Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №908/3069/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 м. Дніпро Справа № 908/3069/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.,

та представників:

від скаржника ( ОСОБА_1 ): Камінер В.М. (в режимі відеоконференції);

від боржника (ТОВ Фірми "СКС"): не з`явився;

від кредитора (ТОВ "ФК "Флексіс"): Дяченко О.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024 (постановлену суддею Ніколаєнком Р.А. у м. Запоріжжі, повна ухвала складена 17.12.2024)

у справі № 908/3069/24

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "СКС" (м. Запоріжжя)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассісто", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс" (м. Київ);

арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ассісто" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс") звернулась до Господарського суду Запорізької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СКС".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024 у справі №908/3069/24:

- відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "СКС";

- визнано грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассісто" до боржника частково - в розмірі 14 071 512 грн 95 коп. основного боргу та 2 941 992 грн 93 коп. штрафних санкцій;

- вимоги у розмірі 883 грн 82 коп. основного боргу (3% річних) відхилені;

- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

- введено процедуру розпорядження майном боржника;

- розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

Ухвала обґрунтована наступним:

- на час постановлення оскаржуваної ухвали боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС" є правоздатною юридичною особою;

- рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2018, яке не переглядалось по суті вищими інстанціями, закрито провадження у справі № 922/5180/15 у частині вимог до першого відповідача - ТОВ Фірма "СКС" у зв`язку з його ліквідацією, а також відмовлено у задоволенні позову по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Констракшн Груп Інтернешнл" (поручителя) внаслідок того, що порука за Договором поруки від 29.11.2007 визнана судом припиненою, оскільки позовна вимога про повернення заявленої до стягнення суми боргу пред`явлена до поручителя після спливу встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України строку;

- разом з тим, з прийняттям рішення від 28.11.2018 у справі № 922/5180/15 Господарський суд Харківської області встановив обставини, які є преюдиціальними для даної справи, а саме: обставин щодо наявності та розміру грошових вимог кредитора до боржника. Так, вказаним рішенням встановлено, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" свої зобов`язання за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007 з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами, що складають невід`ємну частину цього договору, виконав, відкривши ТОВ Фірма "СКС" поновлювальну кредитну лінію з лімітом 29 419 929 грн 26 коп. та перерахувавши кошти по траншу з позичкового рахунку ПАТ "ВіЕйБі Банк" на поточний рахунок позичальника. У рішенні від 28.11.2018 у справі № 922/5180/15 господарський суд підтвердив, що станом на 18.08.2015 загальна сума заборгованості TOB Фірма "СКС" перед банком за кредитним договором № 551 від 25.09.2007 становить 16 453 366 грн 59 коп.;

- крім того, 08.06.2017 ПАТ "Всеукраїнський ВіЕйБі Банк" зверталось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою у справі № 922/1962/17 до ТОВ Фірми "СКС", в якій просило суд зобов`язати ТОВ Фірму "СКС" в особі Голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги в розмірі 18 100 828 грн 98 коп., у тому числі: 10 748 009 грн 87 коп. - заборгованість за кредитом, 1 338 грн 13 коп. - заборгованість за процентами, 2 124 053 грн 44 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 190 грн 09 коп. - пеня за несвоєчасну оплату процентів по кредиту, 397 022 грн 26 коп. - заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 22 грн 14 коп. - заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 2 941 992 грн 93 коп. - загальна сума нарахованих штрафів відповідно до пункту 4.4. договору, 1 888 116 грн 84 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту та 83 грн 28 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів, та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу відповідача. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 у справі № 922/1962/17, яка постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та постановою Верховного Суду від 10.09.2020 залишена без змін, провадження у справі закрито на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач - ТОВ Фірма "СКС" - боржник у правовідносинах із позивачем, є ліквідованим, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003841069 станом на 06.04.2018;

- з огляду на приведені вище обставини, суд визнав, що заява кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника відповідає визначеним Кодексом України з процедур банкрутства положенням та згідно зі статтею 39 цього Кодексу відкрив провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ Фірма "СКС", ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника;

- при цьому, з урахуванням перерахунку, як правомірні та обґрунтовані суд визнав грошові вимоги кредитора у розмірі 14 071 512 грн 95 коп. основного боргу, з яких: 10 748 009 грн 87 коп. - заборгованість за кредитом; 5 240 грн 82 коп. - заборгованість за процентами; 966 437 грн 49 коп. - заборгованість по 3% річних за період з 25.02.2019 по 23.02.2022, за несвоєчасну сплату заборгованості по тілу кредиту; 471 грн 24 коп. - заборгованість по 3% річних за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 , за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 2 350 207 грн 55 коп. - втрати від інфляції за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 за несвоєчасне погашення кредиту; 1 145 грн 98 коп. - втрати від інфляції за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 за несвоєчасну сплату процентів, а також вимоги кредитора у розмірі 2 941 992 грн 93 коп. штрафних санкцій. Вимоги в розмірі 883 грн 82 коп. 3% річних суд відхилив.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 за допомогою системи "Електронний суд" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 49021 від 26.02.2026), в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024 у справі №908/3069/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі №908/3069/24 про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС".

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- ТОВ Фірма "СКС" та його учасник ОСОБА_1 вважає, що ініціюючим кредитором у справі № 908/3069/24 по всім заявленим та визнаним господарським судом в оскаржуваній ухвалі кредиторським вимогам пропущено строк позовної давності і заявляє суду про необхідність застосування позовної давності;

- у 2015 році фактична заборгованість ПАТ "ВіЕйБі Банк" перед ТОВ Фірма "СКС" складала 12 170 582 грн 72 коп., а заборгованість ТОВ Фірма "СКС" станом на 14.07.2015, перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором № 551 від 25.09.2007, з урахуванням нарахованих відсотків, складала суму 10 748 636 грн 14 коп. і лише внаслідок неправильного застосування статті 606 Цивільного кодексу України Вищий господарський суд України скасував постанову апеляційного суду. Вказані обставини свідчать про відсутність у ТОВ Фірма "СКС" зобов`язань за кредитним договором № 551 від 25.09.2007;

- скаржник звертає увагу, що ТОВ Фірма "СКС" ніколи не мало жодних правовідносин з ініціюючим кредитором у справі № 908/3069/24, а документи, які начебто свідчать про набуття ТОВ "ФК "Флексіс" прав вимоги за кредитним договором № 551 від 25.09.2007, на думку ОСОБА_1 , не доводять належним чином, що ТОВ "ФК "Флексіс" стало правонаступником за вказаним кредитним договором;

- ОСОБА_1 зазначає про наявність між сторонами спору про право відносно того, що за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007 існує заборгованість, якою ініціюючий кредитор обґрунтував наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, але на час відкриття даної справи боргу не існує, і ТОВ "ФК "Флексіс" не є правонаступником за кредитним договором, а тому у боржника не існує зобов`язання перед ініціюючим кредитором, що свідчить про неоднозначність вимог ініціюючого кредитора. Скаржник заперечує щодо наявності права вимоги ініціюючого кредитора та стверджує про відсутність зобов`язання боржника перед кредитором, а також зазначає, що спір про право може бути вирішений лише у межах позовного провадження;

- рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2018 у справі №922/5180/15 встановлено факти, які свідчать не тільки про те, що за вимогами ініціюючого кредитора пропущений строк позовної давності, а також про те, що між ТОВ Фірма "СКС" та ініціюючим кредитором є спір про право, оскільки рішенням був вирішений лише спір між ТОВ фірма "Констракшн Груп Інтернешнл" та ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", а у частині вимог до першого відповідача - ТОВ фірма "СКС" справа була закрита;

- у даному випадку слід відмовити заявнику у відкриті провадження у справі про банкрутство, оскільки заявлені вимоги заперечуються боржником і не є безспірними, що являється самостійною підставою для відхилення їх судом в якості підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство;

- за таких обставин, відповідно до частин 5, 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства у суду є підстави відмовити у відкриті провадження у справі № 908/3069/24 про банкрутство боржника ТОВ Фірма "СКС".

До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що ТОВ Фірма "СКС" не отримувало заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також не було належним чином повідомлене про розгляд справи № 908/3069/24, у зв`язку з чим було позбавлене можливості брати участь у судовому розгляді. ОСОБА_1 випадково дізнався про те, що у провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/3069/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС". Крім того ТОВ Фірма "СКС" не отримувало оскаржуваної ухвали суду, унаслідок чого строк на її апеляційне оскарження було пропущено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2024 у справі № 908/3069/24 залишено без руху.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі №908/3069/24 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою та повернуто її скаржнику.

У подальшому постановою Верховного Суду від 25.05.2026 у справі № 908/3069/24:

- касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;

- ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі №908/3069/24 скасовано;

- справу передано до апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова Верховного Суду обґрунтована наступним:

- апеляційний господарський суд помилково не дослідив обставини щодо направлення боржнику в установленому процесуальним законодавством порядку копії заяви ініціюючого кредитора та/або оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції, які б надавали підстави стверджувати, що необізнаність скаржника про відкриття провадження у цій справі зумовлена саме неналежним виконанням ним обов`язку щодо отримання офіційної кореспонденції, що надсилається на адресу боржника;

- також господарський суд апеляційної інстанції не встановив інших обставин, які б надавали підстави для висновку про об`єктивну можливість скаржника дізнатися про відкриття провадження в цій справі раніше вказаної ним дати - 18.02.2026;

- з огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що неповідомлення боржника про розгляд цієї справи не може свідчити про поважність причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, а наведені скаржником обставини свідчать про відсутність належної процесуальної обачності з його боку.

- отже, господарський суд апеляційної інстанції передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, пославшись на положення частини 4 статті 260, пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх обставин, які є істотними для вирішення питання про наявність / відсутність підстав для застосування вказаних норм.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю.

Між тим, оскільки апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення з додатками (вх. № суду 8552/26 від 24.06.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026, у зв`язку з відпусткою суддів Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю. - членів колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026, зокрема, з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за поданою ОСОБА_1 апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.07.2026.

Від ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 9477/26 від 09.07.2026), в якому товариство просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024 у справі №908/3069/24 - залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступними обставинами:

- ОСОБА_1 не є боржником у даній справі, не є кредитором, арбітражним керуючим або іншою особою, щодо якої ухвалою суду від 11.12.2024 було безпосередньо вирішено питання про права чи обов`язки. Скаржник посилається лише на те, що він є директором та єдиним учасником ТОВ Фірма "СКС", однак корпоративні права учасника товариства не є тотожними процесуальним правам самої юридичної особи. Юридична особа є самостійним суб`єктом права, відокремленим від її учасників, а тому відкриття провадження у справі про банкрутство боржника саме по собі не означає, що відповідною ухвалою вирішено питання про особисті права чи обов`язки його учасника. Крім того, доводи апеляційної скарги фактично стосуються прав та обов`язків ТОВ Фірма "СКС", а не особистих прав ОСОБА_1 . За таких обставин ТОВ "ФК "Флексіс" вважає, що суд апеляційної інстанції повинен перевірити наявність у ОСОБА_1 належного процесуального права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024;

- ОСОБА_1 є єдиним учасником та керівником боржника, а тому саме він був відповідальним за належну організацію діяльності товариства, забезпечення отримання кореспонденції та виконання вимог процесуального законодавства щодо реєстрації електронного кабінету. Недбале виконання керівником своїх обов`язків не може визнаватися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження;

- апеляційну скаргу подано більш ніж через рік після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, тоді як за цей час справа пройшла відповідні стадії процедури банкрутства, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та здійснювалися передбачені Кодексом України з процедур банкрутства заходи щодо формування ліквідаційної маси. За таких обставин поновлення строку на апеляційне оскарження суперечитиме принципу правової визначеності та стабільності судових рішень;

- строк позовної давності для вимог кредитора до боржника не є пропущеним, оскільки перебіг строку позовної давності неодноразово переривався і починався заново у зв`язку з поданням кредитором позовів, що підтверджується наступним:

1) останній договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 551 від 25.09.2007 - № 39 був підписаний сторонами 21.08.2014, ним встановлено кінцевий строк погашення кредиту позичальником 01.05.2015 (пункт 1.3 договору про внесення змін), у той же час, 20.11.2014 ТОВ Фірма "СКС" здійснило погашення заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору № 551 від 25.09.2007 в загальному розмірі 12 784 229 грн 50 коп., що підтверджується документами № 9, № 10 по дебету рахунку № 26004200000294 за 20.11.2014; згідно з частиною 2 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, у даному випадку ТОВ Фірма "СКС" листом від 10.08.2015 повідомило банк про те, що відбулося поєднання в особі ТОВ Фірми "СКС" боржника і кредитора ПАТ "ВіЕйБі Банк" в грошовому зобов`язанні, у зв`язку з чим всі зобов`язання ТОВ фірми "СКС" перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором № 551 від 25.09.2007 вважаються припиненими з 14.07.2015. Також ТОВ Фірма "СКС" просило банк внести в установленому діючим законодавством порядку до відповідних Державних реєстрів відомості про припинення іпотек, зняття заборон відчуження нерухомого і рухомого майна, вилучення відповідних записів, щодо майна, переданого в заставу (іпотеку) в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 551 від 25.09.2007, однак зазначені вимоги були залишені банком без задоволення. Тобто, боржник листом від 10.08.2015 визнав наявність боргу за кредитним договором, що теж перервало позовну давність і її відлік з 11.08.2015 розпочався заново;

2) 31.08.2015 позовна давність була перервана подачею позову ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ Фірма "СКС" у справі № 922/5180/15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (додатки 2 та 3);

3) 08.06.2017 ПАТ "ВіЕйБі Банк" зверталось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою у справі № 922/1962/17, в якій просило суд зобов`язати ТОВ Фірма "СКС" в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги в розмірі 18 100 828 грн 98 коп., в тому числі: 10 748 009 грн 87 коп. - заборгованість за кредитом, 1 338 грн 13 коп. - заборгованість за процентами, 2 124 053 грн 44 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 190 грн 09 коп. - пеня за несвоєчасну оплату процентів по кредиту, 397 022 грн 26 коп. - заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 22 грн 14 коп. - заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 2 941 992 грн 93 коп. - загальна сума нарахованих штрафів відповідно до пункту 4.4 кредитного договору, 1 888 116 грн 84 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту та 83 грн 28 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів, та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу (додаток 4);

4) ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 у справі №922/1962/17, яка постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та постановою Верховного Суду від 10.09.2020 залишена без змін, провадження у справі закрито, на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС" - боржник у правовідносинах з позивачем, є ліквідованим, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003841069 станом на 06.04.2018;

- отже, з 09.06.2017 строк позовної давності для кредитора розпочався заново у зв`язку з подачею вищезазначеного позову і тривав до 09.06.2020;

- у період з 12.03.2020 до 01.07.2023 строки позовної давності продовжувалися на строк дії карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, доповнений Законом №540-IX від 30.03.2020);

- з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, внаслідок чого строки позовної давності спочатку були продовжені (Законом № 2120-IX від 15.03.2022), а з 30.01.2024 – зупинені (Закон № 3450-IX від 08.11.2023) (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України);

- у лютому 2023 року кредитор звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Протопопівської сільської ради та Солоницівської селищної ради про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - ТОВ Фірми "СКС", який був задоволений (справа № 922/430/23). Після поновлення реєстрації юридичної особи боржника, кредитор звернувся до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство;

- за наведених обставин доводи скаржника про сплив строку позовної давності є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону;

- у випадку спливу позовної давності саме матеріальне право вимоги не припиняється, а борг не перестає існувати;

- рішення суду у справі № 922/5180/15 не містить висновку про припинення зобов`язань ТОВ Фірма "СКС" за кредитним договором його виконанням та не встановлює відсутності у кредитора права вимоги до боржника. Посилання скаржника на окремі мотиви цього рішення щодо застосування позовної давності не спростовують встановленого судом факту існування самого грошового зобов`язання;

- під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство суд першої інстанції дослідив подані кредитором докази та дійшов висновку про належне підтвердження грошових вимог;

- крім цього, скаржник помилково стверджує, що укладення договорів про відступлення права вимоги не має правового значення для цієї справи, оскільки, як убачається з матеріалів справи, станом на момент звернення ініціюючого кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство: ТОВ Фірма "СКС" не зверталося до суду з позовом про визнання відсутності заборгованості, не оспорювало кредитний договір № 551 від 25.09.2007 та договори про відступлення права вимоги, не зверталося із позовами про визнання припиненими відповідних зобов`язань, не існувало жодного судового провадження між боржником та ініціюючим кредитором щодо права вимоги, яке стало підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Отже, на дату відкриття провадження у справі про банкрутство відсутні будь-які об`єктивні обставини, які б свідчили про існування спору про право у розумінні статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства. Саме по собі заперечення боргу або незгода із правовою позицією кредитора не є тотожними поняттю "спір про право" в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства. 25.03.2020 між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Ассісто" було укладено договір № 616802.272 про відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ "Ассісто" перейшло право вимоги за кредитним договором № 551 від 25.09.2007. 22.05.2025 між ТОВ "Ассісто" та ТОВ "ФК "Флексіс" укладено договір про відступлення права вимоги, за яким останнє набуло усіх прав кредитора за вказаним кредитним договором. Зазначені документи були надані суду першої інстанції та досліджені ним під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство та заміни кредитора його правонаступником. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про недійсність зазначених договорів або про відсутність переходу права вимоги, скаржником не надано. Більше того, скаржник не посилається на існування будь-якого судового рішення, яким: визнано недійсним договір відступлення права вимоги, визнано недійсним аукціон з продажу права вимоги або встановлено відсутність у ТОВ "ФК "Флексіс" права вимоги до боржника. Фактично доводи апеляційної скарги спрямовані не на перевірку законності ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, а на повторну оцінку обставин, які вже були предметом судового дослідження та отримали належну правову оцінку судом першої інстанції та ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм матеріального права та переоцінці доказів, які вже були досліджені судом першої інстанції, при цьому твердження апеляційної скарги зводяться виключно до припущень про те, що документи нібито не доводять переходу права вимоги. Саме по собі висловлення сумнівів щодо правонаступництва без звернення до суду з позовом про визнання відповідних договорів недійсними або без існування судового рішення, яким встановлено відсутність переходу права вимоги, не свідчить про незаконність набуття ТОВ "ФК "Флексіс" статусу кредитора. Крім того, ні боржник, ні ОСОБА_1 протягом тривалого часу після укладення договорів відступлення права вимоги не вчиняли жодних дій щодо їх оскарження, що також свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги;

- скаржник посилається на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі № 922/4879/15, якою було зроблено висновок про припинення зобов`язання у зв`язку із поєднанням боржника та кредитора в одній особі відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України, водночас залишає поза увагою, що зазначена постанова була скасована постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016, тому відповідні посилання є юридично неспроможними. При цьому, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України прямо зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 606 Цивільного кодексу України, оскільки набуття ТОВ Фірма "СКС" права вимоги до ПАТ "ВіЕйБі Банк" за договорами відступлення права вимоги не призвело до поєднання боржника і кредитора в одній особі, навпаки, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах продовжували існувати два самостійні суб`єкти - кредитор та боржник, які мали взаємні, але різні за своєю правовою природою зобов`язання. Таким чином, постановою Вищого господарського суду України фактично було спростовано висновок про припинення кредитного зобов`язання. Жодним іншим судовим рішенням факт припинення зобов`язань ТОВ Фірма "СКС" за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007 не встановлений, відсутні також будь-які судові рішення про припинення кредитного зобов`язання внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, виконання, прощення боргу, новації чи з інших підстав, передбачених главою 50 Цивільного кодексу України;

- на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство суд не вирішує спір між сторонами по суті, а перевіряє наявність належним чином підтверджених грошових вимог кредитора, ознак неплатоспроможності боржника та відсутність визначених законом перешкод для відкриття провадження. Саме такі обставини були повно та всебічно досліджені Господарським судом Запорізької області під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі № 908/3069/24, за результатами чого суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ Фірма "СКС". При цьому боржник не скористався своїм процесуальним правом подати відзив на заяву ініціюючого кредитора, не забезпечив участь свого представника у підготовчому засіданні та не заявив жодних заперечень щодо заявлених вимог кредитора. Доводи апеляційної скарги про те, що боржник не був обізнаний про розгляд справи, є безпідставними. Апеляційна скарга подана лише у березні 2026 року, тобто більш ніж через рік після відкриття провадження у справі про банкрутство, скаржником не доведено існування об`єктивних та непереборних обставин, які б унеможливлювали своєчасне звернення з апеляційною скаргою;

- вступаючи на посаду керівника та набуваючи статус єдиного учасника товариства, ОСОБА_1 добровільно взяв на себе всі ризики, пов`язані з управлінням компанією. Фізичне перебування директора в іншій державі не звільняє юридичну особу від необхідності дотримання вимог українського законодавства та не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах. Будь-який добросовісний керівник зобов`язаний забезпечити безперервний контроль за отриманням офіційних документів, призначити уповноважену особу на право підпису чи налагодити переадресацію пошти. Неотримання кореспонденції через перебування керівника за кордоном або через внутрішні організаційні недоліки підприємства не є об`єктивними та непереборними перешкодами. Така бездіяльність є суб`єктивною поведінкою самого скаржника. Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.10.2024 у справі №910/19592/23 сформував правовий висновок, вказавши, що для учасників справи, які згідно з процесуальним законом зобов`язані зареєструвати електронний кабінет, однак не зробили цього, законодавець передбачив відповідальність у вигляді відсутності обов`язку надсилання цим суб`єктам паперових копій документів. Оскільки, боржник всупереч вимогам закону не мав зареєстрованого електронного кабінету, ініціюючий кредитор був звільнений від обов`язку надсилати йому копії заяви як в електронній, так і в паперовій формі. Відповідно, оцінка якості, повноти чи недоліків поштових квитанцій не має юридичного значення для вирішення питання про належне повідомлення, оскільки кредитор не був зобов`язаний здійснювати таке відправлення.

Від ліквідатора ТОВ Фірми "СКС" за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 9481/26 від 10.07.2026), в якому він просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024 у справі № 908/3069/24 - залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступними обставинами:

- саме по собі перебування особи у статусі учасника (засновника) чи керівника боржника не наділяє її безумовним правом на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був учасником розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, не набув процесуального статусу сторони у справі на момент постановлення оскаржуваної ухвали та не належить до кола осіб, визначених Верховним Судом як таких, що мають першочергове право на її оскарження, при цьому скаржником не наведено належного правового обґрунтування того, яким саме чином оскаржуваною ухвалою було безпосередньо вирішено питання про його особисті права, інтереси чи обов`язки як фізичної особи. Натомість доводи апеляційної скарги фактично зводяться до заперечень правової позиції суду стосовно наявності кредиторських вимог до боржника та законності відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто стосуються прав та обов`язків юридичної особи - ТОВ Фірма "СКС", а не особистих прав ОСОБА_1 ;

- суд першої інстанції правильно встановив наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство. На момент відкриття провадження у справі про банкрутство був відсутній спір про право. Посилання скаржника на власну незгоду із вимогами кредитора саме по собі не свідчить про існування спору про право у розумінні статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства. Будь-якого рішення суду про недійсність договорів відступлення права вимоги або відсутність у ТОВ "ФК "Флексіс" статусу кредитора не існує;

- скаржником не доведено існування об`єктивних та непереборних обставин, які б унеможливлювали своєчасне звернення з апеляційною скаргою. Самі лише посилання на те, що директор товариства не знав про існування справи, без належних доказів, не можуть вважатися поважними причинами пропуску процесуального строку. Твердження ОСОБА_1 про те, що він не знав про судовий процес у зв`язку з перебуванням за межами України, в Республіці Узбекистан, а боржник не здійснював господарської діяльності і тому не перевіряв пошту, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення;

- оскільки боржник всупереч вимогам закону не мав зареєстрованого електронного кабінету, ініціюючий кредитор був звільнений від обов`язку надсилати йому копії заяви як в електронній, так і в паперовій формі. Відповідно, оцінка якості, повноти чи недоліків поштових квитанцій не має юридичного значення для вирішення питання про належне повідомлення, оскільки кредитор не був зобов`язаний здійснювати таке відправлення.

Відповідно до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026, з метою дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів по справі № 908/3069/24 шляхом передачі справи раніше визначеній колегії суддів.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2026 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю.

Враховуючи викладене, справа у відповідності до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України розглядається колегією суддів, визначеною відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026, а саме: колегією суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю.

Від ОСОБА_1 (скаржника) за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. № суду 10055/26 від 22.07.2026) про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що його представник - адвокат Камінер В.М., не має можливості взяти участь у призначеному судовому засіданні у зв`язку з раптовим погіршенням стану здоров`я, що унеможливлює його особисту участь у судовому засіданні.

У судове засідання 22.07.2026 з`явився представник ТОВ "Флексіс"; арбітражний керуючий, представники боржника та скаржника ( ОСОБА_1 ) у вказане засідання не з`явилися, при цьому судом враховано наявність клопотання скаржника про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.08.2026.

У судове засідання 05.08.2026 з`явилися представники скаржника та кредитора. Представник боржника у вказане засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, будь-яких клопотань до апеляційного господарського суду від зазначеного учасника не надходило.

При цьому апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме:

- шляхом направлення ухвали суду від 22.07.2026 до Електронних кабінетів представника скаржника, боржника та кредитора в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 22.07.2026 доставлена до Електронних кабінетів представника скаржника, боржника та кредитора - 22.07.2026 після 17:00 (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 23.07.2026);

- шляхом направлення ухвали суду від 22.07.2026 поштовим зв`язком через АТ "Укрпошта" на адресу ОСОБА_1 , зазначену в апеляційній скарзі. При цьому повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну (фізичну) особу.

В даному випадку апеляційним господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення всіх учасників справи про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку.

Також, апеляційний господарський суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень - 22.07.2026, зареєстровано в реєстрі - 24.07.2026 та забезпечено надання загального доступу 27.07.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138432298), тобто завчасно. Отже у всіх учасників справи були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, всі учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також інформація щодо розгляду справи розміщена судом на офіційному веб-сайті Центрального апеляційного господарського суду 23.07.2026.

Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 22.07.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.08.2026 представник скаржника просив апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024 у справі № 908/3069/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі № 908/3069/24 про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС"

У судовому засіданні 05.08.2026 суддею-доповідачем було оголошено зміст відзиву на апеляційну скаргу, поданого боржником.

Представник кредитора у судовому засіданні 05.08.2026 просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024 у справі № 908/3069/24 без змін.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.

У судовому засіданні 05.08.2026 колегією суддів було відзначено, що згідно з частиною 2 статті 219 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

У судовому засіданні 05.08.2026, відповідно до положень частини 2 статті 219 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд перейшов до стадії "Ухвалення судового рішення" та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 12.08.2026, про що була постановлена ухвала від 05.08.2026.

У судове засідання 12.08.2026 з`явилися представники скаржника та кредитора. Представник боржника у вказане засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, будь-яких клопотань до апеляційного господарського суду від зазначеного учасника не надходило.

При цьому апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 12.08.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом апеляційного оскарження в цій справі є ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Щодо права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі про банкрутство від 11.12.2024 у справі № 908/3069/24 колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство від 11.12.2024 у справі № 908/3069/24, ОСОБА_1 послався на те, що він є єдиним учасником ТОВ Фірми "СКС" (уповноваженою особою учасників товариства), а також його керівником, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на 13.02.2026.

При цьому ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана ухвала порушує його права та законні інтереси тим, що внаслідок її постановлення, у подальшому була припинена його можливість управляти ТОВ фірмою "СКС" та відбулася фактична втрата корпоративного контролю і, відповідно, можливість здійснення його підприємницької господарської діяльності.

Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства пов`язує уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника саме з рішенням його вищого органу управління, що має визначену нормами корпоративного законодавства форму, зміст та процедуру прийняття.

Таке рішення вищого органу управління боржника, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, є доказом уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство.

Водночас за наявності у боржника одного учасника (акціонера) він може самостійно здійснювати представництво своїх інтересів у справі про банкрутство або відповідно до приписів статті 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 49 Закону України "Про акціонерні товариства" своїм письмовим рішенням уповноважити іншу особу представляти його інтереси.

У разі уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника після прийняття оскаржуваних цією особою судових рішень остання, як виняток, набуває статусу учасника справи про банкрутство шляхом його схвалення (легітимізації) за наслідком участі цієї особи в судовому засіданні в суді відповідної інстанції.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №910/24368/14.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у cправі № 916/887/23 (916/2996/23) зазначено, що викладена у постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 правова позиція щодо процесуального порядку набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника статусу учасника у справі про банкрутство стосується моменту виникнення повного обсягу процесуальної дієздатності та не може обмежувати таку особу без її попередньої легітимізації відповідною ухвалою суду у реалізації гарантованого Конституцією України (пункт 8 частини другої статті 129) права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Тобто уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка попередньо не була визнана учасником справи про банкрутство ухвалою суду за її заявою в порядку статей 169 та 170 Господарського процесуального кодексу України, не позбавлена права на апеляційне та (у визначених законом випадках) касаційне оскарження судових рішень у такій справі з одночасним доведенням свого статусу на підставі відповідних доказів.

Таким правом наділений також засновник (учасник, акціонер) боржника, який володіє 100% корпоративних прав боржника та, відповідно, може самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у пунктах 52, 53 постанови від 14.01.2025 у справі № 921/740/21.

За змістом частини 8 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається про, зокрема, введення процедури розпорядження майном, призначення розпорядника майна.

Відповідно до частини 5 - 7 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) боржника; створення господарських товариств або участь в інших господарських товариствах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника; відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства; надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника.

Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення про: участь боржника в об`єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об`єднаннях юридичних осіб; передачу майна в оренду; одержання та надання позик (кредитів); задоволення вимог поточних кредиторів.

У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Крім того, положеннями Кодексу України з процедур банкрутства передбачено покладання субсидіарної та солідарної відповідальності на засновників (учасників) боржника - юридичної особи за зобов`язаннями останнього.

Разом з тим, за змістом частини 3 статті 96-1 Цивільного кодексу України засновники (учасники) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: брати участь в управлінні юридичною особою; брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди); вийти з юридичної особи; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі підприємства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала стосується прав та інтересів ОСОБА_1 як єдиного учасника та керівника ТОВ "Фірми "СКС", а відтак підстави для закриття апеляційного провадження у даній справі відсутні.

Разом з тим, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури. Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Згідно з частинами 1, 2 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті (частина 3 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до частин 1 - 5 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про визнання вимог кредитора та їх розмір (частина 8 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства).

Таким чином, відповідно до положень статей 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду, відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог і відсутність доказів погашення боржником у повному обсязі вимог кредитора до підготовчого засідання суду.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом.

Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Апеляційний господарський суд зазначає, що згідно зі статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлення відсутності "спору про право" щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд зауважує, що наявність "спору про право", може бути виражена у двох формах:

- процесуальній - наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора;

- матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.

Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.

Правова категорія "спору про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21 зазначив, що про наявність спору про право у розумінні положень частини 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства свідчать заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом розгляду якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, та який подано боржником до подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Суд не може формально підходити до визначення наявності "спору про право", який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника.

Аналогічні висновки викладені в пункті 20 постанови Верховного Суду від 06.08.2025 у справі № 904/937/25, які враховуються апеляційним господарським під час розгляду справи у відповідності до положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи наявність "спору про право", скаржник зазначає, що строк позовної давності щодо вимог ініціюючого кредитора станом на момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство сплив. При цьому скаржник лише формально посилається на пропуск строку позовної давності, у зв`язку з чим приходить до висновку щодо наявності "спору про право", який, на переконання скаржника, існує виключно з огляду на зазначені заперечення скаржника щодо наявної суми боргу.

Апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком скаржника.

Так, правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов`язання" розділу І книги 5 "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609). Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 "Припинення зобов`язання" Цивільного кодексу України не передбачають.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 Цивільного кодексу України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина 3 цієї статті). У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропуску поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина 5 цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина 1 цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, Цивільний кодекс України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина 2 статті 598 Цивільного кодексу України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Таким чином, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 921/247/17-г/16).

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Щодо досліджуваної справи, то як зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ассісто" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Флексіс") звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СКС".

В обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ассісто" зазначило, що 25.03.2020 між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" (в подальшому змінено найменування на ТОВ "Ассісто") за результатами відкритого аукціону, що оформлений Протоколом № UA-EA-2020-02-05-000083-b від 26.02.2020, був укладений Договір № 616802.272 про відступлення права вимоги, відповідно до якого, зокрема, на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" було відступлене право вимоги за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007, який було укладено між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ Фірма "СКС", а отже у 2020 році ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" набуло статусу кредитора по відношенню до ТОВ Фірма "СКС". Боржник зобов`язання за кредитним договором не виконав, станом на 22.11.2024 у ТОВ Фірма "СКС" утворилась заборгованість за Кредитним договором в розмірі 17 014 390 грн, що складається з таких сум:

- 10 748 009 грн 87 коп. - заборгованість за кредитом;

- 5 240 грн 82 коп. - заборгованість за процентами;

- 967 320 грн 89 коп. - заборгованість по 3% річних за період з 25.02.2019 по 24.02.2022, за несвоєчасну сплату заборгованості по тілу кредиту;

- 471 грн 66 коп. - заборгованість по 3% річних за період з 25.02.2019 по 24.02.2022, за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 2 350 207 грн 55 коп. - інфляційні збитки за період з 25.02.2019 по 24.02.2022 за несвоєчасне погашення кредиту;

- 1 145 грн 98 коп - інфляційні збитки за період з 25.02.2019 по 24.02.2022 за несвоєчасну сплату процентів;

- 2 941 992 грн 93 коп. - загальна сума нарахованих штрафів відповідно до пункту 4.4. договору.

