Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №904/5271/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 м.Дніпро Справа № 904/5271/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників:

скаржника, позивача (Фізичної особи-підприємця Данильченка Олександра Григоровича): Сивенко В.М. (поза межами приміщення суду) - адвокат,

відповідача (Фізичної особи - підприємця Соболева Максима Ігоровича): Горенич Т.І. (в залі суду) - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Данильченка Олександра Григоровича

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 (повний текст складено 25.05.2026) у справі № 904/5271/24 (суддя О.В. Ліпинський)

за позовом Фізичної особи - підприємця Данильченко Олександра Григоровича, с.Коровинці, Сумська область

до Фізичної особи - підприємця Соболева Максима Ігоровича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 428 073,76 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції.

Фізична особа - підприємець Данильченко Олександр Григорович (позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Соболева Максима Ігоровича (відповідач) про стягнення заборгованості у 428 073, 76 грн, з яких: 258 040,00 грн. - сума основного боргу, 30 887, 25 грн - пеня, 116 238, 38 грн - інфляційних втрат, 22 908, 13 грн - 3% річних

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договорами оренди транспортних засобів з екіпажем №9 від 24.05.2021, №10 від 26.05.2021, №11 від 26.05.2021, №12 від 01.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 у справі № 904/5271/24 призначено у справі повторну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Полтавському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (36004, м. Полтава, вул. Решетилівська,47); зобов`язано відповідача – Фізичну особу-підприємця Соболева Максима Ігоровича здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження на підставі відповідної вимоги Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України. Постановлено, що питання про розподіл витрат на проведення судової експертизи буде вирішено за результатами вирішення спору по суті; провадження у справі - зупинено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням до Центрального апеляційного господарського суду звернувся ФОП Данильченко Олександр Григорович з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 у справі № 904/5271/24 в частині призначення повторної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, проведення якої доручено Полтавському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (36004, м. Полтава, вул. Решетилівська, 47), скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів. Судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покласти на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції без належних правових підстав призначив повторну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів. Скаржник зазначає, що ухвалою від 15.04.2025 за заявою відповідача вже було призначено комплексну експертизу, проведену Дніпропетровським НДІСЕ, за результатами якої у висновку № 4283-25 від 20.02.2026 встановлено, що підписи від імені Соболева Максима Ігоровича на спірних документах виконані самим Соболевим Максимом Ігоровичем, а відтиски печатки ФОП Соболева М.І. нанесені одним і тим самим кліше печатки. При цьому експерти досліджували оригінали документів, вільні та експериментальні зразки підпису і печатки та були попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

На думку апелянта, суд неправильно застосував статті 86, 98, 99, 104, 107 ГПК України, оскільки не встановив передбачених статтею 107 ГПК України об`єктивних підстав для повторної експертизи – необґрунтованості первинного висновку, його суперечності іншим матеріалам справи або наявності обґрунтованих сумнівів у його правильності, а фактично виходив лише з незгоди відповідача з результатом експертизи та поданого ним альтернативного приватного висновку експертизи № 24-04 01/2026 від 27.04.2026, складеного ТОВ «Бюро незалежної судової експертизи України», у якому зроблено протилежний висновок, а саме: підписи виконані не Соболевим Максимом Ігоровичем, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Апелянт наголошує, що факт існування альтернативного висновку не є автоматичною підставою для повторної експертизи, тим більше що приватне дослідження проводилося за «технічними зображеннями» документів, тоді як експертиза Дніпропетровського НДІСЕ – за оригіналами документів.

Суд, на думку апелянта, не конкретизував, яке саме положення методики дослідження підписів 1.1.53 порушено, у чому полягає порушення, який етап дослідження не проведено, яким доказом це підтверджується та як таке порушення могло вплинути на правильність висновків. Водночас відповідність експертного дослідження спеціальній методиці потребує спеціальних знань, а суд не навів належного доказу – рецензії, висновку спеціаліста чи іншого документа, який би підтверджував істотне порушення методики.

