Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №148/1384/25 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1384/25

Провадження №1-кп/148/120/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження -

з боку обвинувачення - прокурора ОСОБА_3 ,

з боку захисту - обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина кримінальне провадження № 12025025180000108, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, з середньо-технічною освітою, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

встановив:

У порушення вимог ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Близько 08:00 год. 11.04.2025 ОСОБА_4 , керуючи технічно - справним автомобілем «Dacia Supernova», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку с. Капки Тульчинського району Вінницької області по правій смузі проїзної частини вулиці Кучерявого у с. Мазурівка Тульчинського району Вінницької області, у порушення вимог п. 12.4, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожньої обстановки. Так, в момент об`єктивної появи у полі зору ОСОБА_4 автомобіля, який рухався попереду у попутному напрямку та створив йому перешкоду для подальшого руху, ОСОБА_4 не виконав вимоги п. 10.1. Правил дорожнього руху України: не був достатньо уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, щоб в разі її можливої зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, тим самим поставивши під загрозу життя та здоров`я інших учасників руху, проявив злочинну недбалість, а саме: під час перестроювання, яке полягало у здійсненні маневру у виді виїзду на зустрічну смугу, допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 . Внаслідок вказаних дій ОСОБА_4 ОСОБА_7 зазнав тілесних ушкодженнь у виді перелому грудини, який виник від дії твердого тупого предмета (предметів) або співудару об нього (-их), можливо в термін та за обставин, тобто 11.04.2025 та по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я. Також тілесних ушкоджень у виді перелому грудини, який виник від дії твердого тупого предмета (предметів) або співудару об нього (-их), можливо в термін та за обставин, тобто 11.04.2025, та по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я, зазнала пасажир автомобіля «HYUNDAI TUCSON» державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_8 .

Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи в діях водія автомобіля «Dacia Supernova», державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_4 з технічної точки зору вбачається невідповідність вимогам п. 12.4, 13.1, 10.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з настанням події дорожньо - транспортної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті. Пояснив, що 11.04.2025 в період з 08:00 год до 09.30 год. він, керуючи транспортним засобом «Dacia Supernova», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись зі швидкістю до 70 км/год в правій смузі руху, направлявся в сторону села Капки. Рухаючись в селі Мазурівка по вул. Кучерявого, перед ним різко загальмував інший транспортний засіб, а він з метою не допустити зіткнення виїхав на смугу зустірчного руху, де зіткнувся з автомобілем під керуванням потерпілого ОСОБА_9 . Пояснив, що не встиг адекватно відреагувати на ситуацію, що склалася, не переконався у відсутності перешкод на смузі зустрічного руху, що в результаті призвело до ДТП. Після цього потрапив до лікарні. Також зазначив, що посвідчення на право керування транспортними засобами не має. Транспортний засіб, яким він керував, належить, його знайомому, він користувався ним на підставі техпаспорту. Вибачення у потерпілого просив відразу підся ДТП, а після того, з ним не звязувався, шкоду не відшкодував, так як ніде не працював. Тепер він працює та має намір відшкодовувавти шкоду потеріплому. Також може сплатити штраф.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Їх представник, адвокат ОСОБА_6 , в судовому засіданні зазначила, що не зважаючи на визнання обвинуваченим своєї провини, він не висловив щирого каяття. Про це, на її думку, свідчить те, що обвинувачений не вжив жодних дій для відшкодування потрепілим шкоди, хоча йому добре відомо, що вони зазнали тілесних ушкоджень, потребували лікування, так само зазнав механічних пошкоджень їх транспортний засіб. З огляду на ці обставини потерпілі наполягають на суворому покаранні для обвинуваченого, яким може бути обмеження волі.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів, враховуючи, що ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вони вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин, добровільності та істинності його позиції та доводять його вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Надаючи юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч.1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

З огляду на викладене, призначаючи обвинуваченому покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, вік, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, і слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинив необережне кримінальне правопорушення, яке згідно визначеної ст. 12 КК України класифікації є кримінальним проступком, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, постійного місця проживання не має, як і офіційного місця роботи, оскільки відповідними доказами цього не підтверджено, спричинену потрепілим шкоду не відшкодував.

Суд враховує, що обвинувачений в судовому засдіанні визнав свою провину, однак не може визнати обставиною, що помякшує його покарання, щире каяття, оскільки в ході судового розгляду поведінка обвинуваченого не свідчила про наявність щирого жалю про вчинене, негативної оцінки вчиненого, бажання виправити ситуацію, що склалася. Про це, зокрема, свідчить той факт, що обвинувачений жодним чином не відшкодував та не намагався відшкодувати потерпілим шкоду.

Отже, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує позицію потерпілих, яку висловила їх представник, про призначення обвинуваченому суворого покарання, а також ту обставину, що доводи сторони захисту про обєктивну можливість виконання обвинуваченим покарання у виді штрафу жодним чином не доведені.

Враховуючи всі обставини кримінального правопорушення в їх сукупності, зокрема характер допущених ОСОБА_4 порушень правил безпеки дорожнього руху, прямий причиновий зв`язок порушень обвинуваченим вимог п. 12.4. 13.1, 10.1 Правил дорожнього руху України з вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, способу вчинення, наслідків, які вказують на суспільну небезпечність обвинуваченого, даних про особу обвинуваченого, ставлення винного до вчиненого, позицію потерпілих щодо призначення покарання, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Водночас, з урахуванням всіх вищевикладених обставин, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування обвинуваченим основного покарання, і відповідно до ст. 75 КК України його слід звільнити від відбування призначеного судом основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обовязків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. На переконання суду саме таке покарання буде необхідним і достатнім для досягнення мети покарання, визначеної в ч. 2 ст. 50 КК України, а саме виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

У відповідності з ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути в дохід держави витрати на залучення експертів.

Керуючись ст.ст. 65-67, ч. 1 ст.286 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основого покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку 12.08.2026.

Речові докази: - автомобіль «Daсіа SUPERNOVA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області; - автомобільний відеореєстратор Baideluo FHD1080P з картою памяті micro SD 64 Gb, вилучений з автомобіля «Daсіа SUPERNOVA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Тульчинського РВП, - повернути за належністю законному володільцю ОСОБА_4 ;

- автомобіль «НYUNDAI TUCSON» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та знаходиться на зберіганні тимчасово затриманих транспортних засобів Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути власнику ОСОБА_7 ,

скасувавши з даних речових доказів (транспортинх засобів) арешт, застосований згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_10 в дохід держави 13025,08 грн (тринадцять тисяч двадцять пять гривень вісім копійок) витрат на залучення експертів.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_11