Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №711/6098/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2019/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/6098/26 Категорія: 304090000 Казидуб О.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Новіков О. М., Сіренко Ю.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 09.07.2026 (повний текст складено 09.07.2026, суддя в суді першої інстанції Казидуб О. Г.) у цивільній справі за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

у червні 2026 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № АВНОСТ155101734679463470 від 20.12.2024 в розмірі 17007,14 грн (12570,40 грн тіло кредиту, 4237,41 грн проценти, 199,33 грн пеня) та судові витрати, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконала належним чином свої зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у неї перед банком утворилася заборгованість, про стягнення якої разом з нарахованими згідно умов договору відсотками банк порушує питання в даній справі.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 09.07.2026 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № АВНОСТ155101734679463470 від 20.12.2024 в розмірі 12570,40 грн (тіло кредиту) та судовий збір в розмірі 1967,48 грн, а в решті вимог відмовлено з підстав не доведення банком узгодження умов кредитування з боку позичальника, а саме матеріали справи не містять підтверджень, який саме Витяг з Умов надання банківських послуг було доведено до відома позичальнику при підписанні анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг А-Банку та заяви «Швидка готівка» № АВНОСТ155101734679463470 від 20.12.2024.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 21.07.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відхилених позовних вимог та новим рішенням позов задовольнити у повному обсязі.

Зазначає, що спеціальний ЗУ «Про споживче кредитування», на відміну від загальних положень ЦК України, допускає нарахування пені за договорами споживчого кредиту.

Також позичальник уклала кредитний договір з використанням електронного ключа та мала можливість ознайомитися належним чином з усіма умовами кредитування.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ураховуючи межі апеляційного оскарження за скаргою позивача, предметом апеляційного перегляду є висновки суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками по кредиту та нарахованій пені, а в решті – рішення місцевого суду апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВНОСТ155101734679463470 від 20.12.2024 на таких умовах: вид кредиту - на споживчі потреби. Тип кредиту - строковий. Мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг. Сума кредиту - 15000 грн. Строк кредиту - 36 місяців, з 20.12.2024 по 19.12.2027 включно. Процентна ставка (фіксована) 85% на рік. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості * річну відсоткову ставку / 360 днів (умовно) на рік.

Встановлено, що АТ "А-Банк" свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору, що підтверджується Меморіальним ордером № TR.42861610.36105.65455 від 20.12.2024 та сторонами при розгляді справи не заперечується.

Відповідач зобов`язання позичальника по кредитному договору не виконала, а саме не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 12.06.2026 заборгованість відповідача складає 17007,14 грн, а саме: 12570,40 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4237,41 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 199,33 грн пені.

З урахуванням викладеного вище, банк порушує у даній справі питання про стягнення з позичальника кредитного боргу по тілу кредиту, нарахованим відсоткам та пені.

Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на положення ст.634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У даному випадку відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, за допомогою накладення власного електронного підпису уклала шляхом підписання з АТ «Акцент-Банк» кредитний договір в електронному вигляді, що сторонами справи під сумнів не ставиться.

Водночас у заяві про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101734679463470 від 20.12.2024 позичальник під підпис (відкритий ключ 0222fabb7ef4397b3fa3e204f3f47355da5d0f7502f91a15844b8a0e3d4703e325) погодила відповідні умови кредитування, зокрема, щодо нарахування відсотків по кредиту, а саме:

- пункт 6 процентна ставка (фіксована) - 85 % на рік. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості * річну відсоткову ставку/360 днів (умовно) на рік;

- пункт 8 денна процентна ставка становить - 0.17% , що розраховуються наступним чином: (27241.73/15000)/1094 ? 100%, тобто: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, матеріалами справи спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що позичальник неналежним чином погодила умови кредитування, зокрема, щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

З цих підстав апеляційний суд вважає доведеними вимоги банку про стягнення з позичальника заборгованості за відсотками у сумі 4237,41 грн.

Надаючи оцінку посиланням апеляційної скарги на наявність підстав для стягнення пені по кредиту, апеляційний суд робить такі висновки.

Відповідно до ЗУ від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Відтак суд першої інстанції законно відхилив позовні вимоги банку про стягнення з позичальника пені, нарахованої кредитором за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки.

Апеляційний суд не може погодитися з аргументами скаржника про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме ЦК України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до ЦК України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до ЦК України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, як зазначає скаржник у даній справі, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказує скаржник, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Відтак аргументи скаржника у даній справі щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею свого підтвердження при апеляційному перегляді не знайшли.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 09.07.2026 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками по кредиту та щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, ухваливши постанову про задоволення зазначених позовних вимог.

Таким чином подана позивачем апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 98,83 % з відповідача на користь позивача слід стягнути 6578,12 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Доказів наявності у відповідача пільг по сплаті судового збору матеріали справи не містять.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 09.07.2026 у даній цивільній справі – змінити, скасувавши в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками по кредиту та щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованостіза відсотками по кредиту – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за відсотками по кредитному договору № АВНОСТ155101734679463470 від 20.12.2024 в розмірі 4237,41 грн, а також 6578,12 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

У решті заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 09.07.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 11.08. 2026.

Суддя-доповідач

Судді