Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №908/3135/25(908/3404/25) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 м.Дніпро Справа № 908/3135/25(908/3404/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А., суддів Соп`яненко О.Ю. та Мартинюка С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін

заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в суді апеляційної інстанції у справі № 908/3135/25 (908/3404/25)

за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04116 Україна, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на суму 3 197 183, 39 грн.

в межах справи № 908/3135/25

про неплатоспроможність - фізичної особи ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 10.11.2025 через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на суму 3 197 183,39 грн, для розгляду в межах справи № 908/3135/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.12.2025 у справі №908/3135/25 (908/3404/25) позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, а саме: Податкове повідомлення – рішення форма “ПС” від 03.10.2025 року №92734240208; Податкове повідомлення – рішення форма “Р” від 03.10.2025 року №92707240208; Податкове повідомлення – рішення форма “ПС” від 03.10.2025 року №92749240208. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у місті на користь ОСОБА_1 38 366,22 грн судового збору.

Додатковим рішенням Запорізької області від 05.03.2026 у справі №908/3135/25 (908/3404/25) задоволено частково заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Головного управління ДПС у місті Києві, код ЄДРПОУ 44116011 (04116 Україна, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на надання правничої допомоги у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції 21.04.2026 через систему “Електронний суд” до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Головне управління ДПС у місті Києві.

23.07.2026 Центральним апеляційним господарським судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.12.2025 та додаткове рішення від 05.03.2026 у справі №908/3135/25 (908/3404/25) - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.12.2025 у справі № 908/3135/25 (908/3404/25) - залишено без змін. Додаткове рішення від 05.03.2026 у справі № 908/3135/25 (908/3404/25) - залишено без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

24.07.2026 через підсистему “Електронний суд” ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення. Позивач зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу заявив про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження таких витрат подано договір про надання правової допомоги № 20/10-25 від 20.10.2025 та акт приймання-передачі наданих послуг № 23/07-26 від 23.07.2026, відповідно до якого вартість правничої допомоги становить 50 000,00 грн, що підлягають оплаті клієнтом протягом десяти банківських днів з моменту підписання акта. Заявник обґрунтовує співмірність зазначених витрат складністю спору, необхідністю аналізу судової практики та законодавства у сфері банкрутства, підготовкою відзиву на апеляційну скаргу та доповнень до нього, наданням додаткових пояснень щодо оскарження додаткового рішення, а також участю адвоката в судовому засіданні 23.07.2026. Враховуючи наведене, заявник просить суд прийняти та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення, ухвалити додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат та стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2026 розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в суді апеляційної інстанції у справі № 908/3135/25 (908/3404/25) призначено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано Головному управлінню ДПС у місті Києві надати свої заперечення щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, протягом п`яти днів з дня отримання даної ухвали.

07.08.2026 через систему “Електронний суд” Головне управління ДПС у м. Києві подало заперечення на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шелест Юлії Вікторівни - про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн, зазначивши, що відповідно до ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України такі витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи, документально підтвердженими, обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, обсягом і часом виконаних адвокатом робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, а у разі недотримання зазначених критеріїв суд за клопотанням іншої сторони може зменшити їх розмір.

