Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №525/556/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/556/26 Номер провадження 33/814/843/26Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., із секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Щербаня Д.М. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Щербаня Д.М., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; одруженого; неповнолітніх дітей на утриманні не має; ветерана військової служби; освіта вища; пенсіонера; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, ст. 124 КУпАП та з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, 24 квітня 2026 року, близько 18 години 25 хвилин, на 11 кілометрі + 900 метрів автодороги Миргород Велика Багачка, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Nissan Rogue, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, скоїв наїзд на дорожній знак та з`їхав у кювет, в наслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав пошкодження. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення ступеню алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5, 12.1 Правил дорожнього руху України.

Не погодившись з вказаним рішенням, адвокат Щербань Д.М. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 липня 2026 в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки змісту відеозапису, обмежившись формальним висновком про доведеність факту фіксування відмови водія від проходження огляду.

Посилається на те, що поліцейські належним чином не роз`яснили наслідки відмови від проходження огляду. Більше того, працівниками поліції ОСОБА_1 було введено в оману щодо правових наслідків його відмови.

Захист наголошує, що суддею також проігноровано письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких останній зазначив, що одразу після ДТП відчув погіршення самопочуття та приймав лікарські препарати.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його адвоката Щербаня Д.М. в підтримку апеляційної скарги приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Висновок суду в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП в апеляційній скарзі не оскаржується.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Вважаю, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №649144 від 24.04.2026; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку з відмовою від огляду; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до КНП «Миргородська ЛІЛ» від 24.04.2026, де вказано, що у ОСОБА_1 маються ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців, почервоніння обличчя, нечітка мова, порушення координації рухів, порушення мови та він відмовився від проходження огляду, поряд міститься підпис ОСОБА_1 ; пояснення ОСОБА_1 щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підписані ним власноруч; рапорт чергового ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 24.04.2026 року; відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції, долученим до матеріалів справи.

Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у відмові, як водія, від проходження у встановленому законом порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом захисником та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не оспорюється.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП України, під час його складання істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було. Обставини правопорушення викладено вірно та чітко сформульовано його суть.

В апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Долучений до протоколу відеозапис у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

З наявного відеозапису встановлено, що працівники поліції прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди, де виявили пошкоджений автомобіль Nissan Rogue, який перебував у кюветі. У ході встановлення обставин події правоохоронці з`ясували особу власника транспортного засобу — ОСОБА_1 , який у розмові з поліцейськими підтвердив факт того, що саме він перебував за кермом даного автомобіля в момент ДТП. Під час спілкування з водієм працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння та у встановленому законом порядку запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу. На вказану пропозицію ОСОБА_1 відповів відмовою. На подальшу пропозицію пройти такий огляд у найближчому закладі охорони здоров`я водій почав ухилятися від прямої відповіді, висуваючи власну умову про те, що спочатку необхідно витягнути його автомобіль. Попри неодноразові, законні та чіткі вимоги поліцейських визначитися зі своїм рішенням щодо проходження медичного огляду, ОСОБА_1 продовжував уникати прямої відповіді. На запитання поліцейського: «Ви відмовляєтесь, правильно я розумію?», ОСОБА_1 відповів «Так». Після цього працівники поліції у повній відповідності до вимог Інструкції роз`яснили ОСОБА_1 правові наслідки такої відмови, зокрема, настання адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП. Бажаючи надати водієві можливість реалізувати свої права, поліцейські повторно запитали його, чи бажає він пройти огляд на місці або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 знову висловив категоричну відмову, відповівши заперечно.

Таким чином, за результатами перегляду відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем, мав ознаки алкогольного сп`яніння, про які йому повідомили під запис та він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі була чіткою і зрозумілою для сприйняття.

Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські належним чином не роз`яснили наслідки відмови від проходження огляду, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Зазначене спростовується наявним відеозаписом, яким беззаперечно зафіксовано свідому, послідовну та остаточну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, яка була висловлена після роз`яснення йому правових наслідків таких дій. Процедура, передбачена ст. 266 КУпАП, поліцейськими була дотримана в повному обсязі.

Посилання сторони захисту на введення в оману працівниками поліції ОСОБА_1 щодо правових наслідків відмови від проходження огляду апеляційний суд вважає неспроможним.

Апеляційний суд наголошує, що учасник дорожнього руху, який реалізував право на керування транспортним засобом, зобов`язаний знати та чітко виконувати вимоги Правил дорожнього руху. Наявність посвідчення водія свідчить про успішне проходження особою визначеної законодавством процедури, що підтверджує її належну правову обізнаність щодо покладених на неї обов`язків та відповідальності.

Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів, які учасниками справи не спростовані, а дії поліцейських не суперечать вимогам ст. 266 КУпАП.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання щодо невинуватості ОСОБА_1 , оскільки відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння на місці чи у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп`яніння, і пояснення щодо відсутності ознак алкогольного сп`яніння та причин небажання проходити такий огляд не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності.

Загалом доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33,34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

Постанова судді суду першої інстанції відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Щербаня Д.М., подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко