Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №163/1240/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/1240/26 Провадження №33/802/800/26 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Тарновської О.В., захисника Мухи В.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника Мухи В.І. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 01 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Гуменне, громадянку України, українку, із середньою спеціальною освітою, пенсіонерку, звільнену з посади вихователя Любомльський заклад дошкільної освіти № 2 з 14 травня 2026 року, вдову, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП та закрито провадження у справі,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, а провадження у справі, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи учасником освітнього процесу, а саме вихователем групи молодшого дошкільного віку «Сонечко» Любомльського закладу дошкільної освіти, що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. Завальська, 1, протягом березня 2026 року неодноразово вчиняла булінг (цькування) психологічного та фізичного характеру стосовно малолітньої вихованки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проявлялося у підвищенні голосу, здійсненні психологічного тиску, шарпанні дитини, примусовому поміщенні її до шафи для зберігання одягу, висловлюванні образливих слів, приниженні честі та гідності дитини, внаслідок чого було заподіяно шкоду її психологічному здоров`ю, що виразилася у страху, підвищеній тривожності, емоційному напруженні та небажанні відвідувати заклад дошкільної освіти.

Окрім цього, ОСОБА_1 , будучи учасником освітнього процесу, а саме вихователем групи молодшого дошкільного віку «Сонечко» Любомльського закладу дошкільної освіти, що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. Завальська, 1, протягом березня 2026 року неодноразово вчиняла булінг (цькування) психологічного та фізичного характеру стосовно малолітньої вихованки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проявлялося у підвищенні голосу, здійсненні психологічного тиску, шарпанні дитини, щипанні її за руку та сідниці, висловлюванні образливих слів, приниженні честі та гідності дитини, внаслідок чого було заподіяно шкоду її психологічному здоров`ю, що виразилася у страху, підвищеній тривожності, емоційному напруженні та небажанні відвідувати заклад дошкільної освіти.

Таким чином, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.173-4 КУпАП.

У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 – адвокат Муха В.І. вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на неналежну оцінку судом доказів, зокрема, показів ОСОБА_4 , яка не була свідком початку події 24.03.2026 та не могла підтвердити психологічного чи фізичного насильства зі сторони ОСОБА_1 , показів законних представників малолітніх потерпілих, які не були очевидцями жодної із подій. Крім того, апелянт зазначає, що судом не доведено систематичність, яка є обов`язковою ознакою боулінгу, а психологічні висновки не доводять факту боулінгу, психолог лише зафіксував психоемоційний стан дітей. На думку сторони захисту, суд фактично підмінив належне доказування припущеннями, а при постановленні оскаржуваного рішення, визнавши ОСОБА_1 винуватою та одночасно закривши провадження через закінчення строків, порушив принцип презумпції невинуватості. Враховуючи викладене, апелянт просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника, який підтримав скаргу з підстав, викладених у ній, суддя приходить до наступного висновку.

За змістом ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізом ст.280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому норм щодо відсутності в суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи в його вчиненні в разі винесення постанови про закриття провадження за п.7 ст.247 КУпАП вказаний Кодекс не містить.

Водночас, зі змісту ч.1 ст.38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.

Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є, в тому числі, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення протиправної, винної дії чи бездіяльності.

У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п.7 ст.247 КУпАП. У цьому разі законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ст.247 КУпАП).

Зважаючи на репресивно-каральну та запобіжно-виховну функції адміністративної відповідальності, на думку апеляційного суду, у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення необхідно попередньо встановлювати вину особи, яка притягається до відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, суддя першої інстанції при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення вказаних вимог закону дотримався.

Висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суддя дав належну оцінку.

Так,відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-4КУпАП адміністративна відповідальність настає за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається у формі прямого умислу. Кривдник усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає його шкідливі наслідки та бажає настання цих наслідків.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, виражається у формі психологічного, фізичного, економічного, сексуального насильства, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій; наслідки у вигляді шкоди психічному або фізичному здоров`ю потерпілого (яка могла бути чи була заподіяна); причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП є систематичність ( повторюваність) вчинення дій, передбачених цією нормою закону.

Доводи апелянта про недоведення систематичності вчинення ОСОБА_1 булінгу відносно малолітніх дітей спростовуються наявними у матеріалах справи поясненнями законних представників малолітніх потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , помічника вихователя Любомильського ЗДО № 2 ОСОБА_4 , а також довідкою за результатами проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні з Любомильського ЗДО № 2 від 21.04.2026. у якій повно висвітлена інформація щодо випадків з наявними ознаками булінгу зі сторони ОСОБА_1 , а саме: інформація щодо повідомлень про такі дії у лютому 2026 року, у березні 2026 року, епізоди від 13.03.2026, 17.03.2026, 20.03.2026, 24.03.2026.

Крім того, свідок ОСОБА_4 в суді першої інстанції підтвердила надані нею раніше письмові пояснення щодо епізодів, свідком яких вона була, та окрім іншого вказала, що ОСОБА_1 є конфліктною людиною, яка використовує неналежні методи виховання дітей. Зокрема, якщо дитина вередувала, ОСОБА_1 виводила її до спальної кімнати, роздягала до нижньої білизни та вкладала спати. Якщо діти бігали по приміщенню групи або не слухалися, вона могла зняти з них штани чи колготи, залишаючи дитину без можливості самостійно їх одягнути, використовуючи це як покарання за непослух. Також, за словами свідка, ОСОБА_1 постійно підвищувала голос на дітей, коли вони вередували або не виконували її вказівок.

Крім того, матеріалами службових розслідувань установлено, що вихователь ОСОБА_1 , незважаючи на релігійні переконання сімей вихованців та без погодження із їхніми батьками чи законними представниками, систематично вимагала від дітей вивчення та промовляння молитви.

Вказані докази належно дослідженні судом першої інстанції та повністю спростовують доводи захисника щодо відсутності систематичності.

Водночас, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недопустимості показів представників малолітніх потерпілих, які не були безпосередніми очевидцями подій.

В даному випадку суд повністю погоджується з висновками районного суду, що специфіка доведення булінгу (цькування) серед дітей дошкільного віку (3–4 роки) істотно відрізняється від доведення аналогічних обставин за участю повнолітніх осіб або дітей старшого віку. Це зумовлено тим, що безпосередніми учасниками та очевидцями таких подій, як правило, є лише малолітні діти, вихователь, помічник вихователя, а будь-які інші сторонні свідки відсутні.

За таких умов повідомлення батьків про обставини можливого цькування об`єктивно формуються на підставі інформації, отриманої від дітей, які через свій вік не можуть самостійно реалізувати процесуальні права свідка чи надати суду безпосередні пояснення у спосіб, передбачений законом. Саме тому відсутність інших очевидців не може автоматично свідчити про недоведеність події або бути самостійною підставою для відхилення доводів сторони, яка посилається на відповідні обставини.

Разом з тим, наявність наслідків у вигляді шкоди психічному або здоров`ю малолітніх потерпілих внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 стверджується актом психологічного обстеження дітей та результатами проведених бесід із дітьми групи молодшого дошкільного віку « ОСОБА_7 », результатами якого встановлено, що на основі отриманих даних можна зробити висновок про наявність ознак психологічного насильства щодо дітей. Також не виключаються факти фізичного впливу, що потребують додаткової перевірки відповідними органами. Емоційний стан дітей свідчить про можливе

психотравмуюче середовище.

Крім того, з письмових пояснень практичного психолога Любомльського закладу дошкільної освіти № 2 ОСОБА_8 , з яких слідує, що за результатами проведення психологічного обстеження дітей з метою з`ясування обставин можливого неналежного поводження з боку виховательки ОСОБА_1 встановлено, що у частини вихованців наявні ознаки емоційного напруження, зокрема: підвищена тривожність, уникнення контакту з вихователем, страх перед ним, а також небажання відвідувати заклад дошкільної освіти. У деяких випадках фіксувались плач, пригнічений емоційний стан та замкненість. Виявлені факти не є поодинокими та мають ознаки системності, оскільки подібна інформація надходила від кількох дітей незалежно один від одного.

Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, які суд першої інстанції взяв до уваги, давши їм належну оцінку, суддя вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що доводи апелянта щодо відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення безпідставні, тому визнав останню винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-4 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу адвоката Мухи Василя Івановича залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 01 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 , - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Волинського апеляційного суду О.М. Клок