ГУ ДПС у м. Києві послається на практику ЄСПЛ, відповідно до якої відшкодуванню підлягають лише фактичні, неминучі та обґрунтовані за розміром витрати, зокрема рішення у справах “Гімайдуліна та інші проти України” від 10.12.2009, “Баришевський проти України” від 26.02.2015, “East/West Alliance Limited проти України” від 02.06.2014 та “Лавеніс проти Латвії” від 28.11.2002, а також на практику Верховного Суду, зокрема постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткову постанову КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, постанови від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткову ухвалу ВС від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19, постанову ВП ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 та постанову ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, відповідно до яких суд при визначенні суми компенсації оцінює реальність, необхідність та розумність адвокатських витрат з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Також ГУ ДПС посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (№ 11-562ас18), згідно з якою склад і розмір витрат на правову допомогу входять до предмета доказування та мають підтверджуватися договором про надання правової допомоги, документами про оплату гонорару та іншими належними документами, а також на ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, за якою гонорар визначається договором з урахуванням складності справи, кваліфікації та досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин і має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На думку ГУ ДПС у м. Києві, більшість підготовлених представником Позивача документів повторюють зміст попередніх процесуальних документів, у справі не проводилися складні додаткові дослідження, не залучалися експерти, не аналізувався значний обсяг унікальних доказів та не розроблялася принципово нова правова позиція, а заявлені витрати часу на підготовку позовної заяви, відзивів і клопотань є явно завищеними для справи стандартної податкової категорії; тому заявлений обсяг часу та загальна сума 50 000,00 грн не відповідають реальній складності справи, обсягу фактично виконаних унікальних дій та реальному внеску адвоката. Окремо ГУ ДПС наголосило, що витрати пропонується стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві, тобто коштів Державного бюджету України, що, на думку Відповідача, зумовлює необхідність особливо суворої оцінки їх розумності та співмірності. У зв`язку з цим ГУ ДПС у м. Києві просить відмовити представнику Позивача ОСОБА_2 у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн у повному обсязі.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в суді апеляційної інстанції у справі № 908/3135/25 (908/3404/25), врахувавши заперечення ГУ ДПС у м. Києві, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 244 ГПК суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами першою - третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу від 04.05.2026 зазначено, що орієнтовний розмір суми витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в апеляційній інстанції становить 50 000,00 грн (витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката), а також, що докази на підтвердження розміру понесених судових витрат будуть надані додатково у строки визначені ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині надання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як зазначено вище, 24.07.2026 через підсистему “Електронний суд” ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення. На підтвердження понесених витрат надано договір про надання правової допомоги № 20/10-25 від 20.10.2025 та акт приймання-передачі наданих послуг № 23/07-26 від 23.07.2026, відповідно до якого вартість правничої допомоги становить 50 000,00 грн, що підлягають оплаті клієнтом протягом десяти банківських днів з моменту підписання акта.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строків подання доказів несення ним витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і адвокатом Шелест Юлією Вікторівною укладено Договір надання правової допомоги № 20/10-25 про надання правничої (правової) допомоги від 27.02.2023. За цим Договором адвокат зобов`язується надавати правову (професійну правничу) допомогу Клієнту, а саме: проводити в інтересах клієнта всі необхідні дії, пов`язані із представництвом інтересів клієнта по всім кримінальним, цивільним, господарським, адміністративним справам, справам про адміністративні правопорушення, але не обмежуючись зазначеним переліком, в органах державної влади та місцевого самоврядування, зокрема, включаючи, але не обмежуючись, в органах судової влади (судах першої, апеляційної інстанцій, а також у Верховному Суді), у Вищій раді правосуддя, органах прокуратури, податкових органах, митних органах, правоохоронних органах, структурних підрозділах Національної поліції України, Міністерстві юстиції України, органах податкової міліції, органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, в органах юстиції, органах, уповноважених здійснювати захист прав споживачів, а також у відносинах з підприємствами, установами, організаціями будь - яких форм власності та організаційно - правових форм, а також фізичними особами без будь - яких обмежень, з усіма необхідними для цього правами та обов`язками.

Згідно з п. 3.1 Договору, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництво інтересів та надання інших видів правової (професійної правничої) допомоги клієнту.

Відповідно до п. 3.2 Договору порядок обчислення гонорару, його розмір, порядок сплати, підстави для зміни розміру гонорару тощо визначаються Сторонами за домовленістю та викладаються в окремому Додатку до Договору, який є адвокатською таємницею.

За пунктом 4.1 Факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг (далі - “Акт”).

Відповідно до п. 4.2 адвокат зобов`язаний після фактичного надання послуг підготувати і надати (відправити) клієнту два примірники Акта. При цьому Сторони домовились, що Акт може складатися за будь-який період часу та включати в себе всі послуги, які були надані адвокатом клієнту протягом відповідного періоду часу.

Згідно з пунктом 4.3 клієнт протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання двох примірників Акта зобов`язаний підписати Акт, скріпити своєю печаткою та повернути адвокату один примірник Акта, а у разі відмови від його підписання протягом вказаного строку - надати адвокату письмові обґрунтовані зауваження та (або) заперечення до змісту Акта та (або) послуг. У випадку, якщо протягом вказаного строку клієнт не поверне адвокату один примірник підписаного і скріпленого печаткою клієнта Акта та не надасть адвокату письмові обґрунтовані зауваження та (або) заперечення до змісту Акта та (або) послуг, то вважається, що Акт підписаний клієнтом без зауважень та заперечень.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги № 20/10-25 від 20.10.2025, складеного 23.07.2026 у м. Києві, сторони погоджуються, що Адвокат виконав свої зобов`язання у межах договору № 20/10-25 про надання правової допомоги від 20.10.2025 та наданих Клієнтом завдань у повному обсязі, а саме:

ознайомлення з апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві поданою на Рішення Господарського суду Запорізької області по справі 908/3135/25(908/3404/25) від 25.12.2025 та Додаткове рішення від 05.03.2026 - 8000 грн (2 години роботи за ставкою 4 000 грн/год);

аналіз актуальної судової практики, побудова позиції- 4 000 грн (1 година роботи за ставкою 4 000 грн/год);

складання тексту Відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м.Києві. подану на Рішення Господарського суду Запорізької області по справі 908/3135/25(908/3404/25) 25.12.2025 та від Додаткове рішення від 05.03.2026 - 20 000 грн (5 години роботи за ставкою 4 000 грн/год);

складання та направлення Доповнень до Відзиву з урахуванням актуальної судової практики - 12 000 грн (3 години роботи за ставкою 4 000 грн/год);

підготовка та забезпечення участі адвоката у судовому засіданні 23.07.2026 по справі № 908/3135/25(908/3405/25) з розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві - 6 000 грн (1,5 години роботи за ставкою 4 000 грн/год).

Загальна вартість фактично наданих послуг становить 50 000 грн.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат, визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічні висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” як “форма винагороди адвоката”, але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Колегія суддів зауважує, що витрати на правничу допомогу при перегляді судових рішень не можуть перевищувати такі витрати, понесені стороною при розгляді справи у суді першої інстанції.

Оцінивши заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням наведених критеріїв та заперечень відповідача, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх часткового зменшення.

Так, згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 23.07.2026 адвокатом заявлено до відшкодування 8 000,00 грн за ознайомлення з апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві, що становить 2 години роботи за ставкою 4 000,00 грн за годину. Враховуючи обсяг апеляційної скарги, предмет спору, характер заявлених доводів та те, що адвокат уже здійснював представництво інтересів позивача у суді першої інстанції та був обізнаний із матеріалами справи, колегія суддів вважає заявлений час завищеним. Відтак обґрунтованими та співмірними є витрати на ознайомлення з апеляційною скаргою у розмірі 4 000,00 грн.

Витрати у розмірі 4 000,00 грн за аналіз актуальної судової практики та побудову правової позиції колегія суддів не вважає такими, що підлягають відшкодуванню. Заявлений вид робіт за своїм змістом безпосередньо пов`язаний із підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, а відповідні правові питання вже були предметом дослідження та правового аналізу під час розгляду справи судом першої інстанції.

Витрати у розмірі 20 000,00 грн за складання тексту відзиву на апеляційну скаргу є обґрунтованими з огляду на обсяг виконаної роботи, необхідність викладення заперечень на доводи апеляційної скарги, систематизації правової позиції позивача та підготовки процесуального документа для подання до суду апеляційної інстанції. Зазначені витрати відповідають заявленому часу роботи адвоката та підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для відшкодування витрат у розмірі 12 000,00 грн за складання та направлення доповнень до відзиву на апеляційну скаргу. Зміст поданих доповнень не свідчить про виконання адвокатом істотно нового або самостійного комплексу юридичної роботи, який би за своїм обсягом та складністю обґрунтовував заявлену вартість. Наведені у доповненнях аргументи стосуються предмета спору та правової позиції, викладеної у відзиві, а тому не зумовлюють необхідності додаткового відшкодування у заявленому розмірі. У зв`язку з цим витрати на складання та направлення доповнень до відзиву у розмірі 12 000,00 грн не підлягають розподілу.

Щодо витрат у розмірі 6 000,00 грн за підготовку та забезпечення участі адвоката у судовому засіданні 23.07.2026, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та такими, що безпосередньо пов`язані з розглядом апеляційної скарги. Зазначені витрати підтверджені актом приймання-передачі наданих послуг, відповідають фактично здійсненим адвокатом діям та є співмірними з характером і тривалістю участі у судовому засіданні. Відтак витрати на підготовку та забезпечення участі адвоката у судовому засіданні 23.07.2026 у розмірі 6 000,00 грн підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, складність справи, характер спірних правовідносин, обсяг матеріалів справи, час, необхідний для виконання відповідних робіт, а також заперечення ГУ ДПС у м. Києві щодо розміру заявлених витрат, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, а з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 244, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в суді апеляційної інстанції у справі №908/3135/25 (908/3404/25) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві, код ЄДРПОУ 44116011 (04116 Україна, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

3. В іншій частині у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в суді апеляційної інстанції у справі №908/3135/25 (908/3404/25) - відмовити.

4. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: О.Ю. Соп`яненко

С.В. Мартинюк