Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №908/466/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 м.Дніпро Справа №908/466/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача (скаржника): Прокопенко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»

на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2026 (суддя Педорич С.І., повний текст рішення складено 06.05.2026) у справі №908/466/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ГРАНД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК ГРАНД» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» про стягнення 681875,78 грн заборгованості, з яких: 647720,00 грн – заборгованість, 20182,66 грн – інфляційні втрати, 13973,12 грн – 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та транспортно-експедиційного обслуговування №МД-198 від 01.02.2021 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.05.2026 у справі №908/466/26 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму 647720,00 грн основного боргу, 4534,04 грн інфляційних втрат, 3087,76 грн 3% річних, а також суму 7835,38 грн витрат на сплату судового збору. В задоволенні іншої частини позову вказаним судовим рішенням відмовлено.

Розглянувши наявні матеріали справи та представлені позивачем докази на підтвердження вимог про стягнення суми основного боргу, суд першої інстанції виснував, що строк для оплати наданих послуг настав 15.12.2025, послуги надані позивачем в повному обсязі, їх об`єм та вартість підтверджується належними доказами, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором №МД-198 від 01.02.2021 у розмірі 647720,00 грн були задоволені судом повністю.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат місцевий господарський суд виходив з того, що встановлений пунктом 3.3. Договору 20-денний строк для оплати послуг за договором закінчився 15.12.2025, а прострочення виконання грошового зобов`язання на загальну суму 647720,00 грн почалося з 16.12.2025, а не з 09.05.2025 як помилково вважав позивач. Тому суд здійснив власний перерахунок заявлених до стягнення сум та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2026 у справі №908/466/26 в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4534,04 грн та 3% річних в сумі 3087,76 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4534,04 грн та 3% річних у розмірі 3087,76 грн, не повно та не всебічно дослідив всі обставини справи, внаслідок чого прийняв незаконне та необґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно представлених скаржником доводів перебіг строку виконання грошового зобов`язання, який виник на підставі Договору №МД-198 від 01.02.2021, повинен починатись після оформлення відповідних первинних документів, проте в даному випадку такі документи не оформлені належним чином (не підписані зі сторони відповідача).

З урахуванням наведеного, посилаючись на висновок, викладений в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2022 у справі №904/1541/22, апелянт наполягав на тому, що позивач не довів належними засобами доказування настання строку виконання грошових зобов`язань за спірним Договором, а тому встановлення судом початку строку прострочення з 16.12.2025 та, відповідно, стягнення з цієї дати нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановлених судом процесуальних строків позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 3993,60 грн.

10.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із платіжною інструкцією №4500026601 від 08.06.2026 про сплату судового збору в сумі 3993,60 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2026 у справі №908/466/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.08.2026 о 14:15 год.

У судове засідання 11.08.2026 в режимі відеоконференції з`явився представник відповідача. Представник позивача правом участі в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 11.08.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ГРАНД» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (Замовник) укладено договір №МД-198 про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та транспортно-експедиційного обслуговування (далі – Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, Виконавець бере на себе зобов`язання на підставі заявки Замовника доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж (згідно із товарно супровідними документами) з місця відправлення до пункту призначення та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі Вантажоодержувача, або виконати за винагороду доручення Замовника по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та/або за її межами (міжнародним напрямкам), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за надання послуг з перевезення вантажу, транспортно-експедиційного обслуговування та послуги страхування вантажу під час здійснення перевезення (якщо вони надавались окремо від транспортно-експедиційного обслуговування), погоджену сторонами. Також Виконавець у разі наявності домовленості сторін бере на себе зобов`язання здійснювати тривалі перевезення з метою доставки визначеного сторонами об`єму та виду вантажу з встановлених Договором пункту відправлення та пункту призначення у встановлений сторонами строк.

Замовлення на надання послуг з перевезення вантажу та транспортно-експедиційного Замовник оформлює у вигляді Заявки по формі згідно з додатком №1(оформлюється у разі здійснення разових (спотових) перевезень) або Додатком №2 (оформлюється у разі здійснення тривалих перевезень), в якій зазначається вантаж, яких необхідно перевезти, його кількість, вага та габарити, маршрут перевезення, час і місце навантаження вантажу, а також час та місце вивантаження вантажу (строки доставки), додаткові індивідуальні вимоги до виконання послуги узгоджена вартість послуги. Замовлення вважається прийнятим Виконавцем, якщо уповноважена від Виконавця особа підписала Заявку Замовник та на Заявці проставлена печатка або ЕЦП/КЕП Виконавця (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до 3.1. Договору вартість послуг по перевезенню та організації перевезення вантажів визначається в Заявці.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата вартості наданих послуг Виконавця здійснюється Замовником протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту отримання належним чином оформлених документів, а саме: оригіналу товарно транспортної накладної (ТТН) або електронної ТТН, з підписом Вантажоодержувача, завіреним печаткою або штампом, відповідними відмітками про одержання вантажу, акту виконаних робіт на даний випадок перевезення та організації перевезення вантажу, податкової накладної по даній послузі, оригіналу рахунку.

Сторонами в період 2022-2024 років підписано 15 (п`ятнадцять) додаткових угод до договору №МД-198 від 01.02.2021 з різних питань щодо взаємодії між контрагентами.

Зокрема у відповідності до додаткової угоди №2 від 15.12.2022 сторони внесли зміни до розділу 5 Договору «Електронний документообіг», виклавши пункти в такій редакції:

« 5.1. З метою оптимізації документообігу між Сторонами, Сторони домовилися, що мають право оформляти/підписувати документи щодо встановлення та виконання умов договірних відносин, пов`язаних з Договором, у т.ч., але не виключно: договори, додаткові угоди, специфікації, додатки, заявки, рахунки, акти приймання-передачі, сертифікати, повідомлення (далі – Документи) в електронному вигляді, як електронні документи. Сторони домовилися, що підписання Документів в електронному вигляді відбуватиметься уповноваженими особами Сторін з використанням кваліфікованих електронних підписів (далі – КЕП) за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем обміну документами в електронному вигляді системи електронного документообігу Сервісу «Вільний» (далі –EDI).

5.2. Сторони домовилися, що КЕП може не засвідчується електронною (кваліфікованим/удосконаленим) печаткою.

5.3. Сторони домовилися про обмін електронними документам за допомогою EDI. Документ, підписаний уповноваженим представником Сторони та надісланий іншій Стороні за допомогою EDI, повинен бути повернений після підписання уповноваженим представником іншої Сторони у тій самій EDI. Документи, передані за допомогою EDI та підписані КЕП уповноважених Сторін, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, та можуть бути подані до суду як належні докази. Усі такі Документи визнаються рівнозначними Документам на паперовому носії, підписаними такими уповноваженими особами власноруч. Підтвердження руху документів по EDI (відправлення, отримання, прочитання, доставка тощо) вважається легітимним, та, у т.ч. визнається підтвердженням факту приймання-передачі таких документів уповноваженими особами сторін, і не вимагає додаткового доказування».

Згідно із додатковою угодою №15 від 27.12.2024 пункт 10.1. Договору викладено в такій редакції: « 10.1. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2025 року».

У період часу з 09.04.2025 до 09.05.2025 Виконавцем (позивачем) та Замовником (відповідачем) були підписані за допомогою системи EDI з накладенням з обох сторін КЕП заявки на транспортування у кількості 51 шт. на загальну суму 663280,00 грн.

Виконавцем, на підставі підписаних сторонами Заявок, було надано відповідні послуги, що оформлено/підтверджується підписаними вантажовідправниками та вантажоодержувачами ТТН та CMR.

За твердженням позивача, ним було складено та надіслано Замовнику (відповідачу) через систему EDI документи, які підтверджують виконання послуг, в тому числі податкові накладні, ТТН/CMR, Акти наданих послуг, податкові накладні та рахунки на оплату.

Матеріалами справи підтверджено підписання обома сторонами договору 20 (двадцяти) спірних Актів наданих послуг на загальну суму 248220 грн, а саме: № 298 від 18.04.2025 на суму 32940,00 грн (борг: 17380,00), № 300 від 18.04.2025 на суму 11550,00 грн, № 302 від 18.04.2025 на суму 12240,00 грн, № 304 від 18.04.2025 на суму 2640,00 грн, № 321 від 30.04.2025 на суму 16800,00 грн, № 323 від 30.04.2025 на суму 6840,00 грн, № 299 від 18.04.2025 на суму 13560,00 грн, № 301 від 18.04.2025 на суму 14640,00 грн, № 303 від 18.04.2025 на суму 11520,00 грн, № 305 від 18.04.2025 на суму 6180,00 грн, № 322 від 30.04.2025 на суму 18480,00 грн, № 324 від 30.04.2025 на суму 25410,00 грн, № 325 від 30.04.2025 на суму 6840,00 грн, № 327 від 30.04.2025 на суму 11940,00 грн, № 326 від 30.04.2025 на суму 11820,00 грн, № 328 від 30.04.2025 на суму 8820,00 грн, № 329 від 30.04.2025 на суму 2640,00 грн, № 330 від 30.04.2025 на суму 6480,00 грн, № 331 від 30.04.2025 на суму 6420,00 грн, № 332 від 30.04.2025 на суму 20460,00 грн.

