Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №552/10663/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/10663/25 Номер провадження 22-ц/814/2724/26Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Панченко О.О.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Сакун Анни Олегівни, представниці Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», на рішення Київського районного суду м.Полтави від 09 березня 2026 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту рішення не зазначені) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до суду з вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 164 029 грн 22 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позову посилалося на те, що 03.04.2025 року в м. Полтаві по вул. Гожулівська, 26 з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортному засобу марки «ТОYОТА Corolla Cross», д.н.з. НОМЕР_1 , завдані механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 164 029 грн 22 коп., яку позивач як страховик сплатив потерпілому.

За станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника ТЗ «DOZER TIANLONG 130», д.н.з. б/н, тобто ОСОБА_1 , не була застрахована.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 09 березня 2026 року позов задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» витрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 73 813 грн 15 коп., судові витрати 1 362 грн 60 коп., а всього 75 175 грн 75 коп.

У задоволенні інших позовних у вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , представниця ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про зменшення розміру відшкодування на підставі ч.4 ст.1193 ЦК України, помилково послався на висновки, викладені у постанові ВС від 27 березня 2019 року (справа № 357/267/18), та не врахував, що у межах цього спору йдеться про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації, у зв?язку з чим правила ч.4 ст.1193 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, що підтверджується, зокрема, висновками, які викладені у постанові ВС від 18 березня 2021 року у справі № 373/2298/17.

Окрім того, суд у порушення приписів ст.89 ЦПК України проігнорував відсутність у справі доказів того, що відповідач з огляду на його матеріальний стан та/або стан здоров?я реально не спроможний відшкодувати заподіяну шкоду у повному обсязі або ж про те, що відшкодування шкоди у повному обсязі призведе до критичних наслідків для відповідача.

У відзиві адвокатка Зінов?єва А.О., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Наголошується, що суд першої інстанції обгрунтовано врахував при вирішенні спору висновки, викладені у постанові ВС від 27 березня 2019 року (справа № 357/267/18), з огляду на подібність обставин справи і спірних правовідносин.

Твердження апеляційної скарги про неможливість застосування у спірних правовідносинах приписів ч.4 ст.1193 ЦК України з посиланням на постанову ВС від 18 березня 2021 року у справі № 373/2298/17 є хибним з урахуванням фактичних обставин справи і характеру спірних правовідносин.

Наданими у справу належними і допустимими доказами підтверджено, що відповідач має єдине джерело доходів - пенсія невеликого розміру, має похилий вік – 77 років, отже відповідач об?єктивно обмежений у можливості покращити свій майновий стан.

Відсутність у справі медичної документації на підтвердження стану здоров?я відповідача з урахуванням встановлених обставин не може бути підставою для відмови у зменшенні розміру страхового відшкодування.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.04.2025 року в м.Полтаві по вул. Гожулівській, 26 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ТОYОТА Corolla Cross» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «DOZER TIANLONG 130» д.н.з. б/н під керуванням ОСОБА_1

24.01.2025 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» і ОСОБА_3 укладено договір страхування наземного транспорту № K l HOAKS-250Wl L6, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «ТОYОТА Corolla Cross» д.н.з.. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Постановою Київського районного суду м.Полтави від 17.04.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Провадження по справі закрито. Постановою встановлено, що 03 квітня 2025 року о 10 год. 50 хв. м. Полтава, вул. Гожулівська, 26, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DOZER Tianlong 130 VIN: НОМЕР_2 , перед початком руху, а саме – виїзду з місця стоянки, не переконався, що це буде безпечним, не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Toyota Corolla Cross Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яка рухалась у зустрічному напрямку. Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником застрахованого позивачем автомобіля Toyota Corolla Cross Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_3

03 квітня 2025 року ОСОБА_3 звернулась до страхової компанії – позивача по справі, з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

На підставі рахунку № 0000027028 від 03 квітня 2025 року ТОВ «Компанія «Стар Лайк», згідно страхового акту № 006.00586925-1 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 164 029 грн 22 коп.

Відповідно до платіжного доручення від 16 квітня 2025 року позивачем здійснено виплату на рахунок ТОВ «Компанія Стар Лайн» страхового відшкодування на загальну суму 164 029 грн. 22 коп.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що до позивача як до страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 24.01.2025 року № Kl HOAKS-250Wl L6 перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Toyota Corolla Cross Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент вчинення ДТП була застрахована за договором страхування наземного транспорту № K l HOAKS-250Wl L6 від 24.01.2025 року та позивачем на виконання зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту виплачено потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 164 029 грн 22 коп.

Приймаючи до уваги, що відповідач керував трициклом потужність двигуна якого є значно меншою за встановлений п. 1.10 ПДР поріг, а тому не є об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд прийняв до уваги, що відповідачу, який є пенсіонером, за станом на дату судового розгляду виповнилось 77 роки, розмір пенсії, яку він отримує, с та дійшов висновку, що стягнення заявленої позивачем суми в повному обсязі поставить відповідача в тяжке матеріальне становище.

При цьому суд враховав правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 357/267/18, відповідно до якого стаття 1193 ЦК України є загальною нормою, яка встановлює підстави звільнення від відповідальності за завдання позадоговірної шкоди та підстави зменшення відповідальності у порівнянні із загальним розміром відшкодування шкоди в повному обсязі.

З огляду на викладене суд зменшив розмір відшкодування шкоди на 45 % та визначив до стягнення з відповідача на користь позивача 73 813 грн 15 коп. виплаченого страхового відшкодування.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Основними доводами апеляційної скарги є твердження про те, що:

приписи ч.4 ст.1193 ЦК України не можуть бути застосовані у межах правовідносин суброгації;

відповідачем не доведені обставини, передбачені ч.4 ст.1193 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції обгрунтовано при вирішенні цього спору врахував висновки, викладені у постанові ВС від 27 березня 2019 року у справі № 357/267/18.

У справі № 357/267/18 судами встановлено, що до страховика потерпілого перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припинилося – у ньому відбулася заміна кредитора: до страховика потерпілого перейшло право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування; такий перехід права вимоги є суброгацією.

Верховний Суд, перевіривши законність і обгрунтованість рішення апеляційного суду у частині зменшення розміру завданої шкоди на підставі ст. 1193 ЦК України, виклав такі висновки:

«Стаття 1193 ЦК України є загальною нормою, якою встановлюються підстави звільнення від відповідальності за завдання позадоговірної шкоди та підстави зменшення відповідальності у порівнянні із загальним розміром відшкодування шкоди в повному обсязі.

Так, відповідно до частини четвертої статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

…

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до довідки Білоцерківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області від 06 квітня 2018 року відповідач отримує пенсію за віком при повному стажі, загальний розмір якої за 2017 рік становить 12 660 грн.

Згідно з відомостями з державного реєстру фізичних осіб-платників податків розмір додаткового до вищевказаного доходу відповідача за 2017 рік становить 50 грн.

Розмір місячного доходу у вигляді пенсії дружини відповідача становить 1 373 грн, що підтверджується відповідною довідкою Білоцерківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області від 06 квітня 2018 року.

Крім того, відповідачем було подано документи щодо свого незадовільного стану здоров`я, а саме виписки із медичної картки, виписки Національного інституту серцево-судинної хірургії, виписний епікриз Білоцерківського гарнізонного госпіталя.

Вказані докази підтверджують, що відшкодування позивачу шкоди поставить відповідача у тяжке матеріальне становище.

На підставі викладеного апеляційний суд, враховуючи майновий стан відповідача та керуючись частиною четвертою статті 1193 ЦК України, дійшов правильного висновку, що розмір відшкодування завданої відповідачем шкоди може бути зменшеним до 50 %, а саме до 25 477,57 грн.»

Посилання в апеляційній скарзі на постанову ВС від 18 березня 2021 року у справі № 373/2298/17 не є обгрунтованим, адже у вказаній справі встановлені відмінні фактичні обставини, предмет спору і характер спірних правовідносин: відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка позивачки внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стосовно доведеності існування обставин, з якими ч.4 ст.1193 ЦК України дає суду можливість зменшити розмір відшкодування, слід звернути увагу, що у підтвердження своїх доводів відповідач подав суду: копію паспорта (а.с.56), згідно якої відповідач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто мав повних 77 років за станом на дату ухвалення рішення судом; довідку про доходи від 30.01.2026 року (а.с.57), згідно якої відповідач отримує пенсію у розмірі 7 884,99 грн.

Наведені докази і обставини, які вони підтверджують (вік і розмір щомісячного доходу), є достатніми у розумінні ст. 80 ЦПК України для висновку про існування підстав для зменшення розміру відшкодування, передбачених ч.4 ст.1193 ЦК України.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення, тому апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Сакун Анни Олегівни, представниці Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 09 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 12 серпня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді А.І.Дорош

О.О. Панченко