Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №904/406/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 м.Дніпро Справа №904/406/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Жінчин Б.А.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА»

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 (суддя Васильєв О.Ю., повний текст рішення складено 27.05.2026) у справі №904/406/26

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА»

про стягнення 404335,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» про стягнення 404335,75 грн штрафних санкцій, з яких: 191527,46 грн – пеня за порушення строків завершення будівництва та 212808,29 грн – штраф за порушення строків завершення будівництва.

В обґрунтування позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду №121/4Д від 21.03.2025.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 57458,24 грн - пені за порушення строків завершення будівництва, 63842,49 грн – штрафу за порушення строків завершення будівництва та 4852,03 грн - судового збору. В іншій частині позовних вимог вказаним рішенням відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем належним чином підтверджено факт неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за спірним договором. В той же час, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість його часткового задоволення та зменшення розміру пені та штрафу на 70%.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню за порушення строків завершення будівництва у сумі 191527,46 грн, штраф за прострочення завершення будівництва понад тридцять днів у сумі 212808,29 грн.

За змістом поданої апеляційної скарги скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, зменшуючи розмір відповідальності відповідача, залишив поза увагою те, що ТОВ «Строй ЮА» не довело належними та допустимими доказами наявності обставин, які б об`єктивно перешкоджали виконанню зобов`язань за договором у визначені ним строки.

На переконання Військової частини НОМЕР_1 , сам факт виконання відповідачем І етапу робіт не може бути достатньою підставою для істотного зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки метою укладення договору було не лише розроблення проектно-кошторисної документації, а саме будівництво фортифікаційної споруди оборонного призначення.

Скаржник підкреслює, що вартість виконаного відповідачем І етапу робіт згідно з актом №1 ПКД від 09.04.2025 становила 59760,00 грн, тоді як загальна договірна ціна робіт після укладення додаткової угоди складала 3040118,36 грн. У зв`язку з цим апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на часткове виконання відповідачем зобов`язань як на істотну підставу для зменшення неустойки.

Військова частина НОМЕР_1 також зазначає, що суд першої інстанції не врахував специфіку спірного договору та особливу мету його укладення. За твердженням апелянта, договір №121/4Д від 21.03.2025 був спрямований на будівництво військової фортифікаційної споруди опорного пункту № 186 з метою забезпечення стійкої оборони на відповідному напрямку в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України.

Апелянт наголошує, що невиконання відповідачем будівельних робіт за договором створило ризики для належної організації оборони держави, а також для збереження життя і здоров`я особового складу військових формувань, які мали використовувати відповідні фортифікаційні споруди.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ «Строй ЮА».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» також звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26 в частині встановлення підстав для застосування відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені і штрафних санкцій) та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині покладення на нього відповідальності не відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо законності й обґрунтованості судового рішення. На думку товариства, суд не з`ясував усіх обставин, які входили до предмета доказування, зокрема не встановив, чи виконав замовник свої зустрічні обов`язки, чи надав належне сприяння підряднику, чи виникло прострочення саме з вини відповідача та чи існували договірні або законодавчі підстави для звільнення його від відповідальності.

Товариство стверджує, що суд першої інстанції порушив принципи змагальності та всебічності дослідження доказів, не застосував стандарт їх вірогідності, передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, та фактично надав перевагу твердженням позивача. Висновок про належне виконання військовою частиною обов`язків замовника, на думку відповідача, ґрунтується на припущеннях і не підтверджений належними, допустимими та достовірними доказами.

Так, товариство вважає, що судом не було надано оцінки твердженням відповідача щодо відсутності його вини у прострочені завершення виконання робіт ІІ-етапу та залишено поза увагою, що Підрядником всі дії вчинялись в межах та із дотриманням умов договору, обопільно погоджених сторонами.

Скаржник зазначає, що погіршення безпекової ситуації вимагало від Підрядника вжиття заходів реагування під час сигналів повітряної тривоги для дотримання передбачених як законами так і умовами договору обов`язків.

Відповідач наполягає, що саме порушення Замовником умов щодо належного сприяння, недотримання порядку погодження проектної документації, ненадання фронту робіт ІІ-етапу - автоматично робить несправедливими його вимоги про застосування до Підрядника відповідальності у вигляді стягнення неустойки, оскільки неналежне сприяння Замовника нівелює вину Підрядника.

В подальшому скаржником було подано до апеляційного суду клопотання про застосування дискреційних повноважень суду щодо зменшення розміру неустойки, за змістом якого зазначив про те, що у випадку якщо суд апеляційної інстанції не погодиться із аргументами апеляційної скарги ТОВ «Строй ЮА» щодо необхідності скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неврахування судом обставин відсутності вини товариства, та як підставу для повного звільнення від відповідальності за Договором, в т.ч. щодо стягнення неустойки (пені й штрафу), та у відповідності до діючих норм матеріального права, то необхідним є вирішення питання щодо застосування власних дискреційних повноважень суду та зменшення розміру неустойки (пені й штрафу) визначених рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26 до стягнення з ТОВ «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 за договором підряду на будівництва фортифікаційних споруд №121/4Д від 21.03.2025, й зменшити їх до 4043,35 грн., що становить 1% від загального розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 для розгляду справи (за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 ) визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.08.2026 о 14:45 год.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 для розгляду справи (за апеляційною скаргою ТОВ «Строй ЮА») визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 7278,04 грн.

22.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із платіжною інструкцією №1001 від 19.06.2026 про сплату судового збору в сумі 7278,05 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26; об`єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26 в одному апеляційному провадженні; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційних скарг відбудеться 04.08.2026 о 14:45 год.

У судове засідання 04.08.2026 з`явились представники сторін, підтримали заявлені доводи апеляційних скарг.

Протокольною ухвалою апеляційний суд відклав судове засідання на 11.08.2026 о 16:00 год.

У судове засідання 11.08.2026 з`явився представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 11.08.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 21.03.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ «Строй ЮА» (підрядник) укладено договір підряду №121/4Д на будівництво фортифікаційних споруд, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №186», а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.4. цього договору визначено, що роботи виконуються за етапами:

І етап – проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проектної документації стадії «Робочий проект» (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною договору.

ІІ етап – будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).

Відповідно до п. 2.1 вартість робіт по договору визначена за договірною ціною (Додаток №1) і складає 3041138,71 грн та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта .

Строки виконання робіт за договором узгоджені в розділі 3 цього договору. Відповідно до п.3.1. строки виконання робіт за цим договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до 13.05.2025 включно.

Відповідно до п. 3.2. підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання договору підряду.

Після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності об`єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника (п.3.4.)

Згідно до п. 4.1. замовник має право відповідно до ст.ст. 235,236,237 ГК України у разі порушення підрядником господарських зобов`язань за договором застосувати в односторонньому порядку оперативно-господарські санкції, а саме: достроково розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника, у разі настання (поміж іншим) однієї з таких обставин: а) підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) об`єкта протягом 10 календарних днів з дати підписання договору підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника; б) підрядник більше ніж на 5 днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеного уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника.

Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати отримання підрядником письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, який направляється замовником на адресу підрядника (п. 4.1.1.)

Відповідно до п. 8.1. замовник за актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт ).

За умовами п. 8.4. договору Підрядник щомісячно до 10 числа наступного місяця зобов`язаний інформувати замовника про хід виконання робіт, у томі числі при відхиленні від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення, тощо).

Приймання та передача виконаних робіт здійснюється сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частини, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 (п.10.1.)

Пунктом 13.3. встановлено, що за порушення терміну початку виконання робіт по договору (пункт 3.1. договору) підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожний день нерозпочатої роботи. У разі, якщо підрядник не розпочав роботу протягом 30 календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши підрядника письмово.

Відповідно до п. 13.5. за порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7 % вказаної вартості.

Додатковою угодою №1 від 05.05.2025 сторони узгодили зміну (зменшення) вартості робіт за договором до 3040118,36 грн.

Відповідно до договірної ціни на проектування та будівництво (в редакції додаткової угоди №1 від 05.05.2025) вона складає 3040118,36 грн.

За змістом календарного графіку виконання робіт (Додаток 4 до договору) встановлено строк початку виконання будівельних робіт (робіт ІІ етапу) – не пізніше 07.04.2025 та завершення робіт за договором – до 13.05.2025.

22.03.2025 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта (нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №186).

09.04.2025 сторонами складено та підписано акт №1 ПКД здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектно-технічної документації по об`єкту за договором від 21.03.2025 №121/4Д на будівництво фортифікаційних споруд. Отже, І етап робіт за договором відповідачем було виконано без претензій з боку позивача.

В той же час, в порушення вимог пунктів 1.4, 3.1, 3.2, 8.4 договору підряду ТОВ «Строй ЮА» у строки, встановленні договором, до виконання робіт ІІ етапу (будівельних робіт по об`єкту) не приступив, про хід виконання робіт не проінформував, станом на кінцеві терміни виконання будівельних робіт за договором будівельні роботи не завершив.

Відсутність початку будівельних робіт (робіт ІІ етапу) по об`єкту підтверджена актом огляду будівельного майданчика від 25.06.2025, складеним уповноваженими представниками замовника та директором ТОВ «Строй ЮА».

Враховуючи викладені обставини та усвідомлюючи, що підрядник своєчасно будівельні роботи (по ІІ етапу) за договором не розпочав, закінчення будівельних робіт у визначені договором строки стало явно неможливим, замовником було прийнято рішення про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку. Тому 08.07.2025р. Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу ТОВ «Строй ЮА» було направлено повідомлення про дострокове розірвання договору, яке отримане відповідачем 10.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом представника підприємства, та не заперечується відповідачем. Таким чином, договір підряду є розірваним в односторонньому порядку з 16.07.2025.

Реалізуючи своє право на стягнення з виконавця робіт пені штрафу за несвоєчасне закінчення будівельних робіт за ІІ етапом, передбачене умовами договору та встановлене приписами чинного законодавства України, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача неустойку в загальному розмірі 404335,75 грн., з яких: 191527,46 грн. – пеня за порушення строків завершення будівництва та 212808,29 грн. – штраф за порушення строків завершення будівництва.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як було встановлено апеляційним судом, одним із основних доводів апеляційної скарги ТОВ «Строй ЮА» є твердження про порушення судом першої інстанції статей 73, 80, 86, 236 ГПК України, неврахування стандарту вірогідності доказів, автоматичне прийняття позиції позивача та ненадання належної оцінки доказам відповідача.

Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів виходить із того, що згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 79 ГПК України обставина вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 86 ГПК України передбачає оцінювання судом кожного доказу окремо та доказів у їх сукупності з погляду належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку. Жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, розкриваючи зміст стандарту вірогідності доказів, зазначив, що цей стандарт вимагає зіставлення доказів обох сторін та встановлення того, чи видається існування відповідної обставини більш імовірним, ніж її відсутність. Водночас принцип змагальності не означає, що суд зобов`язаний визнати доведеною будь-яку обставину лише тому, що сторона про неї стверджує. Такий висновок, зокрема, викладено у постанові КГС ВС від 25.06.2020 у справі №924/233/18 та послідовно застосовано у постановах від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 і від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Таким чином, стандарт вірогідності доказів не звільняє сторону від виконання покладеного на неї обов`язку доказування і не означає, що заперечення відповідача саме по собі спростовує підтверджені документами обставини. Суд повинен порівняти надані сторонами докази та встановити, які з них повніше й переконливіше підтверджують відповідну обставину.

У цій справі на позивача покладався обов`язок довести існування договірного зобов`язання, його зміст, погоджений сторонами строк виконання робіт, факт недотримання цього строку, передбачену договором відповідальність та правильність розрахунку заявлених до стягнення сум.

Водночас обов`язок довести обставини, на які відповідач посилається як на підставу звільнення від відповідальності, зокрема прострочення кредитора, невиконання замовником зустрічних обов`язків, наявність непереборної сили або відсутність вини підрядника, покладався на ТОВ «Строй ЮА».

Такий розподіл обов`язку доказування узгоджується не лише зі статтею 74 ГПК України, а й із частиною другою статті 614 Цивільного кодексу України, відповідно до якої відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. За частиною першою цієї статті особа вважається невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання. Аналогічний розподіл ризику доказування сторони закріпили в пунктах 13.2 та 13.13 договору.

Тому довід відповідача про те, що саме позивач повинен був спростувати всі наведені підрядником причини прострочення, не відповідає встановленому законом розподілу обов`язку доказування. Позивач мав довести порушення, тоді як відповідач - обставини, що виключають його відповідальність або підтверджують відсутність причинного зв`язку між його поведінкою та простроченням.

Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки всім істотним аргументам учасників справи.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції встановив зміст укладеного сторонами договору, погоджений строк виконання робіт, обсяг робіт фактично виконаний підрядником, зміст висновку Рівненської торгово-промислової палати, умови договору щодо непереборної сили та відповідальності сторін, а також перевірив заявлений позивачем розрахунок.

Суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача про відсутність підстав для відповідальності, проте під час вирішення окремого питання про зменшення неустойки врахував часткове виконання підрядником своїх зобов`язань за договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків, неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, військову агресію Російської Федерації на території України, а також суспільну необхідність господарської діяльності ТОВ «Строй ЮА».

Саме по собі те, що суд не погодився з правовою оцінкою доказів, запропонованою відповідачем, не свідчить про порушення принципу змагальності або про неврахування стандарту вірогідності доказів. Не свідчить про це й незгода відповідача з обсягом мотивування рішення, якщо з його змісту можливо встановити фактичні та правові підстави, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Відтак, дослідивши наявні матеріали справи та надавши оцінку доводам заявлених апеляційних скарг, колегія суддів першочергово виходить з того, що суд першої інстанції безпомилково кваліфікував, що спірні правовідносини виникли на підставі укладеного між сторонами договору підряду.

За змістом частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона, підрядник, зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини першої статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

З огляду на предмет договору, а саме виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації та будівництва фортифікаційних споруд, до спірних правовідносин також підлягають застосуванню положення глави 61 Цивільного кодексу України щодо підряду та спеціальні положення про будівельний підряд.

Згідно з частиною першою статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик, фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини першої статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, а також відповідно до кошторису, що визначає ціну робіт.

У такий спосіб, будівельний підряд є взаємним зобов`язанням, у якому виконання підрядником робіт кореспондується з обов`язками замовника щодо створення належних передумов для виконання таких робіт. Водночас сам по собі взаємний характер договору не звільняє підрядника від обов`язку довести, що саме невиконання або неналежне виконання замовником його обов`язків було причиною неможливості своєчасного виконання робіт.

Матеріалами справи підтверджено, що за договором №121/4Д від 21.03.2025 ТОВ «Строй ЮА» зобов`язалося виконати роботи у два етапи: І етап - проектування, у тому числі розроблення проектної документації стадії «Робочий проект» та проходження експертизи; ІІ етап - будівельні роботи відповідно до Календарного графіка виконання робіт.

Сторони погодили, що строк виконання робіт за договором встановлюється до 13.05.2025 включно, а виконання будівельних робіт за ІІ етапом мало розпочатися відповідно до Календарного графіка виконання робіт.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2025 сторони підписали акт приймання-передачі об`єкта, а 09.04.2025 підписали акт № 1 ПКД здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектно-кошторисної документації. Тобто І етап робіт за договором відповідачем був виконаний та прийнятий замовником.

Разом з тим, доказів виконання відповідачем будівельних робіт за ІІ етапом матеріали справи не містять.

У справі відсутні акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, акт готовності об`єкта до експлуатації або інші докази фактичного виконання ТОВ «Строй ЮА» будівельних робіт на об`єкті «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №186».

Також відповідач не надав доказів належного інформування замовника про хід виконання робіт, причини відхилення від Календарного графіка та заходи щодо усунення такого відхилення відповідно до пункту 8.4 договору.

Натомість актом огляду будівельного майданчика від 25.06.2025, підписаним уповноваженими представниками замовника та директором ТОВ «Строй ЮА», зафіксовано відсутність початку будівельних робіт за ІІ етапом.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначений акт підписаний, зокрема, директором відповідача, а тому є належним доказом того, що станом на дату його складення будівельні роботи за договором фактично не були розпочаті.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «Строй ЮА» не приступило до виконання будівельних робіт за ІІ етапом та не завершило їх у строк, визначений договором, є таким, що відповідає матеріалам справи.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини другої статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Так, пунктом 13.5 договору сторони погодили, що за порушення строків завершення будівництва підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем будівельних робіт у строки, передбачені договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність формальних підстав для застосування до ТОВ «Строй ЮА» договірної відповідальності у вигляді пені та штрафу.

Разом з тим доводи ТОВ «Строй ЮА» не зводяться лише до заперечення факту невиконання будівельних робіт. Відповідач наполягає, що порушення строків виконання робіт сталося не з його вини, а внаслідок прострочення кредитора, неналежного сприяння замовника, відсутності належного погодження проектної документації, непередання фронту робіт, істотного погіршення безпекової ситуації, систематичних повітряних тривог та інших обставин, що не залежали від волі підрядника.

З огляду на це колегія суддів переходить до оцінки відповідних доводів ТОВ «Строй ЮА», оскільки саме від їх доведеності залежить висновок про наявність чи відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності або для коригування її розміру.

Щодо доводів ТОВ «Строй ЮА» про прострочення кредитора, неналежне сприяння замовника, непередання фронту робіт та неналежне погодження проектної документації колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 612 Цивільного кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо це зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з частиною першою статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, встановлених договором, актами цивільного законодавства чи таких, що випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

За змістом частини першої статті 850 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, обсязі та порядку, встановлених договором підряду.

Частиною першою статті 851 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Наведені норми свідчать про те, що у правовідносинах підряду, зокрема будівельного підряду, замовник дійсно має обов`язок створити підрядникові передумови для належного виконання робіт, а підрядник не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо неможливість виконання спричинена саме невчиненням замовником необхідних дій.

Водночас для застосування наслідків прострочення кредитора недостатньо лише послатися на загальний обов`язок замовника сприяти виконанню договору. Сторона, яка посилається на прострочення кредитора як на підставу звільнення від відповідальності, повинна довести: які саме дії мав вчинити кредитор; що такі дії не були вчинені або були вчинені неналежно; що без їх вчинення боржник об`єктивно не міг виконати свій обов`язок; а також наявність причинного зв`язку між поведінкою кредитора та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання.

ТОВ «Строй ЮА» стверджує, що Військова частина НОМЕР_1 не виконала належним чином пункт 4.2.1 договору, оскільки не затвердила проектну документацію у передбаченому спеціальним законодавством порядку та не передала підряднику належний фронт робіт для виконання ІІ етапу.

Колегія суддів враховує, що за умовами пункту 4.2.1 договору замовник зобов`язаний затвердити проектну документацію та надати підряднику об`єкт, тобто фронт робіт, а за пунктом 8.1 договору замовник за актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт і до їх завершення об`єкт, будівельний майданчик/фронт робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що проєктна документація була затверджена Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2025 № 171.

Так, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415 установлено, що на період воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях проєктна документація щодо будівництва фортифікаційних споруд узгоджується з військовим командуванням, у межах території відповідальності якого здійснюється таке будівництво.

Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних із проектуванням та будівництвом фортифікаційних споруд у період дії воєнного стану, має спеціальний характер. Постанова Кабінету Міністрів України № 1415 встановлює особливий порядок погодження проектної документації, який зумовлений специфікою таких об`єктів та необхідністю їх інтеграції у систему оборонного планування.

Колегія суддів виходить з того, що вимога щодо узгодження проєктної документації з військовим командуванням спрямована не лише на формальне дотримання процедур у сфері будівництва, а насамперед на забезпечення відповідності відповідного об`єкта оборонним потребам у межах конкретної території відповідальності.

У цьому контексті термін "військове командування", використаний у Постанові №1415, має оцінюватися з урахуванням положень спеціального законодавства у сфері оборони та правового статусу суб`єкта, який здійснює організацію відповідних робіт.

Засади оборони України, повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, а також права й обов`язки відповідних суб`єктів у сфері оборони визначені Законом України "Про оборону України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" військове командування - це, зокрема, Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Статус, правові основи організації, основні завдання і функції Державної спеціальної служби транспорту в системі Міністерства оборони України визначено Законом України "Про Державну спеціальну службу транспорту".

Статтею 1 зазначеного Закону передбачено, що Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України та призначене, зокрема, для будівництва об`єктів і споруд загальновійськового та спеціального призначення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" однією з основних функцій Державної спеціальної служби транспорту є організація і виконання робіт з будівництва та утримання військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд.

Згідно зі статтею 4 цього Закону до структури Державної спеціальної служби транспорту входять, зокрема, головний орган військового управління, регіональні органи військового управління та військові частини.

Відповідно до пункту 1 Положення про Військову частину НОМЕР_1 , затвердженого Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 05.11.2024 №429, Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пунктом 4 зазначеного Положення передбачено, що Військова частина НОМЕР_1 відповідно до покладених на неї завдань організовує виконання заходів з фортифікаційного обладнання, будівництва захисних споруд, позицій районів та інженерну підтримку військ (сил) у використанні елементів інфраструктури для ведення бойових дій та їх захисту.

Пунктом 7 Положення визначено, що командир Військової частини підпорядковується Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту та є прямим начальником особового складу Військової частини.

Відповідно до пункту 9 Положення командир Військової частини НОМЕР_1 має право укладати в установленому порядку від імені Військової частини договори на замовлення товарів, робіт та послуг, а також здійснювати інші повноваження відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що командир Військової частини НОМЕР_1 у спірних правовідносинах є належним суб`єктом військового командування в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1415, оскільки Військова частина НОМЕР_1 є регіональним органом військового управління спеціалізованого військового формування, до функцій якого належить організація і виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд.

За таких обставин доводи апелянта (відповідача) про те, що замовником не було виконано договірного обов`язку із затвердження проєктної документації та допущено прострочення кредитора (замовника), є помилковим та не відповідає встановленим обставинам справи.

Отже, заперечення відповідача в цій частині колегією суддів не приймаються.

Як вбачається з матеріалів справи, підрядником у повному обсязі виконано роботи І етапу договору, що включали, зокрема, інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування, а також розроблення проектної документації (пункт 1.4. договору).

Виконання вказаних робіт за своєю природою передбачає безпосередній доступ до об`єкта будівництва, оскільки проведення інженерно-геодезичних та інженерно-геологічних вишукувань без такого доступу є об`єктивно неможливим.

Таким чином, встановлений у справі факт виконання підрядником І етапу робіт свідчить про те, що підрядник мав фактичний доступ до об`єкта будівництва та можливість виконувати передбачені договором роботи.

Отже, доводи апелянта (відповідача) про невиконання замовником обов`язку щодо передачі підряднику об`єкта (фронту робіт) лише з підстав неподання відповідного акта приймання-передачі є передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному дослідженні обставин справи.

Водночас колегія суддів враховує, що умовами договору передбачено поетапне виконання робіт, при цьому ІІ етап робіт (будівельні роботи) здійснюється відповідно до календарного графіка виконання робіт.

Матеріали справи не містять доказів того, що після виконання І етапу робіт підрядник був позбавлений доступу до об`єкта або що замовником вчинялися дії, спрямовані на обмеження такого доступу.

Також відповідачем не надано доказів повідомлення замовника про наявність обставин, які перешкоджають виконанню робіт, або заявлення вимог щодо усунення відповідних перешкод.

Колегією суддів відхиляються доводи відповідача в частині того, що позивачем не було передано підряднику об`єкт (фронт робіт) для виконання ІІ-го етапу робіт, оскільки умови договору не передбачають таку повторну передачу об`єкта (фронту робіт) перед початком ІІ-го етапу робіт.

За таких обставин доводи відповідача про неможливість виконання ІІ етапу робіт з причин, залежних від замовника, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Слід також наголосити, що у матеріалах справи відсутні докази, які б надавали підстави для висновку про наявність прострочення кредитора у розумінні статті 613 ЦК України.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника (відповідача) в частині існування певної неузгодженості між позивачем та відповідачем щодо виконання спірного договору, в підтвердження чого відповідач послався на зміст листа № 121 від 06.06.2025, у якому відповідач звертав увагу на проблемні питання, пов`язані з виконанням договорів та переданням фронту робіт.

Колегія суддів, дослідивши зміст листа № 121 від 06.06.2025, встановила, що вказаний лист стосувався інших договорів, укладених між позивачем та відповідачем, перелік яких наведений у зазначеному листі.

Отже, наданий відповідачем лист від 06.06.2025 не стосується договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд №121/4Д від 21.03.2025.

З огляду на наведене колегія суддів доходить висновку, що доводи ТОВ «Строй ЮА» про прострочення кредитора, непередання фронту робіт, неналежне сприяння замовника та неналежне погодження проектної документації не доводять відсутності підстав для застосування до відповідача договірної відповідальності.

Щодо доводів ТОВ «Строй ЮА» про наявність форс-мажорних обставин, істотну зміну обставин, погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги та несприятливі погодні умови судова колегія зазначає таке.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами, тобто обставинами непереборної сили, є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, законодавчими та іншими нормативними актами.

Таким чином, для звільнення від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами сторона має довести не лише факт існування певних надзвичайних обставин, а й те, що такі обставини були невідворотними саме для виконання конкретного зобов`язання, об`єктивно унеможливили його виконання у встановлений строк та перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням договору.

Аналогічний підхід неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, у яких наголошено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, а сторона, яка на них посилається, повинна довести їх надзвичайність, невідворотність та причинний зв`язок із неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Колегія суддів враховує, що виконання договору підряду №121/4Д від 21.03.2025 стосувалося будівництва фортифікаційної споруди оборонного призначення в умовах воєнного стану, а тому саме по собі існування підвищених безпекових ризиків, повітряних тривог, зміни оперативної обстановки та небезпеки для працівників підрядника не може бути проігнороване судом.

Водночас такі обставини повинні оцінюватися не абстрактно, а з урахуванням предмета конкретного договору, погоджених сторонами строків, поведінки сторін у період виконання зобов`язання, а також наявності доказів фактичної неможливості виконання робіт саме на об`єкті опорного пункту №186 та в межах строків, визначених договором.

ТОВ «Строй ЮА» посилається на висновок Рівненської торгово-промислової палати від 17.10.2025 № 56.01/433, у якому, за твердженням відповідача, зафіксовано істотну зміну обставин, пов`язану із загостренням воєнної ситуації, наближенням лінії фронту, застосуванням ворожих БПЛА, FPV-дронів, артилерії, ускладненням логістики, відсутністю стабільного прикриття засобами радіоелектронної боротьби та іншими факторами, що вплинули на можливість виконання будівельних робіт.

Суд першої інстанції надав оцінку вказаному доказу та обґрунтовано зазначив про те, що наданий відповідачем документ є саме висновком про істотну зміну обставин, а не сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим у порядку статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» щодо неможливості виконання конкретного зобов`язання за договором №121/4Д від 21.03.2025 у визначені ним строки.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що істотна зміна обставин і форс-мажорні обставини мають різну правову природу. Істотна зміна обставин свідчить про зміну балансу договірних інтересів, ускладнення або обтяження виконання договору, тоді як непереборна сила має наслідком об`єктивну неможливість виконання зобов`язання незалежно від волі та поведінки сторони.

Саме тому посилання відповідача на висновок Рівненської торгово-промислової палати може враховуватися судом як доказ загального ускладнення умов виконання договорів, однак не є самостійною та достатньою підставою для висновку про повне звільнення ТОВ «Строй ЮА» від відповідальності за порушення строків виконання будівельних робіт за спірним договором.

Апеляційний суд також враховує, що висновок Рівненської торгово-промислової палати датований 17.10.2025, тобто складений після спливу строків виконання робіт, після фіксації відсутності початку будівельних робіт актом від 25.06.2025 та після направлення замовником повідомлення про розірвання договору. Така обставина не позбавляє документ доказового значення, однак свідчить, що він не підтверджує своєчасного повідомлення замовника підрядником у період виконання договору про настання обставин, які об`єктивно унеможливлюють виконання робіт.

Доказів того, що у строк виконання договору, тобто до 13.05.2025, ТОВ «Строй ЮА» письмово повідомило Військову частину НОМЕР_1 про неможливість виконання робіт саме з підстав настання форс-мажорних обставин, просило продовжити строки виконання робіт, зупинити виконання договору або внести зміни до Календарного графіка, матеріали справи не містять.

Також відповідач не надав належних доказів того, що саме на об`єкті опорного пункту №186 виконання будівельних робіт було повністю неможливим упродовж усього строку, передбаченого договором, а не лише ускладненим, переривчастим або таким, що потребувало іншої організації робіт.

Посилання ТОВ «Строй ЮА» на значну кількість і тривалість повітряних тривог у Дніпропетровській та Донецькій областях також не є достатнім для повного звільнення від відповідальності. Такі довідки підтверджують загальну безпекову ситуацію в регіоні, однак не доводять, що підрядник був позбавлений будь-якої можливості організувати виконання робіт у межах конкретного договору, вжити заходів для часткового виконання будівельних робіт, повідомити замовника про перешкоди або погодити зміну строків виконання.

Колегія суддів погоджується з доводами ТОВ «Строй ЮА» у тій частині, що підрядник як цивільне підприємство не міг і не повинен був ігнорувати реальну небезпеку для життя та здоров`я своїх працівників. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а тому виконання будівельних робіт не може здійснюватися способом, який створює невиправдану загрозу життю працівників.

Разом з тим наведена обставина не означає автоматичного звільнення підрядника від відповідальності за договором. Вона підлягає оцінці разом із тим, чи довів підрядник вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання або для належного врегулювання перешкод у виконанні договору із замовником.

У цій справі ТОВ «Строй ЮА» належними доказами підтвердило виконання І етапу обумовлених договором робіт, однак не довело фактичного початку виконання будівельних робіт за ІІ етапом, часткового виконання будівельних робіт, своєчасного повідомлення замовника про неможливість їх виконання, а також наявності прямого причинного зв`язку між кожною з наведених безпекових обставин і повним невиконанням будівельних робіт за договором №121/4Д.

Щодо посилання відповідача на несприятливі погодні умови, підтверджені листом Українського гідрометеорологічного центру від 09.07.2025, колегія суддів зазначає, що атмосферні опади та складні погодні умови можуть ускладнювати виконання будівельних робіт, однак самі по собі не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності.

Відповідач не довів, що погодні умови у період виконання договору мали надзвичайний і невідворотний характер саме для виконання робіт на спірному об`єкті, що вони унеможливили виконання будівництва упродовж усього погодженого строку, а також що підрядник своєчасно повідомляв замовника про такі обставини та вживав заходів для мінімізації їх впливу на виконання договору.

За таких обставин доводи про несприятливі погодні умови можуть бути враховані лише як один із факторів загального ускладнення виконання договору, але не як самостійна підстава для повного звільнення відповідача від відповідальності.

Колегія суддів також оцінює доводи ТОВ «Строй ЮА» про те, що між сторонами було укладено 53 аналогічні договори підряду, які, за твердженням відповідача, фактично стосувалися єдиного комплексу фортифікаційних споруд, а подання Військовою частиною НОМЕР_1 значної кількості позовів про стягнення неустойки свідчить про штучне дроблення робіт та надмірність відповідальності.

Наявність між сторонами значної кількості договорів підряду сама по собі не змінює змісту зобов`язань за договором № 121/4Д від 21.03.2025, який є окремим правочином із визначеним предметом, ціною, строками виконання робіт і відповідальністю за їх порушення.

Кожен із договорів, укладених між сторонами, породжує самостійні права та обов`язки, а тому підлягає виконанню відповідно до його умов. Факт укладення інших договорів не звільняє ТОВ «Строй ЮА» від обов`язку виконати будівельні роботи за спірним договором або довести наявність обставин, які виключають його відповідальність саме за цим договором.