ТОВ "Ассісто" надало розрахунок заборгованості ТОВ фірма "СКС" за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007 станом на 22.11.2024.

До заяви також було додано заяву арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича щодо участі у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС", згідно з якою арбітражний керуючий вказав свій намір та надав згоду на призначення його розпорядником майна у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС".

У даному випадку, ТОВ Фірма "СКС" не зверталося до суду з позовом про визнання відсутності заборгованості, не оспорювало Кредитний договір № 551 від 25.09.2007 та договори про відступлення права вимоги, не зверталося із позовами про визнання припиненими відповідних зобов`язань, скаржником не надано доказів наявності судового провадження між боржником та ініціюючим кредитором щодо права вимоги, яке стало підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Отже, на дату відкриття провадження у справі про банкрутство відсутні будь-які об`єктивні обставини та докази на їх підтвердження, які б свідчили про існування спору про право у розумінні статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, що спростовує відповідні доводи скаржника щодо наявності такого спору.

Між тим, саме лише посилання скаржника на власну незгоду із вимогами кредитора, у розумінні статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, не свідчить про існування спору про право. Будь-якого рішення суду про недійсність договорів відступлення права вимоги або відсутність у ТОВ "ФК "Флексіс" статусу кредитора скаржником до матеріалів справи не надано.

При цьому наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21)).

У даному випадку, Господарським судом Запорізької області не було встановлено підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ Фірми "СКС", перелічених у частині 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, представленими ТОВ "Ассісто" (кредитором) доказами підтверджується, що 25.03.2020 між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Ассісто" (попереднє найменування кредитора), як новим кредитором, за результатами відкритого аукціону, що оформлений Протоколом № UA-EA-2020-02-05-000083-b від 26.02.2020, був укладений Договір № 616802.272 про відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1 якого за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступає Новому кредитору належні банку, а Новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №№ 1, 2 до цього Договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатках №№ 1, 2 до цього Договору, надалі за текстом - "Основні договори". Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 2 Договору про відступлення Новий кредитор в день настання відкладальної обставини відповідно до пункту 16.1. цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основним договором, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 та основних договорах до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного майна та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір заборгованості Боржників вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржника, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

Також заявником на підтвердження своїх доводів були надані суду:

- Додаток № 1 до Договору про відступлення прав - Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами; Додаток № 2 - Реєстр договорів забезпечення (застави, іпотеки), платіжні доручення № 36 від 12.03.2020 та № 47 від 24.03.2020 про сплату ТОВ "Ассісто" за лот згідно з Протоколом № UA-EA-2020-02-05-000083-b, Акт приймання-передачі за Договором про відступлення прав від 26.03.2020 підтверджують набуття Кредитором вимог до ТОВ Фірма "СКС" за Кредитним договором №551 від 25.09.2007, який був укладений ТОВ Фірма "СКС" як Позичальником, з ВАТ (в подальшому – ПАТ) "ВіЕйБі Банк" - Кредитодавцем;

- Кредитний договір № 551 від 25.09.2007 з додатковими угодами, а також договорами про внесення змін та доповнень до цього Кредитного договору.

Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто" зверталось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Протопопівської сільської ради, Солоницівської селищної ради, в якій просило суд відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ Фірма "СКС" (код юридичної особи 24674861, адреса: 61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Чернишевська, 40), проведену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державним реєстратором Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Орловою Н.О., запис № 14801110030015318.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.06.2023 у справі № 922/430/23 у задоволенні зазначеного позову було відмовлено.

У подальшому постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі № 922/430/23 рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2023 у справі №922/430/23 було скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, а саме: відмінена державна реєстрація припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС".

На даний час вказана постанова Східного апеляційного господарського суду про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС" є чинною.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" установлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Такий висновок міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19).

Отже, запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує.

Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків.

Отже, на час звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС" було правоздатною юридичною особою.

Разом з тим суд встановив, що Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ, зверталося до суду з позовною заявою, в якій просило стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "СКС" та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Констракшн Груп Інтернешнл" заборгованість за кредитним договором № 551 від 25.09.2007, яка складається з: 10 748 009 грн 87 коп. - простроченої заборгованості на кредитом, 323 грн 90 коп. - заборгованості за процентами, 1 855 135 грн 95 коп. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 20 грн 79 коп. - пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 92 757 грн 87 коп. - 3% річних, 2 941 992 грн 93 коп. - штрафу, відповідно до пункту 4.4. Кредитного договору, 815 115 грн 18 коп. - збитків від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту, 10 грн 08 коп. - збитків від інфляції за несвоєчасну сплату процентів за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2016 у справі № 922/5180/15 було прийнято позовну заяву ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до розгляду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2018, зокрема, закрито провадження у справі № 922/5180/15 в частині вимог до відповідача-1 - ТОВ Фірма "СКС" у зв`язку з його ліквідацією.

Посилаючись на статтю 609 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку про припинення зобов`язань ТОВ Фірма "СКС" за Кредитним договором з усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами внаслідок його ліквідації.

Вказаним рішенням суду також відмовлено у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Констракшн Груп Інтернешнл" (поручителя) внаслідок того, що порука за договором поруки від 29.11.2007 визнана судом припиненою, оскільки позовна вимога про повернення заявленої до стягнення суми боргу пред`явлена до поручителя після спливу встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України строку.

Крім того, 08.06.2017 ПАТ "Всеукраїнський ВіЕйБі Банк" зверталось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (справа № 922/1962/17) до ТОВ Фірми "СКС", в якій просило суд зобов`язати ТОВ Фірму "СКС" в особі Голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги в розмірі 18 100 828 грн 98 коп., у тому числі: 10 748 009 грн 87 коп. - заборгованість за кредитом, 1 338 грн 13 коп. - заборгованість за процентами, 2 124 053 грн 44 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 190 грн 09 коп. - пеня за несвоєчасну оплату процентів по кредиту, 397 022 грн 26 коп. - заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 22 грн 14 коп. - заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 2 941 992 грн 93 коп. - загальна сума нарахованих штрафів відповідно до пункту 4.4. договору, 1 888 116 грн 84 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту та 83 грн 28 коп. - інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів, та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 у справі №922/1962/17, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 та постановою Верховного Суду від 10.09.2020, провадження у справі закрито на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач (ТОВ Фірма "СКС") - боржник у правовідносинах із позивачем, є ліквідованим, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003841069 станом на 06.04.2018.

