Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №911/809/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/809/26

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

за позовом Фізичної особи-підприємця Семенця Анатолія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 )

до Фізичної особи-підприємця Сидій Галини Михайлівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення 64000 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Семенця Анатолія Івановича до Фізичної особи-підприємця Сидій Галини Михайлівни про стягнення 64000 грн штрафу за Договором від 08.08.2025 №407334.

З огляду на те, що згідно умов договору роботи за договором мали виконуватись на об`єкті, що знаходиться в Київській області даний спір є таким, що підсудний Господарському суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2026 позовну заяву Фізичної особи-підприємець Семенця Анатолія Івановича про стягнення 64000 грн – залишено без руху. Запропонувано позивачу усунути недоліки позовної заяви наступним чином: - необхідно доплатити судовий збір у розмірі 300 грн.

Через систему “Електронний суд” 03.04.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справи та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Через систему «Електронний суд» 28.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Через систему “Електронний суд” 11.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Через систему “Електронний суд” 13.05.2026 від відповідача надійшли заперечення, в яких останній заперечує проти обставин викладених позивачем у відповіді на відзив, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Обставини спірних правовідносин.

08.08.2025 між Фізичною особою-підприємцем Семенцем Анатолієм Івановичем (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Сидій Галиною Михайлівною (відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 407334, за умовами якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача металопластикові конструкції та супутні товари відповідно до Специфікації до договору, а також виконати роботи з їх монтажу на об`єкті позивача за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Васильків, вул. Соборна, 64/1, тоді як позивач зобов`язався прийняти товар і роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до пунктів 11, 12 Специфікації до договору відповідач також зобов`язався здійснити поставку зовнішніх металевих відкосів та виконати роботи з обшивки ними встановлених вікон.

Загальна вартість договору становила 320000 грн, з яких 291000 грн становила вартість товару, що підлягала оплаті протягом одного календарного дня з моменту підписання договору, а 29000 грн — вартість монтажних робіт, яка підлягала оплаті після їх виконання та підписання акта виконаних робіт.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору ним 08.08.2025 було сплачено відповідачу 291000 грн готівкою, що підтверджується розпискою №1 від 08.08.2025.

Як зазначає позивач, згідно з умовами договору виготовлення та поставка товару мали бути здійснені протягом п`яти тижнів з моменту укладення договору, але не пізніше 12.09.2025, а монтажні роботи — протягом 1 – 1,5 тижня після поставки товару, але не пізніше 24.09.2025.

Позивач вказує, що поставка товару була здійснена відповідачем у два етапи — 22.08.2025 та 05.09.2025, а 08.09.2025 відповідач виконав лише монтаж вікон без встановлення зовнішніх металевих відкосів.

За твердженням позивача, 12.09.2025 ним було отримано від відповідача акт приймання-передачі наданих послуг без номера від 08.09.2025 на суму 9000 грн, який стосувався лише монтажу вікон. Позивач зазначає, що погодження сторонами вартості монтажу вікон у сумі 9000 грн договором не передбачалося, а акт ним не був підписаний.

Обґрунтовуючи відмову від підписання акта, позивач зазначає, що станом на 03.10.2025 відповідач не виконав своїх зобов`язань у повному обсязі, оскільки не поставив зовнішні металеві відкоси у кількості 11 штук та не виконав роботи з їх монтажу, передбачені договором і Специфікацією. Позивач також посилається на те, що, незважаючи на неодноразові звернення, відповідач відмовився здійснити поставку та монтаж зазначених відкосів.

18.09.2025 позивач направив відповідачу мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

За твердженням позивача, 29.09.2025 ним отримано лист відповідача №26/09/2025 від 26.09.2025, у якому останній повідомив, що під час укладення договору сторони дійшли згоди виключити із зобов`язань відповідача поставку та монтаж зовнішніх металевих відкосів, а відповідні зміни були відображені у Специфікації, у зв`язку з чим із загальної вартості договору було виключено 20000 грн вартості металевих відкосів та робіт з їх монтажу.