Таким чином, доводи ТОВ «Строй ЮА» про форс-мажор, істотну зміну обставин, погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги, погодні умови та наявність значної кількості договорів не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків виконання робіт.

Разом з тим зазначені обставини підтверджують, що виконання договору відбувалося у складних умовах, пов`язаних із воєнним станом, оборонним характером робіт, реальною небезпекою для працівників, стислістю строків виконання, значним обсягом однотипних зобов`язань між сторонами та загальним ускладненням організації будівельного процесу.

Саме тому ці обставини підлягають врахуванню не як підстава для повної відмови у позові, а як істотні обставини для визначення справедливого, пропорційного та розумного розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

Як вже було встановлено апеляційним судом, позивачем на підставі п. 13.5 договору нараховано пеню за порушення строків завершення будівництва, а також штраф у розмірі 7% вартості робіт за прострочення понад тридцять календарних днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, колегія суддів встановила, що він здійснений з урахуванням умов договору, строків виконання робіт, визначених календарним графіком, та фактичного періоду прострочення.

Сам по собі розрахунок пені та штрафу відповідає умовам договору, є арифметично правильним та відповідає встановленим у справі обставинам щодо строків невиконання відповідачем зобов`язань.

Відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок або свідчили про його помилковість, до матеріалів справи не надано.

В той же час суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення та зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки на 70 %, залишивши до стягнення 121300,73 грн, з яких 57458,24 грн пені та 63842,49 грн штрафу.

Доводи Військової частини НОМЕР_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір штрафних санкцій та не врахував оборонне значення спірних робіт, колегія суддів оцінює з урахуванням такого.

Так, позивач обґрунтовано звертає увагу на те, що предметом договору № 121/4Д від 20.03.2025 було не звичайне цивільне будівництво, а будівництво фортифікаційної споруди опорного пункту № 186, тобто об`єкта оборонного призначення, необхідного для забезпечення потреб оборони держави в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України.

Колегія суддів погоджується з тим, що невиконання підрядником будівельних робіт за таким договором не може оцінюватися виключно як звичайне порушення господарського зобов`язання, відірване від суспільного та оборонного значення відповідного об`єкта.

Фортифікаційні споруди за своєю природою спрямовані на посилення обороноздатності, захист військовослужбовців, утримання позицій та зменшення ризиків для життя і здоров`я особового складу. Тому неналежне або несвоєчасне виконання робіт з їх будівництва об`єктивно може мати наслідки, які виходять за межі суто майнових інтересів замовника.

Разом з тим наведені обставини самі по собі не виключають можливості застосування судом положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що неустойка не повинна набувати ознак каральної санкції, а має зберігати компенсаційний характер. Суд, вирішуючи питання про зменшення неустойки, має оцінити, чи є її розмір співмірним із наслідками порушення зобов`язання та чи не перетворюється вона на несправедливо непомірний тягар для боржника.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звернула увагу, що підстави для зменшення судом неустойки та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Розмір зменшення неустойки визначається судом у межах дискреційних повноважень з урахуванням установлених обставин справи та оцінки доводів і доказів сторін.

Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду, у яких зазначено, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд має оцінювати не лише формальний факт порушення зобов`язання, а й ступінь виконання зобов`язання, причини порушення, поведінку боржника, наслідки порушення для кредитора, співвідношення заявленої санкції із можливими збитками, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін.

Як було встановлено, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення ТОВ «Строй ЮА» було подано клопотання про застосування судом дискреційних повноважень щодо зменшення розміру неустойки.

У зазначеному клопотанні відповідач повторно наголошує на тому, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є неспівмірним із наслідками порушення, позивач не довів наявності реальних збитків у відповідному розмірі, а стягнення неустойки у значному розмірі, з огляду на сукупність аналогічних договорів між сторонами, може перетворити її з компенсаційного інструменту на каральний захід та створити для відповідача надмірний фінансовий тягар.

Також відповідач посилається на виконання ним частини зобов`язань, умови воєнного стану, безпекові ризики, повітряні тривоги, неналежне, на його думку, сприяння замовника, відсутність вини підрядника та просить у разі незвільнення його від відповідальності зменшити розмір пені та штрафу на 99%.

Наведені у клопотанні доводи за своїм змістом не змінюють предмета та меж апеляційного перегляду, оскільки стосуються тих самих обставин виконання договору, оцінки вини сторін, співмірності неустойки та застосування статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, які вже були предметом доводів апеляційної скарги ТОВ «Строй ЮА».

Водночас зазначене клопотання підлягає врахуванню при визначенні справедливого розміру відповідальності. Колегія суддів погоджується з тим, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій у сукупності зі встановленими обставинами справи є надмірним та підлягає додатковому зменшенню. Разом з тим підстав для зменшення неустойки саме на 99% колегія суддів не вбачає, оскільки таке зменшення фактично наблизило б відповідальність відповідача до символічного рівня та не відповідало б характеру порушеного зобов`язання, оборонному значенню об`єкта будівництва і необхідності збереження реального превентивного та компенсаційного значення неустойки.

У цій справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій, однак, на переконання колегії суддів, визначений місцевим господарським судом розмір такого зменшення не повною мірою відповідає сукупності встановлених обставин справи.

Колегія суддів враховує, що відповідач не виконав будівельні роботи за ІІ етапом договору, а тому підстав для повного звільнення його від відповідальності немає.

Водночас не може бути залишено поза увагою те, що відповідач сумлінно виконав І етап робіт, а саме розробив проектно-кошторисну документацію, яка була прийнята замовником.