Водночас, факт ліквідації Боржника - ТОВ Фірма "СКС" з внесенням про це відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є спростованим з прийняттям Східним апеляційним господарським судом постанови від 04.10.2023 у справі № 922/430/23.

Слід також зазначити, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" свої зобов`язання за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007 (зі змінами, доповненнями та додатковими угодами, що складають невід`ємну частину цього договору, виконав, відкривши ТОВ Фірма "СКС" поновлювальну кредитну лінію з лімітом 29 419 929 грн 26 коп. та перерахувавши кошти по траншу з позичкового рахунку ПАТ "ВіЕйБі Банк" на поточний рахунок позичальника.

Крім того, факт виконання ПАТ "ВіЕйБі Банк" своїх зобов`язань за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007 (зі змінами, доповненнями та додатковими угодами, що складають невід`ємну частину цього договору) встановлений у постанові Вищого господарського суду України від 31.05.2016 у справі № 922/4879/15.

Так, у зазначеній постанові встановлено, що впродовж дії Кредитного договору №551 від 25.09.2007, з урахуванням договору про внесення змін та доповнень № 39 від 21.08.2014, ТОВ Фірма "СКС" у відповідності з умовами кредитного договору сплачувало відсотки за користування кредитом та здійснював належне погашення кредиту, що підтверджується платіжними документами: квитанціями № 6662710096 від 27.05.2015, № 6661710115 від 17.04.2015; № ПН2337 від 15.01.2015; платіжними дорученнями від 16.12.2014; № 82 від 17.11.2014; № 79 від 17.10.2014; № 67 від 15.09.2014; № 60 від 15.08.2014; № 62 від 21.08.2014; № 63 від 26.08.2014; № 64 від 29.08.2014; № 65 від 05.09.2014; № 71 від 03.10.2014; № 73 від 06.10.2014; № 75 від 07.10.2014; № 77 від 08.10.2014; № 78 від 09.10.2014; № 80 від 21.10.2014; № 81 від 30.10.2014; № 83 від 19.11.2014; № 84 від 19.11.2014; № 9 від 20.11.2014; № 10 від 20.11.2014.

У подальшому ТОВ фірма "СКС" листом від 10.08.2015 повідомило банк про те, що відбулося поєднання в особі ТОВ фірми "СКС" боржника і кредитора ПАТ "ВіЕйБі Банк" в грошовому зобов`язанні, у зв`язку з чим всі зобов`язання ТОВ фірми "СКС" перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007 вважаються припиненими з 14.07.2015. Також ТОВ фірма "СКС" просило банк внести в установленому діючим законодавством порядку до відповідних Державних реєстрів відомості про: припинення іпотек; про зняття заборон відчуження нерухомого і рухомого майна; вилучення відповідних записів, щодо майна, переданого в заставу (іпотеку) в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007, однак зазначені вимоги були залишені банком без задоволення.

Аналогічні доводи щодо поєднання в особі ТОВ фірми "СКС" боржника і кредитора ПАТ "ВіЕйБі Банк" в грошовому зобов`язанні скаржником наведені в апеляційній скарзі.

Вказані доводи скаржника відхиляються апеляційним господарським судом, з огляду на таке.

У постанові Вищого господарського суду України від 31.05.2016 у справі № 922/4879/15 встановлені такі обставини:

- на час введення тимчасової адміністрації залишок грошових коштів на рахунку ТОВ фірмою "СКС" № 26004200000294, який було відкрито в ПАТ "ВіЕйБі Банк", складав 3 109 717 грн 03 коп. У зв`язку з припиненням розрахункових операцій по рахунку ТОВ фірми "СКС" позичальник був позбавлений можливості здійснювати подальше погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007 шляхом перерахування з зазначеного рахунку;

Згідно з довідкою ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 21.07.2015 про включення вимог ТОВ фірми "СКС" до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів заборгованість банку перед ТОВ фірми "СКС" складає 3 109 717 грн 03 коп.;

- 14.07.2015 між ТОВ фірмою "СКС" та ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (ПрАТ "УПСК") був укладений договір відступлення прав вимоги за генеральним договором про здійснення вкладних операцій № 2626-НВ від 11.11.2013 (укладений між ПрАТ "УПСК" та ПАТ "ВіЕйБі Банк"), згідно з яким до ТОВ фірми "СКС" перейшло право вимоги до ПАТ "ВіЕйБі Банк", на загальну суму 5 264 246 грн 57 коп., щодо якої наявна довідка ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 25.06.2015 про включення вимог ПрАТ "УПСК" до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- 14.07.2015 між ТОВ фірмою "СКС" та ПП "Госпрозрахункове бюро "Енергія" був укладений договір відступлення прав вимоги за генеральним договором про здійснення вкладних операцій № 2039-НВ від 21.12.2012 (укладений між ПП "ГРБ "Енергія" та ПАТ "ВіЕйБі Банк"), згідно з яким до ТОВ фірми "СКС" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 3 796 619 грн 18 коп., щодо якої наявна довідка ПАТ "ВіЕйБі Банк" від 03.08.2015 про включення вимог ПП "ГРБ "Енергія" до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, згідно зі статтею 606 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Основною умовою припинення зобов`язання згідно зі статтею 606 Цивільного кодексу України є взаємна відповідність прав і обов`язків боржника і кредитора, за відсутності якої зобов`язання не може бути припинене.

У той же час, поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі наявне в разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов`язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватись для юридичних осіб - при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов`язаних між собою взаємним зобов`язанням; для фізичних осіб - при спадковому правонаступництві в разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки. Отже, при такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб`єктів) один із цих суб`єктів повинен зникнути, у зв`язку з цим і припиняється правовідношення.

Ураховуючи наведене, стаття 606 Цивільного кодексу України повинна застосовуватися судом до спірних правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов`язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб`єктів правовідношення у зв`язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб`єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме в такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов`язання не залежатиме від волі сторін.

Отже, у випадку, коли боржник банку придбав право вимоги до банку за договором, відповідні два зобов`язання між банком і його боржником, який придбав згідно з договором право вимоги до банку, не можуть припинятись на підставі статті 606 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена стаття до таких правовідносин не застосовується.

Кредитор у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство просив визнати його грошові вимоги до Боржника у загальній сумі 17 014 390 грн 00 коп., зазначаючи за змістом заяви, а також у додатково наданому розрахунку, що зазначена загальна сума складається з таких сум:

- 10 748 009 грн 87 коп. - заборгованість за кредитом;

- 5 240 грн 82 коп. - заборгованість за процентами;

- 967 320 грн 89 коп. - заборгованість по 3% річних за період з 25.02.2019 по 24.02.2022, за несвоєчасну сплату заборгованості по тілу кредиту;

- 471 грн 66 коп. - заборгованість по 3% річних за період з 25.02.2019 по 24.02.2022, за несвоєчасну сплату процентів по кредиту;

- 2 350 207 грн 55 коп. - інфляційні збитки за період з 25.02.2019 по 24.02.2022 за несвоєчасне погашення кредиту;

- 1 145 грн 98 коп. - інфляційні збитки за період з 25.02.2019 по 24.02.2022 за несвоєчасну сплату процентів;

- 2 941 992 грн 93 коп. - загальна сума нарахованих штрафів відповідно до пункту 4.4. договору.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що за математичним розрахунком загальна сума заявлених до визнання вимог становить 17 014 389 грн 70 коп.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені Кредитором до визнання 10 748 009 грн 87 коп. - заборгованості за кредитом, 5 240 грн 82 грн - заборгованості за процентами та 2 941 992 грн 93 коп. - суми штрафів, є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частин 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, заявлення до визнання 3% річних та втрат від інфляції є також правомірним та обґрунтованим у силу приписів статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про помилковість включення до розрахункового періоду нарахувань 24.02.2022, оскільки Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, який набув чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 наступного змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, згідно зі здійсненим судом першої інстанції розрахунком, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, у періоді з 25.02.2019 по 23.02.2022 (включно) розмір 3% річних на заборгованість за кредитом становить 966 437 грн 49 коп., а розмір 3% річних на заборгованість за процентами - 471 грн 24 коп.

Слід також зазначити, що у розумінні абзацу 5 статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство є існування невиконаного грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого настав.

Законодавець визначив в якості підстави звернення кредитора до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство наявність заборгованості, тобто наявність порушення щодо виконання грошового зобов`язання.

У разі відсутності належного виконання у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування до такого боржника процедур, передбачених Кодексу України з процедур банкрутства (за відсутності спору про право).

Частиною 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява Кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника відповідає визначеним Кодексом України з процедур банкрутства положенням, підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника відсутні, тому правомірно відкрив провадження у справі про банкрутство Боржника - ТОВ Фірма "СКС", ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном. Як обґрунтовані, суд першої інстанції визнав грошові вимоги Кредитора в розмірі 14 071 512 грн 95 коп.; вимоги у розмірі 883 грн 82 коп. - 3% річних суд відхилив.

При цьому колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відсутні доводи щодо незгоди з розміром грошових вимог, натомість скаржник зазначає про те, що по вказаних кредиторських вимогах пропущений строк позовної давності і заявляє про її застосування.

З приводу зазначених доводів скаржника слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку строк позовної давності щодо вимог по Кредитному договору на момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не був пропущений, з огляду на таке:

- 21.08.2014 між сторонами укладений договір № 39 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 551 від 25.09.2007, яким встановлено кінцевий строк погашення кредиту позичальником 01.05.2015 (пункт 1.3. договору про внесення змін);

- 20.11.2014 ТОВ Фірма "СКС" здійснило погашення заборгованості за тілом кредиту по Кредитному договору № 551 від 25.09.2007 в загальному розмірі 12 784 229 грн 50 коп.;

- 10.08.2025 ТОВ Фірма "СКС" листом від 10.08.2015 повідомило банк про те, що відбулося поєднання в особі ТОВ Фірми "СКС" боржника і кредитора ПАТ "ВіЕйБі Банк" в грошовому зобов`язанні, у зв`язку з чим всі зобов`язання ТОВ фірми "СКС" перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007 вважаються припиненими з 14.07.2015. Також ТОВ Фірма "СКС" просило банк внести в установленому діючим законодавством порядку до відповідних Державних реєстрів відомості про припинення іпотек, зняття заборон відчуження нерухомого і рухомого майна, вилучення відповідних записів, щодо майна, переданого в заставу (іпотеку) в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 551 від 25.09.2007. Тобто, боржник листом від 10.08.2015 визнав наявність боргу за кредитним договором, що перервало позовну давність і її відлік з 11.08.2015 розпочався заново;

- 31.08.2015 позовна давність була перервана подачею до Господарського суду Харківської області позову ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ Фірма "СКС" у справі № 922/5180/15 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

- 08.06.2017 позовна давність була перервана подачею до Господарського суду Харківської області ПАТ "ВіЕйБі Банк" позову у справі № 922/1962/17, в якому просило суд зобов`язати ТОВ Фірма "СКС" в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги в розмірі 18 100 828 грн 98 коп., отже, з 09.06.2017 строк позовної давності для кредитора розпочався заново у зв`язку з подачею вищезазначеного позову і тривав до 09.06.2020;

- у період з 02.04.2020 до 30.06.2023 позовна давність була продовжена, з огляду на таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020. Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22). Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023;

- до 29.01.2024 позовна давність була продовжена на строк дії воєнного стану, а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану, з огляду на таке. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу. Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022. Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Аналогічний висновок викладений в пункті 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).

При цьому апеляційним господарським судом враховано, що Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положень Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" виключено пункт 19 цього розділу. Однак цей закон набрав чинності через 3 місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025.

Оскільки в цій справі станом на 22.11.2024 позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007 не спливла, а заявник звернувся до господарського суду 22.11.2024, отже строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, для звернення до суду не закінчились на дату такого звернення, тож підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності були відсутні.

З огляду на викладене, доводи скаржника щодо спливу строку позовної давності є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тому відхиляються апеляційним судом.

Доводи скаржника про відсутність у ТОВ "ФК "Флексіс" права вимоги до боржника є необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.03.2020 між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Ассісто" укладено Договір № 616802.272 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ "Ассісто" перейшло право вимоги за Кредитним договором № 551 від 25.09.2007.

22.05.2025 між ТОВ "Ассісто" та ТОВ "ФК "Флексіс" укладено договір про відступлення права вимоги, за яким останнє набуло усіх прав кредитора за вказаним Кредитним договором.

Будь-яких доказів, які б свідчили про недійсність зазначених договорів або про відсутність переходу права вимоги, існування судового рішення, яким визнані недійсними договори відступлення права вимоги або аукціону з продажу права вимоги скаржником не надано.

Слід зауважити, що на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство суд не вирішує спір між сторонами по суті, а перевіряє наявність належним чином підтверджених грошових вимог кредитора, ознак неплатоспроможності боржника та відсутність визначених законом перешкод для відкриття провадження у справі про банкрутство.

На переконання колегії суддів, відповідні обставини були встановлені Господарським судом Запорізької області під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі №908/3069/24 про банкрутство ТОВ "Фірми "СКС".

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції у даному випадку були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фірми "СКС".

Отже, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення, - ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024 у справі № 908/3069/24, відсутні, тому у відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 129, 269, 270, 275 - 284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024 у справі № 908/3069/24 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.12.2024 у справі №908/3069/24 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи № 908/3069/24 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повна постанова складена та підписана 12.08.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Ю.А. Джепи

Суддя О.Ю. Соп`яненко