Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №908/1268/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1268/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Соп`яненко О.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Прогрес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 (суддя Давиденко І.В., повний текст складено та підписано 14.07.2025) у справі № 908/1268/25

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку "Азов", буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Прогрес" (69095, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 18а; ідентифікаційний код юридичної особи 20475159)

про стягнення 14 655,07 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Прогрес" про стягнення 14 655,07 грн заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.05.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати послуг теплопостачання, наданих до нежитлової будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 18А, що належить відповідачу на праві власності. Позивач посилався на укладений Договір з власником будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії № 86003131 від 11.10.2021, проект якого було направлено відповідачу 01.02.2022, та на відсутність відмови споживача від укладання договору протягом 30 днів, що відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про укладення договору. Нарахування здійснено за умовно-постійним та умовно-змінним тарифами відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Прогрес" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 14 655,07 грн заборгованості та 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ «ОРП «Прогрес» на праві власності належить нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 18-а, що підтверджується свідоцтвом про право власності. На адресу відповідача позивач надсилав Договір з власником будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії № 86003131 від 11.10.2021, що підтверджується фіскальним чеком від 01.02.2022. Суд, посилаючись на частину 4 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зазначив, що доказів відмови споживача від укладання Договору матеріали справи не містять, отже Договір є укладеним. Суд встановив, що спірна будівля обладнана приладом комерційного обліку теплової енергії, факт отримання послуги підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду. Відповідно до актів обстеження системи теплоспоживання від 19.10.2021 та від 01.03.2022 встановлено перекриття та опломбування опалення на межі поділу, а також виконання видимого розриву трубопроводу. Суд зазначив, що нарахування здійснено за умовно-постійною та умовно-змінною частинами тарифу, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374, а відповідач контррозрахунку не надав та наведене позивачем не спростував. Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, оскільки відповідач не подав відзив у встановлений строк.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Прогрес" (відповідач) подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі № 908/1268/25, в якій просить: поновити пропущений строк на апеляційне оскарження; поновити строк подання доказів та прийняти нові докази (додатки № 5– 9 до апеляційної скарги); скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі № 908/1268/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" відмовити в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Відповідач не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки не отримав ухвалу про відкриття провадження через незалежні від нього причини. В оскаржуваному рішенні зазначено, що ухвала надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, проте повернулася з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Апелянт зазначає, що відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України судові рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а згідно з пунктами 73 та 86 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення надсилається адресату за номером мобільного телефону або шляхом вкладення повідомлення до абонентської поштової скриньки. Позивач, якому був відомий контактний номер мобільного телефону відповідача ( НОМЕР_1 ), що підтверджується листуванням між сторонами (лист відповідача від 05.04.2023 та відповідь позивача від 24.05.2023 № 2825/44-4666), не вказав цей номер у позовній заяві, через що працівник суду не міг зазначити його на поштовому відправленні для належного повідомлення Укрпоштою.

Апелянт стверджує, що постійно перевіряє свою абонентську поштову скриньку, в якій не було жодних повідомлень про надходження поштового відправлення від суду. За юридичною адресою відповідача (вул. Шкільна, 18-А, м. Запоріжжя) знаходиться роздрібний продуктовий магазин «Апельмон», де цілодобово хтось перебуває, проте поштове відправлення від суду працівниками Укрпошти за цією адресою не доставлялося. Апелянт посилається на пункт 83 Правил, яким не передбачено декількох візитів працівника пошти на адресу, і зазначає, що об`єктивно не може довести факт недоставки кореспонденції, оскільки ця дія ніяким чином не фіксується.

Про оскаржуване рішення відповідач дізнався лише 29.09.2025, коли приватний виконавець списав з рахунку підприємства суму боргу. Виконавче провадження було відкрито 29.09.2025 та закінчено 30.09.2025. Повний текст рішення представник відповідача отримав 02.10.2025 в Електронному суді після видачі ордера на представництво. Апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження на підставі пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 256 ГПК України.

У доповненні до апеляційної скарги скаржник зазначає, що під час з`ясування в Укрпошті причин невручення кореспонденції виявилося, що в базі Укрпошти відсутній будинок № 18 з літерою «А» по вул. Шкільна, м. Запоріжжя, хоча ця адреса офіційно присвоєна будинку та фігурує в усіх реєстрах. На підтвердження цього додано скріншот з сайту Укрпошти. Крім того, апелянт звертає увагу на розбіжність між відміткою на конверті з трекномером 0610252105568 («адресат відсутній за вказаною адресою») та записом на сайті Укрпошти за цим же трекномером («Повернення Відправнику (за відмовою адресата)»), що свідчить про помилки працівників Укрпошти.

По суті спору апелянт зазначає, що фактично позивачем послугу з теплопостачання відповідачу надано не було і відповідачем її не отримано. Ще з 2015 року відповідача було повністю відключено від опалення, що підтверджується актом від 26.02.2015 «Акт на відключення опалення», в якому зафіксовано опломбування вводів пломбами № R14456057 та № R14456020 на межі поділу балансової належності поза межами будівлі відповідача. Актом від 19.10.2021, наданим позивачем, констатовано факт перекриття та опломбування опалення тими ж пломбами. Актом від 01.03.2022 констатовано виконання видимого розриву труби опалення на межі поділу. Доказів того, що відповідачем було відкрито вентилі, під`єднано труби, знято пломби та отримано послугу, позивачем не надано. Теплоносій фізично не постачався в трубу опалення відповідача, і відповідач був позбавлений можливості самовільно скористатися послугою. Апелянт посилається на пункт 5 частини 2 статті 7 та частину 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якими споживач здійснює оплату за надану та спожиту послугу, а не за ту, яка не надана.

Скаржник стверджує, що Договір між позивачем та відповідачем не є укладеним. Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура укладення договору починається після отримання споживачем проекту договору, а не лише після факту його направлення виконавцем. Суд послався на фіскальний чек про направлення проекту Договору, проте матеріали справи не містять доказів отримання проекту Договору відповідачем. Відповідач зазначає, що проект договору не отримував, про що ще у 2023 році повідомляв позивача листом від 05.04.2023. Крім того, в проекті Договору відсутня адреса та ідентифікаційний код відповідача, що унеможливлює ідентифікацію сторони.

Навіть якщо припустити укладення Договору, апелянт зазначає, що позивачем не доведено і судом не встановлено точну дату, з якої договір є укладеним. Згідно з пунктом 38 проекту Договору він набирає чинності з моменту підписання, а відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 13 Закону договір вважається укладеним лише зі спливом 30 днів після отримання споживачем проекту. Ані позивачем, ані судом не зазначено, коли саме відповідачем було отримано проект Договору та коли закінчився тридцятиденний строк для його погодження.

Апелянт також наголошує, що Договір завідомо не міг бути укладений раніше лютого 2022 року, оскільки проект було направлено відповідачу лише 01.02.2022, тоді як Договір датовано 11.10.2021. Нарахування за листопад та грудень 2021 року і січень 2022 року здійснено до моменту потенційного початку дії Договору, що виключає законність відповідних нарахувань.

Крім того, апелянт зазначає, що абзац 3 частини 4 статті 13 Закону містить дві нерозривні умови для погодження договору: неповідомлення про відмову та вчинення дій, які засвідчують волю до отримання комунальної послуги. Позивач не надав суду доказів існування другої умови. Навпаки, матеріали справи містять докази небажання відповідача отримувати послугу: акт від 26.02.2015 щодо відключення від опалення, акти від 19.10.2021 та 01.03.2022 щодо перекриття та розриву трубопроводу, лист відповідача позивачу від 05.04.2023, в якому відповідач повідомляє про небажання отримання послуги з теплопостачання ще з 2015 року, неотримання проекту Договору та відмову сплачувати кошти за ненадану послугу, а також сама по собі відмова відповідача сплачувати послугу.

Щодо подання нових доказів апелянт зазначає, що не брав участі в розгляді справи в суді першої інстанції через незалежні від нього причини, у зв`язку з чим не зміг подати докази. На підставі частини 3 статті 269 ГПК України просить прийняти нові докази (додатки № 5– 9), як такі, що не подані з об`єктивно незалежних від відповідача причин.