Окремо, підлягає врахуванню і те, що на факт невиконання обумовлених будівельних робіт мали вплив умови воєнного стану, підвищені безпекові ризики, повітряні тривоги, ускладнена логістика, небезпека для працівників та сама специфіка будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення. Ці обставини не звільняють відповідача від відповідальності, проте мають істотне значення для оцінки співмірності заявлених штрафних санкцій.

Колегія суддів бере до уваги і те, що позивач не надав доказів понесення реальних збитків у розмірі, співмірному із заявленими до стягнення штрафними санкціями. Водночас відсутність таких доказів не є підставою для відмови у стягненні неустойки, однак підлягає врахуванню при визначенні її розумного та справедливого розміру.

Також враховується, що між тими самими сторонами існує значна кількість аналогічних спорів, пов`язаних із договорами будівництва фортифікаційних споруд. За таких умов стягнення штрафних санкцій у повному або наближеному до повного розміру за кожним окремим договором може створити для відповідача надмірний фінансовий тягар, який не відповідатиме компенсаційній природі неустойки.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з позицією відповідача про необхідність зменшення неустойки до мінімального символічного розміру або відмову в позові повністю. Порушення строків виконання договору підтверджено матеріалами справи, а об`єкт будівництва мав оборонне значення. Тому відповідальність відповідача має залишатися реальною та відчутною.

З урахуванням установлених обставин справи, характеру порушення, часткового виконання відповідачем зобов`язань, складності умов виконання договору, стислості погоджених сторонами строків, відсутності доказів збитків позивача у розмірі заявленої неустойки, а також необхідності збереження балансу інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим, розумним та пропорційним є зменшення штрафних санкцій на 90%, тобто стягнення з відповідача 10% від розміру належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому таке зменшення не означає звільнення відповідача від відповідальності, оскільки з нього підлягають стягненню штрафні санкції у грошовому розмірі, який є наслідком установленого порушення договору. Водночас такий розмір не перетворює неустойку на каральну санкцію і не створює непропорційного фінансового тягаря для відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з ТОВ «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 .

З урахуванням зменшення суми штрафних санкцій на 90% до стягнення з відповідача підлягає пеня за порушення строків завершення будівництва в сумі 19152,75 грн та штраф за порушення строків завершення будівництва в сумі 21280,83 грн.

Загальний розмір штрафних санкцій, який підлягає стягненню з ТОВ «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 , становить 40433,58 грн.

Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню, оскільки доводи скаржника про необхідність стягнення штрафних санкцій у повному заявленому розмірі не враховують встановлених у справі обставин, які мають істотне значення для зменшення неустойки.

Апеляційна скарга ТОВ «Строй ЮА» підлягає частковому задоволенню, оскільки колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для відповідальності та необхідність повної відмови в позові, однак вважає обґрунтованими доводи про необхідність додаткового зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26 підлягає зміні в частині розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 .

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» строків виконання будівельних робіт за договором підряду №121/4Д від 21.03.2025 та обґрунтовано виходив із наявності підстав для застосування до відповідача договірної відповідальності у вигляді пені та штрафу.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» про прострочення кредитора, неналежне сприяння замовника, непередання фронту робіт, неналежне погодження проектної документації, форс-мажорні обставини, погіршення безпекової ситуації, повітряні тривоги, несприятливі погодні умови та відсутність вини підрядника не спростовують самого факту порушення строків виконання робіт і не доводять наявності підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності.

Водночас зазначені обставини у сукупності зі стислістю строків виконання договору, частковим виконанням відповідачем зобов`язань, специфікою будівництва фортифікаційних споруд в умовах воєнного стану, відсутністю доказів завдання позивачу збитків у розмірі заявленої неустойки та необхідністю дотримання балансу інтересів сторін є підставою для додаткового зменшення розміру штрафних санкцій.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя судові рішення повинні достатньою мірою містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає від судів детальної відповіді на кожен аргумент сторін.

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Надавши оцінку доводам апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції правильно встановив факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» строків виконання будівельних робіт за договором підряду №121/4Д від 21.03.2025 та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені та штрафу.

Разом з тим рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині визначеного до стягнення розміру штрафних санкцій, оскільки встановлені у справі обставини свідчать про необхідність додаткового зменшення їх розміру до 10% від суми належних до сплати санкцій.

З урахуванням наведеного з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 підлягає стягненню пеня за порушення строків завершення будівництва в сумі 19152,75 грн та штраф за порушення строків завершення будівництва в сумі 21280,83 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16 від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі №905/2135/19.

Враховуючи, що у даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність додаткового зменшення розміру неустойки саме з підстав застосування дискреційних повноважень, а не з огляду на необґрунтованість позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, підлягає покладенню на відповідача у повному обсязі.

Судовий збір, сплачений ТОВ «Строй ЮА» за подання апеляційної скарги, також не підлягає розподілу та покладається на апелянта.

Крім того, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 колегія суддів не вбачає підстав для відшкодування скаржнику витрат за її подання.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26 змінити в частині розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 .

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26 у такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй ЮА» на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню за порушення строків завершення будівництва в сумі 19152,75 грн, штраф за порушення строків завершення будівництва в сумі 21280,83 грн, всього 40433,58 грн, а також судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 4852,03 грн.».

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2026 у справі №904/406/26 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Видачу наказу на виконання цієї постанови, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 11.08.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя С.В. Вінніков