Окремо апелянт посилається на зловживання відповідачем процесуальними правами та штучне затягування розгляду справи, намагання усунути несприятливий доказ і створити можливість неодноразового проведення експертиз до отримання бажаного результату, всупереч принципам процесуальної економії, правової визначеності та розумного строку розгляду справи.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу у справі № 904/5271/24 за позовом ФОП Данильченко О.Г. до ФОП Соболева М.І. про стягнення 428 073,76 грн відповідач заперечує проти апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 про призначення повторної почеркознавчої та технічної експертизи.

Відповідач наполягає, що він не підписував договори оренди транспортного засобу з екіпажем № 9 від 24.05.2021, суборенди № 10 від 26.05.2021, оренди № 11 від 26.05.2021 та суборенди № 12 від 01.06.2021, а також відповідні акти, і послуги за ними не отримував. Первісна комплексна судова почеркознавча та технічна експертиза була призначена 13.11.2025 та проведена Дніпропетровським НДІСЕ, за результатами якої складено висновок експертів № 4283-25 від 20.02.2026. Відповідач вважає цей висновок сумнівним, необґрунтованим та таким, що складений із порушеннями законодавства і методики проведення експертиз, у зв`язку з чим просив призначити повторну експертизу.

Зокрема, відповідно до Методики дослідження підписів 1.1.53 перед вивченням загальних ознак почерку має проводитися першочергове дослідження підписів для виключення їх виконання із застосуванням технічних прийомів або засобів (попередня підготовка, наслідування, копіювання), однак такий етап експертами не проводився, що підтвердила під час судового засідання експерт Савіна Олена, зазначивши, що не проводила його, оскільки не мала права це робити; при цьому сама Методика дослідження підписів, нормативний код 1.1.53, зазначена експертом у висновку № 4283-25 від 20.02.2026 на стор. 8 серед нормативних актів, використаних при проведенні експертизи, а сама методика розроблена ДНДЕКЦ МВС України та має р/код у Реєстрі методик проведення експертиз 1.1.53.

Відповідач зазначає, що невстановлення на першочерговому етапі можливого технічного способу підроблення підписів ставить під сумнів усі подальші висновки щодо їх почеркової схожості, оскільки технічна імітація або копіювання могли спотворити ознаки почерку. Крім того, експерт описав за загальними ознаками всі 24 підписи та зробив проміжний висновок, що вони виконані однією особою, однак у таблиці ілюстрацій до висновку жодного з цих підписів не проілюстровано і не наведено ознак, на підставі яких зроблено висновок про виконання їх однією особою.

Відповідач також вказує на неналежне дослідження порівняльного матеріалу: у висновку відсутнє належне дослідження зразків підпису Соболева М.І., не відображено наданий ним значний обсяг порівняльних матеріалів, у тому числі велику кількість оригіналів документів, що суперечить п. 1.1 та п. 1.3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 у редакції наказу від 26.12.2012 №1950/5, відповідно до яких завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця, а для дослідження мають надаватися вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку і підпису особи, яка підлягає ідентифікації.

Додатково відповідач посилається на висновок незалежного експертного дослідження ТОВ «Бюро незалежної судової експертизи України» № 24-04-01/2026 від 27.04.2026, проведеного на його замовлення, яким за результатами дослідження 20 підписів, розміщених у спірних договорах, додатках та актах за договорами № 9, № 10, № 11 і № 12, встановлено, що кожен із досліджених підписів виконаний не Соболевим Максимом Ігоровичем, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису. Експерт також встановив, що порівняльний матеріал за обсягом і якістю достатній для науково- обґрунтованого висновку, а встановлені розбіжні ознаки є стійкими та суттєвими і в сукупності дають підстави для категоричного висновку про виконання підписів іншою особою.

Таким чином, наявна пряма суперечність між висновком експертів Дніпропетровського НДІСЕ № 4283-25 від 20.02.2026 та незалежним експертним дослідженням № 24-04-01/2026 від 27.04.2026, що, на думку відповідача, створює об`єктивні сумніви у правильності першого висновку та є підставою для повторної експертизи в іншому експертному закладі.

Окремо відповідач ставить під сумнів висновок первісної експертизи щодо належності печатки ФОП Соболеву М.І., оскільки на наданій відповідачем справжній печатці всередині літери «С» містяться 3 крапки, тоді як на відтиску печатки на спірних документах - 4 крапки, чого, за твердженням відповідача, експерт не виявив.

Відповідач спростовує доводи апелянта про відсутність підстав, передбачених ст. 107 ГПК України, для повторної експертизи, зазначаючи, що клопотання містило конкретний опис порушень, назву Методики, нормативний код 1.1.53 та зазначення непроведеного етапу дослідження, а обставина його непроведення підтверджена не лише самим висновком, а й поясненнями експерта Савіної Олени та оскаржуваною ухвалою суду. Посилання апелянта на те, що відповідач не надав належного доказу змісту та правового статусу Методики, відповідач вважає безпідставним, оскільки саме ця Методика зазначена експертом у висновку № 4283-25 від 20.02.2026 як використана під час дослідження.

Відповідач також заперечує щодо неврахування приватного експертного дослідження, посилаючись на те, що воно стосується безпосередньо предмета доказування – належності спірних підписів Соболеву М.І., а відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування.

Відповідач посилається також на ст. 42 ГПК України щодо обов`язку учасників справи сприяти повному й об`єктивному встановленню обставин, подавати всі наявні докази та надавати достовірні пояснення, на ст. 74 ГПК України щодо обов`язку кожної сторони довести обставини, на які вона посилається, на ст. 77 ГПК України щодо допустимості доказів, на ст. 78 ГПК України щодо їх достовірності та на ст. 79 ГПК України щодо стандарту вірогідності доказів, за яким обставина вважається доведеною, якщо надані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази на її спростування.

З огляду на принцип змагальності та процесуальної рівності сторін відповідач зазначає, що суд має зіставити докази обох сторін і надати перевагу більш вагомим та вірогідним доказам; у цьому контексті посилається на практику Верховного Суду щодо стандарту «вірогідності доказів» та рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS».

Твердження апелянта про зловживання відповідачем процесуальними правами та штучне затягування розгляду справи відповідач вважає безпідставними, оскільки він належно виконував вимоги суду, надавав вільні та експериментальні зразки підпису й інші матеріали, не відмовлявся від проведення експертизи, своєчасно оплачував експертні послуги та не вчиняв дій, спрямованих на перешкоджання експертизі чи затягування розгляду справи; апелянт, у свою чергу, не навів жодної конкретної обставини або доказу такого зловживання.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Фізична особа - підприємець Данильченко Олександр Григорович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Соболева Максима Ігоровича про стягнення заборгованості у 428 073, 76 грн, з яких: 258 040,00 грн - сума основного боргу, 30 887, 25 грн - пеня, 116 238, 38 грн - інфляційних втрат, 22 908, 13 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договорами оренди транспортних засобів з екіпажем №9 від 24.05.2021, №10 від 26.05.2021, №11 від 26.05.2021, №12 від 01.05.2024.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, в тому числі посилаючись на те, що документи, на підставі яких заявлена до стягнення заборгованість, разом з усіма додатками, ним не підписувались, а тому, у нього відсутні будь які зобов`язання, які могли б виникнути перед позивачем.

Ухвалою суду від 15.04.2025 року призначено у справі комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

13.11.2025 суд доручив проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, що призначена ухвалою від 15.04.2025, Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, на час проведення дослідження провадження у справі зупинив.

06.03.2026 справа повернулась до суду з висновком експертів, за змістом якого останні зазначили, що підписи на досліджуваних документах виконанні самим Соболєвим Максимом Ігоровичем, а відтиски печатки на таких документах нанесені одним і тим же кліше печатки «Фізична особа-підприємець Соболєв Максим Ігорович», вільні та експериментальні зразки відтиску якого надані для порівняльного дослідження.

Ухвалою від 13.03.2026 провадження у справі поновлено.

Відповідач подав клопотання про призначення у справі повторної почеркознавчої та технічної експертизи, яке мотивовано наявністю сумнівів у правильності висновку експертизи, складеного на виконання ухвали від 15.04.2025. До поданого клопотання додано висновок експертизи №24-04-01/2026 від 27.04.2026, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро незалежної судової експертизи України» за результатами проведення почеркознавчого дослідження. За змістом вказаного висновку зазначено про те, що підписи на досліджуваних документах виконані не Соболевим Максимом Ігоровичем, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

28.04.2026 суд викликав в засідання судових експертів Олену Савіну та Олену Крижановську для надання пояснень щодо висновку експертів № 4283-25 від 20.02.2026 за результатами проведення судової експертизи.

