Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №128/2453/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2453/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Нога Д.А.,

за участі позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків, -

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків.

Позовна заява обгрунтована наступним.

Відповідач ОСОБА_3 є їх сином. В силу їх віку та стану здоров`я вони є непрацездатними та належать до категорії осіб, які потребують матеріальної допомоги. Їх доходи складаються виключно з пенсії, а саме: ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 4739,35 грн., а ОСОБА_2 - у розмірі 4700,97 грн.. Позивачка ОСОБА_1 має 3 групу інвалідності, досягла пенсійного віку. Спільної пенсії позивачів недостатньо для забезпечення базових потреб, оскільки вони мають хронічні та супутні захворювання. При цьому їх витрати на комунальні послуги є великими. Таким чином вважають, що головними умовами виплати аліментів на утримання батьків є: непрацездатність (хвороби, інвалідність, досягнення пенсійного віку); відсутність джерел доходу. Маленький розмір пенсії, який не здатен покрити основні життєві потреби (лікування, одяг, їжа тощо), відсутність субсидій. На підставі викладеного просили стягнути з відповідача аліменти на їх утримання в розмірі 1/4 його доходу (заробітку), щомісячно з дня звернення до суду із даним позовом.

Позивачі клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не подавали.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження відповідачем не подано.

Ухвалою суду від 24.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали за викладених у позовній заяві обставин та просили її задовольнити. Додатково вказали, що відповідач має можливість надавати їм матеріальну допомогу, він має задовільний стан здоров`я, добровільно їм матеріальну допомогу не надає. Їх дохід, який складається виключно із пенсійних виплат та який є маленьким, не дає можливості забезпечити найнеобхідніші потреби. Окрім того, значну частину цього доходу вони вимушені витрачати на ліки, оскільки в силу віку, їх стан здоров`я є незадовільним. Також вказали, що на утриманні відповідача перебуває двоє неповнолітніх дітей та одна повнолітня дитина, яка продовжує навчання. Зазначили, що окрім відповідача у них є ще один син, однак він сам потребує матеріальної допомоги в силу тих життєвих обставин, що склалися у нього.

Відповідач ОСОБА_3 , який належним чином і в установленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у визначений судом строк до суду не подано.

Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши пояснення позивачів, дослідивши наявні у матеріалах справи заяви по суті, докази, оцінивши їх в сукупності, судом установлені такі фактичні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі як на підставу своїх позовних вимог вказали на наявне у них право на отримання аліментів на своє утримання як непрацездатних батьків, вважають, що дані аліменти мають стягуватись з відповідача на їх користь у розмірі 1/4 частини його доходу щомісячно.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивачів до відповідача про стягнення аліментів на їх утримання як непрацездатних батьків відповідача.

Підставою позову є неоспорюване батьківство позивачів та невиконання відповідачем вимог закону щодо надання необхідних коштів на утримання непрацезданих батьків.

Судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бабчинці Чернівецького району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Корост Сарненського району Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 02.10.1979 зареєстрували шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказані батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 призначено пенсію за віком.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності, 3 група, загальне захворювання.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №849 у ОСОБА_2 діагностовано: ІХС; дифузний кардіосклероз; корнаросклероз; склероз аорти; гіпертонічна хвороба ІІ ст, 2 ст. ССР 4; СН І ФК ІІ із незначною фракцією викиду; остеохондроз шийно-грудного відділу хребта з стійким цервікалгічним синдромом; виразка цибулини 12 п кишки в стадії нестійкої ремісії; хронічний панкреатит в стадії ремісії.

З копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА №047904 від 22.07.2015 вбачається, що ОСОБА_1 призначено 3 групу безтерміново та її протипоказана важка фізична праця.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №835 у ОСОБА_1 діагностовано: ІХС; стабільна стенокардія напруги ІІІ ФК; дифузний кардіосклероз; карнаросклероз; склероз аорти; синусова тахікардія; персистуюча форми фібриляції передсердь; гіпертонічна хвороба ІІІ ст, 3 ст. ССр 4; СН ІІ А ФК ІІІ; остеохондроз шийно-грудного відділу хребта з стійким цервікалгічним синдромом; хронічний бронхіт; кіста лівої нирки.

З довідок про доходи пенсіонерів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 №7158531713102170 та №1548435673512541 вбачається, що за період з грудня 2025 року по травень 2026 року ОСОБА_2 отримав пенсію в загальному розмірі 26683,56 грн., а ОСОБА_1 отримала пенсію в загальному розмірі 28110,96 грн.

Відповідно до довідок ГУ ПФ України у Вінницькій області №333та №334 від 08.06.2026 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають на обліку в ГУ ПФ України у Вінницькій області (Вінницький район) та не отримують субсидію.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими та достовірними, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що позивачі у зв`язку з пенсійним віком, станом здоров`я, відсутністю інших доходів, крім пенсії, потребують матеріальної допомоги.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.

Положеннями ст. 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (стаття 204 СК України).

Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридичних значущих зв`язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька, потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 у справі №301/160/17 (провадження №61-28415св18) виходив з того, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов`язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.

Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016 у справі №6-3066цс15.

Також у постанові від 05 вересня 2019 року (справа № 212/1055/18) Верховний Суд зазначив, що обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

При ухваленні рішення суд враховує, що позивачі є пенсіонерами, тобто в правовому розумінні є непрацездатною, і хоча із наданих довідок вбачається, що розмір їх пенсії є не нижчим прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, однак, з урахуванням похилого віку позивачів, стану їх здоров`я, внаслідок чого суд допускає витрати позивачів на ліки та речі, вартість яких перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, в зв`язку з чим потребують додаткових витрат, а отже потребують матеріальної допомоги від свого повнолітнього сина.

Враховуючи матеріальне становище позивачів, добрий стан здоров`я відповідача та те, що відповідач є працездатним, відомостей про протилежне відповідачем суду не надано, скрутне матеріальне становище його батьків, їх стан здоров`я, суд вважає необхідним визначити розмір аліментів на утримання позивачів у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача, щомісячно з дня пред`явлення позову до суду.

Відповідно до статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст. 1, 79, 175, 202, 204, 205 Сімейного Кодексу України, ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 133, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків -задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти на утримання матері та батька, які є непрацездатними, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно з 09.06.2026 і довічно.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежів за один місяць з 09.06.2026 по 09.07.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Сторони по справі:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , мешканка АДРЕСА_1 ;

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , мешканець АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Шевчук