між ними, а за домовленістю між батьками той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України).

Та у цьому випадку, суд не установив наявності між сторонами домовленості щодо способів утримання їхньої спільної дитини, чи то у грошовій, чи то у натуральній формі, про що, зокрема, свідчить звернення до суду із цим позовом.

За такого, правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дитини, регулюються нормою ч. 3 ст. 181 СК України, згідно якої за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм, слідує, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом і має право вибору щодо способу їх стягнення.

При цьому, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, що регламентовані ч. 1 ст. 182 СК України, а також те, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України) і не може бути меншим від 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789- ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тож, інтереси та потреби дитини превалюють у даному, конкретному випадку, у той час, як відповідач повинен нести відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку і належного забезпечення дитини.

При цьому, суд виходив із того, що у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Тому у цьому аспекті суд бере до уваги вік, стан здоров`я дитини та її матеріальне становище, зокрема, те, що вона проживає разом з матір`ю і перебуває на даний час на її утриманні.

Разом із цим, суд відхиляє доводи відповідача про неможливість сплати ним аліментів, як підстави для відмови у задоволенні позову, оскільки як зазначалось вище, інтереси дитини превалюють над правами батьків.

При цьому, суд враховує стан здоров`я відповідача, який є особою працездатного віку.

Суд зауважує, що навіть у разі визнання відповідача винним у інкримінованому йому злочині та засудженню до позбавлення волі вказане не перешкоджатиме йому працювати на виробництві установи виконання покарань, або за цивільно-правовою угодою та отримувати дохід.

Відсутність же доходу у відповідача на даний час, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, суд, у контексті установлених ним фактичних обставин, із числа тих, що регламентовані ч. 1 ст. 182 СК України, приходить до висновку, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, що заявлений позивачем, як то, 1/4 частини його заробітку (доходу), але у будь-якому випадку не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Разом з цим, суд не установив обставин, що передбачені ст. 188 СК України.

Як наслідок, цей позов підлягає до повного задоволення.

Щодо розподілу судових витрат

Тож, у цьому випадку, з урахуванням задоволення позову, він підлягає розподілу за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, тобто, має бути покладений на відповідача.

Приймаючи до уваги те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Інші питання, що вирішуються судом при стягненні аліментів

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд ухвалою про негайне виконання цього рішення у межах суми платежу за один місяць.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 10-13, 89, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розміні 1/4 (одна четверта) частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць - допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Ірина Явіца