08.10.2025 представником відповідача - адвокатом Заболотнім О.А. було подано доповнення до апеляційної скарги, в якому зазначено про виявлення нової обставини щодо відсутності в базі Укрпошти будинку № 18 з літерою «А» по вул. Шкільна, м. Запоріжжя, що ймовірно стало причиною невручення відповідачу судової кореспонденції. На підтвердження додано скріншот з сайту Укрпошти та зазначено про розбіжність між відміткою на конверті та записом на сайті Укрпошти щодо причин невручення поштового відправлення з трекномером 0610252105568.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Концерн "Міські теплові мережі" подав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Прогрес" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне:

Щодо неотримання відповідачем судової кореспонденції позивач посилається на частину 7 статті 120 ГПК України, згідно з якою учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження, а за відсутності такої заяви ухвала надсилається за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо учасник за цією адресою більше не знаходиться. Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, згідно з якою отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї покладається обов`язок належної організації отримання кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам факт неотримання кореспонденції не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено суб`єктивною поведінкою сторони. Позивач також зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Додатково позивач повідомляє, що позовна заява з додатками була направлена відповідачу 05.05.2025 на адресу реєстрації юридичної особи, що підтверджується квитанцією № 690900093448.

Щодо укладення договору позивач зазначає, що правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, та іншими нормативно-правовими актами. Позивач направив відповідачу два примірники Договору № 86003131 від 11.10.2021 для узгодження та підписання. Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якщо споживач, який отримав проект договору, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову та не надав заперечень, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання послуги, договір вважається укладеним. Від ТОВ «ОРП «Прогрес» жодних заперечень не надавалось, отже договір вважається укладеним. Позивач повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо укладення Договору.

Щодо нарахувань позивач зазначає, що 26.02.2015 були виконані роботи з перекриття та опломбування засувок на межі балансової належності, проте відбулись законодавчі зміни у сфері надання комунальних послуг. Відповідно до Правил № 830 споживач має право відключитися від систем централізованого опалення згідно з Порядком № 169, затвердженим Наказом Мінрегіону від 26.07.2019. На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради фахівцями Концерну було складено акт про виконання видимого розриву та направлено поштою додаткову угоду на розірвання договору. До відключення від мереж теплопостачання та розірвання договору умовно-постійна частина тарифу нараховується протягом усього періоду відповідно до умов договору. Умовно-змінна частина - це плата за спожиту теплову енергію, яка нараховується лише протягом опалювального періоду. Умовно-постійна частина - це плата за приєднане теплове навантаження, яка нараховується для місячної оплати протягом року.

Щодо подання нових доказів позивач заперечує в повному обсязі проти долучення до матеріалів справи нових доказів з боку відповідача, посилаючись на пункт 6 частини 2 статті 258 ГПК України.

Позивач вважає, що суд першої інстанції, оцінивши всебічно та об`єктивно обставини справи та сукупність наданих доказів, вірно встановив та визнав всі надані позивачем докази такими, що обґрунтовують позовні вимоги, а доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 08.10.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2025 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/1268/25.

20.10.2025 матеріали справи № 908/1268/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2025 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібне підприємство “Прогрес” на рішення господарського суду Запорізької області від 11.07.2025р. у справі № 908/1268/25 залишено без руху, апелянту надано строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3 633грн. 60 коп. на відповідні реквізити Центрального апеляційного господарського суду.

28.10.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 27.10.2025 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на оскарження рішення суду, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою здійснення стороною права на оскарження є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення.

Так, згідно з матеріалами справи, рішення у цій справі ухвалено без повідомлення (виклику) сторін 11.07.2025, повний текст якого виготовлено та підписано також 14.07.2025, отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений законодавством, сплив 04.08.2025. Скаржником апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку – 08.10.2025.

Чинним Господарським процесуальним кодексом України передбачена можливість відновлення строку на апеляційне оскарження в разі подання стороною скарги на рішення, ухвалу суду протягом 20 ((10) відповідно) днів з моменту його (її) отримання (ч.2 ст.256 ГПК України).

При цьому, оскаржуване Рішення відповідачем (в особі представника) отримано 02.10.2025 в Електронному суді. На підтвердження сказаного додаю до даної апеляційної скарги засвідчену адвокатом копію повідомлення № 91276 з Електронного суду про надання доступу представнику відповідача до даної справи (оригінал знаходиться на відповідному сервері Електронного суду).

З огляду на подання апелянтом 08.10.2025 апеляційної скарги на рішення суду від 11.07.2025, про яке останній дізнався 02.10.2025, неналежну роботу відділення поштового зв`язку за місцем обслуговування апелянта, з метою гарантованого конституційного права доступу особи до правосуддя, визнає наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження поважними та дійшов висновку про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду 12.11.2025 визнано поважними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги та відновити строк на подання апеляційної скарги.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Прогрес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі № 908/1268/25 для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.

14.11.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Концерну "Міські теплові мережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У зв`язку з перебуванням на у відпустці судді Кощеєва І.М. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 670/26 від 12.08.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Соп`яненко О.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2026 справу № 908/1268/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Чус О.В., Соп`яненко О.Ю.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: Концерн "Міські теплові мережі" є теплопостачальною організацією, основною метою діяльності якої є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Прогрес" на праві власності належить нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 18-а, що підтверджується свідоцтвом про право власності САА912351 від 15.05.2003. Позивач надсилав на адресу відповідача проект Договору з власником будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії № 86003131 від 11.10.2021, що підтверджується фіскальним чеком від 01.02.2022. Спірна будівля обладнана приладом комерційного обліку теплової енергії SHARKY 775, заводський номер 51824590. Відповідно до акту обстеження системи теплоспоживання від 19.10.2021, складеного Концерном «Міські теплові мережі», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 18А, встановлено, що ТОВ «ОРП «Прогрес» перекрито та опломбовано на межі поділу в ТК опалення (пломба № 214456057, № 214456020, акт від 26.02.2015). Відповідно до акту обстеження системи теплоспоживання від 01.03.2022, складеного Концерном «Міські теплові мережі», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 18А, встановлено, що виконано видимий розрив трубопроводу опалення d 57 в ТК б/н на межі поділу. Позивач нарахував відповідачу за адресою вул. Шкільна, 18А за період постачання теплової енергії: за листопад 2021 - 1 838,34 грн (з урахуванням перерахунку); за грудень 2021 - 1 752,60 грн; за січень 2022 - 14 485,80 грн; за лютий 2022 - « 8 866,49 грн». У травні 2023 здійснено перерахунок з 11.10.2021 по 31.12.2022 за договірним навантаженням 0,044359 Гкал/год. У період березень 2022 - квітень 2023 нарахування позивача становлять 0. Загальна сума заборгованості становить 14 655,07 грн. Нарахування здійснено за двоставковим тарифом на теплову енергію, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374, який включає умовно-постійну частину (плата за приєднане теплове навантаження, що нараховується протягом року) та умовно-змінну частину (плата за спожиту теплову енергію, що нараховується протягом опалювального періоду). Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Ухвала про відкриття провадження від 12.05.2025, надіслана на адресу відповідача, повернулася до суду 19.05.2025 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач відзив на позов у встановлений строк не подав.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

З положень статті 11 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

З змістом статті 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Основними обов`язками споживача теплової енергії є, у тому числі, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил. Теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов`язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб`єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії є предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 1 якого житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За приписами статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема щодо постачання теплової енергії.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 цього Закону).

Частиною 2 статті 7, частиною 2 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання. Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Згідно з частиною 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 відповідно до підпунктів 1 і 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Кабінетом Міністрів України було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії і Типових договорів з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021, були затверджені наступні види типових договорів:

- типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем;

- типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії;

- типовий договір з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії;

- типовий колективний договір про надання послуги з постачання теплової енергії;

- типовий договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

В пункті 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії (в редакції чинній час виникнення спірних правовідносин), зокрема, визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

У частині 4 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проєкт відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Щодо доводів скаржника про неотримання ним проєкту договору, та як наслідок неукладення договору між позивачем та відповідачем, колегія суддів зазначає наступне:

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою та фізичною особою - підприємцем для забезпечення комунікації та зв`язку із ними зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Слід відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібне підприємство «Прогрес» є: 69063, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 18-А.

У силу приписів законодавства України, позивач не зобов`язаний з`ясовувати фактичне місцезнаходження відповідача (якщо воно не співпадає з його офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі); повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що саме на зазначену адресу позивачем було направлено відповідачу два примірники Договору з власником будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії № 86003131 від 11.10.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи фіскальним чеком від 01.02.2022.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20 визначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, ризик настання наслідків, пов`язаних із неотриманням поштової кореспонденції, направленої на належну адресу особи, покладається на таку особу.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності доказів отримання відповідачем проєкту договору.

Крім того, докази повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібне підприємство «Прогрес» про свою відмову від укладання Договору про надання послуг з постачання теплової енергії №86003131 від 11.10.2021, надання ним своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів виснує, що Договір про надання послуг з постачання теплової енергії №86003131 від 11.10.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібне підприємство «Прогрес» є укладеним у редакції, запропонованій позивачем.

Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якщо споживач, який отримав проєкт договору, складений відповідно до типового договору, протягом 30 днів з дня його отримання не повідомив виконавцю про відмову від укладення договору або про незгоду з його умовами та не надав протокол розбіжностей, а також вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання відповідної комунальної послуги, договір вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем.

Факт перекриття засувок, їх опломбування або виконання видимого розриву трубопроводу не свідчить про припинення статусу відповідача як споживача послуги та не припиняє правовідносини з виконавцем комунальної послуги, оскільки таке відключення здійснюється виключно у порядку, визначеному законодавством.

Матеріали справи не містять доказів прийняття компетентними органами рішення про відключення об`єкта відповідача від мереж централізованого теплопостачання в порядку, визначеному нормативно-правовими актами, а також доказів укладення сторонами угоди про припинення договірних відносин або припинення надання послуги відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуги з постачання теплової енергії.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, Договір про надання послуг з постачання теплової енергії №86003131 від 11.10.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібне підприємство «Прогрес» є укладеним у редакції, запропонованій позивачем, а місцевий господарський суд, відповідно, правильно встановив наявність між сторонами договірних правовідносин.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження була направлена відповідачу за його місцезнаходженням, яке зазначене у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яке є офіційною адресою відповідача.

Поштове відправлення було повернуто до суду із відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою та фізичною особою - підприємцем для забезпечення комунікації та зв`язку із ними зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 69063, м. Запоріжжя, вул. Шкільна (Героїв Сталінграду), буд. 18-А, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (арк.с. 38).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Посилання апелянта на те, що позивач не зазначив номер мобільного телефону відповідача у позовній заяві, колегія суддів відхиляє, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не встановлено обов`язку суду або позивача здійснювати повідомлення учасника справи шляхом зазначення мобільного телефону на поштовому відправленні. Належним способом повідомлення юридичної особи є направлення процесуальних документів за її офіційною адресою.

Не можуть бути прийняті судом і доводи про відсутність у базі даних АТ «Укрпошта» будинку №18-А по вул. Шкільній у м. Запоріжжі.

Наведені апелянтом розбіжності між інформацією, зазначеною на конверті, та інформацією, яка міститься у системі відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта», свідчать про особливості ведення внутрішнього обліку оператором поштового зв`язку, однак жодним чином не підтверджують порушення судом порядку повідомлення учасників справи з боку суду першої інстанції.

Вищенаведене, дозволяє колегії суддів відхилити доводи апеляційної скарги в частині порушення права відповідача на участь у розгляді справи колегія суддів не встановила.

Порядок відключення, затверджений наказом Мінрегіону № 169 від 26.07.2019, регулює насамперед технічну процедуру відокремлення об`єкта від інженерних мереж і не визначає момент припинення договірних зобов`язань сторін. Натомість припинення договору відбувається відповідно до умов самого договору та імперативних приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які передбачають можливість відмови від договору за умови належного повідомлення іншої сторони. Відтак проведення фактичного відключення відповідача від системи опалення не впливає на момент припинення правовідносин сторін за договором.

Колегія суддів зауважує, що застосування двоставкового тарифу передбачає окреме нарахування умовно-постійної складової плати за приєднане теплове навантаження незалежно від фактичного обсягу споживання теплової енергії протягом відповідного розрахункового періоду. Така складова тарифу покриває витрати виконавця на забезпечення функціонування системи теплопостачання та підтримання готовності до надання послуги, а тому її нарахування саме по собі не ставиться законодавством у залежність від фактичного відбору теплової енергії споживачем.

Позивачем у травні 2023 року здійснено перерахунок нарахувань відповідно до договірного теплового навантаження, унаслідок чого визначено остаточний розмір заборгованості. Доказів неправильності здійсненого позивачем розрахунку, власного контррозрахунку або доказів повної чи часткової оплати заявленої до стягнення суми відповідачем не надано, у зв`язку з чим підстави для неврахування розрахунку позивача відсутні.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що наведені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, не спростовують висновків місцевого господарського суду і не містять в собі відомостей неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які б могли бути обов`язковою підставою для скасування оспорюваного рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі № 908/1268/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Прогрес" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 634,00 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Прогрес" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі № 908/1268/25 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі № 908/1268/25 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 634,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне підприємство "Прогрес".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя О.В. Чус