Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №127/16113/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16113/26

Провадження № 2/127/4636/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері. Позов мотивовано тим, що позивачка ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована та не працює, з 01.03.2013 являється пенсіонеркою та отримує пенсію за вислугу років. Інших джерел доходу не має. У зв?язку із наявністю серцево-судинного захворювання, позивачці необхідно проходити лікування та стабільно звертатись до фахівця для підтримання життєдіяльності. Повнолітня донька позивачки – ОСОБА_3 офіційно працевлаштована на посаду комірника складського приміщення ТОВ «Торгівельна компанія «Аврора»», отримує стабільний та офіційний дохід, тому позивач вважає, що відповідачка має можливість допомогти матеріально для отримання необхідної медичної допомоги. Позивач зазначає, що відповідач є фізично здоровою людиною працездатного віку, як відомо, утриманці непрацездатного віку у відповідачки відсутні. З огляду на викладене позивач просить стягувати з відповідачки ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання матері у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 грн щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви, також просить стягнути понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 12500,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, а також витребувано додаткові докази.

30.06.2026 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, згідно якого остання просить відмовити у задоволені позовних вимог у зв`язку з безпідставністю. Відповідач вказала, що ОСОБА_1 дійсно являється її матір`ю. Разом з тим, твердження позивачки щодо її нужденного матеріального становища, можливості її утримувати та відсутність інших утриманців не відповідають дійсності. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2026 у справі №127/5645/26 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано. У шлюбі народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка вказує, що у зв`язку із зміною сімейного стану, перебуванням на її утриманні малолітньої дитини, яка проживає разом з нею можливості сплачувати аліменти у неї немає. Щодо майнового стану позивачки відповідач вказує, що останній на праві власності належить три квартири та одне нежитлове приміщення в Одеській області. За адресою фактичного місця проживання позивачки по АДРЕСА_1 більше 10 років проживають квартиранти, окрім того позивачка також має додатковий дохід від здачі в оренду квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Також відповідачка стверджує, що позивачка у 2023 році придбала квартиру у АДРЕСА_3 , а у 2025 році – нежитлове приміщення нежитлове приміщення в АДРЕСА_4 . Крім того, вказує, що позивачем не доведено необхідність проходження систематичного медикаментозного лікування та його вартість, водночас долучені до позову консультативний висновок та ультразвукове дослідження серця не засвідчені печаткою ні медичного закладу, ні лікаря, також відсутня інформація з кодом ЄДРПОУ лікарні, тому такі документи на переконання відповідач є недопустимим та неналежним доказом. До того ж, заявлені до стягнення позивачем витрати на правничу допомогу відповідач вважає явно завищеними, необґрунтованими відносно тривалості та складності справи, також не підтверджені проведенням фактичної оплати.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року витребувано у ГУ ДПС у Вінницькій області інформацію про доходи ОСОБА_1 за 2025-2026 роки.

Позивач правом подання відповіді на відзив не скористалася.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що визнається сторонами по справі.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01.03.2013 року є пенсіонером за вислугою років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 .

Як вбачається із довідки про доходи №6338073304507328, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду у Вінницькій області, загальна сума пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 року по 31.05.2026 року становить 51685,29 грн. Так, з січня 2026 року по лютий 2026 року розмір пенсії становив 3229,90 грн, з березня 2026 року – 3595,60 грн, з квітня 2026 року – 3719,15 грн.

Згідно з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованих 25.06.2026 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить: квартира АДРЕСА_5 , квартира АДРЕСА_6 , нежитлове приміщення АДРЕСА_7 .

Як вбачається з відомостей наданих ГУ ДПС у Вінницькій області, наданих на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2026, інформація про доходи ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по травень 2026 року відсутня.

На підтвердження стану здоров`я позивачкою надано консультативний висновок лікаря-кардіолога ОСОБА_6 , ультразвукове обстеження серця від 07.01.2025 року, картку №2110 хворого, який лікується у фізіотерапевтичному відділенні (кабінеті) від 28.04.2026 року.

Відповідач ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Із Єдиного державного реєстру судових рішень, що перебуває в загальному доступі, слідує, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2026 року у справі №127/5645/26 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.

Згідно відомостей наданих ГУ ДПС у Вінницькій області, наданих на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2026, за період з січня 2025 року по квітень 2026 року загальна сума доходу ОСОБА_2 становить 640129,45 грн.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до статті 2 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб, утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї, побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.

Правовідносини, пов`язані з обов`язком повнолітніх дочки, сина утримувати батьків врегульовані Главою 17 Розділу ІІІ СК України (статті 202, 203 СК України).

Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатним, в розумінні частини третьої статті 75 СК України, вважається той з батьків, хто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.

У статті 201 СК України визначено обов`язкові умови та підстави покладання на дітей обов`язку утримувати своїх батьків: діти досягли вісімнадцяти років, батьки є непрацездатними за віком або за станом здоров`я, батьки потребують матеріальної допомоги, відсутні обставини для звільнення дітей від обов`язку утримувати своїх батьків.

Моментом виникнення обов`язку утримувати своїх батьків є наявність усіх вищеперерахованих умов.

Згідно із частинами першою та третьою статті 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнені кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.

Суд у такому разі визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін (частина перша статті 205 СК України).

Відповідно до статті 203 СК України дочка, син, крім сплати аліментів, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов`язаних з лікуванням та доглядом за ними (стаття 206 СК України).

Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим, суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (стаття 204 СК України).

Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у цивільній справі №212/1055/18-ц (касаційне провадження №61-2386сво19).

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 75 СК України особа, є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» (на час звернення із позовом до суду) прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2026 року становить 2361 грн.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 3719,15 грн (станом на квітень 2026 року), що перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, крім цього, має у власності дві квартири та нежитлове приміщення.

Позивач ОСОБА_1 не заперечує належності на праві власності їй нерухомого майна, водночас в обґрунтування необхідності проведення вартісного лікування позивачем не надано належних доказів щодо цього, у тому числі виписок з історії хвороби, рецептів лікарів, чеків та рахунків.

Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що матеріальне становище ОСОБА_1 є цілком достатнім для забезпечення основних потреб. При цьому суд критично ставить до твердження позивачки про те, що вона хворіє і має потребу в матеріальній допомозі на проведення лікування, оскільки встановлення ОСОБА_1 певного ряду діагнозів саме по собі не свідчить про потребу останньої у постійному лікуванні й витратах в зв`язку з цим.

Жодних доказів понесення витрат на лікування, які перевищують дохід позивача ОСОБА_1 , що ставило б її у скрутне матеріальне становище суду не надано, а сам факт проходження періодичного медичного обстеження чи лікування не свідчить про витрати на лікування.

Крім того, суд звертає увагу, що участь повнолітніх дітей у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, є окремим обов`язком повнолітніх дітей, встановленим ст. 203 СК України, і не пов`язана з обов`язком повнолітніх дітей утримувати батьків, встановленим ст. 202 СК України. Для стягнення додаткових витрат на батьків з повнолітніх дочки, сина необхідно довести і підтвердити доказами наявність вже проведених витрат, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю.

Відповідно до частини першої статті 76, статті 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже посилання позивача на те, що розмір отримуваної нею пенсії не дозволяє забезпечує всіх її потреб, без надання доказів такої потреби, не може бути підставою для задоволення позову та визначення аліментів у будь-якому розмірі.

Доводи позивача щодо можливості надавати відповідачем матеріальну допомогу у розмірі 5000 грн, оскільки вона є фізично здоровою людиною, офіційно працевлаштована, отримує стабільний та офіційний дохід, суд вважає безпідставними, зважаючи на те, що такі доводи не мають правового значення за умов недоведеності позивачем потреби в матеріальній допомозі.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, що мають істотне значення для справи, суд дійшов висновку, що за не доведення потреби позивача у матеріальній допомозі, у її повнолітньої дочки ОСОБА_2 не виникає зобов`язання із утримання матері ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 178, 247, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 172, 202, 203, 205 СК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері– відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна