Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №755/10430/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10430/26

Провадження №: 3/755/4246/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" серпня 2026 р.м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 року близько 18:00 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , порушив вимогу термінового заборонного припису серії ЕТ № 111260 від 25.06.2026 року, а саме: зайшов до місця проживання, кричав, словесно ображав, бився, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Крім того, 25.06.2026 року близько 18:00 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно невістки ОСОБА_2 , а саме: кричав, погрожував, вдарив, чим завдав шкоди психологічному та фізичному здоров`ю, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 25.06.2026 року близько 18:00 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітнього внука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: кричав, матюкався, бився в присутності дитини, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, не визнав та пояснив, що у 2022 році ОСОБА_2 разом з дитиною його сина приїхала до в Київ і поселилася у його та його дружини житлі, син пішов служити в ЗСУ, невістка домашнє господарство не веде, за квартиру не платить, вживає алкогольні напої. Він не вчиняє ніякого домашнього насильства відносно невістки ОСОБА_2 , а навпаки - остання, не маючи законних підстав для проживання у квартирі, вчиняє відносно нього домашнє насильство, вчиняє сварки та бійки.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 систематично вчиняє відносно неї домашнє насильство (у стані алкогольного сп`яніння вчиняє сварки та бійки) в присутності її малолітнього сина, просила притягнути ОСОБА_1 до відповідальності. Окрім того, зазначила, що ОСОБА_1 та його дружина є її свекрами, до яких вона приїхала з Сумської області у 2022 році і стала з ними проживати, реєстрації в житлі вона та її син - не має, на разі її чоловік - військовий.

Відповідно до ч. 2 ст. 173-8 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений. Згідно ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Розташування зазначеної статті у Главі 14 КУпАП «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку» свідчить, що об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадський порядок і громадську безпеку. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад). Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «Опуз проти Туреччини»(Opuz v. Turkey) no. 33401/02 від 09 червня 2009 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що насильство в сім`ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації. Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, оскільки вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення від 25.06.2026 року серії ВАД № 882570, серії ВАД № 882491, серії ВАД № 882492; рапортами працівників поліції, поясненням особи щодо якої вчинено правопорушення, пояснення особи, щодо якої складений протокол та іншими матеріалами. Відповідно до пояснень потерпілої 25.06.2026 року між нею та ОСОБА_1 стався конфлікт в ході якого, останній кричав, погрожував та вдарив її. Дана подія відбулася у присутності малолітньої дитини. Відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддею не встановлено. Згідно ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від сплати судового збору, а відтак з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 3, 28 Конституції України, ст. 33, 173-2, 251, 283-285 КУпАП суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративні стягнення:

- за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп;

- за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп;

- за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн 00 коп.

Згідно ст. 36 КУпАП остаточно призначити стягнення у вигляді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (одна тисяча двадцять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на користь держави. Роз`яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Суддя І.М. Омельян