Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №162/1025/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 162/1025/24 Головуючий у 1 інстанції: Цибень О. В.

Провадження № 22-ц/802/881/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Черняк О.В.,

заявника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

представника недієздатної особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Любешівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 08 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 13.11.2024 року звернувся до суду з даною заявою.

Вказував, що його рідний брат ОСОБА_4 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства. ОСОБА_4 протягом тривалого часу має психічне захворювання – легка розумова відсталість у вигляді глибокої дебільності, з поведінковими розладами по антено-апатичному типу та розгальмуванням потягів, у зв`язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні у Волинській обласній психіатричній лікарні м. Луцька. Вказує, що наявність ознак психічного розладу, а саме: захворювання, що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, та потреба у постійному сторонньому догляді підтверджується доданими до заяви документами. ОСОБА_4 потребує постійного догляду через те, що не розуміє обставин, що відбуваються навколо нього та не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, не орієнтується в часі та просторі, не здатний повноцінно себе обслуговувати в побуті внаслідок захворювання. Інші члени сім`ї не можуть здійснювати опіку над ним: мати ОСОБА_5 – по стану здоров`я, батько ОСОБА_6 – через пенсійний вік та територіальну віддаленість місця проживання, брат ОСОБА_7 – у зв`язку з навчанням на денній формі, сестра ОСОБА_8 – виховує двоє неповнолітніх дітей. Заявник отримує допомогу на догляд з 25.06.2018 року та брат ОСОБА_4 проживає разом з ним. Просив визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним та встановити над ним опіку, призначивши заявника опікуном.

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 08 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та встановити над ним опіку. Строк дії рішення про визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним встановити у 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили. Іншу частину вимог заяви залишено без задоволення. До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово покладено на орган опіки та піклування Любешівської селищної ради обов`язки зі здійснення опіки над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 , просить рішення суду першої інстанції, в частині відмовлених вимог заяви, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким його заяву задовольнити в повному об`ємі.

Рішення суду, в частині визнання ОСОБА_4 недієздатним, жодною із сторін не оскаржується, а тому рішення суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

У висновку судово-психіатричного експерта Рівненської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» №288/25 від 24.10.2025 встановлено, що ОСОБА_4 хворіє на стійкий психічний розлад – Легку розумову відсталість зі значними порушеннями поведінки, які вимагають догляду та лікувальних заходів (F70.1 – за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду). Вказаний розлад позбавляє ОСОБА_4 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю з дитинства другої групи довічно, що підтверджується письмовими доказами, які дослідженні судом.

З урахуванням стану психічного здоров`я ОСОБА_4 , суд вважав за необхідне визнати його недієздатним.

Орган опіки та піклування Любешівської селищної ради у подані, яке затверджене рішенням виконавчого комітету Любешівської селищної ради від 30.01.2025 № 9 вказав, що враховуючи заяву ОСОБА_1 про призначення його опікуном над рідним братом ОСОБА_4 , висновок спеціаліста від 06.12.2024 форми № 028/о про можливість виконання обов`язків опікуна, акт обстеження житлових умов, опікунська рада при виконавчому комітеті Любешівської селищної ради вважає доцільним призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 у разі визнання його судом недієздатним.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно до ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Із копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , свідоцтва про зміну імені вбачається, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_4 .

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади № 2024/012831310 від 23.10.2024 та № 2023/004742847 від 26.06.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають разом за адресою АДРЕСА_1 .

Документальні дані про звернення ОСОБА_1 за наркологічною та психіатричною допомогою відсутні, не має протипоказань для догляду за особою з інвалідністю.

Судом встановлено, що у недієздатного ОСОБА_4 найближчими родичами є його: матір ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сестра ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , брат ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та заявник.

Звертаючись з даною заявою, заявник зазначає, що ОСОБА_7 не виявив бажання здійснювати догляд за ОСОБА_4 та не може фактично здійснювати догляду за ним, вони не проживають разом оскільки ОСОБА_7 навчається у м. Луцьку. ОСОБА_8 не виявила бажання здійснювати догляд за ОСОБА_4 та не має такої змоги, оскільки розлучена відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.09.2025 та має на утриманні малолітню дитину. Мати недієздатного є особою похилого віку та має проблеми зі здоров`ям, батько після розірвання шлюбу з матір`ю, проживає окрема та не підтримує жодних стосунків з дітьми На думку суду, вказані обставини, не можуть бути достатніми підставами для виключення вказаних осіб із числа тих, хто може бути опікунами ОСОБА_4 .

Верховний Суд у своїй постанові від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначив, що саме орган опіки і піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст. 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Відмовляючи у задоволенні заяви, в частині призначення опікуном заявника, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що поданий висновок органу опіки та піклування про доцільність призначення саме ОСОБА_1 опікуном свого брата не містить мотивації про неможливість призначення опікуном батьків недієздатного або ж інших членів сім`ї сестер та іншого брата.

Інших об`єктивних підстав призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 у зазначеному поданні не міститься.

Встановивши, що подання ґрунтується лише на виявленій ініціативі заявника ОСОБА_9 про призначення його опікуном ОСОБА_10 та рішення про доцільність такого призначення, та не містить мотивів доцільності призначення саме цієї особи опікуном та аргументації такого висновку, а також зроблене без врахування інших родичів недієздатного, які б могли здійснювати опіку над ним, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав, що таке подання не повністю відповідає вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до подання органу опіки та піклування не додано доказів, які б свідчили про те, що орган опіки та піклування належним чином з дотриманням Правил опіки та піклування перевірив можливість заявника бути опікуном і посилань на наявність таких доказів у поданні немає.

Заявник не надав будь-яких доказів, які б підтверджували особисті взаємини між особою, яка бажає стати опікуном, і підопічним. Таких даних не містить і подання органу опіки та піклування.

Крім того , судом встановлено, що ОСОБА_1 , одружений та членами його сім`ї є дружина та малолітня дитина , місце проживання яких є відмінним від місця реєстрації заявника та недієздатної особи, що в свою чергу ставить під сумнів можливість ОСОБА_1 у повній мірі виконувати обов`язки опікуна з дотриманням балансу інтересів власної сім`ї.

Перебування заявника на обліку в управлінні соціального захисту населення, як одержувача допомоги на догляд особі, яка проживає з особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу, за наявності інших осіб, щодо яких відсутні відомості про неможливість останніми здійснювати догляд за особою з інвалідністю, не є достатнім доказом для призначення ОСОБА_1 опікуном.

За таких обставин, на думку колегії суддів висновок органу опіки та піклування Любешівської селищної ради , про доцільність призначення саме заявника опікуном є необґрунтованим та не мотивованим.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і по своїй суті зводяться до незгоди з встановленими обставинами справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, та не впливають на законність оскаржуваного рішення, в оскаржуваній частині.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 08 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: