Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №296/7308/24 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 296/7308/24 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.

Категорія 47 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Галацевич О. М., Миколайчук П. В.

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Полісся», в інтересах якого діє адвокат Дирдіна Ірина Володимирівн, на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 10 березня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Пилипюк Л. М. у місті Житомирі

та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Баньківський Володимир В`ячеславович, на додаткове рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 27 квітня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Пилипюк Л. М. у місті Житомирі

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Полісся» про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.12 серпня 2024 року адвокат Баньківський Володимир В`ячеславовича (далі – Баньківський В. В., представник позивачів) в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі – позивачі) звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Полісся» (далі – ТОВ «Управляюча компанія «Полісся», відповідач) про відшкодування шкоди.

2.Позивачі просили стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду, заподіяну внаслідок залиття квартири, яка належить їм на праві спільної власності, у загальному розмірі 81 869 грн, у рівних частинах – по 20 467,25 грн кожному, а також моральну шкоду у розмірі по 10 000 грн кожному. Також позивачі просили здійснити розподіл судових витрат на сплату судового збору.

Короткий зміст оскаржених рішення суду першої інстанції та додаткового рішення

3.10 березня 2026 року Корольовський районний суд міста Житомира ухвалив рішення про часткове задоволення позову та стягнув з ТОВ «Управляюча компанія «Полісся» на користь ОСОБА_1 20 467 грн 25 коп. в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, 4 000 грн моральної шкоди, а також 972 грн 71 коп. судового збору; на користь ОСОБА_2 20 467 грн 25 коп. в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, 4 000 грн. моральної шкоди, а також 972 грн 71 коп. судового збору; на користь ОСОБА_3 20 467 грн 25 копійок в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, 4 000 грн моральної шкоди, а також 972 грн 71 коп. судового збору; на користь ОСОБА_4 20 467 грн 25 коп. в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, 4 000 грн моральної шкоди, а також 972 грн 71 коп. судового збору.

4.Рішення мотивовано тим, що позивачі належними та допустимими доказами довели наявність усіх передбачених законом умов цивільно-правової відповідальності відповідача за шкоду, завдану внаслідок залиття належної їм на праві спільної власності квартири, зокрема протиправність бездіяльності відповідача, факт заподіяння майнової шкоди, її розмір, причинний зв`язок між неналежним виконанням відповідачем обов`язків з утримання багатоквартирного будинку та заподіяною шкодою, тоді як відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування своєї вини.

5.Крім того, оцінивши характер і обсяг моральних страждань позивачів, вимушені зміни у звичному способі їхнього життя, спричинені залиттям квартири, а також керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

6.27 квітня 2026 року Корольовський районний суд міста Житомира ухвалив додаткове рішення про відмову у задоволенні заяви представника позивачів адвоката Баньківського В. В. про ухвалення додаткового рішення у цій справі щодо судових витрат позивачів на професійну правничу допомогу.

7.Рішення мотивовано тим, що подана представником позивачів заява про ухвалення додаткового рішення не містить належних і допустимих доказів, які підтверджують фактичне понесення позивачами судових витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг

8.Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та 27 квітня 2026 року подав апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд».

9.В апеляційній скарзі просив: «скасувати рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 10 березня 2026 року у справі № 296/7308/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

10.В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки безпідставно поклав в основу своїх висновків висновок експерта, який, на думку відповідача, не відповідає вимогам достовірності та ґрунтується на припущеннях.

11.У зв`язку з цим відповідач вважає недоведеними обставини, покладені судом в основу висновку про наявність його вини та причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) і заподіяною позивачам шкодою, а тому – відсутніми правові підстави для покладення на нього обов`язку з відшкодування майнової та моральної шкоди.

12.Представник позивачів не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції та 25 травня 2026 року подав до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 27 квітня 2026 року та ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 15 000 грн.