Акти наданих послуг на суму 415060,00 грн з боку відповідача підписані не були.

В той же час, суд встановив, що всі без виключення ТТН/CMR містять підписи вантажовідправників та вантажоодержувачів.

Матеріали справи не містять доказів оплати за надані послуги з перевезення на загальну суму 647720,00 грн.

01.11.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію №211125 від 21.11.2025 щодо оплати заборгованості за транспортно-експедиційні послуги на суму 647720,00 грн.

Разом з Претензією позивач направив на адресу відповідача у паперовому вигляді з підписом та печаткою Виконавця наступні документи:

- заявки;

- оригінали ТТН/CMR на підтвердження виконання Заявок;

- оригінали актів виконаних робіт (наданих послуг) на надані Виконавцем послуги за Заявками;

- податкові накладні в рамках послуг, що надавалися за Заявками;

- оригінали рахунків на оплату послуг, що надавалися за Заявками.

Претензія була отримана представником відповідача за довіреністю 24 листопада 2025 року, що підтверджується інформацією повідомленням про вручення, а також з сайту ДП «Укрпошта».

Вимоги позивача, що викладені в Претензії залишені відповідачем без реагування.

24.02.2026 позивач звернувся до суду з позивними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором №МД-198 від 01.02.2021 у розмірі 647720,00 грн, а також 20182,66 грн інфляційних втрат та 13973,12 грн трьох процентів річних, які позивач нарахував за загальний період з 09.05.2025 по 11.02.2026.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не надано заперечень щодо укладення спірного договору.

Також відповідачем не оспорювалось підписання ним Заявок на транспортування.

Натомість заперечення відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції зводились до незгоди з підписання ним Актів наданих послуг за заявками на транспортування та не отримання належних первинних документів, з якими договір пов`язує настання строку на оплату.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2026 у справі №908/466/26, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ГРАНД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» задоволено частково, зокрема, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 647720,00 грн, 3% річних у розмірі 3087,76 грн та інфляційні втрати в розмірі 4534,04 грн.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що оскільки апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції виключно у частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення саме в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається, а тому його законність та обґрунтованість не є предметом апеляційного розгляду.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів враховує наступне.

Так, статтями 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договір. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною ( відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно положень ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши зміст правовідносин, які виникли між сторонами, суд першої інстанції дійшов безпомилкового висновку, що сторонами було укладено договір №МД-198 про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та транспортно-експедиційного обслуговування від 01.02.2021, який за своєю правовою природою є змішаним договором перевезення та транспортного експедирування.

Місцевим господарським судом встановлено та сторонами, в тому числі скаржником, не заперечується факт надання позивачем відповідачу послуг за вказаним вище Договором на підставі попередньо підписаних за допомогою системи EDI заявок на транспортування на загальну суму 663280,00 грн.

Обставини надання відповідних послуг підтверджуються також оформленими відповідно до чинних законодавчих вимог та підписаними без зауважень вантажовідправниками та вантажоодержувачами ТТН та CMR.

Натомість ключовим доводом апеляційної скарги виступає твердження відповідача про те, що перебіг строку виконання грошового зобов`язання, який виник на підставі спірного Договору, повинен починатись лише після оформлення відповідних первинних документів. В даному випадку такі документи, за твердженням апелянта, не були оформлені належним чином, оскільки не містять підпис відповідача. Вказаний факт є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з товариства 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з відсутністю прострочення відповідачем строку виконання основного зобов`язання.

Колегія суддів позицію скаржника не приймає, вважає останню помилковою та юридично неспроможною з огляду на такі обставини.

Так, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому колегія суддів враховує висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, за змістом якого наголошено на тому, що при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором.

Положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридине значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом статті 252 Цивільного кодексу України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення Цивільного кодексу України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

З урахуванням наведених законодавчих приписів колегія суддів встановила, що пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що оплата вартості наданих послуг Виконавця здійснюється Замовником протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту отримання належним чином оформлених документів, а саме: оригіналу товарно транспортної накладної (ТТН) або електронної ТТН, з підписом Вантажоодержувача, завіреним печаткою або штампом, відповідними відмітками про одержання вантажу, акту виконаних робіт на даний випадок перевезення та організації перевезення вантажу, податкової накладної по даній послузі, оригіналу рахунку.

Розділом 5 Договору «Електронний документообіг» сторонами врегульована можливість направлення та підписання документів в електронному вигляді системи електронного документообігу Сервісу «Вільний» (далі – EDI).

Документи, передані за допомогою EDI та підписані КЕП уповноважених Сторін, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, та можуть бути подані до суду як належні докази. Усі такі Документи визнаються рівнозначними Документам на паперовому носії, підписаними такими уповноваженими особами власноруч. Підтвердження руху документів по EDI (відправлення, отримання, прочитання, доставка тощо) вважається легітимним, та у т.ч. визнається підтвердженням факту приймання-передачі таких документів уповноваженими особами сторін, і не вимагає додаткового доказування.

За твердженням позивача на адресу відповідача через систему EDI було надіслано усі документи передбачені пунктом 3.3. договору в тому числі рахунки, податкові накладні та ТТН/CMR.

Втім, аналіз доданих позивачем до матеріалів позову документів (в тому числі заявки, ТТН/CMR, акти наданих послуг, податкові накладні, рахунки) не дозволив місцевому господарському суду достеменно встановити дату отримання відповідачем через систему EDI вказаних документів, зокрема (але не виключно) ТТН/CMR та податкових накладних. Суд апеляційної інстанції також не вважає за можливе встановити на підставі представлених доказів відповідну дату.

Оскільки судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, то місцевий суд підставно врахував те, що позивач 21 листопада 2025 року направив на адресу відповідача разом з претензією №211125 від 21.11.2025 у паперовому вигляді повний пакет документів, передбачений пунктом 3.3. Договору.

Вказана претензія була отримана представником відповідача за довіреністю 24 листопада 2025 року, що підтверджується інформацією повідомленням про вручення, а також з офіційного сайту ДП «Укрпошта».

Обставини отримання відповідної претензії та долучених до неї документів скаржником не оспорюються.

Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження існування у апелянта обґрунтованих заперечень щодо розміру оплати, виставленої виконавцем в рахунках, що були надіслані засобами поштового зв`язку та отримані апелянтом за його юридичною адресою. Підстави не повернення позивачу підписаних примірників актів виконаних робіт (наданих послуг) апеляційному суду не відомі.

З цих обставин колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18, постанова Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21).

В даному випадку самоусунення скаржника від підписання наданих позивачем актів та від здійснення оплати отриманих послуг не може свідчити про добросовісність контрагента, що в свою чергу виключає можливість перекладення негативних наслідків такої поведінки на позивача, який вчинив всі можливі від нього дії щодо належного виконання пункту 3.3 Договору.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що факт прострочення виконання грошового зобов`язання боржника перед кредитором настав 15.12.2025, після спливу 20-денного строку після отримання скаржником засобами поштового зв`язку претензії та повного пакету документів на підтвердження належного виконання обумовленого зобов`язання, є таким, що відповідає обставинам справи, наявним доказам та чинним законодавчим положенням.

Посилання скаржника на позицію, викладену у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2022 у справі №904/1541/22, колегія суддів не приймає, оскільки обов`язковими для врахування всіма судами України при розгляді подібних спорів є виключно висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Більш того, колегія суддів встановила, що обставини справи №904/1541/22 взагалі не є подібними до цієї справи.

Перевіривши проведений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 16.12.2025 до 11.02.2026 на суму боргу 647720,00 грн, колегія суддів визнає його арифметично безпомилковим. Обґрунтований розмір належних до стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 4534,04 грн та 3% річних – 3087,76 грн.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2026 у справі №908/466/26.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2026 у справі №908/466/26 слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2026 у справі №908/466/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2026 у справі №908/466/26 залишити без змін.

Справу №908/466/26 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.08.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.В. Вінніков

Суддя А.М. Висоцький