Позивач із наведеними у зазначеному листі доводами не погоджується та зазначає, що сторони дійсно погодили виключення із вартості договору вартості відливів, однак таке погодження, на його думку, не стосувалося зовнішніх металевих відкосів та обов`язку відповідача щодо їх поставки і монтажу. Позивач наголошує на відмінності між поняттями «відлив» та «зовнішній відкос», зазначаючи, що вони є різними конструктивними елементами.

Позивач посилається на положення статей 193 Господарського кодексу України, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України щодо обов`язку належного виконання зобов`язань та зазначає, що відповідно до пункту 6.3 договору у разі порушення відповідачем строків поставки товару та виконання робіт останній зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 20 % від загальної вартості товару та його монтажу.

Позивач зазначає, що станом на 03.10.2025 розмір штрафу становить 64000 грн.

09.10.2025 позивач направив відповідачу претензію № 03/10, в якій вимагав поставити зовнішні металеві відкоси, виконати роботи з їх монтажу та сплатити штраф у сумі 64000 грн. За твердженням позивача, зазначена претензія відповідачем не була отримана та повернулася відправнику після закінчення строку зберігання.

Позивач також зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань ним було залучено іншу підрядну організацію — ТОВ «РБК ФАСАД БУД», яка на підставі договору № 13/10/25 від 13.10.2025 поставила зовнішні металеві відкоси та виконала роботи з їх монтажу, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 31.10.2025.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору та Специфікації щодо поставки і монтажу зовнішніх металевих відкосів, позивач вважає, що відповідач порушив свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 64000 грн за невиконання зобов`язань за договором.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач не заперечує, що 08.08.2025 між сторонами було укладено договір № 407334, відповідно до якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача товарно-матеріальні цінності, визначені у Специфікації до договору, а також виконати роботи з їх монтажу. Загальна вартість договору, за твердженням відповідача, становила 320000 грн, з яких 291000 грн — вартість товару, а 29000 грн — вартість монтажних робіт.

Водночас відповідач зазначає, що ні договором, ні Специфікацією не було визначено вартості кожного окремого товару, який підлягав передачі позивачу.

За твердженням відповідача, відповідно до Специфікації до договору позивачу мали бути передані 15 вікон, один елемент WHS (60/72 мм) двутавр 9 мм (ГП) та 11 зовнішніх металевих відкосів. При цьому відповідач вказує, що щодо зовнішніх відкосів сторони не погодили їх індивідуальних характеристик, зокрема розміру, кольору чи матеріалу.

Відповідач зазначає, що згідно з видатковою накладною № 407334 від 08.09.2025 позивачу були передані 15 вікон та один елемент WHS (60/72 мм) двутавр 9 мм (ГП), при цьому у накладній також не визначено вартості окремих об`єктів передачі.

Посилаючись на положення статей 638, 669, 671 та 691 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що кількість, асортимент та ціна товару є істотними умовами договору купівлі-продажу.

Відповідач стверджує, що у зв`язку з непогодженням сторонами характеристик та вартості зовнішніх відкосів під час укладення договору у Специфікації було зроблено запис: «Відмінусувати вартість відливів від остаточної суми до оплати». На думку відповідача, сторони розуміли, що зазначений запис стосувався саме зовнішніх відкосів, оскільки відливи як окремий товар договором та Специфікацією не передбачалися.

Відповідач зазначає, що внаслідок цього сторони погодили виключення зовнішніх відкосів із переліку товарно-матеріальних цінностей, які входили до загальної вартості товару за договором.

На підтвердження своїх доводів відповідач також посилається на розписку від 08.08.2025 № 1 про отримання від позивача 291000 грн попередньої оплати, у якій, за твердженням відповідача, зазначено, що кошти отримані як оплата вартості металопластикових конструкцій, визначених у Специфікації, без згадки про оплату зовнішніх відкосів.

З огляду на викладене відповідач стверджує, що сторони не погодили істотних умов договору щодо передачі зовнішніх відкосів, а саме їх індивідуальних характеристик та вартості, у зв`язку з чим договір у цій частині є неукладеним. На думку відповідача, відсутність укладеного договору щодо поставки та монтажу відкосів свідчить про відсутність відповідних договірних зобов`язань та виключає можливість вважати їх невиконаними.

Крім того, відповідач заперечує проти розрахунку заявленого до стягнення штрафу. Зазначає, що позивач визначив розмір штрафу на підставі пункту 6.3 договору, який передбачає його обчислення у розмірі 20% від загальної вартості товару та монтажних робіт.

Відповідач посилається на статтю 549 Цивільного кодексу України та зазначає, що штраф повинен обчислюватися від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а не від загальної вартості всіх товарно-матеріальних цінностей та робіт, передбачених договором.

Відповідач також зазначає, що, оскільки зобов`язання щодо передачі та монтажу зовнішніх відкосів, на його думку, не виникло через неукладеність договору в цій частині, вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 64000 грн є безпідставною.

З урахуванням наведеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем, вважає їх необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, та просить суд відхилити доводи відзиву і задовольнити позов у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про відсутність погодження сторонами індивідуальних характеристик зовнішніх металевих відкосів позивач зазначає, що у пункті 11 Специфікації (Додаток № 1 до договору № 407334 від 08.08.2025) прямо зазначено товар «зовнішній відкос» у кількості 11 штук та визначено його матеріал — метал. Позивач також зазначає, що точні розміри відкосів неможливо визначити до встановлення вікон, тому відповідні заміри мали здійснюватися після їх монтажу. На думку позивача, після встановлення вікон відповідач відмовився виконувати свої договірні зобов`язання та не здійснив необхідних замірів для виготовлення і встановлення зовнішніх металевих відкосів.

Заперечуючи доводи відповідача щодо непогодження ціни зовнішніх відкосів, позивач посилається на положення статей 626 – 628 Цивільного кодексу України та зазначає, що сторони погодили загальну вартість товару, яка становила 291000 грн та охоплювала металопластикові конструкції і супутні товари, у тому числі зовнішні відкоси, зазначені у Специфікації. Позивач вказує, що виконав свій обов`язок щодо оплати 100% вартості товару, передбаченої договором, сплативши відповідачу 291000 грн, що підтверджується розпискою від 08.08.2025.

Позивач зазначає, що відповідач, своєю чергою, не виконав договірних зобов`язань, оскільки не здійснив замірів для виготовлення зовнішніх металевих відкосів, не поставив їх у кількості 11 штук та не виконав роботи з їх монтажу на встановлених вікнах.

Стосовно доводів відповідача про те, що сторони погодили виключення вартості відкосів із загальної ціни договору, позивач зазначає, що сторони дійсно погодили виключення вартості відливів, про що зроблено відповідний запис у Специфікації до договору. Водночас позивач стверджує, що таке погодження не стосувалося зовнішніх металевих відкосів та не змінювало обов`язку відповідача здійснити їх поставку і монтаж. На підтвердження своєї позиції позивач зазначає, що відлив та зовнішній відкос є різними конструктивними елементами, які мають різне функціональне призначення.

Також позивач заперечує проти доводів відповідача щодо змісту розписки від 08.08.2025 № 1. Позивач зазначає, що договором визначено загальну вартість товару, перелік якого наведений у Специфікації, а пункт 11 Специфікації містить зовнішні металеві відкоси. У зв`язку з цим, на думку позивача, розписка підтверджує отримання відповідачем 291000 грн як оплати за весь товар, зазначений у Специфікації, у тому числі за зовнішні металеві відкоси.

Щодо заперечень відповідача стосовно розрахунку штрафу позивач зазначає, що сторони, реалізуючи принцип свободи договору, передбачений статтями 626 – 628 Цивільного кодексу України, добровільно погодили умови пункту 6.3 договору, відповідно до яких у разі порушення відповідачем строків поставки товару та виконання робіт останній сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару та його монтажу. Позивач вказує, що відповідач підписав договір та погодився з його умовами, тому підстави для невиконання положень пункту 6.3 договору, на думку позивача, відсутні.

З огляду на викладене позивач просить суд відхилити доводи, викладені у відзиві відповідача, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, вважає їх безпідставними та просить врахувати наведені заперечення при вирішенні спору.

Щодо доводів позивача про те, що пунктом 11 Специфікації до договору визначено товар «зовнішній відкос» у кількості 11 штук та матеріал його виготовлення — метал, відповідач зазначає, що слово «метал» є загальним позначенням групи хімічних елементів і саме по собі не визначає якісних характеристик матеріалу, з якого повинні бути виготовлені відкоси. Відповідач зазначає, що без погодження конкретних характеристик матеріалу сторони не узгодили істотної умови договору, оскільки виготовлення відкосів з іншого виду металу могло б стати підставою для заперечень з боку позивача.

Відповідач також звертає увагу на те, що сам позивач у відповіді на відзив зазначає про неможливість визначення точних розмірів відкосів до встановлення вікон. На думку відповідача, такі пояснення свідчать про те, що на момент укладення договору сторони не погодили розміри відкосів, які, як стверджує відповідач, є істотною умовою договору.

Крім того, відповідач зазначає, що договором не передбачено умови про визначення розмірів відкосів після встановлення вікон. Водночас відповідач не погоджується із твердженням позивача про неможливість визначення розмірів відкосів до монтажу вікон та зазначає, що відкоси є частиною зовнішньої стіни будівлі, тому їх розміри могли бути визначені одночасно із визначенням розмірів самих вікон.

Відповідач вказує, що сторони фактично визнають відсутність погодження розмірів відкосів на момент укладення договору, а тому, на його думку, не досягли згоди щодо однієї з істотних умов договору.

Щодо доводів позивача про те, що після встановлення вікон відповідач відмовився здійснювати заміри для виготовлення та монтажу відкосів, відповідач зазначає, що, на його думку, договір у цій частині не був укладений, у зв`язку з чим відповідні зобов`язання щодо здійснення таких дій у нього не виникли.

Відповідач також зазначає, що позивач неправильно виклав зміст його правової позиції щодо ціни зовнішніх відкосів. За твердженням відповідача, у відзиві не зазначалося, що відсутність ціни надає відповідачу право відмовитися від виконання зобов`язань. Натомість відповідач посилається на те, що зобов`язання виникають лише з укладеного договору, а відсутність погодження ціни зовнішніх відкосів як істотної умови договору свідчить про неукладеність договору в цій частині та, відповідно, про відсутність у відповідача відповідних договірних зобов`язань.

Крім того, відповідач зазначає, що він не відмовлявся від виконання договірних зобов`язань, а наполягає на тому, що зобов`язання щодо передачі позивачу зовнішніх відкосів та виконання робіт з їх монтажу у нього не виникли.

Висновки господарського суду

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Як встановлено судом, 08.08.2025 між Фізичною особою-підприємцем Сидій Галиною Михайлівною та Фізичною особою-підприємцем Семенцем Анатолієм Івановичем укладено договір № 407334 «Купівлі-продажу», за умовами якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача металопластикові конструкції та супутні товари відповідно до Специфікації до договору, а також виконати роботи з їх монтажу на об`єкті позивача за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Васильків, вул. Соборна, 64/1.

Відповідно до пункту 1.1 договору товар та роботи визначалися, зокрема, відповідно до Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 11 Специфікації до договору сторони визначили товар «зовнішній відкос», матеріал — метал, у кількості 11 штук. Пунктом 12 Специфікації передбачено виконання робіт з обшивки встановлених відповідачем вікон зовнішніми металевими відкосами.

Таким чином, зі змісту договору та Специфікації вбачається, що сторони погодили предмет відповідного зобов`язання, його кількість, матеріал та характер робіт, які підлягали виконанню відповідачем.

Посилання відповідача на те, що сторони не погодили індивідуальні характеристики зовнішніх відкосів, а саме їх розмір та конкретні якісні характеристики металу, не свідчить про відсутність погодження предмета договору в цій частині.

Так, сторони визначили вид товару — зовнішній відкос, його кількість — 11 штук та матеріал — метал. При цьому визначення точних розмірів відкосів після встановлення вікон саме по собі не виключає погодження сторонами обов`язку щодо їх виготовлення та встановлення, оскільки такі розміри об`єктивно можуть визначатися за результатами фактичного встановлення вікон на об`єкті.

При цьому договором не передбачено, що відсутність зазначення конкретних розмірів зовнішніх відкосів на момент його укладення звільняє відповідача від обов`язку здійснити відповідні заміри після встановлення вікон та виготовити й встановити відкоси відповідно до фактичних параметрів віконних прорізів.

Не приймаються судом і доводи відповідача про непогодження сторонами матеріалу зовнішніх відкосів. У Специфікації безпосередньо зазначено матеріал товару — метал. Відповідач, посилаючись на загальність такого поняття, фактично ставить під сумнів достатність погодженого сторонами опису товару, однак сам по собі такий довід не свідчить про відсутність між сторонами домовленості щодо передачі саме зовнішніх металевих відкосів.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства. Отже, саме погоджені сторонами умови договору та його додатків визначають зміст взаємних прав та обов`язків сторін.

Доводи відповідача про те, що відсутність окремої ціни зовнішніх відкосів свідчить про неукладеність договору в цій частині, також не приймаються судом.

Як встановлено судом, пунктом 2.1 договору сторони визначили загальну ціну договору у розмірі 320000 грн, з яких 291000 грн становить загальна вартість товару, а 29000 грн — вартість робіт з його монтажу. При цьому перелік товару, вартість якого охоплюється погодженою загальною вартістю товару, визначений у Специфікації до договору, до якого включено, зокрема, зовнішні металеві відкоси у кількості 11 штук.

Отже, відсутність у Специфікації окремого розрахунку вартості кожної одиниці товару за наявності погодженої сторонами загальної вартості товару не свідчить про відсутність домовленості сторін щодо предмета договору.

Суд також враховує, що позивач на виконання умов пункту 2.1.1 договору сплатив відповідачу 291000 грн як 100 відсотків загальної вартості товару, що підтверджується розпискою відповідача №1 від 08.08.2025. При цьому суд констатує, що прийнята відповідачем сума включає в себе і вартість 11 відкосів і вартість їх встановлення.

Доводи відповідача про те, що у розписці не зазначено окремо зовнішні відкоси, не спростовують факту погодження сторонами загальної вартості товару.

Зміст розписки свідчить про отримання відповідачем 291000 грн як 100 відсотків загальної вартості товару, визначеного у Специфікації до договору, а сама Специфікація містить зовнішні металеві відкоси як один із видів товару.

Не є підставою для іншого висновку суду і запис у Специфікації «Відмінусувати вартість відливів від остаточної суми до оплати».

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідний запис стосувався саме відливів. Водночас предметом спірного зобов`язаннявідливи не були, позаяк зобовязання стосувалося іншого конструктивного елементу - зовнішніх металевих відкосів, які прямо зазначені у пункті 11 Специфікації, а роботи з їх монтажу — у пункті 12 Специфікації.

Таким чином, відлив та зовнішній відкос визначені сторонами як різні елементи, а тому виключення вартості відливів із остаточної суми до оплати саме по собі не свідчить про виключення із договору зовнішніх металевих відкосів та робіт з їх монтажу.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що якби сторони правочину випадково помилились у назві конструктивного елементу, назвавши "відкос" - "відливом", то логічним наслідком було б зменшення вартості специфікації, оскільки саме так мав відобразитись запис "відмінусувати вартість відливів від остаточної суми до оплати" на кінцевій сумі, що підлягала сплаті.

Натомість у той же день 08.08.2025 сторони складають розписку, з якої вбачається, що остаточна сума до оплати залишилась незмінною та була прийнята відповідачем без заперечень, що дає суду підстави виснувати про те, що запис у специфікації - "відмінусувати вартість відливів від остаточної суми до оплати" не стосується зобов`язання відповідача поставити та змонтувати 11 металевих зовнішніх відкосів та не всідчить про припинення відповідного зобов`язання.