13.В апеляційній скарзі представник позивачів посилається на те, що додаткове рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а його висновки не відповідають усталеній практиці Верховного Суду щодо розподілу та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

14.Також зазначає, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, не взявши до уваги пояснення представника про технічну помилку в даті, зазначеній в актах приймання-передачі юридичних послуг, у зв`язку з чим безпідставно дійшов висновку про недоведеність факту понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи та заперечення викладені в інших письмових заявах, які надійшли до апеляційного суду

15.12 червня 2026 року відповідач подав до Житомирського апеляційного суду через електронний кабінет відзив на апеляційну скаргу представника позивачів на додаткове рішення суду першої інстанції.

16.У відзиві посилається на те, що додаткове рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки при зверненні до суду з позовом позивачі не подали попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

17.Крім того, зазначає, що представник позивачів не був належним чином уповноважений на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки до неї не додано документів, які підтверджують його повноваження, а заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами і не містять детального опису наданих адвокатом послуг.

18.Відзив від позивачів на апеляційну скаргу відповідача станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України(далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

19.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 визначено склад суду для розгляду справи № 296/7308/24: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Галацевич О. М., Панкеєва В. А.

20.Ухвалою від 01 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд витребував цивільну справу з суду першої інстанції.

21.Ухвалою від 25 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд

відкрив апеляційне провадження у справі

22.Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.05.2026 скаргу у тій же справі на додаткове рішення передано колегії суддів у складі Бондар О. О. (суддя-доповідач), Галацевич О. М., Панкеєва В. А.

23.Ухвалою від 28 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою на додаткове рішення суду.

24.Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 10 червня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи на 21 липня 2026 року о 10.30.

25.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 суддю Панкеєву В. А. замінено на суддю Павицьку Т. М. у звязку з перебуванням у відпустці.

26.Судове засідання, призначене на 13 липня 2026 року, за клопотанням відповідача було відкладено у зв`язку з перебуванням його представника у відпустці на 11 серпня 2026 року о 9 год. 30 хв.

27.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 суддю Павицьку Т. М. замінено на суддю Миколайчука П. В. у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Мотивувальна частина

Позиції учасників справи в апеляційному суді

28.Представник відповідача брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній підстав та просила її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги позивачів на додаткове рішення заперечувала.

29.Представник позивачів проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, посилаючись на безпідставність наведених у ній доводів, та просив задовольнити апеляційну скаргу на додаткове рішення, посилаючись на його необґрунтованість.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

30.Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 04.01.2002 позивачі є співвласниками квартири

АДРЕСА_1 .Відповідно до технічного паспорта на квартиру від 26.11.2001 вказана квартира розташована на 9 (дев`ятому) поверсі дев`ятиповерхового будинку.

32.Унаслідок неналежного утримання даху багатоквартирного будинку квартира позивачів неодноразово зазнавала залиття спричиненого атмосферними опадами, у зв`язку із чим вони неодноразово зверталися до ТзОВ «Управляюча компанія «Полісся» з вимогою усунути причини такого протікання.

33.Так, 14 грудня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою в якій просив терміново ліквідувати протікання покрівлі, оскільки вода заливає електропроводку та стелю квартири, а також скласти акт про залиття (арк. справи 16, том 1).

34.14 січня 2024 року ОСОБА_2 повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив створити комісію для фіксації факту залиття квартири та терміново усунути протікання покрівлі, оскільки вода заливала електропроводку і дві кімнати. У цій заяві він також зазначив, що за його попереднім зверненням від 14 грудня 2023 року комісію створено не було (арк. справи 17, том 1).

35.01 лютого 2024 року відповідач надіслав ОСОБА_2 відповідь, у якій повідомив, що на підставі його заяви від 19 січня 2024 року проведено комісійне обстеження квартири з метою фіксації факту її залиття і працівниками підприємства в терміновому порядку було ліквідовано протікання (арк. справи 18, том 1).

36. Відповідно до пунктів 1 та 2 заключної частини висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 22 липня 2024 року №1818/07-2024 технічною причиною залиття квартири АДРЕСА_2 стало потрапляння води з горищного поверху, до якого, в свою чергу, вода потрапляла безпосередньо з даху шляхом інфільтрації атмосферних вод крізь конструкції покриття. Розмір завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири за результатами проведеного обстеження та аналізу наданих на дослідження матеріалів, в діючих цінах на момент проведення дослідження, складає 81 869 гривень.

37.Крім того, позивачі зазначили, що внаслідок залиття квартири та неналежного реагування відповідача на цю ситуацію їм було завдано моральної шкоди, яка полягала у порушенні звичного способу життя, душевних стражданнях, неможливості повноцінно користуватися належною їм квартирою через її пошкодження, а також необхідністю здійснення ремонту для приведення житла у придатний для проживання стан. З урахуванням наведеного кожен із них просив стягнути на свою користь по 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

38.Відповідач не заперечує надання послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_3 та факт звернення до нього ОСОБА_2 з приводу залиття квартири. До відзиву на позовну заяву долучив:

-акт № 83 від 31 грудня 2023, відповідно до якого 18 грудня 2023 року за заявою мешканців квартири АДРЕСА_4 проведено обстеження квартири, під час якого зафіксовано сліди залиття у прихожій, кімнаті та кухні, а також зазначено, що причиною залиття є протікання покрівлі;

-акт № 57 від 31 липня 2023 року згідно з яким 10 червня 2023 року після атмосферних опадів, які мали місце 09 червня 2023 року, проведено обстеження покрівлі над квартирою АДРЕСА_4 , за результатами якого протікань не виявлено.

39.Водночас відповідач вважав, що заявлений до стягнення розмір матеріальної шкоди є завищеним і не відповідає фактичним наслідкам залиття квартири. Також відповідач не погоджувався з висновком будівельно-технічної експертизи від 22 липня 2024 року № 1818/07-2024, посилаючись на те, що експертом безпідставно завищено площу пошкоджень та вартість відновлювального ремонту.

40.У зв`язку із запереченнями щодо розміру заявленої до стягнення матеріальної шкоди відповідач заявив клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

41.Ухвалою від 10 березня 2025 року суд першої інстанції це клопотання задовольнив, призначив у справі будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив судовому експерту Юрову А. Н., та поставив на її вирішення такі питання:

-яка технічна причина залиття квартири АДРЕСА_4 , що мало місце 19 січня 2024 року;

-які настали пошкодження квартири АДРЕСА_4 у зв`язку з її залиттям, що мало місце 19 січня 2024 року;

-яка вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_4 , яке відбулося 19 січня 2024 року, з урахуванням фізичного зносу від життєдіяльності мешканців цієї квартири до її залиття;

-яка ринкова вартість відновлювального ремонту (будівельно-монтажних робіт, використання будівельних матеріалів), по усуненню наслідків залиття квартири АДРЕСА_4 , яке відбулося 19 січня 2024 року, з врахуванням та без податку на додану вартість.

42.24 жовтня 2025 року до суду надійшло повідомлення судового експерта Юрова А. Н. від 24 жовтня 2025 року № 296/7308/24 про неможливість надання висновку будівельно-технічної експертизи у зв`язку з тим, що відповідач не оплатив витрати на її проведення.

Позиція апеляційного суду

43.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

44.Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг, дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника позивачів на додаткове рішення – задовольнити частково з таких підстав.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

45.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

46.Апеляційний суд уважає, що рішення суду першої зазначеним вимогам відповідає, та робить такі висновки.

47.Спір між сторонами виник із деліктних правовідносин щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

48.Деліктні правовідносини – це позадоговірні зобов`язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди (майнової та/або моральної) однією особою іншій.

49.Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди ( частина 3 статті 386 Цивільного кодексу України – далі ЦК України).

50.У частинах 1, 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

51.Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою (постанова Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19).

52.Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

53.Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19.

54.Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

55.Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у справі № 761/12945/19 від 27.05.2021).

56.Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (стаття 12 ЦПК України).

57.Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

58.За змістом статтею 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

59.Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачі довели належними та допустимими доказами факт залиття їхньої квартири внаслідок неправомірних дій відповідача, розмір завданих збитків, тоді як відповідач не спростував своєї вини у залитті квартири позивачів.