У судовому засіданні експертам були поставлені питання представником відповідача, після отримання відповідей на які останній наполягав на задоволенні раніше поданого клопотання про призначення повторної експертизи.

Мотивуючи необхідність призначення повторної експертизи, відповідач стверджує про невідповідність проведеного Дніпропетровським НІСЕ дослідження методикам проведення почеркознавчих експертиз, що полягає у неналежному дослідженні наданого порівняльного матеріалу, крім того, посилається на суперечності між двома висновками експертизи.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Данильченка Олександра Григоровича та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 у справі № 904/5271/24, виходячи з такого.

Відповідно до статті 99 ГПК України суд призначає експертизу у справі, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та, зокрема, якщо надані сторонами висновки експертів викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до частини 2 статті 107 ГПК України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта, зокрема його необґрунтованості, суперечності з іншими матеріалами справи тощо, суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Отже, повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

За змістом статті 107 ГПК України призначення додаткової або повторної експертизи є правом суду, а не обов`язком. При цьому, така експертиза може бути проведена, у тому числі за клопотанням учасника справи.

Отже, визначальним для вирішення питання про призначення повторної експертизи є встановлення не факту незгоди сторони з первісним висновком, а наявності об`єктивних та обґрунтованих сумнівів у його правильності.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи містять два експертні дослідження: Висновок експертів № 4283-25 від 20.02.2026 за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у господарській справі № 904/5271/24 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та Висновок експерта № 24-04-01/2026 від 27.04.2026, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро незалежної судової експертизи України», за результатами почеркознавчого дослідження. Результати вказаних висновків є протилежними щодо істотної для вирішення спору обставини – особи, яка виконала підписи на документах, на підставі яких позивач обґрунтовує виникнення у відповідача відповідних договірних зобов`язань та заборгованості.

Колегія суддів враховує наявність у матеріалах справи двох експертних висновків із взаємно протилежними результатами. Висновок експертів № 4283-25 від 20.02.2026 містить висновок про виконання спірних підписів Соболєвим Максимом Ігоровичем, тоді як висновок експерта № 24-04-01/2026 від 27.04.2026 містить висновок про виконання відповідних підписів іншою особою з наслідуванням справжнього підпису Соболева М.І.

Висновок експерта не має наперед установленої сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Водночас наявність двох суперечливих експертних досліджень щодо ключової обставини справи є самостійною об`єктивною підставою для виникнення сумнівів та необхідності їх усунення шляхом проведення повторної експертизи.

Колегія суддів також бере до уваги доводи відповідача щодо недотримання під час проведення первісної експертизи положень Методики дослідження підписів 1.1.53.

Як зазначав відповідач, перед дослідженням загальних ознак почерку необхідно провести дослідження підписів з метою виключення їх виконання за допомогою технічних прийомів або технічних засобів, зокрема попередньої підготовки, наслідування чи копіювання.

При цьому, як зазначено відповідачем та враховано судом першої інстанції, під час надання пояснень у судовому засіданні експерт Савіна Олена підтвердила, що відповідне дослідження не проводилося.

Водночас у самому висновку експертів № 4283-25 від 20.02.2026 у розділі щодо нормативних актів зазначено про використання під час проведення експертного дослідження саме Методики дослідження підписів, нормативний код 1.1.53.

За таких обставин доводи апелянта про те, що відповідач не зазначив конкретного порушення методики, не визначив етапу дослідження, який не був проведений, та не обґрунтував його впливу на кінцевий результат експертизи, є безпідставними.

При цьому суд апеляційної інстанції не надає оцінки правильності чи неправильності відповідної методики дослідження та не встановлює на цій стадії факту недостовірності первісного експертного висновку. Питання полягає в тому чи існують обґрунтовані сумніви, які виправдовують проведення повторної експертизи.

Не можуть бути прийняті й доводи апелянта про те, що відповідачем неналежним чином обґрунтовано зауваження щодо дослідження порівняльного матеріалу.

Відповідач посилався на надання значного обсягу порівняльного матеріалу, у тому числі оригіналів документів, вільних та експериментальних зразків підпису, та зазначав, що відповідний матеріал не був належним чином досліджений та відображений у первісному висновку.

