Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №910/8206/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.08.2026Справа № 910/8206/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД"

до Фізичної особи підприємця Лебедка Володимира Олександровича

про стягнення 63 554,18 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Лебедка Володимира Олександровича (далі також - відповідач, ФОП Лебедко В.О.) про стягнення 46 200,00 грн заборгованості, 13 192,38 грн інфляційних втрат, 4 161,80 грн 3% річних.

Відповідно до ухвали від 06.07.2026 відкрито провадження у справі № 910/8206/26, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

Вказаною ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу 15-дений строк для подання відзиву.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду про відкриття була отримана відповідачем 07.07.2026, що підтверджується довідкою про доставлення процесуального документу до електронного кабінету.

Отже, встановлений судом строк для подання відзиву закінчився 21.07.2026.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З доводів позивача вбачається, що Фізичною особою підприємцем Лебедком Володимиром Олександровичем надано Державному підприємству «Київський бронетанковий завод», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (далі - ТОВ «КБТЗ») рахунок фактуру № С-060748 від 27.02.2017 р. відповідно до якої запропоновано здійснити оплату за продаж Товару, а саме «Ізолюючий дихальний апарат на стислому повітрі АСВ-2» (далі - Товар) у кількості 2 штуки на загальну суму 46 200,00 грн.

19.04.2017 ТОВ «КБТЗ» здійснило оплату вказаного Товару, згідно рахунку, що підтверджується копією платіжної інструкції № 1031.

Як стверджує позивач, всупереч умов наведеної вище домовленості ФОП Лебедко В.О. не виконав своє зобов`язання щодо поставки Товару.

27.05.2024 на адресу ФОП Лебедко В.О. направлено Вимогу про сплату коштів на суму 46 200,00 грн. Вказана Вимога залишена без відповіді.

02.06.2026 на адресу ФОП Лебедко В.О. направлено Вимогу, за змістом якої ТОВ «КБТЗ» акцентувало увагу на необхідності сплатити наявну заборгованість у розмірі 46 200,00 грн. Вказана Вимога залишена без відповіді.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як наголошував позивач, що станом на момент звернення до суду ФОП Лебедко В.О. не здійснено поставку Товару та не повернуто сплачені за Товар кошти.

Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві обставин не простував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи наявний рахунок-фактура № С-060748 від 27.02.2017 на суму 46 200,00 грн (виконавець ФОП Лебедко В.О.), платіжна інструкція № 1031 від 19.04.2017 на суму 46 200,00 грн, призначення платежу: попередня оплата за ізолюючий дихальний апарат зг.рах.фак. № С-060748 від 27.02.2017. Договору немає. Без ПДВ. Не є замовником, то суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На доведення факту оплати товару позивачем долучено відповідне платіжне доручення № 1031 від 19.04.2017 на суму 46200,00 грн.

Отже, у відповідача виник обов`язок з поставки оплаченого товару на суму 46200,00 грн з моменту оплати (19.04.2017), адже інші умови поставки сторонами погоджено не було.

Натомість, доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки оплаченого товару матеріали справи не містять.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача зобов`язання з поставки товару на користь позивача на суму 46 200,00 грн згідно з ст. 662 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов`язок не спростований, доказів поставки товару або повернення коштів не надано.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині поставки товару, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 46 200,00 грн.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 13 192,38 грн та 3% річних в розмірі 4 161,80 грн за загальний період нарахування з 01.07.2023 по 01.07.2026.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є наслідком прострочення саме грошового зобов`язання.

Непоставлення відповідачем попередньо оплаченого товару у встановлений строк свідчить про порушення ним зобов`язання з передачі товару, однак саме по собі не зумовлює виникнення прострочення грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, грошове зобов`язання відповідача з повернення суми попередньої оплати виникає у зв`язку з реалізацією покупцем права вимагати повернення таких коштів, а прострочення виконання цього грошового зобов`язання визначається з урахуванням моменту пред`явлення відповідної вимоги та строку її виконання.

За таких обставин нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за період, що передує виникненню у відповідача обов`язку з повернення суми попередньої оплати та простроченню виконання такого грошового зобов`язання, є безпідставним.

Наявними у справі доказами підтверджується, що вперше письмову вимогу про повернення коштів позивач надіслав відповідачу 28.05.2024 (№ 1691/81 від 27.05.2024). У вимозі встановлено 7-денний строк з дня отримання на повернення коштів на розрахунковий рахунок позивача.

02.06.2026 на адресу ФОП Лебедко В.О. направлено Вимогу, за змістом якої ТОВ «КБТЗ» акцентувало увагу на необхідності сплатити наявну заборгованість у розмірі 46 200,00 грн. в 10-ти денний строк з дня отримання вимоги.

У своїх письмових вимогах позивач самостійно визначив строк виконання відповідачем грошового зобов`язання, пов`язавши його перебіг із моментом отримання відповідачем відповідної вимоги, а саме: протягом семи робочих днів та десяти днів з дня її отримання відповідно.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу зазначених поштових відправлень або інших доказів, які б надавали можливість встановити конкретну дату їх отримання.

Надані позивачем описи вкладення та списки згрупованих поштових відправлень підтверджують факт направлення відповідачу відповідних вимог та їх зміст, проте не підтверджують дату їх отримання адресатом.

За таких обставин, оскільки початок перебігу встановлених самим позивачем строків для повернення грошових коштів пов`язаний саме з днем отримання відповідачем відповідних вимог, а таку дату за наявними у справі доказами встановити неможливо, відсутні підстави для висновку про настання прострочення грошового зобов`язання у визначені позивачем у розрахунку дати.

Відтак нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за період, щодо якого позивачем не доведено настання прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, є необґрунтованим.

Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 13 192,38 грн та 3% річних в розмірі 4 161,80 грн за загальний період нарахування з 01.07.2023 по 01.07.2026.

Крім того, зважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лебедка Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А; код ЄДРПОУ 14302667) заборгованість в розмірі 46 200,00 грн та судовий збір в розмірі 1 935,40 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11.08.2026.

Суддя Ю.О. Підченко