60.Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за завдану позивачам шкоду.

61.Так, факт заподіяння позивачам майнової шкоди та її розмір підтверджуються висновком будівельно-технічної експертизи, якому суд першої інстанції надав належну оцінку. Протиправна бездіяльність відповідача підтверджується неодноразовими зверненнями позивачів щодо усунення протікання покрівлі та залиття квартири, на які відповідач своєчасно не відреагував і допустив зволікання з усуненням причин протікання. За таких обставин між неналежним виконанням відповідачем обов`язків з утримання багатоквартирного будинку та заподіяною позивачам шкодою існує прямий причинний зв`язок. Тому суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування завданої позивачам шкоди.

62.Відповідач не спростував належними та допустимими доказами презумпцію своєї вини у заподіянні позивачам шкоди. Між тим заявивши клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, не оплатив витрати на її проведення, хоча такий обов`язок був покладений на нього ухвалою суду, чим допустив недобросовісну процесуальну поведінку. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наявних у справі доказів, які підтверджують факт заподіяння шкоди та її розмір.

63.Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

64.Врахувавши, що відповідач не вжив своєчасних та необхідних заходів для усунення причин залиття квартири, у добровільному порядку не відшкодував завдану позивачам шкоду та не усунув її наслідків, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що такі дії призвели до порушення звичного способу життя позивачів.

65.Унаслідок бездіяльності відповідача позивачі були змушені неодноразово звертатися з проханнями усунути причини залиття квартири, ініціювати складання акта про залиття квартири, звертатись за правовою допомогу для захисту своїх прав в судовому порядку.

66.Крім того, вони були змушені організовувати проведення відновлювального ремонту пошкодженої квартири до придатного для проживання стану. Сукупність зазначених обставин свідчить про наявність у позивачів моральних страждань, пов`язаних із порушенням звичного способу їхнього життя.

67.Оцінивши характер, обсяг і тривалість цих вимушених змін, а також керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у визначеному судом розмірі.

68.Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з висновками якого апеляційний суд погоджується, правильно визначився з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

69.Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

70.60. Пунктом 12 статті 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

71.Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у cправі № 910/9714/22).

72.Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

73.Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

74.Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

75.Стеттю 246 ЦПК України встановлено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

76.У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

77.Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

78.Аналіз положень статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги (постанова ВС від 24.01.2024 у справі № 752/1058/23).

79.Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивачів про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не підтвердили належними та допустимими доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу. Суд визнав недоведеними доводи представника позивачів про допущення описки в даті підписання актів приймання-передачі юридичних послуг, оскільки такі доводи не підтверджені доказами, а виправлені документи стороною позивачів не подані. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що акти були підписані в іншу дату, ніж зазначена в них, а обставини, які підлягають доказуванню, не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи покладений на позивачів обов`язок доведення понесення витрат на правничу допомогу, суд фактично відмовив у їх стягненні.

80.Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, однак не погоджується з його мотивами.

81.Помилка у зазначенні дати в актах приймання-передачі юридичних послуг сама по собі не може бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки за обставинами цієї справи така помилка є очевидною.

82.Так, у заяві про ухвалення додаткового рішення в переліку додатків зазначено, що акти датовані 13 березня 2026 року. Крім того, протоколи погодження гонорару за юридичні послуги передбачають, що акти приймання-передачі юридичних послуг укладаються сторонами поетапно після закінчення розгляду справи судом відповідної інстанції та ухвалення ним судового рішення. Враховуючи, що рішення у справі ухвалено 10 березня 2026 року, а заява про ухвалення додаткового рішення подана 16 березня 2026 року, зазначення в актах дати 13 лютого 2026 року очевидно не відповідає змісту інших доказів у справі та свідчить про технічну помилку.

83.Водночас представник позивачів в обґрунтування понесених судових витрат надає наступні докази:

-копія договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2024 року, який укладений між адвокатом Баньківським В. В. та ОСОБА_1 ; копія протоколу погодження гонорару за юридичні послуги від 29 квітня 2024 року, підписаний адвокатом Баньківським В. В. та ОСОБА_1 ; копія акту приймання-передачі юридичних послуг від 13 лютого 2026 року, підписаний адвокатом Баньківським В. В. та ОСОБА_1

-копія договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2024 року, який укладений між адвокатом Баньківським В. В. та ОСОБА_2 ; копія протоколу погодження гонорару за юридичні послуги від 29 квітня 2024 року, підписаний адвокатом Баньківським В. В. та ОСОБА_2 ; копія акту приймання-передачі юридичних послуг від 13 лютого 2026 року, підписаний адвокатом Баньківським В. В. та ОСОБА_2 ;

-копія договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2024 року, який укладений між адвокатом Баньківським В. В. та ОСОБА_3 ; копія протоколу погодження гонорару за юридичні послуги від 29 квітня 2024 року, підписаний адвокатом Баньківським В. В. та ОСОБА_3 ; копія акту приймання-передачі юридичних послуг від 13 лютого 2026 року, підписаний адвокатом Баньківським В. В. та ОСОБА_3 ;

-копія договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2024 року, який укладений між адвокатом Баньківським В. В. та ОСОБА_4 ; копія протоколу погодження гонорару за юридичні послуги від 29 квітня 2024 року, підписаний адвокатом Баньківським В. В. та ОСОБА_4 ; копія акту приймання-передачі юридичних послуг від 13 лютого 2026 року, підписаний адвокатом Баньківським В. В. та ОСОБА_4 .

84.За своїм змістом договори про надання правової допомоги від 29 квітня 2024 року, протоколи погодження гонорару та акти приймання-передачі, які укладені між адвокатом Баньківським В. В. та кожним з позивачів є ідентичними.

85.Договори про надання правової допомоги не містять умов щодо розміру гонорару, форми його обчислення та порядку розрахунків, а відповідно до пункту 5.1 кожного з договорів гонорар узгоджується сторонами протоколами погодження гонорару та актами приймання-передачі юридичних послуг, які є невід`ємними частинами договорів.

86.Договори про надання правової допомоги, протоколи погодження гонорару за юридичні послуги між представником та кожним з позивачів підписані 29 квітня 2024 року, тобто до звернення з позовом до суду – 12 серпня 2024 року. Натомість акти приймання – передачі юридичних послуг підписані позивачами та їхнім представником 13 лютого (враховуючи технічну помилку – березня) 2026 року.

87.Відповідно до протоколів погодження гонорару за юридичні послуги від 29 квітня 2024 року вартість юридичних послуг за правову допомогу в підготовці, поданні до суду позовної заяви та розгляді Корольовським районним судом м. Житомира цивільної справи про стягнення шкоди залиттям квартири становить 15 000 грн.

88.Верховний Суд в постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 зазначив, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України). У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

89.Суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні вимог позивачів, в інтересах яких діє адвокат Баньківський В. В., про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити, оскільки заявником не наведено поважних причин неподання до закінчення судових дебатів доказів на підтвердження понесених витрат, а саме договорів про надання правової допомоги від 29 квітня 2024 року та протоколів погодження гонорару за юридичні послуги від 29 квітня 2024 року в яких визначено розмір очікуваних судових витрат – 15 000 грн. Саме в такому розмірі представник позивачів і просить їх відшкодувати.

90.Крім того, всупереч вимогам пункту 9 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява не містила попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивачі понесли або очікують понести у зв`язку з розглядом справи. При цьому, очікуваний розмір витрат на момент звернення з позовом до суду був відомий і вказаний в протоколах погодження гонорару за юридичні послуги від 29 квітня 2024 року.

91.Відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

92.Враховуючи принцип диспозитивності та змагальності (статті 12, 13 ЦПК України), відповідно до яких кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

93.Верховний Суд в пунктах 42-44 постанови від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21 зазначив, що зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді слідує, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме на сторони, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

94.З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу на додаткове рішення потрібно задовольнити частково та змінити додаткове рішення, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції

95.Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності ґрунтуються на припущеннях. На думку відповідача, висновок судового експерта не містить однозначного висновку про причину залиття квартири, а використане експертом формулювання про те, що пошкодження «могли утворитися» внаслідок залиття, має ймовірний характер і не підтверджує ані факту заподіяння шкоди саме з вини відповідача, ані наявності причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та заподіяною позивачам шкодою.

96.На думку представника відповідача, висновок експерта мав містити категоричний висновок про те, що пошкодження квартири настали саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідача. Оскільки такого висновку експертиза не містить, представник відповідача вважає, що вона не є достатнім доказом для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між неналежним утриманням будинку та заподіяною позивачам шкодою, а тому не могла бути покладена в основу судового рішення.

97.Вимоги про відшкодування моральної шкоди представник відповідача також вважає безпідставними, оскільки така шкода підлягає відшкодуванню лише за наявності вини особи, яка її завдала. На думку апелянта, оскільки суд не встановив вини відповідача у заподіянні шкоди, правові підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.

98.Апеляційний суд оцінює такі доводи апеляційної скарги критично та відхиляє з мотивів наведених в пунктах 55-62 цієї постанови.

99.Велика Палата Верховного Суду в постанові 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц вказала, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

100.У цій справі відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на спростування вимог позивачів. Водночас його процесуальна поведінка є суперечливою, оскільки, поставивши під сумнів висновок експерта, він сам ініціював призначення судової будівельно-технічної експертизи, однак після задоволення судом відповідного клопотання не сплатив витрати на її проведення, у зв`язку з чим експертиза не була виконана.

101.За таких обставин посилання відповідача на недоведеність обставин, для з`ясування яких за його ж клопотанням було призначено експертизу, від проведення якої він ухилився, є безпідставними.

102. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції

103.В апеляційній скарзі на додаткове рішення представник позивачів посилається на практику Верховного Суду та обґрунтовує право позивачів на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

104.Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами представника позивачів та вважає наведену ним практику Верховного Суду релевантною, однак ігнорування чітко визначених процесуальним законом вимог не може бути підставою для надання стороні процесуальних переваг, оскільки це суперечило б принципу правової визначеності та фактично заохочувало б до недотримання встановленої процедури.

105.Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 наголосила, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

106.Суд апеляційної інстанції вважає, що нормами ЦПК чітко визначено які дії має вчинити сторона для відшкодування витрат на правову допомогу1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) шляхом подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; 3) розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).

107.Ризик настання наслідки невчинення тих чи інших процесуальних дій несе кожна сторона (частина 4 статті 12 ЦПК України).

Оцінка аргументів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу

108.Аргументи, наведені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу позивачів на додаткове рішення, апеляційний суд бере до уваги та враховує під час ухвалення рішення. Водночас такі аргументи не потребують окремого аналізу, оскільки вони охоплюються наведеними вище мотивами цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

109.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суд за результатами розгляду апеляційної скарги.

110.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

111.Відповідно до частина 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення, що може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

112.Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо вирішення спору по суті та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого ним рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції– без змін.

113.Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, проте вважає помилковими мотиви, з яких суд дійшов такого висновку. У зв`язку з цим апеляційну скаргу позивачів слід задовольнити частково, а додаткове рішення — змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Висновки щодо розподілу судових витрат

114.Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови зазначається новий розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

115.Оскільки за результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а додаткове рішення підлягає зміні лише в частині мотивів його ухвалення, новий розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

116.Керуючись статтями 141, 259, 270, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Полісся», в інтересах якого діє адвокат Дирдіна Ірина Володимирівна залишити без задоволення.

2.Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 10 березня 2026 року у справі № 296/7308/24 залишити без змін.

3.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Баньківський Володимир В`ячеславович задовольнити частково

4.Додаткове рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 27 квітня 2026 року у справі №296/7308/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Підстави, строк, порядок касаційного оскарження, а також вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначенні статтями 389 – 392 ЦПК України.

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

О. М. Галацевич

П. В. Миколайчук

Повний текст судового рішення складено 12 серпня 2026 року.