Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №158/2918/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/2918/26 Провадження №33/802/818/26 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О. К.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця на посаді ординатора лікувального відділення медичної роти в/ч НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАПта на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ЛВЛ №252 від 03.07.2026, будучи військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , недбало ставлячись до виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану і особливого періоду, не забезпечив дотримання військової дисципліни, не забезпечила виконання Інструкції з надання доповідей і донесень, затвердженої наказом МО України від 29.11.18 №604, а саме не перевіряв військовослужбовців, які перебувають на лікуванні у медичних закладах (установах), не здійснював контроль, не вжив заходів щодо запобігання надзвичайним подіям, не виконував неухильно вимоги Статутів ЗС України та особисто не виконав покладені обов`язки Статутами 3С України та іншими нормативно-правовими актами.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою. Звертає увагу, що він приступив до фактичного виконання обов`язків ординатора лікувального відділення медичної роти в/ч НОМЕР_1 лише 20.05.2026, а матрос ОСОБА_2 вибув на лікування ще 22.04.2026. Крім того, апелянт стверджує, що затримка у часі щодо передачі інформації до ВСП була викликана виключно об`єктивною необхідністю здійснення офіційного листування із закладом охорони здоров`я. Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, вказує, що про розгляд справи в суді першої інстанції належно повідомлений не був, а копію постанови отримав 17.07.2026. Враховуючи викладене, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскаржувану постанову скасувати, а провадження по справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи те, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була розглянута без повідомлення особи про час та дату розгляду, суддя апеляційного суду не вирішує питання про поновлення строку, оскільки вважає його не пропущеним.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу такого висновку.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об?єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону при винесенні постанови місцевим судом дотримані.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП, для з`ясування питання, зокрема, про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами.

Так, його вина у вчиненні цього адміністративного правопорушення повністю доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення ЛВЛ № 252 від 03.07.2026, де викладена фабула вчиненого правопорушення; витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 15.12.2025, з якого слідує, що ОСОБА_1 призначено на посаду шпк «старший лейтенант медичної служби»; рапортом старшого офіцера групи контролю бойового стресу військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 ВІД 22.04.2026; листом КП «Волинська клінічна лікарня» від 25.06.2026, з якого слідує, що солдат ОСОБА_2 на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у період з 01.04.2026 по 15.06.2026 не перебував; доповіддю про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 матросом ОСОБА_4 та ухилення від військової служби від 28.06.2026; доповіддю про прибуття до місця тимчасового розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_4 від 29.06.2026 та іншими матеріалами справи.

Крім того, з письмових пояснень ОСОБА_1 , слідує, що свою вину, яка призвела до недбалого ставлення до виконання обов`язків, визнає. Вказав, що не здійснював виїзд до лікувальних закладів у Волинській області в яких лікуються військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 та не здійснював контроль за о/с, який лікується. Інколи дзвонив на мобільний телефон і матрос ОСОБА_5 говорив, що він лікується в КП «Волинська обласна клінічна лікарня» і він йому вірив.

Також, факт визнання вини за ч.2 ст.172-15 КУпАП ОСОБА_1 ствердив і у своїй заяві, адресованій Голові Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.07.2026.

Тобто особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не лише не заперечувала своєї винуватості у вчиненні правопорушення під час складання протоколу щодо нього, а фактично її визнавала.

Відтак, твердження апелянта про те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП спростовуються вищенаведеними доказами.

Поряд з тим, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського суду з прав людини про те, що п.1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (пo.2) (Гору проти Греції N?2») [BII], § 41).

Таким чином, покликання апелянта про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст.245 та 280 КУпАП повно і всебічно з?ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, враховуючи соціальний аспект кваліфікації військових адміністративних правопорушень, суспільну небезпеку і шкоду від вчинення військовослужбовцями адміністративно-караних дій в умовах воєнного стану, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.33 КУпАП обґрунтовано призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.2 ст.172-15 КУпАП, яке відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення, є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень.

З огляду на викладене, постанова судді є законною та обґрунтованою, а підстав для скасування оскарженого судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 липня 2026 року стосовно останнього, - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Волинського апеляційного суду О.М. Клок