З огляду на те, що предметом експертизи є встановлення особи виконавця спірних підписів, повнота та належність дослідження порівняльних зразків безпосередньо стосуються обґрунтованості кінцевого висновку. Тому наведені відповідачем обставини не можуть бути відхилені як такі, що не мають значення для вирішення питання про необхідність повторної експертизи.

Доводи апелянта про те, що висновок ТОВ «Бюро незалежної судової експертизи України» не є рівнозначним за доказовою природою висновку судової експертизи, також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Сам факт складення висновку № 24-04-01/2026 від 27.04.2026 за замовленням відповідача не позбавляє його доказового значення. Такий висновок підлягає оцінці судом разом з іншими матеріалами справи та може враховуватися під час вирішення питання про наявність сумнівів у правильності первісного висновку.

При цьому суд першої інстанції не встановлював, чи є висновок №24-04-01/2026 від 27.04.2026 та висновок № 4283-25 від 20.02.2026 достовірними або недостовірними. Суд першої інстанції встановив, що між висновками існує істотна суперечність, яка не усунута та потребує проведення повторного експертного дослідження.

Посилання апелянта на те, що дослідження, проведене за висновком №24-04-01/2026 від 27.04.2026, здійснювалося за технічними зображеннями документів, також не свідчить про відсутність підстав для повторної експертизи.

Зазначена обставина може бути врахована експертами під час проведення повторного дослідження, якому суд першої інстанції доручив надати відповідні матеріали та яке має бути проведене іншим експертним закладом.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про відсутність передбачених статтею 107 ГПК України підстав для повторної експертизи.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив сукупність таких обставин: наявність двох експертних висновків із протилежними результатами; наявність зауважень щодо відповідності первісного дослідження Методиці дослідження підписів 1.1.53; підтвердження експертом обставини непроведення відповідного етапу дослідження; наявність зауважень щодо дослідження порівняльного матеріалу; а також принципове значення питання справжності підписів для вирішення спору.

У своїй сукупності ці обставини відповідають критеріям, визначеним статтею 107 ГПК України.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідач заперечує не окремі розрахунки заборгованості, а факт виникнення договірних правовідносин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Тому встановлення того, ким саме підписані договори та первинні документи, на які посилається позивач, має безпосереднє значення для правильного вирішення спору №904/5271/24.

Доводи апелянта про зловживання відповідачем процесуальними правами та штучне затягування розгляду справи колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не ухилявся від проведення експертизи, надавав необхідні документи, вільні та експериментальні зразки підпису, виконував вимоги суду щодо проведення експертного дослідження та, після отримання первісного висновку, реалізував своє процесуальне право на подання заперечень щодо нього і клопотання про проведення повторної експертизи.

Саме по собі звернення сторони з клопотанням про повторну експертизу за наявності об`єктивних сумнівів у правильності первісного експертного висновку не може кваліфікуватися як зловживання процесуальними правами.

Відповідач запропонував доручити проведення повторної експертизи Полтавському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України. Відповідно до частини 3 статті 99 ГПК України експерт або експертна установа обираються сторонами за взаємною згодою, а за відсутності такої згоди визначаються судом.

Покладення попередніх витрат на оплату експертного дослідження на ФОП Соболева Максима Ігоровича відповідає вимогам статті 125 ГПК України, оскільки саме відповідач звернувся з клопотанням про призначення повторної експертизи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області при постановленні ухвали від 19.05.2026 правильно встановив фактичні обставини, що мають значення для вирішення питання про призначення повторної експертизи, діючи відповідно до положень статей 99, 107, 125, 228 ГПК України.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про призначення повторної експертизи, колегією суддів не встановлено.

З огляду на наведене, колегія суддів виснує, що апеляційна скарга ФОП Данильченка Олександра Григоровича задоволенню не підлягає, оскільки викладені в ній доводи не спростовують законності та обґрунтованості ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 у справі №904/5271/24.

7. Розподіл судових витрат.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Данильченка Олександра Григоровича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 у справі № 904/5271/24 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 у справі № 904/5271/24 - залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 12.08.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: Ю.В. Фещенко

О.Ю. Соп`яненко