Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №697/85/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/201/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №697/85/25 Категорія: 310020000 Деревенський І.І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

суддіНовіков О.М., Сіренко Ю.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.10.2025 (повний текст складено 20.10.2025, суддя в суді першої інстанції Деревенський І. І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

у січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом до ОСОБА_2 , яким просила змінити спосіб стягнення аліментів в відповідача з твердої суми у вигляді 50 % від прожиткового мінімуму + 1500 грн з індексацією щомісячно на 1 / 4 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини, з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову вказано на те, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі №697/2783/14-ц , ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі у вигляді 50 % від прожиткового мінімуму + 1500 грн, з індексацією щомісячно на користь позивача на утримання дитини до досягнення дитиною повноліття.

З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів, розмір витрат на утримання дитини значно зріс.

Позивач вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити спосіб стягнення аліментів в відповідача з твердої суми у вигляді 50 % від прожиткового мінімуму + 1500 грн. з індексацією щомісячно на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини, з дня пред`явлення позову то досягнення дитиною повноліття. Також позивач зазначила, що на даний час відповідач проходить військову службу, тому матеріальне становище відповідача значно покращилося.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.10.2025 позов задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, що визначені рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі №697/2783/14-ц (провадження №2/697/277/2020), з твердої грошової суми, що підлягає індексації відповідно до закону щомісячно в розмірі 1500 грн на 1 / 4 частку всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Відкликано виконавчий лист Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/2783/14-ц, виданий 19.05.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , в твердій грошовій сумі, що підлягає індексації відповідно до закону щомісячно в розмірі 1500,00 грн. з 01.01.2020 року і до повноліття дитини.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідач на своєму утриманні інших дітей не має, є особою працездатного віку, являється військовослужбовцем, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач відноситься до осіб які мають інвалідність. З довідки форми ОК-5, вбачається, що дохід відповідача значно покращився, при цьому на обґрунтування своїх доводів, про надмірність розміру стягнення з нього аліментів у розмірі 1 / 4 частини його доходу суду доказів надано не було та матеріали справи таких не містять.

Щодо зміни способу стягнення аліментів з дня пред`явлення позову до суду, суд вказав, що таке має відбуватися з дня набрання законної сили рішенням суду, оскільки аліменти вже стягнуті.

Зміна способу стягнення аліментів в розмірі 1 / 4 всіх видів заробітку (доходу) відповідає інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності і буде достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини та суттєво не погіршить матеріальне становище відповідача.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав 19.11.2025 засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції стороною відповідача тричі заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі із наданням доказів того, що він перебуває саме у зоні зіткнення ЗСУ та російської федерації, які кожного разу були відхилені з формальних підстав.

Крім того, в апеляційній скарзі вказується на те, що стороною позивача не було надано доказів, що її матеріальний стан значно погіршився, позивач обмежилась лише доводами про те, що відповідач на сьогоднішній день зарахований до лав ЗСУ, та його матеріальне становище значно покращилося. При цьому, будь-яких доказів матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, матеріальних потреб дітей, їх стану здоров`я, позивачкою надано не було, хоча це є її процесуальним обов`язком.

Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять інформації чи зверталася позивачка до державної виконавчої служби з відповідною заявою щодо проведення індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, враховуючи вищевказані зміни та положення Закону України від 17.05.2016 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі».

На переконання відповідача доводи позивача не є підставою для задоволення вимог про зміну способу стягнення аліментів у спосіб, визначений у позовній заяві, оскільки сам по собі факт зростання цін не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Також скаржник наголошує, що жоден закон чи нормативно правовий акт не регулює в Україні такий правовий механізм як «відкликання судом виконавчого листа про стягнення аліментів», а більш того, такої позовної вимоги позивачем не ставилось, а суд фактично вийшовши за межі позовних вимог, ухвалив вказане рішення на власний розсуд.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01.12.2015 Відділом РАЦС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Згідно з рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.03.2020 у справі №697/2783/14-ц (провадження 2/697/277/2019) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 щомісячно в твердій грошовій сумі, що підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно в розмірі 1500,00 грн з 01.01.2020 і до повноліття дитини (а.с.8-9, т.1).

З постанови про відкриття виконавчого провадження №62216078 від 05.06.2020 вбачається, що Державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колодчуком С. В. на підставі виконавчого листа №697/2783/14-ц виданого 19.05.2020 з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі (а.с.11-12, т.1).

Відповідач являється військовослужбовцем, зазначене підтверджується довідкою №7914 від 21.11.2024, виданою начальником відділення кадрової роботи ВЧ ХХХХ, про те, що ОСОБА_2 дійсно з 23.08.2024 по теперішній час перебуває на військовій службі (а.с.59, т.1), а також копією військового квитка (а.с.55-57, т.1), витягом із застосунку «Резерв +» (а.с.58, т.1).

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.03.2025 за вих. № 2600-0604-7/51696 вбачається, що інформація про доходи ОСОБА_2 з 01.01.2017 по 31.05.2018 відсутня, у зв`язку з її відсутністю в реєстрі. З довідки форми ОК-5 вбачається, що ОСОБА_2 отримував доходи за: 2018 рік у загальному розмірі 27569,98 грн, за 2019 рік 55975 грн, за 2020 рік 66946, грн, за 2021 рік 87862,50 грн, інформація за 2022-2023 роки відсутня, за 2024 рік 370308,67 грн, за 2025 рік (січень, лютий) 66861,61 грн (117-120, т.1).

Такими є встановлені обставини справи, а вказане питання має наступну правову регламентацію.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Проте, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14.12.2022 у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10.10.2023 у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

Таких висновків дійшла колегія суддів у постанові Верховного Суду від 22.10.2025, справа № 760/21770/24, провадження № 61-9574св25.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розмірі платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з положеннями п.п. 17, 23 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх доньки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками може бути змінений за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що стягнутий судовим рішенням від 04.03.2020 розмір аліментів у 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку 1500 грн індексації наразі не відповідає рівню потреб дитини.

Крім того, відповідач на своєму утриманні інших дітей не має, є особою працездатного віку, являється військовослужбовцем, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач відноситься до осіб які мають інвалідність, а з довідки форми ОК-5, вбачається, що дохід відповідача значно покращився, а тому наявні правові підстави на отримання аліментів у розмірі 1 / 4 частини від доходу відповідача, вказаний розмір є необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Доводи апеляційної скарги про відсутність інформації щодо звернення позивача до виконавчої служби про проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі не можуть бути підставою для скасування судового рішення у цій справі, адже за змістом ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, тобто позивач має право звернутися до суду із заявою про зміну способу стягнення аліментів.

Також не можуть бути підставою для скасування судового рішення доводи апеляційної скарги, що у резолютивній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції не мав права відкликати виконавчий лист про стягнення аліментів.

У разі зміни способу стягнення аліментів старий виконавчий лист підлягає відкликанню чи визнанню таким, що не підлягає виконанню, на підставі нового рішення суду, після чого нове стягнення відбувається за новим виконавчим листом.

Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлених обставин у цій справі, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.10.2025 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.10.2025 у даній справі– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 11.08.2026.

Суддя-доповідач

Судді