Відтак суд доходить висновку, що між сторонами виникли договірні зобов`язання щодо поставки зовнішніх металевих відкосів у кількості 11 штук та виконання робіт з їх монтажу.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив поставку передбачених договором товарів у два етапи — 22.08.2025 та 05.09.2025, а 08.09.2025 виконав монтаж вікон. Разом з тим зовнішні металеві відкоси у кількості 11 штук відповідачем поставлені не були, роботи з їх монтажу на встановлених вікнах також не виконані. Жодних звернень від відповідача щодо необхідності його допуску до об`єкту для зняття обмірів необхідних для виготовлення металевих відкосів матеріали справи не містять так само як і не містять жодних повідомлень надісланих позивачу про необхідність погодження їх розміру чи інших характеристик на які зараз посилається відповідач.

Згідно з пунктом 3.1 договору виготовлення та поставка товару мали бути здійснені у строк п`яти тижнів з моменту підписання договору, але не пізніше 12.09.2025, а монтажні роботи — протягом 1– 1,5 тижня з моменту поставки товару, але не пізніше 24.09.2025.

Отже, на відповідача покладався обов`язок виконати передбачені договором роботи у визначені сторонами строки. Невиконання відповідачем обов`язку щодо поставки зовнішніх металевих відкосів та виконання робіт з їх монтажу свідчить про невиконання договірного зобов`язання у встановлений договором строк, а відтак про прострочення відповідача.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За приписами статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, невиконання відповідачем передбачених договором обов`язків щодо поставки та монтажу зовнішніх металевих відкосів є порушенням договірного зобов`язання.

Щодо заявленої до стягнення суми штрафу суд зазначає таке.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення постачальником строку поставки товару та виконання робіт, визначеного розділом 3 договору, останній сплачує покупцю штраф у розмірі 20 відсотків від загальної вартості товару та його монтажу.

Отже, сторони безпосередньо погодили підставу застосування штрафу, його розмір та базу обчислення.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого розміру штрафу, посилається на частину другу статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої штраф є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору, а відповідно до статті 551 цього Кодексу розмір неустойки, якщо її предметом є грошова сума, встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У цьому випадку сторони, реалізуючи принцип свободи договору, погодили, що порушення встановленого пунктом 3.1 договору строку поставки товару та виконання робіт тягне застосування штрафу у розмірі 20 відсотків саме від загальної вартості товару та його монтажу.

При цьому пункт 6.3 договору не ставить розмір штрафу у залежність від вартості конкретної частини товару чи робіт, яка залишилася невиконаною, а прямо визначає базою його обчислення загальну вартість товару та його монтажу.

З огляду на погоджену сторонами конструкцію договірної відповідальності суд не вбачає підстав для застосування іншої бази розрахунку штрафу, ніж та, що прямо визначена сторонами у пункті 6.3 договору.

Посилання відповідача на те, що штраф має обчислюватися виключно від вартості невиконаної частини зобов`язання, фактично спрямоване на зміну погодженого сторонами порядку визначення розміру договірної відповідальності.

При цьому відповідач не заявляє про недійсність пункту 6.3 договору, не наводить обставин, які б свідчили про недосягнення сторонами згоди щодо його змісту, а договір №407334 від 08.08.2025 підписаний обома сторонами.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що пункт 6.3 договору підлягає застосуванню до встановленого судом порушення відповідачем строків виконання договірних зобов`язань.

Загальна вартість товару та його монтажу за договором становить 320000 грн. Відтак розмір штрафу, погодженого сторонами у пункті 6.3 договору, становить 64000 грн (320 000 грн * 20 %).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 64000 грн штрафу ґрунтується на умовах укладеного сторонами договору та встановленому судом факті порушення відповідачем строків виконання договірних зобов`язань.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 64000 грн у повному обсязі.

Інші доводи та заперечення сторін, наведені у позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив та запереченнях, не спростовують встановлених судом обставин щодо змісту договірних зобов`язань відповідача, їх невиконання у визначений договором строк та погодженого сторонами розміру договірної відповідальності.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сидій Галини Михайлівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Семенця Анатолія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 64000 грн та витрати зі сплати судового збору - 3028 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 12.08.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз