Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №524/655/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/655/26 Номер провадження 22-ц/814/2040/26Головуючий у 1-й інстанції Алексашина Н.С. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

Суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.

при секретарі: Ванді А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Гонтара Валерія Миколайовича

на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 січня 2026 року про забезпечення позову постановлену у складі головуючого судді Алексашиної Н.С., дата складання повного тексту ухвали не зазначена

у справі за заявою про забезпечення позову Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст заяви

26.01.2026 АТ «Райффайзен Банк» одночасно з пред`явленням позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором звернулося до Автозаводського районного суду м. Кременчука з заявою про забезпечення позову.

У заяві зазначало, що 18 вересня 2025 року банк (кредитор) уклав з ОСОБА_1 (позичальник) кредитний договір № 014/MR/82/26775506287699, на підставі якого останній отримав грошові кошти в розмірі 421 000 грн., з умовою сплати процентів в розмірі 35,90%.

Позичальник умови кредитного договору щодо погашення кредиту та процентів не виконав.

Короткий зміст судового рішення.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 січня 2026 року заяву про забезпечення позову Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 5322485100:08:000:0410 площею 0,0532 га, розташовану в Кременчуцькому районі Полтавської області (реєстраційний номер 2644793553020), а також садовий будинок з господарськими будівлями загальною площею 17,6 кв.м. розташований в садівничому товаристві «Озон-2» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 9113753224), в межах ціни позову в сумі 452 055,95 грн.

Вирішуючи питання щодо застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 , судом першої інстанції враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 (пункт 23), що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 – адвокат Гонтар В.М.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 січня 2026 року про забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

08.04.2026 року представник АТ «Райффайзен Банк» Лозіна О.Ю. надала Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гонтара Валерія Миколайовича на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 січня 2026 року в якому прость апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/MR/82/26775506287699 від 18.09.2025 року, на підставі якого позичальник отримав кредитні кошти в сумі 421 000 грн., строком на 67 місяців, з умовою сплати 35,9% річних відповідно до графіку платежів.

Згідно наданого розрахунку заборгованості позичальник не виконує належним чином зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 452 055,95 грн., що спонукало заявника звернутися до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 .

З наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5322485100:08:000:0410 площею 0,0532 га, розташована в Кременчуцькому районі Полтавської області (реєстраційний номер 2644793553020), а також садовий будинок з господарськими будівлями загальною площею 17,6 кв.м, розташований в садівничому товаристві «Озон-2» по АДРЕСА_1 .

Задовольняючи заяву представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» Теленик О.А. про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що заявник навів достатні підстави і надав належні докази вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, оскільки між сторонами дійсно виник спір до вирішення якого, у разі не забезпечення позову, може бути порушено права заявника.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним, з огляду на наступне.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, до Автозаводського районного суду м. Кременчука звернувся АТ «Райффайзен Банк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме в сумі 452055,95 грн.

Заявник зазначав, що відповідачу на праві власності належить нерухоме майно, а саме садовий будинок з господарськими будівлями загальною площею 17,6 кв.м та земельна ділянка з кадастровим номером 5322485100:08:000:0410, площею 0,0532 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зважаючи на невиконання зобов`язання за укладеним договором, враховуючи значну суму боргового зобов`язання, існують обґрунтовані підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення про стягнення заборгованості та ефективний захист прав позивача.

Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18.

Колегія суддів зазначає, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не лише під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а визначений вид забезпечення, з урахуванням встановлених фактичних обставин у контексті цієї справи, є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову в цій справі.

Крім того, колегія суддів вказує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд першої інстанції при постановленні ухвали дав відповідну правову оцінку.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гонтара Валерія Миколайовичазалишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді А.І. Дорош

В.М. Триголов